Рішення № 74159004, 27.04.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.04.2018Справа № 910/22488/17

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

за участю секретаря судового засідання: Яроменко І.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Київспецтранс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасний дім 1"

про стягнення 166 345, 21 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники учасників справи:

від позивача: Голеня С.О., за довіреністю;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Київспецтранс" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасний дім 1" (далі - відповідач) про стягнення 166 345, 21 грн, з яких

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання із збирання, вивезення та захоронення твердих побутових відходів (ТПВ) №205011/51 від 01.12.2015 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.12.2017 року порушено провадження у справі № 910/22488/17, її розгляд призначено на 12.02.2018 року.

Проте, 15.12.2017 року набула чинності нова редакція Господарського процесуального кодексу України, у відповідності до пункту 9 частини 1 Перехідних положень якого справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.02.2018 року постановлено здійснювати розгляд справи № 910/22488/17 у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом ) сторін, судове засідання призначено на 12.03.2018 року.

12.02.2018 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про долучення документів до матеріалів справи. У вказаній заяві зазначено про сплату 31.01.2018 року відповідачем 15 000,00 грн. у зв'язку із чим сума боргу становить 117 790,30 грн. Вказана заява розцінена як зменшення позовних вимог та прийнята судом, а тому подальший розгляд справи здійснювався з урахуванням вказаної заяви.

05.03.2018 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено здійснення відповідачем оплат за договором в сумі 25 000,00 грн. згідно платіжного доручення №256 від 20.11.2017 року та в сумі 15 000,00 грн. згідно платіжного доручення №37 від 31.01.2018 року, а тому стягненню підлягають 92 790,30 грн. боргу, 14 986,27 грн. пені, 1 761,74 грн. 3%річних, 6 773,69 грн. інфляційних втрат.

У судовому засіданні 12.03.2018 року представник позивача подав відповідь на відзив.

Представник відповідача в судове засідання 12.03.2018 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

У судовому засіданні 12.03.2018 року судом оголошено перерву по справі №910/22488/17 на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України до 29.03.2018 року.

29.03.2018 року судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Літвінової М.Є. на лікарняному.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.04.2018 року розгляд справи призначено на 23.04.2018 року.

В судовому засіданні 23.04.2018 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату,час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 23.04.2018 року, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.12.2015 року між позивачем (далі - виконавець) та відповідачем (далі - споживач) було укладено договір про надання із збирання, вивезення та захоронення твердих побутових відходів (ТПВ) №205011/51 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого виконавець зобов'язується згідно з графіком (довідкою-дислокацією) надавати споживачеві послуги 31 збирання, вивезення та захоронення твердих побутових відходів (далі - ТПВ), які накопичуються у споживача (далі послуги), а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених цим договором.

Згідно п. 2.1. договору виконавець надає споживачеві послуги зі збирання, вивезення та захоронення твердих побутових відходів (ТПВ).

Графік вивезення ТПВ, необхідна кількість контейнерів, а також точки розподілу, в яких відбувається передача відходів від споживача виконавцю (назва та адреса об'єкту) визначається довідкою-дислокацією (додаток № 1), яка є невід'ємною частиною договору (п. 2.4. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору обсяги наданих споживачеві послуг вимірюються кубічними метрами зібраних і вивезених виконавцем ТПВ.

Загальний обсяг надання послуг за даним договором орієнтовно становить 6283,20 куб. м. в разі перевищення орієнтовного обсягу послуг, вказаного в даному пункті, споживач сплачує вартість фактичного обсягу послуг, в строки та в порядку, що передбачені даним договором. Невиконання споживачем будь-яких прав чи обов'язків, передбачених даним договором, не звільняє його від обов'язку оплатити вартість послуг та штрафні санкції, в разі виникнення підстав для нарахування (п.3.2. договору).

У п. 4.1. договору сторони прийшли до угоди, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць

Станом на день укладення договору тариф за збирання, вивезення і захоронення 1 куб.м ТПВ становить: 62,00 грн., в тому числі ПДВ 10,33 грн. (п.4.2. договору).

У п. 4.3. договору зазначено, що загальна вартість послуг за період дії даного договору орієнтовно складає 389 558,40 грн., в тому числі ПДВ 64 926,40 грн.

Відповідно до п. 4.4. договору розрахунковий період для оплати є календарний місяць. споживач зобов'язаний здійснити плату за послуги не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, за послуги, які надавались в попередньому місяці. Оплата послуг здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця, указаний у даному договорі на підставі виставленого рахунку протягом 3 (трьох) робочих днів від дня отримання.

Згідно п. 4.5. договору оформлення сторонами наданих послуг здійснюється Актами здачі-приймання наданих послуг. В актах здачі-приймання наданих послуг вказується фактичний обсяг зібраних і вивезених виконавцем ТПВ за місяць - в кубічних метрах, тариф та загальна вартість послуг, наданих виконавцем за місяць - в гривнях.

У п. 4.6. договору сторони погодили, що акти здачі-приймання наданих послуг складаються виконавцем кожного місяця у двох примірниках і направляється споживачу для підписання.

Споживач у разі відсутності претензій, повинен підписати акт і повернути один примірник виконавцю до 10 числа місяця, наступного за місяцем надання послуг.

У разі наявності претензій до виконавця споживач протягом 3 календарних днів направляє обґрунтовану претензію виконавцю, яку виконавець розглядає і вживає відповідних заходів протягом 3 діб.

Претензії щодо розбіжностей згідно актів здачі-приймання наданих послуг повинні бути підтверджені виключно актами про невиконання або часткове невиконання виконавцем своїх зобов'язань згідно договору, складених за участю уповноваженого представника виконавця. За відсутності документальних підтверджень порушень зобов'язань виконавцем, претензії споживача при підписанні актів здачі-приймання наданих послуг до уваги прийматися не будуть.

У разі відсутності претензій у споживача та не підписання ним акту до 10 числа місяця, наступного за місяцем надання послуг - акт вважається підписаним споживачем, що тягне за собою всі юридичні наслідки підписаного акту, послуга вважається наданою в повному обсязі відповідно до норм і вимог якості (п. 4.7. договору).

Відповідно до п. 4.9. договору на письмову вимогу однієї із сторін здійснюється звірка взаємних розрахунків за фактично надані послуги. Сторона, яка одержала акт звірки взаємних розрахунків, зобов'язана розглянути його, підписати, скріпити печаткою (або скласти власний акт звірки) і надіслати іншій стороні протягом 3 (трьох) робочих днів.

Пунктом 7.3. договору (в редакції протоколу розбіжностей від 24.11.2015 року) передбачено, що за порушення строків оплати послуг споживач сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від загальної суми боргу за кожен день прострочення платежу.

Строк дії договору встановлюється з дня підписання його сторонами і до 31.12.2016 року, а в частині розрахунків за послуги - до повного їх здійснення. (п. 10.1. договору).

На підтвердження виконання своїх договірних зобов'язань у період з березня 2017 року по листопад 2017 року позивачем надано акти здачі - прийняття робіт за договором про надання послуг по збиранню, вивезенню та захороненню твердих побутових відходів (ТПВ) №205011/51 від 01.12.2015 року на загальну суму 142 129,75 грн., а саме: акт здачі-прийняття робіт № Кт-0001243 від 31.03.2017 року на суму 27 280,18 грн., акт здачі-прийняття робіт № Кт-0002126 від 30.04.2017 року на суму 16 436,30 грн., акт здачі-прийняття робіт № Кт-0001243 від 31.03.2017 року на суму 27 280,18 грн., акт здачі-прийняття робіт № Кт-0002652 від 31.05.2017 року на суму 17 254,72 грн., акт здачі-прийняття робіт № Кт-0003599 від 30.06.2017 року на суму 14 935,90 грн., акт здачі-прийняття робіт № Кт-0004206 від 31.07.2017 року на суму 16 504,51 грн., акт здачі-прийняття робіт № Кт-0004844 від 31.08.2017 року на суму 15 617,90 грн., акт здачі-прийняття робіт № Кт-0005601 від 30.09.2017 року на суму 16 368,11 грн., акт здачі-прийняття робіт № Кт-0006245 від 31.10.2017 року на суму 15 958,91 грн., акт здачі-прийняття робіт № Кт-0006416 від 06.11.2017 року на суму 1 773,22 грн.

Згідно з наявною в матеріалах справи карткою рахунку: 361 за 01.12.2015 року - 12.12.2017 року, відповідач частково розрахувався з позивачем за виконані роботи Несплаченим на момент звернення позивача до суду з позовом залишився борг у розмірі 132 790,30 грн.

Відповідачем після звернення позивача до суду із позовною заявою у даній справі було перераховано ПрАТ «Київспецтранс»грошові кошти у сумі 15 000 грн., що підтверджується карткою рахунку: 361 за 01.12.2015 року - 09.02.2017 року.

Позивач стверджує, що відповідачем допущено неналежне виконання зобов'язань за договором говору про надання із збирання, вивезення та захоронення твердих побутових відходів (ТПВ) №205011/51 від 01.12.2015 року, у зв'язку із чим просить стягнути з останнього 117 790, 30 грн. основного боргу, 21 348, 28 грн. пені, 2 510, 28 грн. 3% річних, 9 696, 35 грн. інфляційних втрат.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Матеріалами справи, а саме підписаними представниками сторін та скріпленими печатками підприємств актами здачі-прийняття робіт, підтверджено, що позивач свої зобов'язання за договором виконав, надав послуги за договором у період з березня 2017 року по листопад 2017 року, які прийняті відповідачем без заперечень та зауважень, на суму 142 129,75 грн.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 4.4. договору розрахунковий період для оплати є календарний місяць. Споживач зобов'язаний здійснити плату за послуги не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, за послуги, які надавались в попередньому місяці. Оплата послуг здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця, указаний у даному договорі на підставі виставленого рахунку протягом 3 (трьох) робочих днів від дня отримання.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором, вартість наданих послуг в повному обсязі не оплатив, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем, яка складає 117 790,30 грн.

Відповідач стверджує, що здійснив часткову наданих послуг в сумі 25 000,00 грн. згідно платіжного доручення №256 від 20.11.2017 року та в сумі 15 000,00 грн. згідно платіжного доручення №37 від 31.01.2018 року, а тому сума заборгованості за договором становиться 92 790,30 грн.

Однак, зазначене твердження відповідача є помилковим, оскільки, як встановлено судом, заявлена до стягнення сума богу в розмірі 117 790,30 грн., розрахована з урахуванням вказаних вище оплат відповідача.

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки, строк оплати вартості наданих послуг за договором настав, приймаючи до уваги те, що доказів оплати в повному обсязі наданих послуг станом на день розгляду справи відповідачем не надано, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором про надання із збирання, вивезення та захоронення твердих побутових відходів (ТПВ) №205011/51 від 01.12.2015 року в розмірі 117 790,30 грн.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши розрахунок пені від простроченої суми боргу у розмірі 132 790,30 грн., судом встановлено, що він є арифметично вірним, тому вимоги у цій частині суд задовольняє повністю.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу, є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, що полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування грошовими коштами, що підлягають до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат від простроченої суми боргу у розмірі 132 790,30 грн., судом встановлено, що він є арифметично вірним, тому вимоги у цій частині суд задовольняє повністю.

При цьому, суд відхиляє твердження відповідача про необхідність перерахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат з урахуванням оплат в сумі 25 000,00 грн. згідно платіжного доручення №256 від 20.11.2017 року та в сумі 15 000,00 грн. згідно платіжного доручення №37 від 31.01.2018 року, оскільки у розрахунку позивачем враховано оплату від 20.11.2017 року, а оплата 31.01.2018 року не входить до визначеного позивачем періоду нарахувань.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, факт порушення відповідачем зобов'язань за договором про надання із збирання, вивезення та захоронення твердих побутових відходів (ТПВ) №205011/51 від 01.12.2015 року щодо оплати наданих послуг належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований. Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягає задоволенню повністю.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Київспецтранс" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасний дім 1" (04210, м. Київ, вул. Тимошенка, буд. 29-б; ідентифікаційний код 32772220) на користь Приватного акціонерного товариства "Київспецтранс" (04208, м. Київ, пр-т. Правди, 85; ідентифікаційний код 02772037) 117 790,30 грн. (сто сімнадцять тисяч сімсот дев'яносто гривень 30 коп.)- основного боргу, 21 348,28 грн. (двадцять одну тисячу триста сорок вісім гривень 28 коп.) - пені, 2 510, 28 грн. (дві тисячі п'ятсот десять гривень 28 коп.) - 3% річних, 9 696,35 грн. (дев'ять тисяч шістсот дев'яносто шість гривень 35 коп.) - інфляційних втрат та судовий збір у розмірі 2 495,18 грн. (дві тисячі чотириста дев'яносто п'ять гривень 18 коп.).

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, Якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Відповідно до частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Згідно з підпунктом 17.5. пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 21.05.2018 року.

СуддяМ.Є. Літвінова