Рішення № 74164814, 03.05.2018, Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/3324/17

Номер провадження 2/213/295/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 травня 2018 року Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Мазуренко В.В., при секретарі Гусаровій О.С., за участю представника позивача – ОСОБА_1, та представника відповідача – ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок професійного захворювання,

ВСТАНОВИВ

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач суду вказав, що працював у ПрАТ «ІнЗК» слюсарем на збагачувальній фабриці з 09.03.1966р. по 01.11.1966р. та з 21.11.1966р. по 14.03.1967р. З 17.06.1974р. по 06.07.1977р. працював електрозварювальником, а з 06.07.1977р. по 24.04.1978р. – механіком. З 01.11.1996р. по 01.05.2004р. працював підземним прохідником в шахто-будівельному управлінні ( з 01.01.2001р. перейменовано в шахто будівельний цех «ІнГЗК»). З 01.05.2004р. по 03.07.2006р. працював підземним кріпильником на дільниці №2 гірничо-капітальних робіт. З 03.07.2006р. по 04.09.2006р. – кріпильником підземної дільниці №3, з 04.09.2006р. по 04.06.2007р. – на посаді слюсаря по ремонту обладнання на дільниці підготовки виробництва дробильної фабрики. 05.06.2007 року був звільнений з підприємства за ст.38 КЗпП у зв,язку з виходом на пенсію. 11.01.2011 року ДУ «Український НДІ промислової медицини» позивачу було встановлено діагнози професійного характеру захворювання. За всиновками медико- соціальних експертних комісій встановлено 50% втрати професійної працездатності та визнано інвалідом 3 групи від профзахворювання. Вважає виним в його профзахворюванні ПрАТ «ІнГЗК» та просив стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди 160,000 грн. без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.

Позивач в судове засідання не з,явився.

Представник позивача – ОСОБА_4 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити.

Представник відповідача – ОСОБА_2 у судовому засіданні позов не визнала у повному обсязі, просила відмовити у задовленні позовних вимог. Відповідно до відзиву на позовну заяву, відповідач вважає позовні вимоги позивача необгрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, а сума моральної шкоди є необгрунтованою. Зазначила, що зниження професійної працездатності ніяк не може позбавити позивача можливості реалізації своїх повсякденних звичок та бажань.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що позивач працювала на підприємстві відповідача слюсарем на збагачувальній фабриці з 09.03.1966р. по 01.11.1966р. та з 21.11.1966р. по 14.03.1967р. З 17.06.1974р. по 06.07.1977р. працював газоелектрозварювальником, а з 06.07.1977р. по 24.04.1978р. – механіком. З 01.11.1996р. по 01.05.2004р. працював підземним прохідником в шахто-будівельному управлінні ( з 01.01.2001р. перейменовано в шахто будівельний цех «ІнГЗК»). З 01.05.2004р. по 03.07.2006р. працював підземним кріпильником на дільниці №2 гірничо-капітальних робіт. З 03.07.2006р. по 04.09.2006р. – кріпильником підземної дільниці №3, з 04.09.2006р. по 04.06.2007р. – на посаді слюсаря по ремонту обладнання на дільниці підготовки виробництва дробильної фабрики (а.с.8-13), що не оспорювалось та визнавалось сторонами.

Як вбачається з виписки акта огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності від 06.04.2011 року та довідки до акта огляду МСЕК від 06.04.2011 року позивачу встановлено втрату працездатності 50 % з 28 березня 2011 року безстроково, група інвалідності третя (а.с. 24-25).

Згідно з актами розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 07.02.2011 року, 11.05.2011 року (акт за формою П-4), встановлено обставини та причини виникнення професійного захворювання: робота впродовж 39 років 4 місяців в умовах дії виробничого пилу та шуму, 38 років 6 місяців в умовах важкої праці.

17.1 концентрація пилу в повітрі робочої зони (кремнію діоксид кристалічного, мг/м3):

- у слюсаря з ремонту устаткування РЗФ-1 «ІнГЗК» - 24,3 при ГДК 4,0;

- у газоелектрозварювальника РЗФ-1 «ІнГЗК» - 24,0 при ГДК 1,0;

- у механіка РЗФ-1 «ІнГЗК» - 24,3 при ГДК 4,0;

- в учня прохідника, прохілника на підземних роботах ШПУ-3 «КШП»-14,2 при ГДК 2,0;

- у підземного прохідника ШБЦ ВАТ «ІнГЗК» - 9,2 при ГДК 2,0;

- у кріпильника підземного ШБЦ ВАТ «ІнГЗК» - 6,5 при ГДК 2,0;

- у слюсаря чергового та з ремонту устаткування ДФ ВАТ «ІнГЗК» - 3,2 при ГДК 1,0.

17.2 показники важкості праці:

у слюсаря з ремонту учтаткування РЗФ-1 «ІнГЗК»:

- масса вантажу, що підіймається і переміщується, кг-35 при ГДК до 30;

- робоча поза до 300 /> 300 % зміни – відсутня /50 при ГДР 25/ відсутня;

у газоелектрозварювальника РЗФ «ІнГЗК»:

- робоча поза 300 /> 300 % зміни – відсутня /50 при ГДР 25/ відсутня;

в учня прохідника на підземних роботах ШПУ-3 «КШП»:

- потужність зовнішньої роботи при роботі за участю м,язів плечового поясу, Вт – 92 при нормативному значенні 23-45;

- маса вантажу, що підіймається і переміщується, кг-36-45 при ГДР до 30;

- робоча поза до 300 /> 300 % зміни - 52,4/4,2 при ГДР 25/відсутня;

- нахили тулуба, кількість за зміну – 181 при ГДР 51-100.

у підземного прохідника ШБЦ ВАТ «ІнГЗК»:

- потужність зовнішньої роботи при роботі за участю м,язів плечового поясу, Вт-46,2 при ГДР 23-45;

- маса вантажу, що підіймається і переміщується, кг – 40-45 при ГДР до 30;

- робоча поза > 300 % зміни – 8,4 при відсутній.

у кріпильника підземного ШБЦ ВАТ «ІнГЗК»:

- потужність зовнішньої роботи при роботі за участю м,язів плечового поясу, Вт – 46,7 при ГДР 23-45;

- маса вантажу, що підіймається і переміщується, кг – 40 при ГДР до 30;

- робоча поза до 300 /> 300 % зміни - 28,4/9,5 при ГДР 25/відсутня;

- нахили тулуба, кількість за заміну – 350 при ГДР до 100.

у слюсаря чергового та з ремонту устаткування ДФ ВАТ «ІнГЗК»:

- робоча поза до 300 /> 300 % зміни - 39,4/9,8 при ГДР 25/відсутня;

- нахили тулуба, кількість за зміну – 171 при ГДР 100.

17.3 Виробничий шум:

у слюсаря РЗФ-1 «ІнГЗК», дБА - 90 при ГДК 80;

у газоелектрозварювальника РЗФ-1 «ІнГЗК», дБА – 90 при ГДК 80;

у механіка РЗФ-1 «ІнГЗК», дБА – 90 при ГДК 80;

в учня прохідника, прохідника ШПУ – 3 комбінату «КШП», дБА – 106 при ГДК 80;

у прохідника ШБЦ ВАТ «ІнГЗК», дБА – 103 при ГДК 80;

у кріпильника ШБЦ ВАТ «ІнГЗК», дБА – 91 при ГДК 80;

у слюсаря чергового та з ремонту устаткування ДФ ВАТ «ІнГЗК», дБА – 95 при ГДК 80 (а.с.14-23).

Зазначене вище визнано та не оскаржувалось сторонами у справі.

Суд критично відноситься до твердження представника відповідача, що їх вини у професійному захворюванні позивача немає. Суд зазначає, що відповідно до вказаного акту, професійне захворювання позивача виникло внаслідок роботи позивача на підприємстві відповідача, внаслідок не забезпечення належних умов праці, оскільки шкідливі показники перевищували норми.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Відповідно до статті 153 КЗпП України, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає доведеним, що через шкідливі умови праці на підприємстві, правонаступником якого є відповідач - позивач втратив 50% професійної працездатності та отримав 3 групу інвалідності.

В результаті дії шкідливих умов праці на підприємстві відповідача, через отримане професійне захворювання, позивач вимушений постійно лікуватись, проходити курси лікувань, що не ставиться під сумнів та визнано сторонами.

Відповідно до статті 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Частина і статті 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

На підставі статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

За положеннями ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків.

Згідно зі ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами та доповненнями) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: в приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні справи про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Також підлягають з'ясуванню, чим підтверджується факт заподіяння моральної шкоди чи фізичних страждань немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі оцінюється заподіяна моральна шкода.

Судом встановлено, що внаслідок протиправних дій відповідача, позивачу завдано моральну шкоду, яка полягає у моральних і фізичних стражданнях через втрату професійної працездатності на 50 %, отримання професійного захворювання, 3 група інвалідності. Позивач вимушений систематично проводити курси медикаментозного лікування, витрачати кошти на ліки.

Оцінивши в сукупності всі докази у справі, суд вважає доведеним спричинення відповідачем позивачу шкоди здоров’ю, провину відповідача в її спричиненні та причинно-наслідковий зв’язок між винною поведінкою відповідача та настанням у позивача негативних наслідків, а звідси й завдання їй моральної шкоди.

Обґрунтовуючи розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню з відповідача, суд виходить із того, що вина відповідача у спричинені моральної шкоди доведена, тривалість трудових відносин, що мали місце між сторонами у справі, ступінь втрати працездатності, і відповідач має нести відповідальність за не створення безпечних умов на робочому місці, те, що до професійного захворювання призвела праця позивача на інших підприємствах, а саме з 44р. 3м. роботи позивача за професією, у шкідливих умовах - 39р. 4м. на підприємстві відповідача.

Обговорюючи розмір відшкодування моральної шкоди, в рамках заявлених позовних вимог, з врахуванням встановлених судом обставин характеру спричиненої шкоди, тривалість часу роботи в умовах фізичного перевантаження на підприємстві - відповідача та виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, суд вважає необхідним стягнути на його користь з відповідача - 22000,00 гривень без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб, що буде відповідати тим стражданням і переживанням, які позивач переживав протягом тривалого часу та які переносить на теперішній час.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 173, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 23, 1167, 1172 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В

Позов ОСОБА_3 (прож.: ІНФОРМАЦІЯ_1, НОМЕР_1), до Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" (адреса: 50064, м. Кривий Ріг, вул. Рудная 47, код ЄДРПОУ 00190905), про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок професійного захворювання, - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди - 22000 грн. без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" на користь держави судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 704,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи до Апеляційного суду Дніпропетровської області, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складання повного тексту рішення, через Інгулецький районний суд м.Кривого Рогу Дніпропетровської області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Дата виготовлення повного тексту рішення - 14.05.2018р.

Суддя: В.В. Мазуренко