Постанова № 74160161, 14.05.2018, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

Е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

Постанова

Іменем України

14.05.2018 справа №913/191/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого (судді-доповідача): суддів при секретарі судового засідання: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: ОСОБА_5, за довіреністю; не з’явився; розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз", м. Київ на рішення господарського суду Луганської областівід 31.01.2018 (повний текст складено та підписано 09.02.2018) у справі № 913/191/17 (суддя Корнієнко В.В.) за позовомПублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз", м. Київ до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз", м.Сєвєродонецьк, Луганська область простягнення 33 210 990,91 грн.В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2017 року до господарського суду звернулось Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", м. Київ (Позивач) із позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз", м.Сєвєродонецьк, Луганська область (Відповідач) про стягнення з Відповідача:

- заборгованості в сумі 16 283 188,10 грн. по оплаті послуг з транспортування природного газу, наданих Відповідачу в період березня – грудня 2016 року за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 27.09.2011 № 1109011060/Н28;

- пені в сумі 10 221 660,22 грн.;

- трьох процентів річних в сумі 997 591,92 грн.;

- інфляційних втрат в сумі 5 708 550,67 грн.

Рішенням господарського суду Луганської області від 15.05.2017 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Відповідача на користь Позивача заборгованість за надані послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу в сумі 10 463 997,10 грн., пеню в сумі 13 056,27 грн., 3% річних в сумі 997 557,92 грн., інфляційні втрати в сумі 5 708 550,67 грн. та судовий збір в сумі 166 227,04 грн. Провадження у справі в частині стягнення заборгованості в сумі 5 819 191,00 грн. – припинено. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.07.2017 рішення господарського суду Луганської області від 15.05.2017 в частині стягнутої суми основного боргу за надані послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу та суми, щодо якої провадження у справі припинено – змінено, зменшено розмір стягнутої заборгованості до 10 454 321,53 грн., припинено провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу 5 828 866,57 грн.

В іншій частині рішення залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 31.10.2017 рішення господарського суду Луганської області від 15.05.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.07.2017 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Луганської області.

Поясненнями від 06.12.2017 Позивач повідомив суд, що після пред’явлення позову (в період: лютий – березень 2017 року) Відповідачем основна заборгованість частково погашена на суму 16 038 308,57 грн., тому просив стягнути з Відповідача основну заборгованість в сумі 244 879,53 грн., проте розмір пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат підтвердив таким, який був первісно заявлений.

Заявою від 20.12.2018 Позивач уточнив розмір позовних вимог, заявивши до стягнення з Відповідача борг в сумі 244 879,53 грн.; пеню в сумі 9 514 709,06 грн.; три проценти річних в сумі 1 007 838,44 грн.; інфляційні втрати в сумі 5 754 632,67 грн.

В подальшому, заявою від 09.01.2018 Позивач ще раз уточнив позовні вимоги, просив закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 16 038 308,57 грн., стягнути з Відповідача борг, пеню, річні та інфляційні, розмір яких вказано у попередній заяві від 20.12.2018.

Позивач під час розгляду справи по суті, в судовому засіданні 31.01.2018 подав заяву від 31.01.2018, якою збільшив розмір позовних вимог, заявивши до стягнення пеню в сумі 10 249 754,81 грн., три проценти річних в сумі 1 021 388,83 грн., інфляційні втрати в сумі 5 247 203,94 грн. Зазначені вимоги залишені судом без розгляду на підставі ч. 2 ст. 207 ГПК України.

Рішенням господарського суду Луганської області від 31.01.2018 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Відповідача на користь Позивача борг в сумі 244 879,53 грн., пеню в сумі 4 868,88 грн., втрати від інфляції в сумі 2 965,85 грн., три проценти річних в сумі 762,65 грн., витрати на судовий збір в сумі 3 600,00 грн. В частині вимог про стягнення боргу в сумі 16 038 308,57 грн. провадження у справі закрите. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись із рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду змінити рішення в частині відмови у задоволенні вимог щодо стягнення пені в розмірі 9 509 840,18 грн., 3% річних в розмірі 1 007 075,79 грн. та інфляційних втрат в розмірі 5 751 666,82 грн. та задовольнити в цій частині позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог скарги заявник посилається на те, що рішення судом першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального права України, при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного рішення по справі.

Зокрема, заявник апеляційної скарги посилається на те, що висновок суду не відповідає дійсним обставинам справи, судом першої інстанції неправильно застосовані норми ст.ст. 526, 530 651 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а також невірно застосовані положення постанови Кабінету міністрів України № 20 від 11.01.2005, яка діяла до 01.01.2018.

Позивач вважає, що Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, що затверджений постановою КМУ № 20 від 11.01.2005, не змінював строки виконання Відповідачем грошових зобов’язань перед Позивачем; сторони не вносили змін до Договору в частині строків та порядку розрахунків; спірний договір укладався у типовій формі, затвердженій постановою НКРЕ від 22.09.2011 № 1579, отже відповідно до ч. 4 ст. 179 ГК України сторони не мають право змінювати його умови.

Також зазначає, що сам лише факт підписання спільних протокольних рішень не є свідченням належного виконанняВідповідачем грошового зобов’язання, на момент здійснення нарахування спірних сум 3% річних, інфляційних та пені, а також звернення Позивача до суду спільні протокольні рішення були відсутні, як і було відсутнє зарахування зустрічних однорідних вимог.

Під час підготовки справи до розгляду від Відповідача у справі на адресу Донецького апеляційного господарського суду надійшов відзив, за змістом якого Відповідач проти доводів апеляційної скарги заперечив, посилаючись на те, що підписанням спільних протокольних рішень, сторони змінили порядок і строк проведення розрахунків за транспортування природного газу згідно договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 27.09.2011 № 1109011060/Н28, а отже відсутні підстави для застосування санкцій, передбачених умовами договору та наслідків порушення грошового зобов’язання, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Також до апеляційної скарги Відповідачем було додано платіжне доручення від 31.01.2018 № 16 на суму 244 879,53 грн. у якості доказу про фінансування спільного протокольного рішення № 2864/У, у зв’язку з чим просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі та припинити провадження в частині стягнення 244 879,53 грн.

Представник Позивача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, надав пояснення, аналогійні викладеним в апеляційній скарзі.

Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце слухання справи був повідомлений належним чином, у зв’язку з чим судова колегія вважає за можливе розглянути скаргу у відсутності представника Відповідача, що не скористався своїм правом на участь в судовому засіданні апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою звукозаписувальних технічних засобів.

Заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені наступні обставини:

- укладення 27.09.2011 між сторонами договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011060/Н28 (далі – Договір), за умовами п. 1.1 якого (в редакції Додаткової угоди від 17.01.2013 № 2) Позивач (Газотранспортне підприємство) зобов’язався надати Відповідачу (Замовнику) послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення – газорозподільних станцій, а Відповідач – вносити плату за надані послуги в розмірі, у строки та порядку, які передбачені умовами Договору;

- факт надання протягом березня – грудня 2016 року Позивачем послуг з транспортування природного газу на підставі зазначеного Договору;

- підписання в період з 22.02.2017 по 14.06.2017 між Головним управлінням Державної казначейської служби України Луганської області, Департаментом фінансів Луганської обласної державної адміністрації, Фінансовим управлінням Рубіжанської міської ради, Управлінням праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області, Комунальним спеціалізованим теплозабезпечуючим підприємством "Рубіжнетеплокомуненерго", ПАТ "Луганськгаз", ПАТ "Укртрансгаз" та НАК "Нафтогаз України" шести спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України;

- погодження сторонами спільних протокольних рішень (Розділ 2), послідовність перерахування коштів Державного бюджету України однією стороною іншій, зокрема, встановлення (п. 2.8.), що Сторона 6 (ПАТ "Луганськгаз") – Відповідач у справі, перераховує Стороні 7 (ПАТ "Укртрансгаз") – Позивачу кошти в певній сумі (за кожним протокольним рішенням відповідна сума) за транспортування природного газу за 2016 рік згідно з договором від 27.09.2011 № 1109011060/Н28;

- погашення боргу по оплаті послуг з транспортування природного газу, наданих Відповідачу в період березня – листопада (частково) 2016 року за спірним Договором в сумі 16 028 633,00 грн., що підтверджується матеріалами справи (копії вказаних протокольних рішень та платіжних доручень залучені до матеріалів справи);

- проведення заліку зустрічних однорідних вимог на суму 9 675,57 грн., що підтверджується матеріалами справи (копія заяви позивача від 07.04.2017 № 4681/12-004 про припинення зобов’язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог залучена до матеріалів справи, а.с. 123 т. 2);

- обставини порушення Відповідачем грошового зобов’язання в сумі 244 879,53 грн.

Вказані обставини сторонами не оспорюються.

Проте, Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги невиконанням Відповідачем своїх зобов'язань по оплаті наданих Позивачем послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами за грудень 2015 року та за березень-грудень 2016 року, в результаті чого у Відповідача перед Позивачем утворився борг, який підлягає стягненню. Крім того, як стверджує Позивач, за порушення виконання договірних зобов'язань зі своєчасної та повної оплати наданих послуг, Відповідач, відповідно до ст.ст. 611, ч. 2 ст. 625 ЦК України та умов Договору, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, три відсотки річних від простроченої суми, а також пеню в розмірах, передбачених Договором.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом першої інстанції, з чим погоджується судова колегія, встановлено, що правовідносини сторін виникли на підставі Договору та регулюються нормами ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 625 Цивільного кодексу України.

Оскільки встановлено, що Відповідачем було перераховано Позивачу заборгованість по оплаті послуг з транспортування природного газу, наданих Відповідачу в період березня – листопада (частково) 2016 року за спірним Договором в сумі 16 028 633,00 грн., а також між сторонами було проведено залік зустрічних однорідних вимог на суму 9 675,57 грн., судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції про закриття провадження у справі в частині стягнення заборгованості в сумі 16 273 512,53 грн.

Статтями 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено, що зобов'язання повинне виконуватися належним чином відповідно до умов договору й вимог зазначених Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У зв’язку з несвоєчасним виконанням Відповідачем свого зобов’язання по оплаті послуг з транспортування газу Позивачем нараховано 1 007 838,44 грн. – 3% річних та інфляційні втрати в розмірі 5 754 632,67 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України божник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.3 Договору сторони встановили, що у разі порушення Відповідачем (Замовником) строків оплати, з останнього стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Позивач вимагає стягнути пеню в сумі 9 514 709,06 грн. на підставі п. 7.3 Договору.

Перевіривши зроблений судом першої інстанції розрахунок, судова колегія погоджується з висновком суду в частині стягнення 3% річних в сумі 762,65 грн. за період з 21.12.2016 по 21.02.2017, інфляційних втрат в розмірі 2 965,85 грн. за період січень – лютий 2017 року та пені в сумі 4 868,88 грн. за період з 21.12.2016 по 21.02.2017.

Судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з Відповідача решти інфляційних, 3% , а також пені, за наступних підстав.

Згідно п.п. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Підписавши спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків, в даному випадку – за послуги транспортування природного газу відповідно до договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами, а отже, для застосування санкцій, передбачених умовами Договору та наслідків за порушення грошового зобов'язання, встановлених ч. 2 ст. 625 ЦК України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, встановлених спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків, які діяли у спірні періоди.

Аналогійна правова позиція з висновками щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права викладена у постановах Верховного Суду України від 25.03.2015 у справі №924/1265/13, від 16.09.2015 у справі №917/2520/14, від 10.02.2016 у справі №902/1652/13.

Вбачається, що позивачем заявлено інфляційні, 3% річних та пеню на всі суми заборгованості, в тому числі й на ті, які згідно до вищенаведених вимог не є простроченими в силу зміни порядку і строків проведення розрахунків, проте на решту частини заборгованості, що залишилась несплаченою Відповідачем, Позивач має право нарахувати 3% річних, інфляційні та пеню, якщо така оплата була здійснена Відповідачем з простроченням.

До позовної заяви наданий розрахунок 3% річних, інфляційних та пені за період з 01.01.2014 по 21.01.2017, який включає у себе суму реструктуризованої заборгованості щодо якої було змінено порядок і строки оплати.

Протягом розгляду справи у суді першої інстанції Позивачем не доданий розрахунок інфляційних, 3% річних та пені, виходячи саме з суми заборгованості яка начебто не була профінансована.

Отже, судова колегія перевіривши розрахунок розміру позовних вимог, вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо задоволення вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 762,65 грн. за період з 21.12.2016 по 21.02.2017, інфляційних втрат в розмірі 2 965,85 грн. за період січень – лютий 2017 року та пені в сумі 4 868,88 грн. за період з 21.12.2016 по 21.02.2017.

Будь-яких порушень норм матеріального або процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судова колегія не вбачає.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Луганської області від 31.01.2018 у справі № 913/191/17 ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на Позивача.

Керуючись ст.ст. 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз", м. Київ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 31.01.2018 у справі № 913/191/17 – залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв’язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції – покласти на Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", м. Київ.

Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено та підписано 21.05.2018.

Головуючий (суддя-доповідач) О.В. Стойка

Судді І.В. Зубченко

ОСОБА_3