Постанова № 74160280, 21.05.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2018 р. Справа№ 910/6814/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Суліма В.В.

Коротун О.М.

секретар судового засідання : Вайнер Є.І.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 21.05.2018

розглянувши апеляційні скарги Генеральної прокуратури України та Міністерства оборони України

на рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2018 (повний текст рішення складено - 12.03.2018)

у справі № 910/6814/17 (суддя - Балац С.В.)

за позовом заступника Генерального прокурора України - головного військового прокурора в інтересах держави

в особі Міністерства оборони України

до Публічного акціонерного товариства "АЙБОКС БАНК"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Воленс Трейд"

про стягнення 4 642 987, 50 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року заступник Генерального прокурора України - головний військовий прокурор в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства "АЙБОКС БАНК" (далі - відповідач) про стягнення 4 642 987,50 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ВОГ АЕРО ДЖЕТ" порушило взяті на себе зобов'язання щодо повної поставки товару відповідно до умов договору про постачання для державних потреб палива рідинного та газу; олив мастильних, для техніки спеціального призначення (за кошти державного бюджету України) від 15.12.2016 № 286/1/16/36. Виконання умов якого було забезпечено виданою відповідачем банківською гарантією від 14.12.2016 № 2594-1216/WOGv на суму 4 642 987,50 грн. Оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "ВОГ АЕРО ДЖЕТ" умови договору не виконало, позивач на підставі ст. 560 Цивільного кодексу України, ст. 200 Господарського кодексу України та п. 11.1 зазначеного договору направив відповідачу письмову вимогу від 12.01.2017 № 286/8/166 щодо сплати грошового забезпечення в розмірі 4 642 987,50 грн. згідно з умовами вказаної банківської гарантії. Проте, відповідач відмовив позивачу у виплаті гарантійних коштів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2017 залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "ВОГ АЕРО ДЖЕТ", в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (далі - третя особа без самостійних вимог).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.02.2018 відмовлено повністю.

Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що вимога №286/8/166 від 12.01.2017 про виплату гарантійного платежу, підписана директором Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони ОСОБА_3, не відповідає вимогам банківських гарантій, оскільки строк дії довіреності виданої ОСОБА_3 закінчився 31.12.2016, при цьому, у вказаній довіреності ОСОБА_3 надано право стягнення забезпечення виконання договорів, зокрема і оплату пально-мастильних матеріалів відповідно до бюджетних асигнувань у 2016 році, тоді як стягнення за банківською гарантією мало відбутись у 2017 році. Водночас, іншу довіреність від 10.01.2017 видану ОСОБА_3 виконуючим обов'язки Міністра оборони України ОСОБА_4 суд не прийняв як документ, яким ОСОБА_3 надавались повноваження звертатись з відповідною вимогою, оскільки виконуючий обов'язки Міністерства оборони України не наділений повноваженнями на видачу довіреностей.

Крім того, суд першої інстанції прийшов до висновку, що, оскільки зобов'язання за договором було забезпечено банківською гарантією, яка діяла до 01.02.2017 включно, а позивач звернувся до суду лише у квітні 2017, тобто після закінчення строку дії банківської гарантії, тому позовна вимога про стягнення заборгованості, забезпеченою банківською гарантією задоволенню не підлягає.

Не погодившись з вказаним рішенням, Генеральна прокуратура України звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2018 повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що має значення для справи; невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду обставинам справи; порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Генеральна прокуратура України в апеляційній скарзі та письмових поясненнях також зазначила, що судом першої інстанції невірно застосовано ст. ст. 530, 560, 563, 565, 568 Цивільного кодексу України, ст. 200 Господарського кодексу України, Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 №639. Крім того вказала, що судом не застосовано до спірних правовідносин Уніфіковані правила для гарантій за вимогою, в редакції 1992 (публікація Міжнародної торгової палати №458), ст. ст. 256, 257, 261 Цивільного кодексу України, ст. ст. 8, 9 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади".

Також, апелянт зазначив, що суд першої інстанції не дослідив, що Міністерство оборони України звернулось до відповідача у межах строку дії гарантії з вимогою та остання повністю відповідала вимогам чинного законодавства. Також, не було досліджено, що гарантія є безумовною та безвідкличною, за якою банк-гарант у разі порушення принципалом свого зобов'язання, сплачує кошти бенефіціару за першою вимогою без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов.

Більш того, Генеральна прокуратура України вказувала, що судом необґрунтовано визнано, що письмова вимога № 286/8/166 від 12.01.2017 підписана не уповноваженою особою, а саме ОСОБА_3, оскільки довіреність йому видано виконуючим обов'язки Міністра оборони України.

В свою чергу, не погодившись з вказаним рішенням, Міністерство оборони України звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2018 повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що має значення для справи; невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду обставинам справи; порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Міністерство оборони України в апеляційній скарзі також зазначило, що банківська гарантія видана Публічним акціонерним товариством ""АЙБОКС БАНК" №2594-1216/WOGv на суму 4 642 987, 50 грн. не передбачала надання Міністерством оборони України будь-яких документів, крім письмової вимоги.Так, вимога №286/8/166 від 12.01.2017 про перерахування коштів направлена в межах строку дії гарантії і банківська гарантія є безумовною та безвідкличною та вимога складена у відповідності з вимогами постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004 №639 "Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах". В свою чергу, банком-гарантом на адресу Міністерства оборони України не направлялось будь-яких листів щодо надання підтверджень (додаткових документів) підписанта вимоги про перерахування коштів.

Також, Міністерство оборони України вказувало, що суд першої інстанції неправомірно зазначив, що тимчасово виконуючий обов'язки Міністра оборони України (перший заступник Міністерства оборони України) не є уповноваженою особою для видачі довіреностей, що, на думку апелянта, спростовується ст. ст. 8, 9 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади".

В свою чергу, заперечуючи проти апеляційних скарг, відповідач у своєму відзиві зазначив, що рішення суду прийнято при повному з'ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без порушень вказаних норм, отже апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення суду слід залишити без змін. Крім того, вказав, що Міністерство оборони України не звернулось з вимогою про виплату гарантії у строки, встановлені гарантійним договором, оскільки вимогу про виплату гарантії підписано не уповноваженою особою, що є підставою для припинення гарантії.

Також, заперечуючи проти апеляційної скарги, третя особа у своєму відзиві просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. В обґрунтування своїх доводів третя особа зазначила, що положенням про Міністерство оборони України визначено, що директор Департаменту як керівник департаменту за дорученням Міністра оборони України представляє інтереси Міністерства оборони України у публічно - правових відносинах на підставі довіреності виданої Міністром оборони України. При цьому, виконуючий обов'язки Міністра оборони України не наділений повноваженнями на видачу довіреностей, а тому вимога про виплату банківської гарантії не відповідає вимогам законодавства та неможе бути прийнята до виконання, як належно подана. Крім того, Міністерство оборони України не звернулось до банку у строк встановлений у гарантії, а прокурор з позовом звернувся лише у квітні 2017, що відповідно до вимог ст.ст. 530, 560, 561, 563, 564, 565, 568 Цивільного кодексу України є підставою для припинення гарантії.

Одночасно з відзивом ТОВ "ВОГ АЕРО ДЖЕТ" подало заяву про зміну назви з ТОВ "ВОГ АЕРО ДЖЕТ" на ТОВ "Воленс Трейд".

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу про передачу апеляційної скарги раніше визначеному складу суду від 12.04.2018 справу №910/6814/17 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Коротун О.М.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Генеральної прокуратури України та Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2018 у справі № 910/6814/17; апеляційні скарги Генеральної прокуратури України та Міністерства оборони України ухвалено розглядати в одному апеляційному провадженні; призначено розгляд справи на 21.05.2018.

17.05.2018 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду Генеральна прокуратура України подала клопотання про долучення до матеріалів справи копію наказу Міністра оборони України від 30.12.2016 №278КП "Про тимчасове виконання обов'язків Міністра оборони України", посилаюсь на приписи ст.269 ГПК України.

В судовому засіданні 21.05.2018 колегія суддів поставила на обговорення питання про зміну назви ТОВ "ВОГ АЕРО ДЖЕТ" на ТОВ "Воленс Трейд". Учасники судового процесу не заперечували проти зміни назви ТОВ "ВОГ АЕРО ДЖЕТ" на ТОВ "Воленс Трейд".

Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши надані матеріали, колегія суддів ухвалила здійснити зміну назви третьої особи у справі ТОВ "ВОГ АЕРО ДЖЕТ" на ТОВ "Воленс Трейд".

Також, колегія суддів в судовому засіданні поставила на обговорення клопотання Генеральної прокуратури України про долучення до матеріалів справи копії наказу Міністра оборони України від 30.12.2016 №278КП "Про тимчасове виконання обов'язків Міністра оборони України".

Прокурор та представник Міністерства оборони України підтримали клопотання про долучення до матеріалів справи копії наказу Міністра оборони України від 30.12.2016 №278КП "Про тимчасове виконання обов'язків Міністра оборони України" у зв'язку із неможливістю його подання до суду першої інстанції.

Представники відповідача та третьої особи заперечували проти клопотання про долучення до матеріалів справи копії наказу Міністра оборони України від 30.12.2016 №278КП "Про тимчасове виконання обов'язків Міністра оборони України», оскільки позивач і прокурор мали можливість надати вказаний наказ до суду першої інстанції.

Колегія суддів, обговоривши вказане клопотання із учасниками судового процесу, дослідивши надані матеріали, встановила наступне.

Відповідно до чатини 3 ст.269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об»єктивно не залежали від нього.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, копія наказу Міністра оборони України від 30.12.2016 за №278КП "Про тимчасове виконання обов'язків Міністра оборони України" надійшла до Генеральної прокуратури України після винесення рішення судом, що, в свою чергу, унеможливлювало його надання в суд першої інстанції і, на переконання колегії суддів, вказаний наказ має суттєве значення для вирішення справи, а тому клопотання прокурора підлягає задоволенню і вказаний доказ приймається судом.

Прокурор та представник Міністерства оборони України в судовому засіданні 21.05.2018 підтримали доводи апеляційних скарг, просили їх задовольнити, оскаржене рішення суду скасувати, позов задовольнити повністю.

Представники відповідача та третьої особи заперечували проти апеляційних скарг та вважали, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим. Просили залишити оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшла висновку про те, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, а оскаржене рішення Господарського суду міста Києва скасуванню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПАТ "АЙБОКС БАНК" (гарант) та Міністерством оборони України (бенефіціар) укладено гарантію від 14.12.2016 № 2594-1216/ WOGv (т. 1; а.с. 17), за якою ПАТ "АЙБОКС БАНК" зобов'язався заплатити за ТОВ "ВОГ АЕРО ДЖЕТ" (принципал) Міністерству оборони України кошти, що не перевищують 4 642 987,50 грн., за лотом 6, в якості забезпечення виконання договору, який буде укладено між бенефіціаром та принципалом згідно з протоколом № 75/469/7 засідання тендерного комітету Міністерства оборони України щодо прийняття рішення про намір укласти договір за переговорною процедурою закупівлі палива рідинного та газу; олив мастильних (нафта, вугілля і нафтопродукти) від 02.12.2016.

Відповідно до абзацу 2 гарантії від 14.12.2016 №2594-1216/WOGv гарант, відповідно до вимог оголошення про проведення відбору учасників на закупівлю палива рідинного та газу; олив мастильних (надра, вугілля і нафтопродукти), бере на себе безвідкличні та безумовні зобов'язання виплатити бенефіціару суму визначену цією гарантією, у випадку невиконання (неналежного виконання) принципалом умов договору, протягом 10 (десяти) банківських днів з дня отримання ним: письмової вимоги бенефіціара з посиланням на цю гарантію за підписами уповноважених осіб, у якій має зазначатися номер і дата договору, сума належна до сплати, за умови, що у вимозі буде вказано, що сума, яку бенефіціар вимагає сплатити, повинна бути виплачена йому у зв'язку із невиконанням (неналежним виконанням) принципалом умов договору.

Будь-які вимоги або повідомлення стосовно цієї гарантії мають бути надіслані банку в письмовій формі та в такий час, щоб банк мав можливість отримати їх не пізніше тієї дати, після якої ця гарантія втрачає чинність та всі зобов'язання банка втрачають силу.

Строк дії гарантії до 01 лютого 2017 року включно.

Також, 15.12.2016 між Міністерством оборони України (замовник) та ТОВ "ВОГ АЕРО ДЖЕТ" (постачальник) було укладено договір №286/1/16/36 про постачання для державних потреб палива рідинного та газу: олив мастильних, для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) (т. 1; а.с. 9-14), за умовами якого постачальник зобов'язується постачати у 2016 році паливо рідинне та газ; оливи мастильні (нафта, вугілля і нафтопродукти) (лот 6 - паливо дизельне Євро (арктичне) або еквівалент, а саме паливо дизельне ДТ-3-К5, клас 2) (далі - продукція) для потреб Міністерства оборони України відповідно до специфікації, а замовник забезпечити приймання продукції та її оплату в асортименті, кількості, у строки і за цінами згідно з нижчевикладеною специфікацією. Загальна вартість продукції складає 92 859 750 грн.

Ціна договору становить: без ПДВ 77 383 125 грн., крім того ПДВ 15 476 625 грн. Ціна договору, що підлягає оплаті становить 92 859 750 грн., у тому числі податок на додану вартість, вартість вантажних робіт в місцях завантаження та транспортні витрати. Ціна договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін (пункт 3.1 договору №286/1/16/36).

Відповідно до пункту 4.1 договору №286/1/16/36 розрахунок за фактично поставлену продукцію здійснюється протягом 30 банківських днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання постачальником до департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України належним чином оформлених документів, передбачених цим договором.

Згідно з пунктом 5.2 договору №286/1/16/36 постачання продукції одержувачам замовника здійснює постачальник виключно за номенклатурою, у кількостях, в строки та за адресами, що зазначені в рознарядках Міністерства оборони України.

Пунктом 5.5 договору №286/1/16/36 встановлено, що договір вважається виконаним при умові постачання продукції не менше 99% від загального обсягу.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2016, а в частині проведення розрахунків - до повного їх завершення (пункт 10.1 договору №286/1/16/36).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ТОВ "ВОГ АЕРО ДЖЕТ" не виконало зобов'язань за договором поставки нафтопродуктів, у зв'язку з чим, Міністерство оборони України звернулось до ПАТ "АЙБОКС БАНК" з вимогою від 12.01.2017 № 286/8/166 щодо сплати гарантійного платежу у розмірі 4 642 987, 50 грн., відповідно до умов банківської гарантії від 14.12.2016 № 2594-1216/ WOGv.

Вимога від 12.01.2017 № 286/8/166 була підписана ОСОБА_3 директором Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України, на підставі довіреності від 10.01.2017 № 220/16/д виданої виконуючим обов'язки Міністра оборони України ОСОБА_4

До вказаної вимоги надано 2 копії гарантій та 2 копії довіреностей (а.с.28-29,т.1).

30.01.2017 листом №319БТ/12-б/б-04 ПАТ "АЙБОКС БАНК" відмовив у виплаті гарантійного платежу, з посиланням на те, що вимогу підписано не уповноваженою особою. Зазначаючи про те, що на підтвердження повноважень ОСОБА_3 на підписання вказаної вимоги надано дві довіреності від 05.12.2016 № 220/395/д строк дії якої до 31.12.2016, тобто на момент звернення з вимогою вказана довіреність була не чинною. Також, надано довіреність від 10.01.2017 № 220/16/д , яка видана ОСОБА_3 виконуючим обов'язки Міністра оборони України, який в свою чергу не має повноважень на вказану дію (т. 1; а.с. 23-24).

Суд першої інстанції погодився із доводами відповідача про те, що вимога підписана зі сторони Міністерства оборони України не уповноваженою особою та з позовом звернувся позивач лише у квітні 2017 року, тобто після закінчення строку банківської гарантії, а тому відмовив в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Однак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про відмову у позові, з огляду на наступне.

Згідно з ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, у яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами статті 200 ГК України передбачено, що гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управленої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України.

Згідно з ст. 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше (ст. 561 ЦК України).

Статтею 562 ЦК України встановлено, що зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст. 563 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.

Частиною 1 ст. 565 ЦК України передбачено, що гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що вимога від 12.01.2017 № 286/8/166 підписана ОСОБА_3 директором Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України, на підтвердження повноважень якого надавалась довіреність від 10.01.2017 № 220/16/д, видана виконуючим обов'язки Міністра оборони України ОСОБА_4

Так, згідно з ст. 8 Закону України " Про центральні органи виконавчої влади" міністр як член Кабінету Міністрів України здійснює повноваження, визначені Законом України "Про Кабінет Міністрів України", зокрема, міністр як керівник міністерства представляє міністерство у публічно-правових відносинах з іншими органами, підприємствами, установами та організаціями в Україні та за її межами; визначає обов'язки першого заступника міністра, заступників міністра, розподіл повноважень міністра між першим заступником міністра та заступниками міністра, які вони здійснюють у разі його відсутності; підписує накази міністерства; дає обов'язкові для виконання державними службовцями та працівниками апарату міністерства доручення.

Статтею 9 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" передбачено, що перший заступник, заступники міністра дають обов'язкові для виконання державними службовцями та працівниками апарату міністерства та його територіальних органів (у разі утворення) доручення.

Вказані вимоги закону повною мірою відображені у Положенні про Міністерство оборони України, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №671 від 26.11.2014.

З огляду на вищевказані вимоги закону, згідно з наказом Міністра оборони України від 30.12.2016 № 278 КП "Про тимчасове виконання обов'язків Міністра оборони України" у зв'язку з відпусткою Міністра, тимчасове виконання обов'язків Міністра оборони України з 31 грудня 2016 було покладено на першого заступника Міністра оборони України ОСОБА_4, яким і було видано довіреність ОСОБА_5 для пред'явлення вимог та стягнення забезпечення виконання договорів на закупівлю продукції (товарів), в тому числі і нафтопродуктів.

Таким чином, з огляду на зазначене вище, колегія суддів дійшла до висновку, що на час перебування у відпустці Міністра оборони України , було наділено першого заступника Міністра оборони України ОСОБА_4 повноваженнями Міністра оборони України, згідно з Законом України "Про центральні органи виконавчої влади". Крім того, враховуючи вимоги ст. 9 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" перший заступник, заступники міністра дають обов'язкові для виконання державними службовцями та працівниками апарату міністерства та його територіальних органів (у разі утворення) доручення.

Отже, суд першої інстанції, приймаючи рішення про відмову у позові, послався на відсутність повноважень у виконуючого обов'язки Міністра оборони України ОСОБА_4 на видачу довіреності від 10.01.2017 № 220/16/д, проте, не звернув уваги на приписи Закону України "Про центральні органи виконавчої влади", саме, якими визначено повноваження Міністра та його заступників, а застосував лише Положення про Міністерство оборони України та визначив державного секретаря Міністерства оборони України, як особу, яка може представляти міністерство у цивільно - правових відносинах, у зв'язку з чим дійшов до помилкових висновків про те, що вимогу від 12.01.2017 підписано не уповноваженою особою.

Також, висновок місцевого господарського суду, що у іншій довіреності від 05.12.2016 № 220/395/д ОСОБА_3 надано право стягнення забезпечення виконання договорів, зокрема і оплату пально-мастильних матеріалів відповідно до бюджетних асигнувань у 2016, тоді як стягнення за банківською гарантією мало відбутись у 2017, є безпідставним, оскільки на момент звернення вказана довіреність була не чинною, а враховуючи приписи ст. 2 Бюджетного кодексу, та також те, що ПАТ "АЙБОКС БАНК" не є бюджетною установою, тому, в даному випадку, вказані приписи не розповсюджуються на зобов'язання виплати банком гарантійного платежу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду №910/6813/17 від 10.05.2018.

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач звернувся до суду у квітні 2017, тобто після закінчення строку дії банківської гарантії, оскільки зобов'язання за договором було забезпечено банківською гарантією, яка діяла по 01.02.2017 включно.

Проте, колегія суддів вважає, що висновок місцевого господарського суду є помилковим, з огляду на наступне.

Як вже було вказано вище, відповідно до гарантії від 14.12.2016 №2594-1216/WOGv будь-які вимоги або повідомлення стосовно гарантії мають бути надіслані банку в письмовій формі та в такий час, щоб банк мав можливість отримати їх не пізніше тієї дати, після якої ця гарантія втрачає чинність та всі зобов'язання банка втрачають силу. Строк дії гарантії до 01 лютого 2017 року включно.

Міністерство оборони України звернулось до ПАТ "АЙБОКС БАНК" з вимогою від 12.01.2017 № 286/8/166 щодо сплати гарантійного платежу у розмірі 4 642 987, 50 грн., відповідно до умов банківської гарантії від 14.12.2016 № 2594-1216/ WOGv, тобто в межах дії гарантійного строку.

Колегія суддів дійшла до висновку, що посилання місцевого господарського суду на пропущення позивачем строку на захист своїх порушених прав шляхом звернення до суду з позовом, на ст. ст. 530, 568 ЦК України є помилковим, оскільки останні регулюють відносини щодо строку в межах якого Міністерство оборони України могло звернутись до відповідача з вимогою, а, як вже було досліджено вище, оборонне відомство направило вимогу відповідачу у межах дії гарантії, яка відхилена відповідачем безпідставно.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що при прийнятті оспореного рішення суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та не дослідив всіх доказів наданих для розгляду справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Таким чином, апеляційниїй господарський суд зазначає, що, оскільки права та охоронювані законом інтереси позивача за захистом якого той звернувся до суду, порушено відповідачем, то позовні вимоги про стягнення 4 642 987, 50 грн. слід задовольнити в повному обсязі.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 N3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Сукупність вищезазначеного дає підстави дійти висновку про порушення місцевим господарським судом вимог ст.ст. 86, 236 ГПК України щодо всебічного, повного та об'єктивного з'ясування обставин справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, розгляду всіх обставин справи, підтверджених наявними у справі доказами, які мали бути досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи в їх сукупності, відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Таким чином, апеляційні скарги Генеральної прокуратури України та Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2018 у справі №910/6814/17 підлягають задоволенню. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2018 у справі №9106814/17- скасуванню, з прийняттям нового про задоволення позову. Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 277, 282 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Генеральної прокуратури України та Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2018 у справі №910/6814/17 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2018 у справі №910/6814/17 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства " АЙБОКС БАНК " ( 03150, м. Київ, вул. Ділова, 9-А, код 21570492 ) на користь Міністерства оборони України ( 03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6, код 00034022 ) 4 642 987 грн. ( чотири мільйона шістсот сорок дві тисячі дев'ятсот вісімдесят сім ) грн. 50 коп. банківської гарантії.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства " АЙБОКС БАНК " ( 03150, м. Київ, вул. Ділова, 9-А, код 21570492 ) на користь Генеральної прокуратури України ( 01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, код 00034051 ) 69 644 ( шістдесят девять тисяч шістсот сорок чотири ) грн. 81 коп. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 104 467 (сто чотири тисячі чотириста шістдесят сім) грн. 22 коп. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства " АЙБОКС БАНК " ( 03150, м. Київ, вул. Ділова, 9-А, код 21570492 ) на користь Міністерства оборони України 03168, м. Київ, пр.-т Повітрофлотський, 6, код 00034022) 104 467 (сто чотири тисячі чотириста шістдесят сім) грн. 22 коп. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

6. Матеріали справи №910/6814/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, встановленому главою 2 розділу IV ГПК України.

Повний текст складено та підписано 23.05.2018.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді В.В. Сулім

О.М. Коротун