Постанова № 74160156, 17.05.2018, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.2018 року Справа № 904/10035/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кузнецова В.О.,

суддів: Чередка А.Є., Чус О.В.,

секретар судового засідання Пінчук Є.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.03.2018 (суддя Красота О.І., повне рішення складено 22.03.2018) у справі

за позовом приватного акціонерного товариства "ОСОБА_1, Інк", м.Запоріжжя

до публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго", м.Дніпро

про стягнення за договором про спільне використання технологічних електричних мереж №866 від 11.04.2013 заборгованості у розмірі 227 248,11 грн., 3% річних у розмірі 19 233,76 грн., інфляційні втрати у розмірі 91 047,19 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "ОСОБА_1, Інк" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" про стягнення за договором про спільне використання технологічних електричних мереж № 866 від 11.04.2013 заборгованості у розмірі 227 248,11 грн., 3% річних у розмірі 19 233,76 грн., інфляційні втрати у розмірі 91 047,19 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на неналежне виконання відповідачем зобов’язань за договором про спільне використання технологічних електричних мереж № 866 від 11.04.2013, щодо своєчасної оплати вартості послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.03.2018 у даній справі позов задоволено у повному обсязі; стягнуто публічного акціонерного товариства “ДТЕК Дніпрообленерго” на користь приватного акціонерного товариства "ОСОБА_1, Інк" основний борг у розмірі 227 248,11 грн., 3% річних у розмірі 20 204,99 грн., інфляційні втрати у розмірі 95 387,53 грн. та судовий збір у розмірі 5 142,61 грн.

Зазначене рішення мотивовано посиланням на наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Дніпрообленерго" у поданій апеляційній скарзі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення господарського суду скасувати, прийняти нове рішення, в частині стягнення 137 358,05 грн. основного боргу закрити провадження, в іншій частині відмовити у задоволенні позовних вимог.

Скаржник зазначає, що як вбачається з акту звіряння взаємних розрахунків за договором №866 від 11.04.2016 за період 01.01.2016 по 13.03.2017 (копія надана позивачем) сальдо на 01.01.2016 складає 71 266,10 грн.

Таким чином, заборгованість у розмірі 71 266,10 грн. виникла до спірного періоду та позивачем не надані акти прийому-здачі наданих послуг на вказану суму, у зв'язку з чим в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Сторонами підписано угоду №0060 від 30.03.2016 про припинення зобов'язань заліком зустрічних однорідних вимог на суму 18 623,96 грн.

Всупереч ст.238 ГПК України, суд першої інстанції не зазначив мотиви відхилення доводів відповідача щодо наявності заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 137 358,05 грн.

Матеріали справи не містять доказів вручення відповідних рахунків відповідачу на оплату щомісячних платежів, в зв'язку з чим було заявлено про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

У відзиві на апеляційну скаргу приватне акціонерне товариство "ОСОБА_1, Інк" просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду залишити без змін.

Позивач вважає доводи апеляційної скарги такими, що не відповідають дійсності та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

17.05.2018 позивач не забезпечив у судове засідання явку повноважного представника, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, колегія суддів вважає, що неявка представника позивача не перешкоджає розгляду справи.

17.05.2018 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи таке.

11.04.2013 між приватним акціонерним товариством "ОСОБА_1, Інк" (власник мереж) та публічним акціонерним товариством "ДТЕК Дніпрообленерго" (користувач) укладено договір про спільне використання технологічних електричних мереж № 866, за умовами якого власник мереж зобов’язується забезпечити технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок користувача, або інших суб’єктів господарювання, передачу електричної енергії яким забезпечує користувач, в межах величин, дозволених постачальником електричної енергії до використання, а користувач – своєчасно сплачувати вартість послуг власника мереж з утримання технологічних електричних мереж спільного використання та інші послуги відповідно до умов цього договору (п.1.1 договору).

Відповідно до п.7.1 договору розрахунковим вважається період з 01 числа розрахункового місяця до такого самого числа наступного місяця.

Згідно з п.2.5 договору власник мереж зобов’язаний щомісяця, першого робочого дня наступного розрахункового періоду надавати користувачу рахунок на оплату послуг за спільне використання технологічних електричних мереж минулого розрахункового періоду та два примірники Акта прийому-здачі наданих послуг, оформлених власником мереж.

Пунктом 7.3 договору передбачено, що оплата користувачем послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання здійснюється платіжним дорученням на підставі виставленого власником мереж рахунка та оформленого Акта прийому-здачі наданих послуг у десятиденний термін з дати отримання рахунка.

На виконання умов договору позивач в період з січня по грудень 2016 року надав відповідачу послуги з утримання технологічних електричних мереж спільного використання, що підтверджується відповідними актами прийому - здачі наданих послуг на загальну суму 536 278,92 грн. (а.с.13-24).

Сторонами був підписаний акт звіряння за період з 01.01.2016 по 13.03.2017, за яким заборгованість відповідача перед позивачем становить 536 278,92 грн. (а.с.25).

Позивачем зазначено, що за період з серпня по вересень 2017 відповідачем було сплачено суму заборгованості у розмірі 300 000,00 грн.

11.04.2013 між приватним акціонерним товариством "ОСОБА_1, Інк" (споживач) та публічним акціонерним товариством "ДТЕК Дніпрообленерго" (постачальник) укладено договір про постачання електричної енергії № 065162, відповідно до якого постачальник продає електричну енергію споживачу у точці (точках) продажу електричної енергії для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

30.03.2017 між приватним акціонерним товариством "ОСОБА_1, Інк" (позивач) та публічним акціонерним товариством "ДТЕК Дніпрообленерго" (відповідач) укладено угоду № 0059 про припинення зобов’язань заліком зустрічних однорідних вимог, яка свідчить про те, що відповідач має до позивача грошові вимоги за договором про постачання електричної енергії № 065162 від 11.04.2013 на суму 9 030,81 грн., а позивач має до відповідача грошові вимоги за договором про спільне використання технологічних електричних мереж № 866 від 11.04.2013 на суму 9 030,81 грн.

Зазначеною угодою, сторони дійшли згоди про припинення зобов’язань заліком зустрічних однорідних грошових вимог на суму 9 030,81 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за період з 01.01.2016 по 01.12.2017 становить 227 248,11 грн, що і стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст.901 ЦК України).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст. 903 ЦК України).

Відповідно до ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторони повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

За ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приймаючи до уваги, що строк оплати наданих послуг, встановлений п.7.1. спірного договору є таким, що настав, доказів оплати заборгованості відповідачем не надано, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 227 248,11 грн.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Підставою застосування передбаченої ч.2 ст.625 ЦК України відповідальності є прострочення боржником виконання грошового зобов'язання.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, наданий позивачем, здійснивши власний розрахунок, колегія суддів приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних за період з 11.02.2016 по 23.01.2018 у розмірі 20204,99 грн. та інфляційних втрат за період з 11.02.2016 по 31.12.2017 у розмірі 95 387,53 грн.

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги посилання скаржника про те, що заборгованість у розмірі 71 266,10 грн. виникла до спірного періоду та позивачем не надані акти прийому-здачі наданих послуг на вказану суму, що, на думку скаржника, є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Так, зміст позовної заяви свідчить про те, що приватним акціонерним товариством "ОСОБА_1, Інк" заявлено до стягнення заборгованість за період 01.01.2016 по 01.12.2017 у розмірі 227 248,11 грн.

Водночас, зазначена відповідачем сума заборгованості 71 266,10 грн. виникла до 01.01.2016, а тому не є предметом даного позову.

Щодо доводів скаржника про те, що сторонами підписано угоду №0060 від 30.03.2016 про припинення зобов'язань заліком зустрічних однорідних вимог на суму 18 623,96 грн. та наявність заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 137 358,05 грн., суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступне.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 05.01.2016 у справі №908/6183/15 порушено провадження у справі про банкрутство приватного акціонерного товариства "ОСОБА_1, Інк"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів в порядку ст.19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою господарського суду від 26.10.2016 приватне акціонерне товариство "ОСОБА_1, Інк" визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатора.

Відповідно до ч.15 ст.16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з моменту відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, зокрема, пред’явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення може відбуватися лише у порядку, передбаченому цим Законом, та в межах провадження у справі про банкрутство; пред’явлення поточними кредиторами вимог до боржника та їх задоволення може відбуватися у випадку та порядку, передбачених цим Законом.

Отже, з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника.

Так, із винесенням ухвали про порушення провадження в справі про банкрутство пов’язані певні правові наслідки, зокрема вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів; розгляд вимог конкурсних, забезпечених і поточних кредиторів та вирішення майнових спорів здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом.

Питання погашення вимог кредиторів шляхом заліку зустрічних однорідних вимог врегульовано статтею 45 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якою визначено черговість задоволення вимог кредиторів у ліквідаційній процедурі.

Так, відповідно до частини 8 цієї статті погашення вимог кредиторів шляхом заліку зустрічних однорідних вимог проводиться за згодою кредитора (кредиторів) у випадках, якщо це не порушує майнові права інших кредиторів.

Аналіз наведених норм Закону дає підстави для висновку про те, що припинення грошових зобов’язань боржника шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, а також індивідуальне задоволення вимог окремого кредитора не допускається, якщо при цьому порушуються інтереси інших кредиторів.

Відповідно до ч.2 ст.38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв’язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута.

З дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи - банкрута (ч.3 ст.41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Враховуючи наведене, а також приймаючи до уваги, що угода №0060 від 30.03.2017 про припинення зобов'язань заліком зустрічних однорідних вимог з боку приватного акціонерного товариства "ОСОБА_1, Інк" підписана генеральним директором ОСОБА_2, за відсутністю у останнього відповідних повноважень, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зарахування зустрічних вимог на підставі цієї угоди на суму 18 623,96 грн. та згідно заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 137 358,05 грн.

. Колегія суддів вважає безпідставними твердження скаржника про відсутність доказів вручення йому відповідних рахунків на оплату щомісячних платежів, оскільки рахунок на оплату є документом, який містить платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України, відповідно, наявність або відсутність виставленого рахунку не звільняє відповідача від обов'язку сплати відповідних платежів.

Враховуючи викладене, доводи викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, ухваленому з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування цього рішення.

Керуючись ст.ст.270,276,281,282 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні апеляційної скарги публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" відмовити.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.03.2018 у справі №904/10035/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та підлягає касаційному оскарженню.

Постанова складена у повному обсязі 21.05.2018.

Головуючий суддя В.О.Кузнецов

Судді А.Є.Чередко

ОСОБА_3