Ухвала суду № 74157684, 16.05.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 539/2868/15-к Номер провадження 11-кп/786/29/18Головуючий у 1-й інстанції Гудков С. В. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Категорія:ч.1 ст.175 КК України З.Н.Т.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2018 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді Герасименко В.М.,

суддів Рябішина А.О., Захожая О.І.,

з секретарем Костюченко М.В.,

з участю прокурора Пархоменка А.О., Гринь А.С.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4,

цивільного позивача та ОСОБА_5,

потерпілої

представника в інтересах

цивільних позивачів та

потерпілих - адвоката ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014170240000066, за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_2, захисників в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 – ОСОБА_4 та ОСОБА_3, цивільних позивачів та потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_5, ОСОБА_13, прокурора Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_14 на вирок Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 02 вересня 2016 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Вироком суду,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, Алтайський край, РФ, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, розлученого, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_5, працює охоронцем Центру профосвіти ПД м.Лубен, раніше не судимого, засуджено:

-за ч. 1 ст. 175 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян – 8 500 гривень, з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих обов’язків строком на 1 рік.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 14 601 гривню 60 копійок витрат за проведення економічних експертиз.

Позови ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_11 до обвинуваченого ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди – залишено без розгляду.

За вироком суду ОСОБА_2 визнаний винуватим в наступному.

Відповідно до розпорядження Засульської сільської ради № 2 від 04.01.2013р., призначений на посаду директора Сільського комунального підприємства «Сяйво», розташованого за адресою с. Засулля вул. Комсомольська, 78 Лубенського району. Згідно наказу директора СКП «Сяйво» № 1 від 14.01.2013р., ОСОБА_2 приступив до виконання своїх посадових обов’язків, як директор підприємства 14.01.2013 року. Розпорядженням т.в.п. сільського голови Засульської сільської ради № 132 - к від 14.11.2014р., винесеним на підставі рішення позачергової п’ятдесят третьої сесії шостого скликання від 13.11.2014р., ОСОБА_2 звільнено з посади директора СКП «Сяйво».

ОСОБА_2М, будучи службовою особою, виконуючи організаційно - розпорядчі та адміністративно-господарські функції, покладені на нього Статутом СКП «Сяйво», затвердженого рішенням позачергової сесії 6 скликання Засульської сільської ради від 23.11.2012 р., здійснював обов’язки щодо організації роботи підприємства, розпорядження майном і коштами підприємства, організації та ведення всіх операцій та угод у відповідності з положенням статуту, створення належних умов для високопродуктивної праці, забезпечення додержання законодавства про працю, соціального страхування, правил та норм охорони праці, своєчасних розрахунків з працівниками підприємства.

У відповідності до пунктів З.4., 3.5 Колективного договору, укладеного між адміністрацією та уповноваженим трудового колективу СКП «Сяйво» на 2013-2016 роки, схваленого загальними зборами трудового колективу 03.06.2013 року, заробітна плата виплачується за місцем роботи грошовими знаками України 10 і 24 числа кожного місяця, а випадку, якщо день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні; заробітна плата працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Відповідно до ст. 97 Кодексу законів про працю України та ст. 15 Закону України «Про оплату праці», оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власниками, або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Стаття 115 Кодексу законів про працю України та ст. 24 Закону України «Про оплату праці» визначають, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні, у строки встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та пізніше семи днів після закінчення періоду за який здійснюється виплата. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність здійснення інших платежів та їх черговості.

Всупереч вищевикладеним нормам, обвинувачений ОСОБА_2, злісно ігноруючи права працівників СКП «Сяйво» на своєчасне одержання винагороди за працю, які гарантовані ст.ст. 42, 43 Конституції України, діючи в силу наданих йому службових повноважень, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно- небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, грубо порушуючи вимоги Колективно договору, Статуту СКП «Сяйво», ст.ст. 94, 97,115 Кодексу законів про працю України, ст.ст. 15, 21, 22, 24 Закону України «Про оплату праці», посадову інструкцію директора СКП «Сяйво», протягом липня - жовтня 2014 року безпідставно та умисно не виплачував працівникам підприємства ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_7 заробітну плату більш як за один місяць, а отримані від господарської діяльності кошти спрямовував на оплату послуг, штрафів, погашення договору банківського обслуговування та інші господарські витрати.

Так, на розрахункові рахунки СКП «Сяйво» за період з 01.06.2014 року по 31.10.2014 року надійшло всього 427911,46 грн., з яких використано за цей період всього – 421806,14 грн., з них на виплату заробітної плати – 57817,56 грн., (що становить 13,7 % від використаних коштів), сплачено на ЄСВ – 36243,57грн., інші податки та збори – 46639,69 грн., під звіт – 42303,93 грн., за електроенергію – 101200,23 грн., оплата інших доходів послуг, поставки – 97017,07 грн., погашення по договору банківського обслуговування – 20676,52 грн., штрафи -12211,70 грн., послуги банку – 1419,36 грн., повернення фінансової допомоги – 6240 грн., повернення послуги - 36,51 грн.

Таким чином, директор СКП «Сяйво» ОСОБА_2, знаючи про необхідність першочергової виплати заробітної плати працівникам підприємства та маючи реальну фінансову можливість здійснити такі виплати, в порушення вимог ст. 43 Конституції України, якою встановлене конституційне право громадянина на заробітну плату та своєчасно одержання винагороди за працю, ст.ст. 94, 97, 115 Кодексу законів про працю Україні: ст.ст. 15, 21, 22, 24 Закону України «Про оплату праці», реалізуючи свій злочинний умисел направлений на умисну, безпідставну невиплату заробітної плати, не виплачував заробітну плату працівникам вказаного підприємства, у результаті чого, станом на 31.10.2014 року, заборгованість по заробітній платі перед працівниками підприємства становила 15929,91 грн., а саме: перед головним бухгалтером ОСОБА_12 - 6374,52 грн., водієм автотранспортних засобів ОСОБА_7 - 5961,31 грн., оператором КНС ОСОБА_13 - 3594,08 грн.

Не погоджуючись з вироком Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 02 вересня 2016 року, до апеляційного суду з апеляційними скаргами звернулись прокурор Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_14, обвинувачений ОСОБА_2, захисники в його інтересах – ОСОБА_4 та ОСОБА_3, цивільні позивачі та потерпілі ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_5, ОСОБА_13

В апеляційній скарзі прокурора ставиться питання про скасування вироку Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 2 вересня 2016 року стосовно обвинуваченого ОСОБА_2 в зв’язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі обвинуваченого внаслідок м’якості, постановити новий вирок, яким визнати винуватим ОСОБА_2 у вчиненні кримінально правопорушення в обсязі пред’явленого стороною обвинувачення та встановленому в суді обвинувачення та призначити йому покарання за ч. 1 ст. 175 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 рік, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк 2 роки, а цивільні позови потерпілих задовольнити в повному обсязі.

Вказує, що суд не взяв до уваги висновок судової економічної експертизи № 222/223 від 26.03.2015, відповідно до якого з урахуванням першочерговості платежів у відповідності до законодавства, СКП «Сяйво» мало фінансову можливість сплачувати нараховану заробітну плату у період з 01.06.2014р. по 31.10.2014р. в усі місяці зазначеного періоду та розрахуватися із заборгованістю по заробітній платі, що виникла станом на 01.06.2014р. в сумі 46405.68 грн. в липні 2014 року.

Висновок судової економічної експертизи № 490/491 від 19 липня 2016 року, в якому чітко прослідковується дата, розмір та обов’язково призначення платежу по заробітній платі (за який саме місяць виплачується заробітна плата).

Зазначає, що розмір заборгованості перед потерпілими становить 48087,69 грн., що становить розмір незаконно невиплаченої заробітної плати потерпілим особам у даному кримінальному провадженні за роботу в червні-жовтні 2014 року.

Крім того, суд не взяв до уваги показання, надані в ході судового розгляду свідками ОСОБА_15, ОСОБА_16, потерпілою ОСОБА_12 які показали, що заборгованість по заробітній платі почала виникати з лютого місяця, а з червня заборгованість по невиплаті заробітної плати по кожному працівнику досягла 5-6 місяців. Грошові кошти надходили в належній кількості, однак вони витрачалися на погашення заборгованості частково, основні сфери видатків це оплата електроенергії, податки та обов’язкові платежі. Заробітну плату завжди своєчасно нараховували, однак грошові кошти за рішенням директора ОСОБА_2 виплачували по мірі їх надходження.

Таким чином, суд не взявши до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, що потягло за собою незаконний висновок суду про те, що в діях директора СКП «Сяйво» ОСОБА_2, які виразилися у неповній, частковій виплаті заробітної плати щомісячно в період з 01.06.2014 року по 31.10.2014 року працівникам підприємства: ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_17, ОСОБА_11 - відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 175 КК України, а вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП.

Крім того, вирок суду підлягає скасуванню з підстав невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

При призначенні покарання суд не врахував, що в ході досудового розслідування та судового розгляду обвинувачений не розкаявся, вчинив злочин щодо осіб, які перебували в службовій залежності від нього. Також суд не врахував негативні характеристики обвинуваченого, його зухвалу поведінку під час досудового розслідування та в судових засіданнях, невизнання вини протягом всього досудового розслідування та судового розгляду, замість щирого каяття, ОСОБА_2 усіляко намагався перекрутити фактичні обставини справи з метою уникнути відповідальності за скоєний злочин та затягування процесу.

Також, суд безпідставно залишив цивільні позови потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_12, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_17, ОСОБА_13, ОСОБА_11 без розгляду.

В апеляційних скаргах обвинуваченого ОСОБА_2, захисників в інтересах обвинуваченого адвокатів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 порушується питання про скасування вироку Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 02.09.2016 року щодо ОСОБА_2 та постановити новий вирок, яким виправдати його у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 175 КК України, закривши кримінальне провадження.

Вважають вирок незаконним, оскільки при прийнятті рішення, суд порушив норми матеріального та процесуального права, дав неправильну оцінку доказам, порушив принципи змагальності та диспозитивності, ч. 3 ст. 6 Європейської Конвенції про захист людини та основоположних свобод.

Вказують, що в діях ОСОБА_2 відсутній склад злочину, оскільки з початку 2014 року у підприємства не вистачало коштів на проведення господарської діяльності через відмову засновника, Засульської сільської ради, Органу управління - виконавчого комітету Засульської сільської ради коригувати тарифи на водопостачання та водовідведення та відшкодовувати різницю, що підтверджується показаннями судово-економічного експерта в суді та доданими письмовими доказами. Працівники підприємства знали про це і погоджувались працювати до вирішення цього питання радою.

За цей період часу з січня 2014 року заробітна плата працівникам виплачувалась в неповному обсязі, кожного місяця.

Потерпілі ОСОБА_13, ОСОБА_12, ОСОБА_7, в ході допиту в суді підтвердили факт виплати заробітної плати у вказаний період, але не в повному обсязі.

Окрім того, сторона захисту вказує, що їх, після завершення досудового розслідування, було позбавлено можливості у законному порядку ознайомитись з матеріалами кримінального провадження щодо виплати заробітної плати в період, який інкримінується підсудному і які лягли в основу економічної експертизи, з вини та протидії органу досудового розслідування, що є порушенням права на захист і свідчить про порушення стороною обвинувачення ст. 290 КПК України в цій частині.

Стороною обвинувачення було позбавлено засудженого та його захисників можливості підготуватись до захисту, проаналізувати бухгалтерську документацію, на якій ґрунтувалось обвинувачення і зрозуміти в чому полягає вина засудженого.

Зазначають, що сторона обвинувачення приховувала від обвинувачуваного та захисників суть обвинувачення та докази, що є грубим порушенням ст. 6 Європейської Конвенції «Про захист основоположних прав і свобод людини» та Конституції України і діючого процесуального законодавства, що обвинувачуваний повинен розуміти суть звинувачення та ознайомитись з доказами до початку судового слухання.

Крім того, суд досліджував завідомо недопустимі докази, отримані на підставі відомостей з документів, не долучених до справи у передбаченому законом порядку, а клопотання захисту про вилучення доказів, отриманих незаконним шляхом, на підставі сфальшованих документів, суд залишив без розгляду, чим порушив вимоги КПК України.

Звертає увагу, що судом допущено обвинувальний ухил під час слухання справи, покладено в основу вироку докази, які отримані з порушення права підсудного на захист.

Крім того, вказують на допущені і вході досудового розслідування істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, оскільки на час вчинення злочину ОСОБА_2 був депутатом Засульської сільської ради Лубенського району Полтавської області, однак, всупереч вимог КПК підозра відносно нього була здійснена не тією особою, яка склала підозру і не тією, яка мала здійснювати підозру.

З метою приховування даного факту, прокурором не долучено підозру та протокол допиту підозрюваного до матеріалів кримінального провадження, даний документ судом не досліджувався.

Таким чином, суд першої інстанції допустив невідповідність вироку фактичним обставинам справи, не взяв до уваги докази та доводи захисту про порушення права підсудного на захист, що призвело до втрати доказів, отримання доказів незаконним шляхом, застосував закон, який не підлягає застосуванню, оскільки мало місце адміністративне правопорушення, виніс вирок у відношенні до особи, якій підозра фактично не здійснювалась, порушив принципи верховенства права, рівності та процесуальні права підсудного під час проведення судового слідства, що призвели до втрати доказів.

Цивільні позивачі ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_13 просять скасувати вирок в частині залишенні їх цивільних позовів без розгляду та ухвалити новий вирок, яким задовольнити їх вимоги про стягнення з ОСОБА_2 моральної шкоди в розмірі 10 000 грн.

Цивільний позивач ОСОБА_12 просить скасувати вирок в частині залишенні її цивільного позову без розгляду та ухвалити новий вирок, яким задовольнити її вимоги про стягнення з ОСОБА_2 моральної шкоди в розмірі 15 000 грн.

Цивільний позивач ОСОБА_5 просить скасувати вирок в частині залишенні її цивільного позову без розгляду та ухвалити новий вирок, яким задовольнити її вимоги про стягнення з ОСОБА_2 моральної шкоди в розмірі 30 000 грн.

Цивільні позивачі на обґрунтування своїх вимог вказують, що місцевим судом при розгляді кримінального провадження взагалі не розглядалося питання, пов’язане з їх цивільними позовами, чим було порушено вимогу процесуального закону щодо повного та всебічного розгляду та належної оцінки усіх матеріалів справи.

Жодних підстави для залишення без розгляду цивільних позовів у суду не було, а тому суд першої інстанції був зобов’язаний вивчити та оцінити всі доводи та розглянути їх цивільні позови по суті і винести обґрунтоване рішення.

Потерпіла ОСОБА_5 в апеляційній скарзі ставить питання про скасування вироку Лубенського міськрайонного суду Полтавської області, винесеного 02 вересня 2016 року, та просить ухвалити новий вирок, яким визнати винним ОСОБА_2 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 статті 175 КК України і призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на два роки, з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих обов’язків протягом двох років.

Зазначає, що суд першої інстанції при винесенні судового рішення не в повній міри оцінив наявні у матеріалах справи докази, зокрема висновки судово-економічних експертиз.

Вказує, що станом на 31 жовтня 2014 року заборгованість перед працівниками СКП «Сяйво» та іншими (усього перед 12-ма особами) становила 64 952,46 грн., що встановлено як первинними матеріалами, так і висновками експертизи № 1233 від 22 лютого 2016 року, № 490/491 від 19 липня 2016 року.

Крім того, у висновку експертизи № 490/491 не надано належної відповіді на поставлені судом питання щодо виплати заробітної плати в період з 01.06.2014 року по 31.10.2014 року, по кожному працівнику окремо по місяцю, за які саме місяці 2014 року сплачувалась заборгованість по заробітній платі(сплачувалась поточна заборгованість по заробітній платі за кожен новий місяць з 01.06.2014 року по 31.10.2014 року, чи заборгованість по заробітній платі за минулий місяць, місяці?), наявності заборгованості по заробітній платі в період з 01.06.2014 року по 31.10.2014 року перед працівниками СКП «Сяйво» ОСОБА_5, ОСОБА_12, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_11 в повному обсязі за один календарний місяць чи декілька календарних місяців та в якому розмірі і за які місяці 2014 року.

Судом не враховано надані потерпілою ОСОБА_5 первинні документи, які дозволяють відповісти на питання, за які місяці виплачувалася заробітна плата працівникам СКП «Сяйво» впродовж червня-жовтня 2014 року, щодо рівня заборгованості по заробітній платі перед працівниками за червень-жовтень 2014 року, станом на 31 жовтня 2014 року, та з яких вбачається, що розмір незаконно невиплаченої заробітної плати за цей період становить 48 087, 69 грн.

Вважає незаконними дії суду першої інстанції, щодо виключення із складу обставин, котрі обґрунтовують обвинувачення ОСОБА_2, фактів, пов’язаних із незаконною невиплатою заробітної плати працівникам ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_17, ОСОБА_11

Таким чином, суд не взявши до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, що потягло за собою незаконний висновок суду про те, що в діях директора СКП «Сяйво» ОСОБА_2, які виразилися у неповній, частковій виплаті заробітної плати щомісячно в період з 01.06.2014 року по 31.10.2014 року працівникам підприємства: ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_17, ОСОБА_11 – відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 175 КК України, а вбачається ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП.

Крім того, судом допущено грубе порушення норм процесуального права в частині відповідності винесеного у засіданні та надрукованого рішення. При оголошенні вироку 02 вересня 2016 року, суддя оголосив, що ОСОБА_2, у якості додаткового покарання позбавляється права обіймати керівні посади строком на 2 роки, а в надрукованому варіанті вироку міститься вже інший строк додаткового покарання – заборони займати керівні посади строком на один рік.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи обвинуваченого ОСОБА_2, захисників в його інтересах ОСОБА_4, ОСОБА_3, на підтримку поданих ними апеляційних скарг та заперечення проти задоволення апеляційних скарг прокурора, цивільних позивачів та потерпілих, виступ прокурора Пархоменка А.О., який частково підтримав апеляційну скаргу прокурора та прохав постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_2 додаткове покарання строком на 2 роки, в іншій частині подану прокурором апеляційну скаргу не підтримав, виступ прокурора Гринь А.С., яка також частково підтримала апеляційну скаргу, подану прокурором, однак прохала призначити новий розгляд в суді першої інстанції з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, при цьому прокурори заперечили проти задоволення апеляційних скарг обвинуваченого та захисників в його інтересах, потерпілу ОСОБА_5 та представника в інтересах потерпілих – адвоката ОСОБА_6, які підтримали подані ними та прокурором апеляційні скарги, заперечували проти задоволення апеляційних скарг обвинуваченого та захисників в його інтересах, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи принесених апеляційних скарг, колегія суддів дійшла до наступного.

Відповідно до положень п.3 ч.1 ст.409 КПК України підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, згідно з положеннями ч.1 ст.412 КПК України, є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Так, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_2 на момент вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення являвся депутатом виборчого округу №1 Засульської сільської ради шостого скликання, а тому, відповідно до положень розділу VI КПК України провадження стосовно даної категорії осіб повинно проводитися в особливому порядку.

Положеннями п.1 ч.1 ст.481 КПК України визначено, що письмове повідомлення про підозру адвокату, депутату місцевої ради, депутату Верховної Ради Автономної Республіки Крим, сільському, селищному, міському голові здійснюється Генеральним прокурором, його заступником, керівником регіональної прокуратури в межах його повноважень.

В порушення вимог зазначеної норми кримінального процесуального закону, письмова підозра депутату сільської ради ОСОБА_2 хоча і підписана прокурором Полтавської області, однак фактично була вручена старшим прокурором Лубенської міжрайонної прокуратури ОСОБА_19 про що мається відповідна відмітка в повідомленні про підозру.

За таких обставин, з урахуванням допущеного в ході досудового розслідування істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, що залишилося поза увагою суду першої інстанції та перешкодило постановити йому законне рішення, колегія суддів вважає за необхідне вирок суду скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України колегія суддів апеляційного суду ,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_2, захисників в його інтересах – ОСОБА_4 та ОСОБА_3, цивільних позивачів та потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_5, ОСОБА_13, потерпілої ОСОБА_5 та прокурора Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_14 задовольнити частково.

Вирок Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 02 вересня 2016 року щодо ОСОБА_2 скасувати та призначити новий судовий розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_2 в суді першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

В.М. ОСОБА_20 ОСОБА_21Захожай