Вирок № 74164621, 16.05.2018, Турійський районний суд Волинської області

Справа № 169/714/17

Провадження № 1-кп/169/9/18

ТУРІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2018 року смт Турійськ

Турійський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Хвіц Г.Й.

за участю: секретаря Ганюк З.Ю.

прокурора Ющика В.М.

представника потерпілої ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, жителя: АДРЕСА_1, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_4, одруженого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, інваліда ІІІ групи, не працюючого, не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

28 жовтня 2016 року приблизно о 07 годині 00 хвилин ОСОБА_3, керуючи технічно справним автомобілем марки “Volkswagen LT-35”, номерний знак НОМЕР_1, та рухаючись в темну пору доби по автодорозі М-07 сполученням Київ-Ягодин, на 472 км поблизу с.Комарів Турійського району Волинської області, не урахував дорожню обстановку та допустив зіткнення із задньою частиною тракторного причепа ПТС-4, номерний знак 65-66, з’єднаного із трактором марки ЮМЗ-6, номерний знак 00-128, під керуванням ОСОБА_4, що рухався у попутному напрямку по своїй смузі руху, чим порушив вимоги Правил дорожнього руху України, а саме:

- п.12.2., відповідно до якого у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги,

у зв’язку з чим пасажир автомобіля ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми з струсом головного мозку, розривом правої долі печінки, ускладненого внутрішньочеревною кровотечею, перелому нижньої щелепи справа із зміщенням уламків, перелому 1 і 5 ребер справа, перелому правої променевої кістки в типовому місці, перелому правої вертлюжної впадини із зміщенням уламків, закритого відламкового перелому малогомілкової кістки справа із зміщенням уламків, чисельних зламів кісток тазу, з яких, згідно висновку експерта № 70 від 27 березня 2017 року, струс головного мозку відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткотривалий розлад здоров’я, злами кісток - до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я, а розрив

правої долі печінки – до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винуватим себе в інкримінованому йому обвинуваченні визнав повністю та щиро розкаявся у вчиненому, однак на підставі ст. 63 Конституції України від дачі показань відмовився.

Крім того, він повністю визнав заявлений потерпілою ОСОБА_5 цивільний позов в частині відшкодування завданої злочином матеріальної шкоди в сумі 25 123 гривні 35 копійок, частково - спричинену ним потерпілій моральну шкоду в розмірі, доведеному судом, а також згідний повністю відшкодувати витрати на правову допомогу та витрати на стаціонарне лікування потерпілої від злочину, відповідно до заявленого прокурором цивільного позову.

Потерпіла ОСОБА_5 у судове засідання не з’явилася, однак подала адресовану суду письмову заяву, в якій зазначила, що не має можливості з’явитися до суду через поганий стан здоров’я та неможливістю самостійно пересуватися, просила проводити розгляд даного кримінального провадження за її відсутності, доручаючи висловити думку щодо міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 та розміру цивільного позову своєму представнику - адвокату ОСОБА_1

Представник потерпілої - адвокат ОСОБА_1 пояснив, що дійсно внаслідок порушення обвинуваченим ОСОБА_3, який керував автомобілем марки “Volkswagen LT-35”, номерний знак НОМЕР_1, правил дорожнього руху відбулася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої пасажир автомобіля – потерпіла ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я та тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння. З урахуванням характеру і ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, перенесених душевних страждань, вимушених змін у її житті та у житті членів її сім’ї, а також тривалим періодом реабілітації, необхідним для підтримання стану її здоров’я, просив стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 заподіяну потерпілій матеріальну шкоду в розмірі 25 123 гривні 35 копійок, заподіяну моральну шкоду в розмірі 400 000 гривень 00 копійок та 6000 гривень 00 копійок витрат на правову допомогу. Крім того, просив стягнути з товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Кредо” 100 000 гривень 00 копійок завданої потерпілій обвинуваченим ОСОБА_3 матеріальної шкоди згідно страхових виплат, передбачених страховим полісом серії АЕ № 7133749 від 04 лютого 2016 року.

Таким чином, враховуючи наведене вище, що в повній мірі відповідає фактичним обставинам справи, які, в свою чергу, ніким з учасників судового розгляду не оспорюються, та не маючи підстав сумніватися у добровільності позиції обвинуваченого, представника потерпілої, суд, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, за згодою всіх учасників судового провадження визнає недоцільним дослідження інших, окрім наведених вище, доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.

Тому, всесторонньо проаналізувавши матеріали кримінального провадження та ті обставини, що були встановлені в судовому засіданні, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_3 у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, ікваліфікує такі його дії як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.

Призначаючи покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким злочином, особу обвинуваченого, обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

При призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують

покарання, та особу винного (п. 20 роз'яснень Пленуму Верховного Суду України в постанові № 14 від 23 грудня 2005 року “Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті”).

Крім того, суд враховує також характер допущених обвинуваченим порушень правил безпеки дорожнього руху, які він повністю визнав, а також те, що хоча інкримінований йому злочин і є тяжким злочином, проте з суб’єктивної сторони характеризується необережністю.

До пом’якшуючих покарання обставин суд відносить щире каяття обвинуваченого у вчиненому.

Обтяжуючих покарання обставин суд в даному випадку не вбачає.

Також суд враховує і те, що обвинувачений ОСОБА_3 є особою молодого віку, має постійне місце проживання та виключно позитивно характеризується за даним місцем проживанням, до кримінальної відповідальності притягається вперше, є інвалідом III групи, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, згідно висновку досудової доповіді про обвинуваченого виправлення ОСОБА_3 можливе без позбавлення його волі або обмеження волі на певний строк, а ризик його небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінюється як низький.

З врахуванням наведеного суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових злочинів в даному випадку можливе без ізоляції його від суспільства і щодо нього слід обрати міру покарання, передбачену санкцією закону, за яким він повинен нести кримінальну відповідальність, а саме у виді позбавлення волі, із застосуванням ст.ст.75, 76 КК України та без позбавлення права керувати транспортними засобами, так як це є одним із джерел доходу обвинуваченого.

Однак, згідно з п.“в” ст.1 Закону України “Про амністію у 2016 році” від 22 грудня 2016 року, який набрав чинності 07 вересня 2017 року, особи, не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, засуджені за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до ст. 12 КК України, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до ст. 12 КК України, підлягають звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов’язаних з позбавленням волі.

Відповідно до ст. 6 Закону України “Про застосування амністії в Україні” та ст. 15 Закону України “Про амністію у 2016 році” особи, на яких поширюється дія закону про амністію, можуть бути звільнені від відбування як основного, так і додаткового покарання, призначеного судом, крім конфіскації майна, в частині вироку, яка не була виконана на день набрання чинності законом про амністію.

Враховуючи, що ОСОБА_3 не позбавлений батьківських прав та на день набрання чинності Законом України “Про амністію у 2016 році” від 22 грудня 2016 року мав дітей, яким не виповнилося 18 років, а саме – сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, та сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_7, не заперечує проти застосування щодо нього Закону України “Про амністію у 2016 році” від 22 грудня 2016 року, на що дав свою згоду суду в письмовій формі, злочин, у вчиненні якого він обвинувачується, відповідно до положень ч.4 ст.12 КК України хоча й відноситься до тяжких злочинів, однак вчинений з необережності і до набрання чинності Законом України “Про амністію у 2016 році”, то суд дійшов висновку, що обвинувачений ОСОБА_3 підпадає під дію п. “в” ст. 1 вказаного Закону.

Підстав, передбачених ст. 9 Закону України “Про амністію у 2016 році” та ст.4 Закону України “Про застосування амністії в Україні”, які б перешкоджали застосуванню до ОСОБА_3 амністії, судом не встановлено.

Потерпілою ОСОБА_5 заявлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_3 про відшкодування завданої злочином матеріальної шкоди в сумі 25 123 гривні 35 копійок, моральної шкоди в сумі 400 000 гривень 00 копійок та витрат на правову допомогу в сумі 6 000 гривень 00 копійок.

Крім того, так як згідно полісу серії АЕ № 7133749 від 04 лютого 2016 року, який вступив в дію 05 лютого 2016 року та діяв на момент дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу марки “Volkswagen LT-35”, номерний знак НОМЕР_1, була застрахована, то потерпіла ОСОБА_5 просила стягнути з товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Кредо” в її користь матеріальну шкоду в розмірі 100 000 гривень 00 копійок страхових відшкодувань.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1989 року №3 “Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна” передбачено, що при розгляді цивільного позову в кримінальній справі з питань, не врегульованих КПК, суд може керуватися відповідними нормами ЦПК.

Згідно з ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд ухвалює рішення про задоволення позову за наявності для того законних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам, майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Виходячи із наявних в матеріалах кримінального провадження квитанцій про оплату медичних препаратів, оригінали яких були досліджені судом у судовому засіданні, а також доведеності факту заподіяння внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілій ОСОБА_5 моральної шкоди, яка полягає в моральних стражданнях у зв’язку з спричиненими тілесними ушкодженнями, завданим фізичним болем та сильними душевними стражданнями у зв’язку з пережитим нервовим стресом та ушкодженням здоров’я, внаслідок чого було порушено звичний ритм її життя, вона стала інвалідом і згідно акту медико-соціальної експертної комісії № 391088 від 28 квітня 2017 року їй призначено І групу інвалідності, у зв’язку з чим вона потребує стороннього догляду, та відповідно до вимог ст.ст.23, 1167, 1168 ЦК України, роз’яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 1995 року №4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення і з обвинуваченого ОСОБА_3 слід стягнути на користь потерпілої ОСОБА_5 25 123 гривні 35 копійок матеріальної шкоди і 150 000 гривень 00 копійок моральної шкоди, а також 6 000 гривень 00 копійок витрат, понесених на правову допомогу.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, що згідно полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АЕ/7133749, укладеним 04 лютого 2016 року, цивільно - правова відповідальність власника транспортного засобу марки “Volkswagen LT-35”, номерний знак НОМЕР_1, була застрахована. Строк дії полісу з 05 лютого 2016 року до 04 лютого 2017 року. Обов'язковий ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю, становить 100 000 гривень 00 копійок, франшиза - нуль грн.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в Україні регулюються спеціальним законом - Законом України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” (далі - Закон), який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України та захисту майнових інтересів страхувальника.

Обов'язок страховика з відшкодування шкоди, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну потерпілого, настає у разі настання страхового випадку.

Враховуючи, що цивільний позов ОСОБА_5 заявлений до товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Кредо”, з якою власник транспортного засобу марки “Volkswagen LT-35”, номерний знак НОМЕР_1 , яким керував обвинувачений

ОСОБА_3, уклав договір страхування, то обов’язок відшкодування потерпілій моральної та матеріальної шкоди, передбачений Законом.

Представник товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Кредо” ОСОБА_8 у судове засідання не з'явився. У поданому відзиві на цивільний позов просив

проводити судовий розгляд даного кримінального провадження за його відсутності та в позові ОСОБА_5 відмовити повністю з врахуванням обставин, зазначених у відзиві. Зокрема, відповідно до відзиву страхова компанія не заперечувала щодо наявності полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АЕ/7133749 від 04 лютого 2016 року, однак, так як згідно вимог ст. 35 Закону для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування, і з такою заявою на даний час до них ніхто не звертався, то страхова компанія не може бути цивільним відповідачем у справі. Крім того, відповідно до ст. 22 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи. У зв’язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов’язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров’я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров’я. Проте, ні потерпілою ОСОБА_5, ні відповідним закладом охорони здоров’я, не надано належних документів, що підтверджують витрати на лікування, а тому підстави на відшкодування шкоди, пов’язаної з ушкодженням здоров’я, відсутні.

Згідно з п. 22.1 ст. 22, ст. 23 Закону (у редакції, чинній на час укладення договору страхування), при настанні страхового випадку страховик відповідно до страхової суми відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого у результаті дорожньо-транспортної пригоди, є шкода (в тому числі моральна шкода), пов'язана з лікуванням потерпілого, з тимчасовою втратою працездатності потерпілим, зі стійкою втратою працездатності потерпілим, зі смертю потерпілого. Потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог ст. 23 ЦК України.

Згідно з положеннями пунктів 1, 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів.

Відповідно до п.п. 26.1., 26.2. 26.3 ст. 26 Закону (в редакції, чинній на час встановлення потерпілій інвалідності) шкода, пов'язана зі стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відшкодовується у розмірах, визначених відповідно до Цивільного кодексу України. Мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов'язану із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди становить у разі встановлення 1 групи інвалідності - 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку. ОСОБА_3 страховику (МТСБУ) не надані документи, що підтверджують розмір шкоди, пов’язаної із стійкою втратою працездатності потерпілим, або цей розмір є меншим, ніж мінімальний розмір, визначений до пункту 26.2 цієї статті, страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування в розмірі, визначеному у пункті 26.2 цієї статті.

Отже, вимога цивільного позивача про стягнення зі страхової компанії завданої матеріальної шкоди в розмірі 100 000. 00 гривень підлягає до задоволення.

Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Волинської обласної клінічної лікарні Волинської обласної державної адміністрації про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину в сумі 7202 гривні 03 копійки, який обвинувачений ОСОБА_3 також визнав повністю, підлягає до задоволення повністю.

Відповідно до ч.1 ст.1206 ЦК України, особа, яка вчинила злочин, зобов’язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров’я на лікування потерпілого від цього злочину.

Оскільки під час судового розгляду даного кримінального провадження доведено, що на стаціонарне лікування ОСОБА_5, якій внаслідок порушення ОСОБА_3 правил безпеки дорожнього руху було спричинено тілесні ушкодження, Волинською обласною клінічною лікарнею Волинської обласної державної адміністрації витрачено 7202 гривні 03 копійки, то вказані кошти підлягають стягненню з ОСОБА_3

Процесуальні витрати, пов'язані з проведенням інженерно-транспортних експертиз, від 30 червня 2017 року № 279 та від 14 серпня 2017 року № 302, становлять 3 216 гривень 20 копійок і вони підлягають стягненню з ОСОБА_3 на користь держави.

Долю речових доказів у кримінальному провадженні суд вирішує у відповідності до ст.100 КПК України.

Керуючись ч.1 ст.1166, ч.1 ст.1206 ЦК України, ч.3 ст.349, ст.ст. 373, 374 КПК України, ст.ст. 85, 86 КК України, Законом України “Про амністію у 2016 році”, Законом України “Про застосування амністії в Україні”, Законом України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк три роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом одного року не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки, передбачені ст.76 КК України:

- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Звільнити ОСОБА_3 від призначеного покарання на підставі п. “в” ст. 1 Закону України “Про амністію у 2016 році”.

Цивільний позов ОСОБА_5 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_5 25 123.35 (двадцять п’ять тисяч сто двадцять три гривні 35 копійок) заподіяної матеріальної шкоди, 150 000.00 (сто п’ятдесят тисяч гривень 00 копійок) заподіяної моральної шкоди та 6 000.00 (шість тисяч гривень 00 копійок) витрат, понесених на правову допомогу.

У решті позову ОСОБА_5 до ОСОБА_3 відмовити.

Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Кредо” в користь ОСОБА_5 100 000.00 (сто тисяч гривень 00 копійок) заподіяної матеріальної шкоди.

Цивільний позов прокурора Турійського відділу Володимир-Волинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної клінічної лікарні Волинської обласної державної адміністрації задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Волинської обласної клінічної лікарні Волинської обласної державної адміністрації (отримувач: Волинська обласна клінічна лікарня, р/р 31553234130264 в ГУДКСУ у Волинській області, ЄДРПОУ01983163, МФО 803014. Призначення платежу: інші надходження (відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину) 7202.03 (сім тисяч двісті дві гривні 03 копійки) витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати за проведення інженерно-транспортних експертиз в сумі 3 216.20 (три тисячі двісті шістнадцять гривень 20 копійок).

Речові докази, а саме,

- автомобіль марки “Volkswagen LT-35”, номерний знак НОМЕР_1, належний ОСОБА_9, який знаходиться на майданчику для зберігання затриманих транспортних засобів Турійського відділення поліції Володимир-Волинського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області,

- трактор марки ЮМЗ-6, номерний знак 00-128, та причіп ПТС-4, номерний знак 65-66, належний ОСОБА_4, який знаходиться на майданчику для зберігання затриманих транспортних засобів Турійського відділення поліції Володимир-Волинського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області,

- повернути власникам.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Волинської області через Турійський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий