Рішення № 74158732, 23.05.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.05.2018 м.Харків Справа № 905/480/18

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., при секретарі судового засідання Григор’єва М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» в особі Маріупольського регіонального виробничого управління комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», м.Маріуполь, Донецька область

до відповідача: Комунального підприємства «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства», м.Маріуполь, Донецька область

про стягнення 382591311,98грн.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю

від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю

Суть справи:

Позивач, Комунальне підприємство “Компанія “Вода Донбасу” в особі Маріупольського регіонального виробничого управління комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” м.Маріуполь, Донецька область, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Комунального підприємства “Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства”, м.Маріуполь, Донецька область про стягнення 382591311,98грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором №3 від 21.11.13р. про надання послуг централізованого питного водопостачання в частині оплати отриманих послуг.

Автоматичним розподілом автоматизованої системи документообігу господарського суду Донецької області сформовано судову справу, якій присвоєно єдиний унікальний номер судової справи №905/480/18.

Ухвалою господарського суду від 16.03.18р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/480/18; дану справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження, та підготовче засідання призначено на 11.04.18р.

11.04.18р. через канцелярію суду від позивача надійшли:

- заява про уточнення розміру позовних вимог (з додатками) №300/12 від 06.04.18р., в якій позивач вказує ціну позову 383218011,98грн. з урахуванням судового збору, та витрат, понесених позивачем, у зв'язку з розглядом справи у суді (відрядження представника для участі у судових засіданнях, поштові витрати).

- копія акту звірки розрахунків станом на 01.02.18р.

Ухвалою від 11.04.18р. відкладено підготовче засідання на 07.05.18р.

07.05.18р. через канцелярію суду представником відповідача надано відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Стосовно наданого відповідачем відзиву на позовну заяву, суд зазначає наступне:

Відповідно до ч.5 ст.165 ГПК України копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.

Згідно з ч.8 ст.165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За приписами ч.3 ст. 80 ГПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч. 4 цієї статті).

Згідно з ч.5 ст.80 ГПК України у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч.8 цієї статті).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Передбачивши право учасникам спору на подання своїх доводів та підтверджуючих певні обставини доказів, законодавець встановлює й процесуальні обов'язки таких учасників шляхом визначення певного процесуального порядку реалізації відповідних прав (у тому числі з метою уникнення затягування судового процесу), у разі недотримання яких без поважних причин настають відповідні негативні наслідки для такого учасника у вигляді неприйняття судом його аргументів і доказів, оскільки несвоєчасне подання відповідних матеріалів найчастіше пояснюється не дійсно поважними причинами, а лише неналежною підготовкою сторони до розгляду справи.

Ухвалою суду від 16.03.18р. про відкриття провадження у справі відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання відзиву на позов.

Відповідно до поштового повідомлення про вручення ухвала суду від 16.03.18р. отримана представником відповідача 21.03.18р.

Згідно п.3 ч.6 ст.242 ГПК України, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Частиною 7 вказаної статті Кодексу визначено, що якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.

Отже, останнім днем строку для подання відповідачем відзиву є 05.04.18р. (включно).

Проте, відзив на позовну заяву був наданий до канцелярії суду представником відповідача лише 07.05.18р., тобто з порушенням встановленого судом строку.

Пояснень щодо поважності причин пропуску такого строку, присутнім в судовому засіданні 07.05.18р. представником відповідача не надано та у відзиві не наведено.

Доказів направлення копії відзиву позивачу суду також не надано.

Таким чином, за висновком суду відповідачем не обґрунтовано жодними доказами поважність причин не направлення копії відзиву позивачу та пропуску встановленого ухвалою суду від 16.03.18р. строку на подання відзиву на позовну заяву до суду.

Поданий відзив долучено до матеріалів справи, проте справа розглядається без його урахування за наявними матеріалами.

Ухвалою господарського суду від 07.05.18р. за результатами підготовчого засідання закрито підготовче провадження у справі №905/480/18 та розгляд справи по суті призначено в судовому засіданні на 23.05.18р.

У судове засідання 23.05.18р. представник позивача з’явився та наполягав на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні 23.05.18р. проти позову заперечував та заявив усне клопотання про перенесення судового засідання на іншу дату.

Відповідно до ст. 216 ГПК України, суд відкладає розгляд справи, якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Враховуючи відсутність доказів щодо наявності обставин, які перешкоджають вирішенню спору в даному судовому засіданні, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про перенесення судового засідання на іншу дату.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд

встановив:

21.11.13р. між Комунальним підприємством підприємства «Компанія «Вода Донбасу» в особі директора Маріупольського регіонального виробничого управління комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» (постачальник, позивач) та Комунальним підприємством «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» (споживач, відповідач) укладено договір №3 про надання послуг централізованого питного водопостачання (далі за текстом – договір) за умовами якого постачальник зобов’язується протягом дії договору надати послуги споживачу з централізованого водопостачання, а споживач зобов’язується прийняти і оплати надані постачальником послуги (п.1.1. договору).

Додатковими угодами №1/1 від 10.02.14р., №4 від 26.11.15р., №6 від 30.12.16р., №7 від 01.09.17р., №8 від 18.12.17р. до вказаного договору були внесені відповідні зміни.

Пунктом 1.2. договору визначено, що найменування (номенклатура, асортимент) послуги: послуги з розподілу води та водовідведення (послуги централізованого водопостачання) код 36.00., кількість послуг зазначається у додатку №1 до цього договору, який є його невід’ємною частиною.

Згідно п.3.1. договору в редакції додаткової угоди № 6 від 30.12.16р. сума договору на період його дії з 01.01.17р. до 31.12.17р. (включно) орієнтовано складає 271985000,00грн. без урахування ПДВ, до даної суми включається ПДВ 20%, який складає 54397000,00грн., загальна сума з ПДВ складає 326382000,00грн. Фактична сума договору визначається як вартість фактично наданих послуг централізованого питного водопостачання протягом дії договору, та фіксується в актах про надані послуги.

Додаткова угода № 6 від 30.12.16р. вступає в силу з моменту підписання і застосовується до відносин між сторонами, які виникли до її укладання.

Згідно п.3.1. договору в редакції додаткової угоди №7 від 01.09.17р. сума договору з 01.09.17р. до 31.12.17р. (включно) орієнтовно складає 120351000,00грн., ПДВ 20% 24070200,00грн., всього з ПДВ 144421200,00грн. Загальна сума договору складає 236899709,53грн., ПДВ 20% 47379941,91грн., всього з ПДВ 284279651,44грн. Фактична сума договору визначається як вартість фактично наданих послуг централізованого питного водопостачання протягом дії договору, та фіксується в актах про надані послуги. Тариф на послуги з питного водопостачання з 01.09.17р. за кубічний метр становить 5,21грн. без урахування 20% ПДВ.

Додаткова угода №7 від 01.09.17р. вступає в силу з 01.09.17р. і застосовується до відносин між сторонами, як виникли до її укладання.

Згідно п.3.1. договору в редакції додаткової угоди №8 від 18.12.17р. сума договору з 01.01.18р. до 31.12.18р. (включно) орієнтовно складає 346465000,00грн. без урахування ПДВ, 20% ПДВ складає 69293000,00грн., загальна сума з ПДВ складає 415758000,00грн. Сума договору визначається як вартість фактично наданих послуг централізованого питного водопостачання протягом дії договору, та фіксується в актах про надані послуги. Тариф на послуги з питного водопостачання за кубічний метр становить 5,21грн. без урахування 20% ПДВ.

Додаткова угода №8 від 18.12.17р. вступає в силу з 01.01.18р.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що розрахунки проводяться шляхом оплати споживачем після пред’явлення постачальником рахунка на оплату послуг, з урахуванням підписаного сторонами акта. Споживач самостійно здійснює поточний платіж за поставку води рівномірно протягом місяця по 1/3 частини платежу в наступні періоди: 10, 20 числа поточного місяця, виходячи з узгодженої кількості води та чинного на цей період часу тарифу. До рахунка додається акт (показники лічильників). Остаточний розрахунок за поставлену кількість води за минулий місяць споживач здійснює на підставі підписаного акту, платіжним дорученням з урахуванням поточних оплат в передостанній робочий день місяця.

Відповідно до п.4.2. договору, до рахунку додаються: акти наданих послуг, податкова накладна.

Відповідно до підпунктів 6.1.1. та 6.1.2. п.6.1. договору, споживач зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати надані постачальником послуги централізованого водопостачання. Приймати надані послуги з централізованого водопостачання згідно з актом у відповідності до умов розділу 4 даного договору.

Положеннями п.7.3. договору сторонами узгоджено, що споживач за порушення умов договору щодо строків внесення оплати за послуги централізованого водопостачання зобов’язаний сплатити постачальнику штраф (пеню) у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Цей договір діє з 01 січня 2014р. до 31 березня 2014р. Договір вважається продовженим кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії договору жодною стороною не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п.10.1. договору).

Договір підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем на виконання умов договору №3 від 23.11.13р. (з додатковими угодами до нього) надано відповідачу послуги з централізованого водопостачання, що підтверджується підписаними сторонами договору актами подачі питної води №2 та №2а: від 31.12.15р., від 31.01.16р., від 29.02.16р., від 31.03.16р., від 30.04.16р., від 31.05.16р., від 30.06.16р., від 31.07.16р., від 31.08.16р., від 30.09.16р., від 31.10.16р., від 30.11.16р., від 31.12.16р., від 31.01.17р., від 28.02.17р., від 31.03.17р., від 30.04.17р., від 31.05.17р., від 30.06.17р., від 31.07.17р., від 31.08.17р., від 30.09.17р., від 31.10.17р., від 30.11.17р., від 31.12.17р., від 31.01.18р.

Позивачем, з метою належного виконання умов договору, за надані послуги виставлені відповідачу рахунки-фактури №436 від 10.12.15р., №440 від 20.12.15р., №462 від 31.12.15р., №3 від 10.01.16р., №6 від 20.01.16р., №30 від 31.01.16р., №59 від 29.02.16р., №36 від 20.02.16р., №32 від 10.02.16р., №91 від 31.03.16р., №68 від 20.03.16р., №63 від 10.03.16р., №131 від 30.04.16р., №99 від 20.04.16р., №95 від 10.04.16р., №178 від 31.05.16р., №139 від 20.05.16р., №132 від 10.05.16р., №226 від 30.06.16р., №185 від 20.06.16р., №181 від 10.06.16р., №274 від 31.07.16р., №232 від 20.07.17р., №229 від 10.07.16р., №320 від 31.08.16р., №280 від 20.08.16р., №277 від 10.08.16р., №370 від 30.09.16р., №329 від 20.09.16р., №325 від 10.09.16р., №415 від 31.10.16р., №379 від 20.10.16р., №373 від 10.10.16р., №443 від 30.11.16р., №423 від 20.11.16р., №419 від 10.11.16р., №474 від 31.12.16р., №455 від 20.12.16р., №448 від 10.12.16р., №30 від 31.01.17р., №9 від 20.01.17р., №2 від 10.01.17р., №57 від 28.02.17р., №35 від 20.02.17р., №33 від 10.02.17р., №84 від 31.03.17р., №62 від 20.03.17р., №60 від 10.03.17р., №97 від 30.04.17р., №92 від 20.04.17р., №86 від 10.04.17р., №167 від 31.05.17р., №130 від 20.05.17р., №123 від 10.05.17р., №171 від 10.06.17р., №176 від 20.06.17р., №217 від 30.06.17р., №219 від 10.07.17р., №225 від 20.07.17р., №365 від 31.07.17р., №416 від 31.08.17р., №374 від 20.08.17р., №369 від 10.08.17р., №467 від 30.09.17р., №442 від 20.09.17р., №417 від 10.09.17р., №515 від 31.10.17р., №477 від 20.10.17р., №473 від 10.10.17р., №519 від 10.11.17р., №523 від 20.11.17р., №547 від 30.11.17р., №574 від 31.12.17р., №554 від 20.12.17р., №549 від 10.12.17р., №28 від 31.01.18р., №7 від 20.01.18р., №3 від 10.01.18р., які мали бути сплачені відповідачем відповідно до умов п.4.1. договору.

Вказані рахунки отримані відповідачем, про що містяться відповідні відмітки про отримання на копіях самих рахунків.

Свої зобов`язання щодо оплати позивачу грошових коштів за надані послуги згідно договору №3 від 23.11.13р. відповідач виконував не своєчасно та не в повному обсязі.

01.02.18р. між сторонами договору підписаний акт звірки, згідно якого заборгованість відповідача станом на 01.02.18р. складає 310 208 869,95грн.

Акт звірки підписаний керівниками та головними бухгалтерами обох сторін договору та скріплений печатками підприємств.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного:

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону і укладеного договору. Відповідно до вимог ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що позивачем послуги з надання централізованого водопостачання надані належним чином у відповідності до умов договору, про що свідчать наявні в матеріалах справи акти подачі питної води №2 та №2а: від 31.12.15р., від 31.01.16р., від 29.02.16р., від 31.03.16р., від 30.04.16р., від 31.05.16р., від 30.06.16р., від 31.07.16р., від 31.08.16р., від 30.09.16р., від 31.10.16р., від 30.11.16р., від 31.12.16р., від 31.01.17р., від 28.02.17р., від 31.03.17р., від 30.04.17р., від 31.05.17р., від 30.06.17р., від 31.07.17р., від 31.08.17р., від 30.09.17р., від 31.10.17р., від 30.11.17р., від 31.12.17р., від 31.01.18р. підписані представниками сторін без будь-яких зауважень і заперечень та скріплені печатками.

З метою належного виконання умов договору, позивачем виставлені відповідачу рахунки-фактури за надані послуги, які відповідно до умов п.4.1. договору повинні бути оплачені відповідачем.

Згідно п.4.1. договору, розрахунки проводяться шляхом оплати споживачем після пред’явлення постачальником рахунка на оплату послуг, з урахуванням підписаного сторонами акта. Споживач самостійно здійснює поточний платіж за поставку води рівномірно протягом місяця по 1/3 частини платежу в наступні періоди: 10, 20 числа поточного місяця, виходячи з узгодженої кількості води та чинного на цей період часу тарифу. До рахунка додається акт (показники лічильників). Остаточний розрахунок за поставлену кількість води за минулий місяць споживач здійснює на підставі підписаного акту, платіжним дорученням з урахуванням поточних оплат в передостанній робочий день місяця.

Також, сторонами підписаний акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.02.18р. Даний акт підписаний керівниками та головними бухгалтерами обох сторін договору та скріплений печатками. З боку відповідача акт звірки взаємних розрахунків підписаний без будь-яких зауважень та заперечень.

Отже, факт існування заборгованості за послуги з централізованого водопостачання за період з 01.12.15р. по 01.02.18р. в сумі 310 208 869,95грн. належним чином підтверджений матеріалами справи, та відповідачем не спростований.

За вказаних обставин, враховуючи встановлення факту неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за умовами договору про надання послуг з централізованого питного водопостачання №3 від 21.11.13р. щодо оплати наданих послуг з водопостачання, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за послуги з централізованого питного водопостачання за період з 01.12.15р. по 01.02.18р. в сумі 310 208 869,95грн. - є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивачем нараховані та пред’явлені до стягнення пеня в сумі 17 127 390,35грн., 3% річних в сумі 10 040 584,43грн. та інфляційні нарахування в сумі 45 214 467,25грн.

За вимогами ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки. Договірна неустойка встановлюється за згодою сторін, тобто її розмір та умови застосування визначаються виключно на їх власний розсуд.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.549 названого Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.3. договору сторонами узгоджено, що споживач за порушення умов договору щодо строків внесення оплати за послуги централізованого водопостачання зобов’язаний сплатити постачальнику штраф (пеню) у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Перевіривши розрахунок пені, суд дійшов висновку, що розрахунок позивача є арифметично вірним та відповідає нормам чинного законодавства щодо порядку нарахування пені, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі в розмірі 17 127 390,35грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано та пред’явлено до стягнення 3% річних в загальному розмірі 10 040 584,43грн. (загальний період таких нарахувань - з 01.01.16р. по 28.02.18р.) та інфляційні в загальному розмірі 45 214 467,25грн. (загальний період таких нарахувань - з 01.01.16р. по 28.02.18р.).

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що розрахунок позивача є арифметично не вірним, у зв’язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в розмірі 9 958 792,54грн.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.01.18р. у справу №910/24266/16 вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Також, у вказаній постанові Верховним Судом з посиланням на Рекомендації Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997р. № 62-97р зазначено, що сума, внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Відповідно до п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.13р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж.

Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

Судом перевірено правильність наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат та встановлено, що розмір інфляційних нарахувань становить більшу суму, а саме 48 316 668,84грн., тоді як позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача інфляції у розмірі 45 214 467,25грн.

Враховуючи, що у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог, розмір інфляційних втрат, які підлягають задоволенню складає 45 214 467,25грн.

Перевірку розрахунку інфляційних нарахувань, 3% річних та пені зроблено судом за допомогою програми «Ліна Закон».

Відповідно до ст.13Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Приймаючи до уваги вищевикладене, та зважаючи на те, що відповідачем не надано належних доказів повної оплати послуг з водопостачання в строки обумовлені договором, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню в розмірі визначеному судом.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на його користь витрати, понесені позивачем, у зв’язку з розглядом справи у суді (відрядження представника для участі у судових засіданнях, поштові витрати) у сумі 10000,00грн.

Статтею 123 ГПК України визначено види судових витрат. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.2 128 ГПК України, Розмір витрат, пов'язаних з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов'язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

При цьому, доказів, які б підтверджували вказані витрати на суму 10000,00грн. позивачем суду не надано, а отже такі витрати не підлягають розподілу між сторонами по справі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч.4 ст.129 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 91, 96, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» в особі Маріупольського регіонального виробничого управління комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», м.Маріуполь, Донецька область до Комунального підприємства «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства», м.Маріуполь, Донецька області про стягнення основного боргу в сумі 310 208 869,95грн., пені в сумі 17 127 390,35грн., 3% річних в сумі 10 040 584,43грн. та інфляційних нарахувань в сумі 45 214 467,25грн, задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» (вул. Соборна, буд. 7, м.Маріуполь, Донецька область, 87500; код ЄДРПОУ 03361508) на користь Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» в особі Маріупольського регіонального виробничого управління комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» (вул. Митрополитська (К. Лібкнехта), буд. 177а, м.Маріуполь, Донецька область, 87547; код ЄДРПОУ 35397832) основний борг в сумі 310 208 869,95грн., пеню в сумі 17 127 390,35грн., 3% річних в сумі 9 958 792,54грн., інфляційні нарахування в сумі 45 214 467,25грн., судовий збір в сумі 616568,18грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 23.05.18р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 23.05.18р.

Суддя М.О. Лейба