Рішення № 74164875, 16.05.2018, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

16 травня 2018 р. Справа № 802/887/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Томчука А.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Кушніренко О.В.

представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: Павич О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_3

до: управління Пенсійного фонду України в м.Вінниця

про: визнання рішення неправомірним, зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3, позивач) звернулась в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в м.Вінниця (далі - управління, відповідач) про визнання рішення неправомірним, зобов'язання вчинити дії.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначає, щодо протиправності відмови управління у призначенні ОСОБА_3 пільгової пенсії згідно ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку з відсутністю внутрішнього паспорту. Не погоджуючись з вказаною відмовою позивач звернулась до суду з вимогами:

- визнати неправомірним рішення управління Пенсійного фонду України в м.Вінниця щодо відмови ОСОБА_3 в призначенні пільгової пенсії згідно ст.26 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";

- зобов'язати управління Пенсійного фонду України в місті Вінниця поновити та виплачувати ОСОБА_3 з часу подання заяви пенсію згідно ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням формули розрахунку пенсії, яка діяла на час звернення.

Ухвалою суду від 05.04.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження.

16.04.2018р. до суду подано клопотання відповідача про залишення позову ОСОБА_3 без розгляду, оскільки позовну заяву підписано адвокатом ОСОБА_1 та надано договір про надання правової допомоги від 06.07.2017р., а у відповідності до ст.59 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером.

18.04.2018р. до суду подано відзив на позовну заяву, зі змісту якого зазначено, що відповідач позовні вимоги не визнає у повному обсязі. Посилаючись на Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відповідач вказав, що в інтересах ОСОБА_3 до управління звернулась представник ОСОБА_4 на підставі виданої їй довіреності від 06.07.2017р. в порушення п.1.5 Порядку. Крім того, зазначили, що згідно наданих документів, місцем постійного проживання та реєстрації позивача є Ізраїль, на території України вона не зареєстрована та не проживає. А довідка ЖЕО від 14.07.2017р. не є належним підтвердженням факту постійного проживання та реєстрації позивача в Україні. Крім того, зазначили, що управління заперечує щодо стягнення понесених позивачем судових витрат з посиланням на ч.1-2 ст.73 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення, що відтворюють зміст позовної заяви. Позовні вимоги просив задоволити у повному обсязі.

Представник відповідача не наполягала на задоволенні клопотання поданого 16.04.2018р. та просила суд вважати його відкликаним.

Разом з тим, заперечила щодо заявленого позову з підстав викладених у відзиві. Додатково пояснила суду щодо номеру оскаржуваної відмови, що в даному номері допущено технічну помилку. Так зазначено "Рішення №5206 від 10.07.2017р." тоді як вірним є "Рішення №11283 від 05.09.2017р.", надала в підтвердження своїх слів повідомлення про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії №11283.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_3 (21.02.1943р.) э громадянкою України згідно протоколу №143865 від 14.01.1997р. отримує пенсію за віком.

05.07.2017р. ОСОБА_3 звернулась з заявою до начальника управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці, просила запросити її пенсійну справу . Зазначила, що отримувала пенсію в УПСЗН до 1998 року, до того часу мешкала за адресою вул. Стуса (р. Люксембург) буд.1 кв.1.

Згідно листа департаменту соціальної політики Вінницької міської ради від 24.07.2017р. до управління надіслано архівну пенсійну справу ОСОБА_3

01.09.2017р. ОСОБА_6 представник за довіреністю ОСОБА_3, що постійно проживає в Ізраїлі, звернулась до управління Пенсійного фонду України з заявою про поновлення виплати пенсії, надавши копію закордонного паспорта свого довірителя. До заяви додала: документи про місце проживання (реєстрації особи) №4814 від 14.07.2017р.; паспорт НОМЕР_3 від 19.05.1998р.; ідент.код від 05.07.2017р., копію трудової книжки від 28.08.1963р., доручення від 06.07.2017р., паспорт, код (представника) НОМЕР_4 від 21.03.2000р., код від 26.03.1999р.

Рішенням відповідача відмовлено ОСОБА_3 в поновленні пенсії з посиланням на п.1.5, 2.22 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку пенсій) відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. №22-1 та який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005р. за №1566/11846. Зазначено, що виникнення права на пенсію пов'язується з умовою постійного проживання заявника на території України (в даному випадку безпосередньо в м. Вінниці) або укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення - в разі проживання таких осіб в іншій країні. У зв'язку з наведеним відмовлено гр. ОСОБА_3 в поновленні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю документів, передбачених порядком.

Не погоджуючись з відмовою управління представник позивача звернувся до суду за захистом прав та законних інтересів ОСОБА_3

Спірним питанням у справі є обґрунтованість відмови в поновленні пенсії за віком позивачеві з 01.09.2017р. у зв'язку з поданням заяви неналежним представником позивача та неподання паспорта громадянина України.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до частини1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Передбачене Конституцією України право громадян на соціальний захист конкретизоване у Законі України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058 (далі - Закон № 1058) та Законі України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788 (далі - Закон № 1788), якими встановлений порядок нарахування та виплати пенсії.

Статтею 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до статті 47 Закону № 1058, пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Підстави припинення виплати пенсії передбачені статтею 49 Закону № 1058.

Відповідно до ст.1 Закону № 1788 громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Іноземні громадяни та особи без громадянства, які проживають в Україні, мають право на пенсію на рівні з громадянами України на умовах, передбачених законодавством або міжнародними угодами.

Згідно п.2 ч.1 ст.8 Закону № 1058 право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: особи, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України "Про пенсійне забезпечення" - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел, а також у випадках, передбачених цим Законом, - члени їхніх сімей.

В силу частини 2 статті 49 Закону № 1058 поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Порядок), відповідно до п.2.8 якого поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії

У випадку поновлення виплати пенсії особі, якій не було проведено перерахунок відповідно до статті 43 Закону, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається відповідно до статті 40 Закону із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсій, призначених до 2004 року.

З аналізу наведених норм права вбачається, що поновлення виплати пенсії здійснюються за документами, що є в пенсійній справі. Подання Позивачем додаткових документів при поновленні виплати пенсії являється виключно його правом та не створює відповідного обов'язку щодо їх подачі.

Статтею 44 Закону №1058 встановлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Відповідно до п. 1.5 Порядку заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім'ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.

Таким чином, пенсіонер наділений правом вибору щодо особистого звернення до органу, що призначає пенсію, або через свого законного представника.

Суд зважає на аргументи представника відповідача стосовно того, що з заявою про поновлення виплати пенсії позивача звернулась представник ОСОБА_3 ОСОБА_4, тобто не належний суб'єкт звернення.

Разом з тим, судом досліджено копію нотаріально посвідченої довіреності серії НМЕ 044671 від 06.07.2017р., згідно якої уповноважено ОСОБА_4 бути представником ОСОБА_3 зокрема у відповідних органах Пенсійного фонду України з усіх питань пов'язаних з призначенням (перерахунком) пенсійного забезпечення, для чого надано їй право подавати від імені довірителя усі необхідні документи, в тому числі заяви, отримувати будь-які довідки та документи, в тому числі отримати пенсійне посвідчення, розписуватись за неї і таке інше".

Слід вказати, що з урахуванням прав наданих позивачем довіреністю серії НМЕ 044671 від 06.07.2017р., в контексті даної спірної ситуації, суд вважає ОСОБА_4 належним суб'єктом звернення до Пенсійного фонду з заявою про поновлення виплати пенсії.

Посилання Пенсійного фонду України на п.2.9 Порядку щодо обов'язку пенсіонера пред'явити паспорт при поданні заяви при поновленні пенсійних виплат є безпідставним, оскільки вказаний пункт Порядку регулює звернення особи за пенсією, а не порядок подання ним заяви про її поновлення.

Крім того, в силу п.2.22 Порядку за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземці та особи без громадянства подають також посвідку на постійне проживання.

Відповідно до п.4.1 Порядку орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).

Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Згідно п.2.9 Порядку особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

Крім того, в силу п.2.22 Порядку за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземці та особи без громадянства подають також посвідку на постійне проживання.

Відповідно до ст.5 Закону України "Про громадянство України" від 18.01.2001 № 2235 (далі - Закон № 2235) документами, що підтверджують громадянство України є: паспорт громадянина України, свідоцтво про належність до громадянства України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, тимчасове посвідчення громадянина України, проїзний документ дитини, дипломатичний паспорт, службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи на повернення в Україну.

Судом достеменно встановлено та це не оспорюється відповідачем, що на час звернення до відповідача з заявою про поновлення виплати пенсії позивачем через свого представника було подано паспорт громадянина України для виїзду за кордон, що підтверджує те, що ОСОБА_3 є громадянкою України.

Крім того до поданих документів надано довідку ЖЕО від 14.07.2017р. згідно якої зазначено, що ОСОБА_3 проживає без реєстрації за адресою АДРЕСА_1.

Суд звертає увагу, що в розумінні статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" мають право на державне пенсійне забезпечення за віком саме громадяни України, зокрема ті з них, що проживають за її межами.

Рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), п. 2 ч. 1 ст. 49, друге речення ст. 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

У Рішенні № 25-рп/2009 Конституційний Суд України зауважив, що всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавлено цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Пічкур проти України" (Заява № 10441/06) від 07 листопада 2013 року, суд зазначив, що право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України. За наведених вище міркувань Європейський суд з прав людини дійшов висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала ст. 14 Конвенції у поєднанні зі ст. 1 Першого протоколу (параграфи 51, 54).

В силу п.4.3 Порядку не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що рішення відповідача №11283 від 05.09.2017р. про відмову в поновленні пенсії за віком позивачу у зв'язку з відсутністю документів, передбачених порядком є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частин першої - другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із статтею 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог.

З огляду на приписи наведених норм права, суд вважає можливим у спірних правовідносинах визначити належний спосіб захисту прав позивача у спосіб зобов'язання управління Пенсійного фонду України в місті Вінниця поновити та виплачувати ОСОБА_3 пенсію з часу подання заяви про пенсію згідно ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки позивачем виконано всі умови для прийняття такого рішення.

Згідно частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи положення вищезазначеної норми, а також те, що судові витрати здійснені позивачем у розмірі 704,80 грн. документально підтверджені, суд приходить до висновку про наявність підстав щодо присудження з суб'єкта владних повноважень на користь позивача судових витрат.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці №11283 від 05.09.2017 року.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці поновити та виплачувати ОСОБА_3 з часу подання заяви про пенсію згідно ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Стягнути на користь ОСОБА_3 сплачений при зверненні до суду судовий збір у сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_8 (АДРЕСА_1, 21000, РНОКПП НОМЕР_2)

Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці (Хмельницьке шосе, 7, м.Вінниця, ЄДРПОУ 37979905)

Повний текст рішення суду складено 23.05.2018р.

Суддя Томчук Андрій Валерійович