Постанова № 74163319, 23.05.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 229/3536/17 Номер провадження 22-ц/775/778/2018

Головуючий у 1 інстанції: Гонтар А.Л. Єдиний унікальний номер 229/3536/17

Суддя - доповідач: Краснощокова Н.С. Номер провадження 22-ц/775/778/2018

Категорія: 50

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2018 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Краснощокової Н.С.,

суддів: Дундар І.О., Тимченко О.О.,

за участю секретаря Кіпрік Х.В.,

позивача ОСОБА_1,

відповідачки ОСОБА_2,

представника відповідачки ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Бахмуті Донецької області цивільну справу № 229/3536/17

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: орган опіки та піклування Дружківської міської ради, про припинення стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Дружківського міського суду Донецької області від 12 грудня 2017 року (суддя Гонтар А.Л.)

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом про припинення стягнення аліментів. Посилався на те, що знаходився із відповідачкою у шлюбі з 14 жовтня 2006 року. Від даного шлюбу у них народився син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. На початку грудня 2015 року вони звернулись із заявою про розірвання шлюбу та за позовом про стягнення аліментів на утримання дитини. Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 11 січня 2017 року з нього на користь ОСОБА_2 були стягнуті аліменти на утримання сина у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісяця. З квітня 2017 відповідачка привезла їх сина до нього, залишила його, а сама поїхала до своїх батьків в Російську Федерацію на заробітки. З цього часу син проживає з ним, перебуває на його утриманні, а відповідачка не приймає участь у вихованні дитини. Оскільки син з квітня 2017 року перебуває на його утриманні просив припинити стягнення аліментів на користь відповідачки за рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 11 січня 2017 року з дня подання заяви до суду.

08 листопада 2017 року позивач подав уточнену позовну заяву, у якій, посилаючись на ті ж обставини, просив визначити місце проживання дитини разом з ним; звільнити його від сплати аліментів та стягнути на його користь понесені судові витрати.

Заочним рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 12 грудня 2017 року з урахуванням додаткового рішення цього суду від 05 лютого 2018 року позов задоволено, звільнено позивача від сплати на користь відповідачки аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, призначених за рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 11 січня 2017 року, з моменту набрання рішенням законної сили. Визначено місце проживання дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1. Стягнуто з відповідачки на користь позивача судові витрати у вигляді судового збору у сумі 1 280 гривень та витрат на оголошення у сумі 840 гривень.

Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 12 грудня 2017 року від 20 лютого 2018 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

У апеляційній скарзі відповідачка просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. Посилається на те, що суд першої інстанції при розгляді її заяви про перегляд заочного рішення не сприяв врегулюванню спору та реалізації її прав, в ухвалі навіть не вказав термін оскарження судового рішення. Розглянувши справу за її відсутності суд порушив її права, як відповідачки у справі. З 26 січня 2018 року по теперішній час її син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає разом із нею та знаходиться на її утриманні. Син бажає проживати разом із матір'ю. Вона не мала реальної можливості своєчасно надати суду заперечення (відзив) з приводу позовних вимог позивача, надати будь - які документи, тому що позовну заяву з доданими документами не отримувала, участі в судових засіданнях не приймала і до суду не викликалась.

В засіданні апеляційного суду відповідачка та її представник адвокат ОСОБА_3 підтримували апеляційну скаргу та наполягали на її задоволенні, позивач проти скарги заперечував та просив рішення залишити без змін.

Від третьої особи надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника.

Згідно із ч.2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення сторін та представника відповідачки, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду в частині визначення місця проживання дитини з позивачем - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову, у іншій частині рішення слід залишити без змін з наступних підстав.

Задовольняючи позов суд виходив із того, із наданих письмових доказів та показань свідків ним встановлено, що з квітня 2017 року неповнолітня дитина ОСОБА_4 перестав проживати з матір'ю ОСОБА_2, а став проживати в родині батька ОСОБА_1, тобто змінився сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, та особи, яка їх одержує, тому, вирішуючи справу в межах заявлених позовних вимог та враховуючи загальні принципи регулювання сімейних відносин та способи захисту сімейних прав суд визнав за необхідне захистити порушене право позивача шляхом звільнення його від сплати аліментів, призначених за рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 11 січня 2017 року. З врахуванням фактичного проживання дитини з батьком та висновку органу опіки та піклування щодо доцільності визначення місця проживання дитини з батьком суд визначив місце проживання дитини з позивачем.

Згідно із ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Частиною1 ст. 161 СК України визначено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно із ст.ст. 180, 181 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 11 січня 2017 року з позивача на користь відповідачки були стягнуті аліменти на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, але не менше мінімального розміру аліментів, встановленого законом, до досягнення дитиною повноліття, а при наявності боргу по аліментам до повного його погашення, починаючи з 29 січня 2016року (а. с. 6).

Згідно з актом обстеження квартири АДРЕСА_1 від 13.09.2017 року в ній зареєстровані ОСОБА_6, ОСОБА_1 та ОСОБА_4, на момент обстеження встановлено, що ОСОБА_4 - син ОСОБА_1 фактично проживає за вказаною адресою (а.с.4).

Довідкою № 176 від 19 вересня 2017 року за підписом класного керівника та директора загальноосвітньої школи № 12 Дружківської міської ради Донецької області підтверджено, що ОСОБА_4 навчається у 4-А класі вказаної школи. Утриманням, навчанням та вихованням дитини займається батько. Мати дитини ОСОБА_2 не спілкується з учителями, класним керівником, не приймає участі у батьківських зборах, не забирає дитину додому (а.с.5).

Відповідно до довідки № 3757 від 23 листопада 2017 року, виданої комунальним підприємством «Комсервіс» в квартирі АДРЕСА_1, зареєстровані ОСОБА_6, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (а.с.54).

З інформації про виконання обов'язків батьків по відношенню до ОСОБА_4, виданої за підписом директора загальноосвітньої школи № 12 Дружківської міської ради Донецької області 01 грудня 2017 року вбачається, що ОСОБА_4 проживає разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1. Вихованням неповнолітнього сина займається батько ОСОБА_1. Мати дитини з весни 2017 року знаходиться за межами України і участі у вихованні сина не приймає (а.с.55).

Згідно акту обстеження умов проживання від 29 листопада 2017 року, затвердженого начальником служби у справах дітей Дружківської міської ради, ОСОБА_4 проживає разом з батьком ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1, за цією адресою проживають ОСОБА_1 - батько, ОСОБА_4 - синІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 - співмешканка, ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3, квартира складається із 2-х кімнат, технічний стан житла задовільний. ОСОБА_5 має окреме спальне місце, є місце для навчання та гри. Хлопець забезпечений сезонним одягом та взуттям відповідно сезону, умови проживання цілком відповідають потребам дитини (а.с.56).

Згідно з висновком органу опіки та піклування Дружківської міської ради щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 № 16-3258/1-01 від 05 грудня 2017 року на час розгляду питання визнано доцільним визначити місце проживання дитини з батьком (а.с.57-58).

Факт проживання ОСОБА_4 з батьком ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_1 з квітня 2017 року підтверджено показаннями допитаних судом першої інстанції свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11.

З урахуванням встановлених обставин щодо фактичного проживання сина ОСОБА_5 з позивачем з квітня 2017 року суд обґрунтовано прийшов до висновку про звільнення позивача від сплати аліментів на утримання сина, стягнених за рішенням суду на користь відповідачки.

У апеляційній скарзі відсутні доводи щодо неправильності рішення в частині звільнення позивача від сплати аліментів.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції відповідачка пояснила, що до січня 2018 року син дійсно проживав з батьком, за виключенням декількох періодів, коли вона приїздила у м. Дружківку, аліменти на утримання сина, за їх усною домовленістю з позивачем, вона мала накопичувати для подальших витрат на дитину.

Доказів наявності такої домовленості відповідачка не надала.

Позивач посилався на несправедливість сплати ним аліментів на користь відповідачки на утримання сина, у той час, як син проживав з ним та перебував на його утриманні.

Із доданої до апеляційної скарги довідки територіального комітету мікрорайону №17 м. Дружківка від 31.01.2018 року вбачається, що з 26 січня 2018 року ОСОБА_4 проживає з відповідачкою за адресою: АДРЕСА_2.

Вказана довідка не спростовує висновку суду про проживання сина ОСОБА_5 з батьком в період з квітня 2017 року до часу ухвалення рішення та про звільнення позивача від сплати аліментів на утримання сина, оскільки син проживає з батьком та знаходиться на його утриманні.

Згідно з частинами 1-3 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

За клопотанням відповідачки та її представника, за згодою позивача в засіданні апеляційного суду залучено письмові докази, які не були залучені під час розгляду справи в суді першої інстанції з поважних причин - через розгляд справи у заочному порядку за відсутності відповідачки, а саме: акти, складені головою територіального комітету мікрорайону №17 м. Дружківка від 3 квітня 2018 року, 18 квітня 2018 року та 21 травня 2018 року, якими підтверджено, що з 26 січня 2018 року ОСОБА_4 проживає з відповідачкою за адресою: АДРЕСА_2, а також інформація з Дружківської загальноосвітньої школи №12 Дружківської міської ради від 28 березня 2018 року та від 17 квітня 2018 року про те, що з січня 2018 року ОСОБА_4 проживає з матір'ю за адресою: АДРЕСА_2, вихованням сина займається мати, батько з сім'єю не проживає.

Вказані акти та інформація підтверджують факт проживання сина сторін з відповідачкою саме з 26 січня 2018 року, тобто після ухвалення рішення, що переглядається у апеляційному порядку і також не спростовують висновків суду про те, що в період з квітня 2017 року до часу ухвалення рішення ОСОБА_4 проживав з позивачем і ця обставина є підставою для звільнення позивача від сплати аліментів.

Факт того, що неповнолітній син сторін з 26 січня 2018 року проживає з відповідачкою визнав позивач в засіданні апеляційного суду. Також позивач зазначив, що він не заперечує проти того, що син став проживати з матір'ю та пояснив, що позов про визначення місця проживання малолітнього сина з ним він подав саме для вирішення питання щодо припинення сплати ним аліментів на користь відповідачки.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд розглянув справу у відсутність відповідачки, чим порушив її права необґрунтовані.

У позовній заяві позивач вказав останню відому адресу відповідачки: АДРЕСА_3 та зазначив, що відповідачка виїхала у Російську Федерацію на заробітки, а також вказав телефонний номер - відомий йому номер засобу зв'язку відповідачки.

На запит суду виконавчий комітет Дружківської міської ради повідомив, що за адресою: АДРЕСА_3 місце проживання ОСОБА_2 не зареєстроване.

Зареєстрована відповідачка (згідно паспорту) за місцем проживання позивача: АДРЕСА_1, однак, фактично там не приживає.

Згідно з ч.5 ст. 74 ЦПК України ( в редакції, що діяла до 15.12.2017 року, що була чинна під час розгляду справи судом першої інстанції) судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі.

Згідно із положеннями ч. 9 ст. 74 ЦПК України (в редакції, що діяла до 15.12.2017 року) відповідач, місце проживання (перебування чи роботи) або місцезнаходження якого позивачеві невідоме, навіть після звернення до адресного бюро і органів внутрішніх справ, викликається в суд через оголошення в пресі. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про час і місце розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст. 224 ЦПК України (в редакції, що діяла до 15.12.2017 року) у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача (ч.1 ст. 228 ЦПК України в редакції, що діяла до 15.12.2017 року).

Заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи (ч.1 ст. 232 ЦПК України в редакції, що діяла до 15.12.2017 року).

Позовна заява подана 25.09.2017 року, ухвалою суду від 29.09.2017 року у справі відкрито провадження та призначено попередній розгляд на 09.10.2017 року. Судова повістка разом з копією позовної заяви з доданими документами та ухвалою про відкриття провадження направлялись судом за адресою відповідачки, вказаною у позові та повернулись не врученими за закінченням встановленого строку зберігання (а.с.16).

Ухвалою від 09.10.2017 року справу призначено до розгляду на 17.10.2017 року, судова повістка, направлена за адресою, вказаною у позові, повернулись не врученою за закінченням встановленого строку зберігання (а.с.16).

Розгляд справи відклався на 02.11.2017 року, 21.10.2017 року, 05.12.2017 року, 11.12.2017 року, судові повістки направлялись відповідачці за адресою, вказаною у позові та повертались не врученими за закінченням встановленого строку зберігання, крім того, на 21.11.2017 року та 11.12.2017 року відповідачка викликалась в суд через оголошення в пресі.

11 грудня 20017 року суд ухвалив заочне рішення.

05 лютого 2018 року відповідачкою подана заява про перегляд заочного рішення, у якій вона посилалась на те, що про розгляд справи не знала, до суду не викликалась, а з 26 січня 2018 року син проживає з нею та знаходиться на її утриманні, що підтверджується довідкою від 31.01.2018 року.

Ухвалою від 20 лютого 2018 року заяву залишено без задоволення, оскільки відповідачка викликалась в судове засідання за допомогою друкованого засобу масової інформації шляхом розміщення оголошення у газеті, а копія довідки про проживання дитини з матір'ю стосується правовідносин , які виникли вже після ухвалення рішення.

При ухваленні заочного рішення суд дотримався вимог процесуального закону, що діяв на час розгляду справи, щодо викликів та повідомлень сторони, надсилав судові повістки на останню відому адресу відповідачки та викликав відповідачку в суд через оголошення в пресі.

У разі ухвалення заочного рішення відповідач має право надати до суду апеляційної інстанції докази, які він не подав суду першої інстанції з поважних причин.

Оскільки відповідачкою не надано доказів, які б спростовували висновки суду про звільнення позивача від сплати на користь відповідачки аліментів на утримання сина у зв'язку із його проживанням з позивачем та перебуванням на утриманні позивача та апеляційна скарга не містить заперечень проти цієї вимоги позивача, рішення суду в частині звільнення позивача від сплати аліментів є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування немає.

Питання щодо стягнення аліментів в період проживання дитини з матір'ю сторони не позбавлені можливості вирішити у встановленому законом порядку.

З урахуванням фактичного місця проживання дитини з відповідачкою з 26 січня 2018 року, думки позивача, який не заперечує проти проживання сина з матір'ю, встановлено наявність згоди батьків щодо місця проживання дитини та відсутність спору між ними щодо цієї обставини, тому рішення суду в частині визначення місця проживання дитини з батьком за адресою: АДРЕСА_1 слід скасувати та у задоволенні позову відмовити.

Згідно з частинами 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

В суді першої інстанції за подання основного та додаткового позовів позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1 280 грн. (а. с. 41,41 а).

Задовольняючи позовні вимоги суд стягнув з відповідачки на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в сумі 640 грн. та додатковим рішенням від 05.02.2018 року стягнув з відповідачки на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в сумі 640 грн..

Оскільки рішення суду в частині задоволення позовної вимоги про визначення місця проживання дитини з позивачем скасовується з ухваленням рішення про відмову у задоволенні цього позову слід скасувати рішення і в частині стягнення з відповідачки судових витрат по сплаті судового збору в сумі 640 грн..

Відповідачкою при поданні апеляційної скарги сплачено судовий збір в розмірі 1 920 грн. (а. с. 112, 126), на підставі ч. ч.1, 13 ст. 141 ЦПК України слід стягнути з позивача на користь відповідачки судові витрати по сплату судового збору в сумі 960 грн. пропорційно до задоволених вимог апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Заочне рішення Дружківського міського суду Донецької області від 12 грудня 2017 року в частині визначення місця проживання дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1. та в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судового збору в сумі 640 грн. скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: орган опіки та піклування Дружківської міської ради про визначення місця проживання дитини відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 960 грн..

У іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 23 травня 2018 року.

Головуючий: Н.С. Краснощокова

Судді: І.О. Дундар

О.О. Тимченко