Постанова № 74161311, 18.05.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/5022/17

Провадження № 22-ц/772/853/2018

Категорія: 2

Головуючий у суді 1-ї інстанції Федчишен С. А.

Доповідач:Оніщук В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2018 рокуСправа № 127/5022/17м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі:

судді-доповідача: Оніщука В.В.

суддів: Медвецького С.К., Копаничук С.Г.,

за участю секретаря Агеєвої Г.В.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_3,

відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект»,

відповідач: ОСОБА_4,

відповідач: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Суперфін Борис Михайлович,

відповідач: Департамент адміністративних послуг Вінницької міської ради,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Павліченко Ганна Вікторівна,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_7,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_8,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань №2 апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08 лютого 2018 року, ухваленого під головуванням судді Федчишена С.А. в приміщенні Вінницького міського суду Вінницької області, повний текст судового рішення виготовлено 19 лютого 2018 року, -

в с т а н о в и в :

В березні 2017 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», ОСОБА_4, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича, Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради, за участю третіх осіб, які, не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Павліченко Ганни Вікторівни, ОСОБА_7, ОСОБА_8, про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, витребування майна, скасування запису та зобов'язання здійснити державну реєстрацію права власності.

Позов мотивовано тим, що він відповідно до рішення постійно діючого третейського суду при Товарній біржі «Капітал» від 03 квітня 2007 року набув право власності на квартиру №АДРЕСА_1 (рішенням Вінницької міської ради №71 від 21 грудня 2015 року вулиця Першотравнева перейменована у вулицю Магістратську). Позивач вказав, що згодом, 24 липня 2008 року між ним та АКІБ «УкрСиббанк», для забезпечення виконання кредитних договорів №11375313000 та №11375325000, було укладено договір іпотеки, за умовами якого він передав в іпотеку банку вищевказану квартиру. В позові зазначено, що у 2016 році до належної йому квартири зайшли невідомі особи, які представились співробітниками ТОВ «Кей-Колект» і повідомили, що право власності на квартиру переоформлене на ТОВ «Кей-Колект» відповідно до умов договору іпотеки та укладеного договору факторингу з ПАТ «УкрСиббанк». Цими невідомими особами були вибиті двері в квартиру та змінені замки, внаслідок чого в квартиру він більше зайти не зміг. Зазначив, що 28 серпня 2015 року право власності на вказану квартиру було перереєстровано рішенням приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича та внесено запис про право власності №10968192 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Як підстава виникнення права власності на вказану квартиру в реєстрі зазначено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 24004284 від 28 серпня 2015 року.

12 лютого 2016 року право власності на квартиру №АДРЕСА_1 було зареєстровано за ОСОБА_4. Перехід права власності відбувся за рішенням приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Павліченко Ганни Вікторівни, якою було внесено запис про право власності №13289372. Як підстава внесення запису вказано договір купівлі-продажу №278 від 12 лютого 2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Павліченко Г.В. Позивачем зазначено, що жодних повідомлень від ПАТ «УкрСиббанк» та від ТОВ «Кей-Колект» про відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 24 липня 2008 року він не отримував, як і не отримував повідомлень про намір звернути стягнення на заставлене майно. Приватний нотаріус Суперфін Б.В. також не повідомляв його про задоволення вимог Іпотекодержателя в порядку досудового врегулювання. Так, пунктом 5.2 Договору іпотеки від 24 липня 2008 року, укладеного між ним та акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» передбачено, що позасудове врегулювання здійснюється одним з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки: 1) передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому ЗУ «Про іпотеку»; 2) отримання іпотекодерджателем права продати предмет іпотеки будь якій особі на підставі договору купівлі-продажу від імені іпотекодавця на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому ЗУ «Про іпотеку». Інших умов та підстав для задоволення вимог іпотекодержателя в позасудовому порядку, Договір іпотеки від 24 липня 2008 року не містить, тобто, сторони за вказаним договором дійшли згоди, що право на продаж заставленого майна виникає виключно на підставі окремого договору. Такий договір між ТОВ «Кей-Колект» та ОСОБА_3 не укладався.

Позивач вважає, що ТОВ «Кей-Колект» порушено вимоги договору іпотеки в частині звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Вказаний спосіб звернення стягнення полягає у досягненні між сторонами згоди, якої не було. За таких обставин, при відсутності окремого договору, у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Б.М. були відсутні правові підстави для прийняття рішення №24004284 від 28 серпня 2015 року, про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «Кей-Колект». По-друге, вважає, що абзацами 2-3 ч. 5 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію. Відповідно до ч. 9 ст. 15 вказаного Закону України, державна реєстрація прав, їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії (надання відмови в ній) проводиться одночасно з вчиненням такої дії. Дана норма, кореспондується з абзацом 7 п.2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868, чинним станом на 28 серпня 2015 року, яким встановлено, що нотаріус, яким вчинено нотаріальну дію з нерухомим майном, проводить державну реєстрацію прав, набутих виключно у результаті вчинення такої дії, крім випадків, визначених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Оскільки нотаріус не вчиняв нотаріальних дій із нерухомим майном та за умови відсутності окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя, вказана державна реєстрація права власності є такою що суперечить Закону, в зв'язку з чим підлягає визнанню недійсною та скасуванню.

Крім того, вказав, що він не має іншого житла, був зареєстрований та постійно проживав у квартирі, яка була передана в іпотеку та виступала як забезпечення зобов'язань за споживчими кредитами, наданими в іноземній валюті, загальна площа квартири - 46,9 кв. м. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; - загальна площа такого нерухомого житлового майна не перевищує 140 кв. метрів для квартири. Вважає, що на правовідносини з відчуження спірної квартири поширюються норми Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», її примусове відчуження було прямо заборонено вказаним Законом, а тому просив скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича №24004284 від 28 серпня 2015 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та запис №10968192 від 28 серпня 2015 року про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект»; скасувати запис №13289872 від 12 лютого 2016 року про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_4, проведену на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 28281317 від 17 лютого 2016 року, прийнятого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Павліченко Ганною Вікторівною; витребувати від ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 46,9 кв. м, житловою площею 32,9 кв. м; зобов'язати реєстраційну службу Вінницького міського управління юстиції здійснити державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1 за ОСОБА_3.

Ухвалою суду від 30 червня 2017 року до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог залучено ОСОБА_8 та ОСОБА_7.

Ухвалою суду від 25 жовтня 2017 року замінено неналежного відповідача реєстраційну службу Вінницького міського управління юстиції на належного - Департамент адміністративних послуг Вінницької міської ради.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 08 лютого 2018 року позов задоволено частково.

Скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича №24004284 від 28 серпня 2015 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та запис №10968192 від 28 серпня 2015 року про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект».

Скасовано запис №13289872 від 12 лютого 2016 року про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_4, проведену на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 28281317 від 17 лютого 2016 року, прийнятого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Павліченко Ганною Вікторівною.

Витребувано від ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 46,9 кв. м, житловою площею 32,9 кв. м.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про судові витрати.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України позивач має право витребувати квартиру за адресою АДРЕСА_1 у добросовісного набувача - ОСОБА_4 в зв'язку з тим, що ТОВ «Кей-Колект» безпідставно та незаконно набуло право власності на зазначену квартиру та не мало права її відчужувати, спірна квартира вибула із володіння позивача не з його волі, крім того, відмовляючи в задоволенні позову щодо зобов'язання Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради здійснити державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за позивачем, районний суд виходив з того, що ці вимоги є передчасними і проведення державної реєстрації на спірну квартиру за позивачем здійснюється на підставі відповідної заяви заявника за наслідками набрання законної сили рішенням суду.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, мотивовану тим, що вона є добросовісним набувачем спірної квартири, при цьому вона понесла та продовжує нести особистий надмірний тягар, що є порушенням вимог ст. 1 Протоколу №1 Конвенції, крім того дії позивача та наявні в матеріалах справи докази, що узгоджуються з тексом нотаріально посвідченої заяви від 12 листопада 2015 року свідчать про добровільний спосіб вибуття майна та наявності волі на передачу майна іншій особі, а також вважає, що позивачем не доведено, що спірна квартира є єдиним житлом боржника, а тому просила рішення суду в частині витребування у неї квартири та скасування запису приватного нотаріуса про державну реєстрацію її права власності на вищевказаний об'єкт нерухомості скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні вимог щодо витребування квартири АДРЕСА_1 а також скасування запису №13289872 від 12 лютого 2016 року про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_4, проведену на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 28281317 від 17 лютого 2016 року, прийнятого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Павліченко Ганною Вікторівною - відмовити, при цьому зроблено посилання на неповноту з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального і процесуального права.

У визначений судом термін відзив на апеляційну скаргу учасниками справи не надано.

В судовому засіданні ОСОБА_4 та її представник апеляційну скаргу підтримали з посиланням на викладені в ній обставини, а також апеляційну скаргу підтримав представник ТОВ «Кей-Колект».

Представник ОСОБА_3 в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав, вказавши на її безпідставність та законність і обґрунтованість рішення суду.

Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причин неявки не повідомили, а тому згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Пунктом 8 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України визначено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу (пункт 9 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України).

Суд, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Положеннями ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, тому суд апеляційної інстанції на підставі ч. 1 ст. 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції в частині скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за ТОВ «Кей-Колект», витребування майна та скасування запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за ОСОБА_4, скасовує та ухвалює в цій частині нове рішення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено і сторонами не оспорено, що 24 липня 2008 року між ОСОБА_3 та акціонерним комерційним банком «УкрСиббанк» було укладено договір іпотеки (з майновим поручителем), відповідно до умов якого ОСОБА_3 було передано в іпотеку акціонерному комерційному банку «УкрСиббанк» квартиру за адресою: АДРЕСА_1 в якості забезпечення зобов'язань за кредитним договором №11375325000 від 24 липня 2008 року, укладеним між ОСОБА_7 та акціонерним комерційним банком «УкрСиббанк».

Квартира перебувала у власності ОСОБА_3 на підставі рішення постійно діючого третейського суду при Товарній біржі «Капітал» від 03 квітня 2007 року, зареєстрованого Комунальним підприємством «Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» 03 квітня 2007 року за реєстровим номером 913 в книзі №37.

Відповідно до договору про відступлення права вимоги за договорами іпотеки, укладеного 12 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» у зв'язку з укладенням Договору факторингу №1 право вимоги за договором іпотеки (з майновим поручителем) від 24 липня 2008 року, укладеного між ОСОБА_3 та АКІБ «УкрСиббанк», перейшло до ТОВ «Кей-Колект».

Судом встановлено, що згідно матеріалів реєстраційної справи на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, 28 серпня 2015 року ТОВ «Кей-Колект» звернулось до нотаріуса із заявою про реєстрацію права власності на предмет іпотеки та виключення іпотеки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, накладену відповідно до іпотечного договору, надавши при цьому договір іпотеки від 24 липня 2008 року, договір факторингу №1 від 12 грудня 2011 року, договір відступлення права вимоги від 12 грудня 2011 року, виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, статут ТОВ «Кей-Колект».

28 серпня 2015 року рішенням приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Б.М. право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, було перереєстровано за ТОВ «Кей-Колект» та внесено запис про право власності №10968192 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Як підстава виникнення права власності на вказану квартиру в реєстрі зазначено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 24004284 від 28 серпня 2015 року.

З матеріалів справи видно, що 12 лютого 2016 року між ТОВ «Кей-Колект» та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1. Відповідно до п. 2.1 Договору купівлі продажу від 12 лютого 2016 року продаж квартири здійснено за 623 616,00 грн..

Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Павліченко Г.В. та внесено запис про право власності №13289372 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Підставою внесення запису вказано договір купівлі-продажу №278 від 12 лютого 2016 року.

Звернувшись в суд з позовом, ОСОБА_3 завлено вимогу про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, витребування майна, скасування запису та зобов'язання здійснити державну реєстрацію права власності.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції задовольняючи вимогу про скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Б.М. про державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за ТОВ «Кей-Колект», допустив порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, оскільки вимогу щодо оскарження дій або бездіяльності нотаріуса як державного реєстратора прав на нерухоме майно слід розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Так, відповідно до ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

В даному випадку вимога про скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Б.М. про державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за ТОВ «Кей-Колект» в розумінні ст. 19 ЦПК України не може бути похідною від спору щодо майна або майнових прав та розглядатись в порядку цивільного судочинства, оскільки саме на підставі проведеної державної реєстрації права власності за ТОВ «Кей-Колект» в подальшому між ним та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу спірної квартири, і рішення про державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за ТОВ «Кей-Колект» приватним нотаріусом було прийняте на підставі договору іпотеки, який не є предметом оскарження.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що вимога щодо скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за ТОВ «Кей-Колект» не може бути розглянута в порядку цивільного судочинства, а тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України

Щодо посилань представника позивача на постанови Верховного Суду від 14 лютого 2018 року та 17 квітня 2018 року, то суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що вказаними постановами Верховного Суду підтверджено те, що вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав підлягають розгляду саме в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи те, що рішення суду першої інстанції в частині скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за ТОВ «Кей-Колект», підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі, тому реєстрація права власності на спірну квартиру за ТОВ «Кей-Колект» є чинною, відтак апеляційний суд вважає, що вимоги про витребування майна та скасування запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за ОСОБА_4 є передчасними та задоволенню не підлягають, оскільки є похідними.

Крім того, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відмови в задоволенні вимоги про зобов'язання Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради здійснити державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1 за ОСОБА_3, оскільки вказана вимога є передчасною і проведення державної реєстрації на спірну квартиру здійснюється на підставі відповідної заяви заявника за наслідками набрання законної сили рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яка є обов'язковою.

Згідно з ч. 5 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом

Абзацом 2 частини 1 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що у випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Вимогами п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України визначено, що публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про іпотеку» предметом іпотеки може бути нерухоме майно, яке належить іпотекодавцю на праві власності.

Згідно із ч. 1 ст. 24 Закону України «Про іпотеку» відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням.

Вимогами ст. 33 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Положеннями ст.ст. 35, 36, 37 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Частиною 1 ст. 388 ЦК України передбачено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Пунктом 26 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» визначено, що відповідно до положень частини першої статті 388 ЦК власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК.

Недійсність правочину, на виконання якого передано майно, сама по собі не свідчить про його вибуття із володіння особи, яка передала це майно, не з її волі. При цьому суд має встановити, чи була воля власника на передачу права володіння іншій особі.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції, яке не ґрунтується на вимогах закону підлягає скасуванню в частині скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за ТОВ «Кей-Колект» із закриття провадження у справі в цій частині, а також скасуванню підлягає рішення суду першої інстанції в частині витребування майна та скасування запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за ОСОБА_4, з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні вказаних вимог, в іншій частині рішення суду слід залишити без змін, а також відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_4 мають бути стягнуті витрати, які сторона сплатила, а саме судовий збір в розмірі 1 920,00 грн. за подачу апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 377, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08 лютого 2018 року в частині скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича №24004284 від 28 серпня 2015 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та запис №10968192 від 28 серпня 2015 року про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» - скасувати і провадження в цій частині закрити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08 лютого 2018 року в частині скасування запису №13289872 від 12 лютого 2016 року про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_4, проведену на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 28281317 від 17 лютого 2016 року, прийнятого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Павліченко Ганною Вікторівною; витребування від ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 46,9 кв. м, житловою площею 32,9 кв. м - скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», ОСОБА_4, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича, Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради, за участю третіх осіб, які, не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Павліченко Ганни Вікторівни, ОСОБА_7, ОСОБА_8, про скасування запису №13289872 від 12 лютого 2016 року про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_4, проведену на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 28281317 від 17 лютого 2016 року, прийнятого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Павліченко Ганною Вікторівною; витребування від ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 46,9 кв. м, житловою площею 32,9 кв. м - відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 1 920,00 грн. за подачу апеляційної скарги.

Постанова Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: /підпис/ В.В. Оніщук

Судді: /підпис/ С.К. Медвецький

/підпис/ С.Г. Копаничук

Згідно з оригіналом:

Суддя-доповідач В.В. Оніщук