Постанова № 74162956, 22.05.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 754/14162/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Кихтюк Р.М. Провадження № 22-ц/773/17/18 Категорія: 27 Доповідач: Шевчук Л. Я.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Шевчук Л.Я.,

суддів - Грушицького А.І., Матвійчук Л.В.,

секретар с/з - Савчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 вересня 2017 року,

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2016 року ПАТ «ОТП Банк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги позивач обгрунтовував тим, що відповідно до укладеного кредитного договору № HCL-005/295/2006 від 10 листопада 2006 року відповідач отримала кредит у розмірі 50 000 доларів США та зобов`язалася належним чином використати та повернути суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом і виконати всі інші зобов'язання, які визначені умовами кредитного договору.

Однак, відповідач свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконувала, у зв'язку з чим станом на 25.10.2016 року сума заборгованості по кредиту складала 7 115, 25 дол. США, що по курсу НБУ станом на момент виникнення заборгованості становило 182 438,43 грн., із яких: заборгованість по тілу кредиту - 5 662,01 дол. США., що в гривневому еквіваленті становить 145 176, 66 грн., заборгованість по відсотках за користування кредитом - 1 453, 24 дол. США., що в гривневому еквіваленті становить 37 261, 77 грн.

Також позивач зазначив, що відповідно до п. п. 2.1.4.1 п. 2.1.4. додаткового договору від 10 серпня 2009 року банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання позичальником своїх зобов'язань та умов кредитного договору. Зобов'язання позичальника щодо повного дострокового виконання боргових зобов'язань настає з дати відправлення банком на адресу позичальника відповідної вимоги та повинно бути виконано позичальником протягом 30 календарних днів з дати відправлення банком такої вимоги.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд стягнути з відповідача вказану суму боргу по кредитному договору та судові витрати по справі.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 вересня 2017 року у даній справі позовні вимоги банку задоволено.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 в користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 7115, 25 дол. США, що у гривневому еквіваленті складає 182438 грн. 43 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2 в користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» 2736, 58 грн. судового збору.

Не погоджуючись із постановленим судовим рішенням, відповідач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, необґрунтованість та необ'єктивність судового рішення, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог банку.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Із матеріалів справи убачається, що 10 листопада 2006 року між ОСОБА_2 та Акціонерним комерційним банком «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого після є ПАТ «ОТП Банк», був укладений кредитний договір № HCL-005/295/2006. Відповідно до умов даного договору ОСОБА_2 отримала в банку кредит у розмірі 50 000 дол. США та зобов'язалася належним чином використати його та повернути банку, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом і виконати всі інші зобов'язання, які визначені договором (а.с.10-15).

Згідно п. п. 2.1.4.1 п. 2.1.4 додаткового договору № 1 до кредитного договору № HCL-005/295/2006, укладеного 10 серпня 2009 року, банк має право вимагати дострокового виконання зобов'язань в цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання позичальником та /або третіми особами своїх боргових зобов'язань та /чи інших умов кредитного договору, документів забезпечення та/чи будь-яких інших умов правочинів, як таких, що існують, на момент укладення цього додаткового договору, так і таких, що можуть бути укладені між банком і позичальником чи між банком та третіми особами в майбутньому (надалі - вимога). При цьому, зобов'язання позичальника щодо повного дострокового виконання боргових зобов'язань настає з дати відправлення банком на адресу позичальника відповідної вимоги та повинно бути проведено позичальником протягом 30 календарних днів з дати відправлення банком вищевказаної вимоги (а.с.29 - зворот).

Як убачається із матеріалів справи, 02 листопада 2016 року банк направив на адресу позичальника ОСОБА_2 вимогу щодо повернення заборгованості за кредитним договором № HCL-005/295/2006 від 10 листопада 2006 року (а.с.7). Проте, така вимога кредитора відповідачем виконана не була.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 25 жовтня 2006 року сума заборгованості ОСОБА_2 по кредитному договору становить 7 115, 25 дол. США, що за офіційним курсом Національного Банку України станом на день проведення розрахунку становить 182 438 грн. 43 коп., з яких: 5662,01 дол. США - заборгованість за кредитом (в гривневому еквіваленті - 145 176, 66 грн.) 1453,24 доларів США - відсотки (в гривневому еквіваленті - 37 261, 77 грн.) (а. с. 6).

Стаття 1054 ЦК України передбачає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина 2 статті 1050 ЦК України).

З врахуванням того, що відповідач належним чином не виконувала взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого виникла заборгованість по кредиту, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення позичальника ОСОБА_2 в користь банку заборгованості за кредитним договором у розмірі 7 115, 25 дол. США, що за офіційним курсом Національного Банку України станом на день проведення розрахунку становить 182 438 грн. 43 коп.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 посилалась на невідповідність нарахувань і суми боргу фактичній заборгованості за кредитом. Однак, жодних доказів на підтвердження своїх доводів суду не подала.

Водночас під час розгляду даної справи апеляційним судом відповідачем було заявлено клопотання про призначення судової економічної експертизи з метою вирішення питання відповідності наявного в матеріалах справи розрахунку реальній заборгованості ОСОБА_2 по кредитному договору та дійсності методу нарахування відсотків за договором кредиту.

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області клопотання ОСОБА_2 про призначення судової експертизи було задоволено та призначено по даній справі судову економічну експертизу, оплату за проведення якої покладено на відповідача.

Як убачається із повідомлення експертної установи, яке надійшло на адресу апеляційного суду, відповідач ОСОБА_2 не провела оплату за проведення такої експертизи, в зв'язку з чим судова експертиза проведена не була.

За таких обставин колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги відповідача про те, що розрахунок заборгованості за кредитним договором, який був зроблений банком, не відповідає умовам кредитного договору.

Інші доводи апеляційної скарги не впливають на правильність постановленого судового рішення.

На підставі наведеного суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його зміни чи скасування не має.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 вересня 2017 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий

Судді