Постанова № 74161297, 22.05.2018, Апеляційний суд Вінницької області

копія:

Справа № 127/25315/17

Провадження № 22-ц/772/841/2018

Категорія: 27

Головуючий у суді першої інстанції Волошин С. В.

Доповідач:Стадник І. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 травня 2018 року м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

головуючого, судді-доповідача Стадника І.М.,

суддів: Міхасішина І.В., Войтка Ю.Б.,

з участю секретаря судового засідання Безрученко Н.Р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду №2

апеляційну скаргу ОСОБА_3

на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 лютого 2018 року, ухвалене суддею Волошиним С.В., повний текст якого складено 15 лютого 2018 року,

в справі №127/25315/17

за позовом ОСОБА_3 (позивач)

до Відділення «Вінницька регіональна дирекція» Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк», ОСОБА_5 (відповідачі),

про визнання договору застави припиненим та визнання нечинним запису в Державному реєстрі застав рухомого майна, -

встановив:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відділення «Вінницька регіональна дирекція» Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк», ОСОБА_5 про визнання договору застави припиненим та визнання нечинним запису в Державному реєстрі застав рухомого майна, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 19.07.2013 року він придбав у ОСОБА_5 легковий автомобіль (фургон малолітражний В) Fiat Doblo, 1,4 L, 2008 року випуску, білого кольору, номер кузова НОМЕР_1, державний номерний знак на той момент НОМЕР_4.

Станом на час придбання вказаного автомобіля, він перебував у заставі ВФ ВАТ «ВТБ Банк». Відповідач ОСОБА_5 здійснював відчуження автомобіля за письмовою згодою банку.

А тому за ним Вінницьким МРЕВ УДАІ УМВС України у Вінницькій області було здійснено реєстрацію транспортного засобу, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5, а автомобілю НОМЕР_2.

На даний час він намагається продати вказаний автомобіль та під час зняття його з реєстрації дізнався, що запис про його перебування в заставі і на даний час знаходиться в Державному реєстрі застав рухомого майна, вказаний запис вчинено на підставі договору застави від 08.09.2008 року.

Вважає, що даний договір застави є припиненим, бездіяльність банку, що полягає в невиключенні запису про заставу порушує його законні права як власника на розпорядження спірним автомобілем, а тому просив визнати припиненим з 19.07.2013 року договір застави від 08.09.2008 року №23/08-709-З, що укладений між ВФ ВАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_5 та визнати нечинним з 19.07.2013 року запис в Державному реєстрі застав рухомого майна від 12.09.2008 року за №7902529 про заставу рухомого майна - спірного автомобіля.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 14 лютого 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Не погодившись із рішенням, позивач ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушенням судом норм матеріального права, просив скасувати рішення і ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог.

На думку апелянта відмовляючи в задоволенні позову суд не врахував, що між ним та банком були відсутні будь-які договірні відносини, а тому посилання на ненадання ним доказів є безпідставним.

Разом з цим, в матеріалах справи відсутні докази неможливості подання учасником справи - позивачем ОСОБА_3 доданих до додаткових пояснень його представника документів, зокрема адвокатського запиту, листа Регіонального сервісного центру МАВ України від 18.04.2018 року тощо.

Відтак подані представником позивача адвокатом ОСОБА_6 додаткові пояснення разом із доданими до них документами не можуть бути прийнятими до розгляду апеляційним судом.

Відповідач ОСОБА_5 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду скасувати, та постановити нове про задоволення позовних вимог ОСОБА_3

Від відповідача Відділення «Вінницької регіональної дирекції Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

В судовому засіданні представник позивача - адвокат ОСОБА_7 вимоги апеляційної скарги підтримала на умовах, викладених у ній, і просила задовольнити.

Інші учасники справи, повідомлені в установленому законом порядку про дату, час і місце судового засідання, до суду не з'явилися, що відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, позовних вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з таких підстав.

Згідно з статтею 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено наступні обставини справи.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 видане Вінницьким ВРЕР УДАІ УМВС України у Вінницькій області за позивачем ОСОБА_3 19.07.2013 року зареєстровано транспортний засіб марки Fiat, модель Doblo, тип (фургон малолітражний В), білого кольору, № кузова НОМЕР_1, об'єм двигуна 1368 куб. см., 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3.

Із витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №53914923 від 04.11.2017 слідує, що на спірний автомобіль 12.09.2008 року реєстратором Вінницької філії ДП «Інформаційний центр Міністерства юстиції України зареєстровано обтяження за №7902529, підставою якого був Договір застави 23/08-709-З від 08.09.2008 року.

Розмір основного зобов'язання боржника ОСОБА_5, що забезпечено заставою спірного автомобіля, становить 14692 долари США (а.с. 8).

Згідно з нормами статті 572 ЦК України та статті 1 Закону України «Про заставу» (далі - Закон) застава є способом забезпечення зобов'язань; у силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до частин 1, 2 статті 16 Закону право застави виникає з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню - з моменту нотаріального посвідчення цього договору. Реєстрація застави не пов'язується з моментом виникнення права застави та не впливає на чинність договору застави.

Частиною 2 статті 17 Закону визначено, що заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Згідно із частинами 1, 2 статті 589 ЦК України в разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом (частини 1, 2 ст. 590 ЦК України).

Відповідно до статті 27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи; застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги.

Зазначені норми застосовуються з урахуванням положень Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», предмет обтяження, право власності на який належить боржнику, може бути відчужений останнім, якщо інше не встановлено законом або договором. Якщо законом або договором передбачена згода обтяжувача на відчуження боржником рухомого майна, яке є предметом обтяження, така згода не вимагається в разі переходу права власності на рухоме майно в порядку спадкування, правонаступництва або виділення частки у спільному майні. Якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків, зокрема, якщо обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження.

З наведених норм закону слідує, що новий власник (покупець) рухомого майна, яким як заставою забезпечено виконання основного зобов'язання, набуває у власність вказане рухоме майно без збереження обтяження виключно у разі, якщо при відчуженні такого майна його власником (заставодавцем) заставодержатель надав згоду на відчуження такого рухомого майна без збереження обтяження.

В матеріалах справи відсутні відомості про те, що заставодержатель надав згоду на відчуження спірного автомобіля без збереження обтяження.

Натомість із зазначеного вище Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна вбачається, що обтяження є чинним (не є припиненим).

Відповідно до статті 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» взаємні права та обов'язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом.

Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах із третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є нечинним у відносинах із третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.

На підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом.

Це правило відповідає речовій природі застави як способу забезпечення, що отримало назву «право слідування».

За таких обставин реалізація майна, що є предметом застави, яка проведена без згоди заставодержателя на припинення обтяження, не припиняє заставу, тому застава зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи, отже, на неї може бути звернено стягнення з підстав, передбачених статтями 25, 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Відтак правильно встановивши характер спірних правовідносин, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено за вимогами статті 89 ЦПК України суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем не доведено переходу до нього права власності на спірний автомобіль від ОСОБА_5 без збереження обтяження, а також не надано доказів, які б в вказували на те, що Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк» станом на час набуття права на спірний автомобіль позивачем, надавало письмову згоду ОСОБА_5 на його відчуження без збереження обтяження.

Отже колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 375, 382, 384 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 лютого 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий: /підпис/ Стадник І.М.Судді:/підпис/ Міхасішин І.В. /підпис/ Войтко Ю.Б.

Згідно з оригіналом:

Суддя апеляційного суду Стадник І.М.