Рішення № 74157023, 18.05.2018, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/2078/18

Провадження № 2/219/1149/2018

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

03 травня 2018 року м. Бахмут

Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі

головуючого судді Давидовської Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Наумової А.І.,

представників учасників справи:

позивач ОСОБА_1 (самопредставництво),

представник відповідача ОСОБА_2 (на підставі довіреності серії

НМІ №914104 від 02 листопада 2017 року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу№219/2018/16-ц

за позовною заявою ОСОБА_1

до відповідача – ОСОБА_3 акціонерного товариства «Українська залізниця»,

про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації при звільнені та середнього заробітку,

у с т а н о в и в:

ОСОБА_4 виклад позиції позивача та заперечень відповідача

1. ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1В.) звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі – ПАТ «Укрзалізниця») регіональної філії «Донецька залізниця» структурний підрозділ «Донецька дирекція залізничних перевезень» про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації при звільнені та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Як на підставу своїх вимог позивач посилається на ті обставини, що з 04 серпня 1995 року перебувала у трудових відносинах з Державним підприємство «Донецька залізниця», 08 липня 2016 року була переведена до структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» та згідно (розпорядження) №4682/ДН-ос від 10 липня 2017 року була звільнена 17 липня 2017 року на підставі п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) у зв’язку зі скороченням штату, проте роботодавець у порушення ст.44, 47, 49, 116 не провів з нею повний розрахунок при звільненні і письмово не повідомив про нараховані суми, належні їй при звільненні. У зв’язку з зазначеним просить суд стягнути з відповідача заборгованість із заробітної плати з 15 березня 2017 року по 17 липня 2017 року, виплаті вихідної допомоги у розмірі середнього заробітку, компенсацію за невикористані 33 дні щорічної відпустки та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

2. Представник відповідача у заяві по суті (відзиві) проти позову заперечувала у повному обсязі з підстав його необґрунтованості. Зокрема представник зауважила, що дійсно трудові відносини між позивачем та відповідачем було припинено на підставі п.1 ст.40 КЗпП за згодою сторін згідно наказу №4682/ДН-ос від 10 липня 2017 року, визнала невиплату заборгованості із заробітної плати, проте стверджує, що відсутність первинної документації для розрахунку позбавляє відповідача можливості відповідності до вимог діючого законодавства здійснити нарахування та виплатити позивачу всіх сум при звільненні. Водночас зазначила, що будь-яких даних щодо наявності заборгованості по заробітній платі та іншим виплатам надати не може і позивачу відмовлено також у їх наданні в листі від 11 вересня 2017 року №НГ-НЗ-06-1/2028 з огляду на те, що структурний підрозділ «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» був вилучений 17 липня 2017 року зі складу регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» за наказом регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» від 28 квітня 2017 року №645-НЗ-1. Також представник стверджував, що з позивачем остаточний розрахунок повинен бути здійснено відповідно до Порядку проведення остаточного розрахунку з працівниками структурних підрозділів «Донецька дирекція залізничних перевезень» та «Луганська дирекція залізничних перевезень», затвердженого наказом директора регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська від 26 червня 2017 року №899-н.

ІІ. Заяви, клопотання

3. Позивач у судовому засіданні позов підтримала, просила його задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

4. Представник відповідача проти позову заперечувала у повному обсязі, просила у його задоволенні відмовити у повному обсязі за недоведеністю з підстав, що зазначені у відзиві.

5. Будь-яких інших заяв та клопотань від учасників провадження не надходило. На пропозицію суду під час судового розгляду надати додаткові докази в обґрунтування заяв по суті спору сторони повідомили про відсутність таких намірів. Правом щодо звернення до суду з клопотанням про призначення судової економічної експертизи, яке було роз’яснено судом під час судового розгляду, представник відповідача також не скористався.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

6. Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 12 березня 2018 року відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

7. У судовому засіданні 02 квітня 2018 року оголошувалась перерва заклопотанням сторін для надання можливості надати додаткові документи.

8. У судовому засіданні 03 травня 2018 року задоволено клопотання позивача про заміну відповідача на належного шляхом уточнення його назви, а саме просила вважати відповідачем ПАТ «Укразалізниця» без указання на структурні підрозділи. Суд, вислухавши думку представника відповідача з урахуванням матеріалів справи, без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про задоволення зазначеного клопотання позивача згідно положень ст.51 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК).

IV. Установлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин

9. ОСОБА_1 з 04 серпня 1995 року по 17 липня 2017 року перебувала у трудових відносинах з Державним підприємством «Донецька залізниця» і працювала на посадах учня чергового стрілочного посту, чергового стрілочного посту, оператором посту централізації, чергової по шляхам, чергового по парку. З 08 липня 2016 року ОСОБА_1 переведена у зв’язку з реорганізацією підприємства роботодавця до виробничого підрозділу «Станція Микитівка» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» на посаду старшого чергового стрілочного поста 4 розряду, що підтверджуються записами у трудовій книжці позивача, оригінал якої був оглянутий у судовому засіданні. Отже не викликає сумніву і не заперечувався сторонами той факт, що роботодавцем, з яким ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах під час її звільнення, а також особою, яка повинна провести повний розрахунок з останньою, є саме ПАТ «Укрзалізниця».

10. Відповідно до наказу ПАТ «Уразалізниця» філії «Донецька залізниця» №384 від 15 березня 2017 року та наказу структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії ПАТ «Укрзалізниця» №1236/ДНД від 17 березня 2017 року у зв’язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності, викликаних перекриттям усіх залізничних колій, що ведуть до лінії розмежування з непідконтрольної українській владі території встановлено простой для всіх працівників виробничих підрозділів дирекції.

11. 17 липня 2017 року трудові відносини між сторонами було припинено на підставі п.1 ст.40 КЗпП згідно наказу №4682/ДН-ос від 10 липня 2017 року, з яким позивач ознайомилась у цей же день і отримала від роботодавця трудову книжку.

12. Крім того з наявних у матеріалах справи копій довідки-розрахунку ОСОБА_1 у взаємозв’язку з наказом №4682/ДН-ос від 10 липня 2017 року установлено, що кількість днів невикористаної відпустки за період з 22 червня 2016 року по 21 червня 2017 року та з 22 червня 2016 року по 17 липня 2017 року складає 33 дні, з яких 30 днів – основної, та 3 дні – за вислугу років. Слід зауважити, що заробітна палата нараховувалась ОСОБА_1 виходячи з розміру погодинної тарифної ставки 21,61 грн, де середньоденна заробітна плата є добутком погодинної тарифної ставки (21,61 грн) та кількості робочих годин (8) і складає 172,88 грн.

13. З пояснень сторін і матеріалів справи вбачається, що останню виплату по заробітній платі роботодавець здійснив за період з 01 березня 2017 року по 15 березня 2017 року в сумі 1772,32 грн.

14. Зазначені фактичні дані підтверджені належними та допустимими доказами, визнані сторонами і додаткового доказування не потребують.

15. Фактичний розрахунок при звільненні з позивачем згідно положень ст.47 та ст.116 КЗпП України ПАТ «Укрзалізниця» проведений не був, зокрема не виплачено: заробітну плату за час вимушеного простою за період з 15 березня 2017 року по 17 липня 2017 року, компенсацію за невикористану відпустку та вихідну допомогу при звільненні.

16. Згідно табелів обліку робочого часу за період з березня 2017 року по липень 2017 року, складених у виробному підрозділі «Станція Микитівка»структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» і підписаними усіма відповідальними особами, зафіксовано кількість відпрацьованих годин ОСОБА_1 кожного дня відповідного місяця. Відповідачем при цьому не надано будь-яких доказів порушення з боку позивача встановленого режиму роботи під час простою.

V. Норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин

17. Статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

18. Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

19. Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі – Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, справа «ОСОБА_5 Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

ЄСПЛ неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу №1 Конвенції є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.

20. Відповідно до частини першої ст.47 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою ст.116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

21. Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Отже, за положеннями статті 117 КЗпП обов’язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень ст.233 КЗпП у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз'яснив, що за ст.47 КЗпП роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в ст.116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст.117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

22. Згідно ч. 2 ст.233 КЗпП у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право на звернення до суду з позовом про стягнення належній йому зарплати без обмеження будь-яким строком.

Положеннями ч. 1 ст. 83 КЗпП передбачено обов’язок роботодавця у разі звільнення працівника виплатити грошову компенсацію за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону України «Про відпустки» порядок обчислення заробітної плати працівникам за час відпусток, додаткових відпусток у зв’язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, та компенсації за невикористані відпустки встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно із п. 2.2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13 січня 2004 року №5, фонд додаткової заробітної плати включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій. До складу фонду додаткової заробітної плати входять, зокрема, оплата, а також суми грошових компенсацій у разі невикористання щорічних (основної та додаткових) відпусток та додаткових відпусток працівникам, які мають дітей, у розмірах, передбачених законодавством.

VI. Аргументи сторін

23. Позивач як на підставу вимог посилалась на незаконне непроведення відповідачем з нею повного розрахунку при звільненні, у тому числі із заробітної плати за час вимушеного простою за період з 15 березня 2017 року по 17 липня 2017 року. Заявниця стверджувала, що належним чином виконувала свої трудові обв’язки з виходом на робоче місце у відповідності до закону та умов Колективного договору.

24. Відповідач, обґрунтовуючи свою позицію, зазначив, що за відсутності будь-якої первинної документації щодо наявності заборгованості із заробітної плати та іншим виплатам такі нарахування та вплати здійснити неможливо. Також відповідач зауважив, що з позивачем остаточний розрахунок повинен бути здійснено відповідно до Порядку проведення остаточного розрахунку з працівниками структурних підрозділів «Донецька дирекція залізничних перевезень» та «Луганська дирекція залізничних перевезень», затвердженого наказом директора регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська від 26 червня 2017 року №899-н, тому, оскільки позивач не надала роботодавцю зазначені у цьому порядку документи, підстав для нарахування та вплати заробітної плати немає.

VII. Оцінка суду

А. Відносно вимог про стягнення заборгованості із заробітної плати

25. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, викладені ЄСПЛ у своїх рішення. Так, згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

26. Зі змісту заяви відповідача по суті спору та пояснень представника у судовому засіданні, наданих документів, убачається, що останнім визнається той факт, що позивач ОСОБА_1 знаходилась з ПАТ «Укрзалізниця» в трудових відносинах та з нею не проведено остаточного розрахунку при звільненні, а посилання на те, що позивачем остаточний розрахунок повинен бути здійснено відповідно до Порядку проведення остаточного розрахунку з працівниками структурних підрозділів «Донецька дирекція залізничних перевезень» та «Луганська дирекція залізничних перевезень», затвердженого наказом директора регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська від 26 червня 2017 року №899-н суд не може погодитись, оскільки ці накази не містять жодного посилання на трудове законодавство України, створюють умови з приводу надання відповідних документів, за яких позивач неспроможна у повному обсязі їх надати, а отже, належним чином захистити своє порушене право на отримання винагороди за працю.

27. Доводи відповідача з посиланням на відсутність первинних документів, як підставу для відмови у нарахуванні та виплаті позивачу заробітної плати також відхиляються судом, оскільки обов'язок здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, інших виплат, належних працівникові, а так само вести бухгалтерський, податковий облік тощо, лежить на саме на роботодавці, а не на працівникові. Суд акцентує увагу на тому, що невжиття роботодавцем (відповідачем) заходів для відповідного доступу до зазначеної документації з урахуванням того, що вже тривалий час (з 2014 року) на території Донецької області триває антитерористична операція, вочевидь не відповідає вимогам належної обачності і зазначене не може бути підставою для відмови у виплаті працівнику гарантованих Конституцією України і законами України виплат і безумовно не може будь-яким чином погіршувати стан останнього.

28. Як установлено судом і іншого з матеріалів справи не вбачається, фактичний повний розрахунок з позивачем на час розгляду справи не проведено. Останню виплату по заробітній платі роботодавець здійснив за період з 01 березня 2017 року по 15 березня 2017 року в сумі 1772,32 грн.

29. Суд приймає до уваги надані позивачем розрахункові листи у взаємозв’язку з даними, які містяться в табелях обліку робочого часу за спірний період, довідці про доходи ОСОБА_1 з серпня 2016 року по липень 2017 року, довідці про середню заробітну плату ОСОБА_1, оскільки такі дані не мають суперечностей та не дають суду підстав для сумніву у їх достовірності.

30. Згідно листа Міністерства соціальної політики України від 05 серпня 2016 року №11535/0/14-16/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 рік», норма тривалості робочого часу в березні 2017 року складає 175 годин, у квітні 2017 року – 152 години, у травні 2017 року – 159 годин, у червні 2017 року – 159 годин, у липні 2017 року – 160- годин.

31. З 20 березня 2017 року на підприємстві було встановлено простій відповідно наказу №236/ДНД від 17 березня 2017 року, оплата за який проводилась згідно ст.113 КЗпП в розмірі 2/3 від посадового окладу працівника

32. Установлено, що у ОСОБА_1 за період з 01 березня 2017 року по 15 березня 2017 року (період до введення простою на підприємстві відповідача): 7 днів або 84 годину – відпустка по навчанню, 2 дні або 12 годин – неоплачувана відпустка; 8 днів або 77 годин простою (згідно табеля обліку використання робочого часу за березень 2017 року); у квітні 2017 року - 19 днів або 152 години простою (згідно табеля обліку використання робочого часу за квітень 2017 року), у травні 2017 року - 21 день або 159 годин простою (згідно табеля обліку використання робочого часу за травень 2017 року), у червні 2017 року - 20 днів або 159 годин простою (згідно табеля обліку використання робочого часу за червень 2017 року), у липні 2017 року - 11 днів або 88 годин простою (згідно табеля обліку використання робочого часу за липень 2017 року).

33. Із зазначених документів убачається, що ОСОБА_1 за період у березні 2017 року за погодинною тарифною ставкою 21,61 грн нараховано 3358,96 грн, у тому числі заробітну плату за від опрацьовані години – 1888,32 грн, оплату простою – 1109,20 грн, заохочувальну премію на свята – 300 грн, матеріальну допомогу систематичного характеру – 61,44грн. Фактично виплачено заробітну плату в розмірі 2228,84 грн без утримання податків та інших обов’язкових платежів, передбачених законодавством. З урахуванням цієї виплати залишок заборгованості за березень 2017 року складає: 3358,96 грн – 2228,84 грн = 1130,12 грн без утримання податків та інших обов’язкових платежів, передбачених законодавством.

34. Крім того ОСОБА_1 за погодинною тарифною ставкою 21,61 грну квітні 2017 року нараховано 2230,39 грн без утримання податків та інших обов’язкових платежів, передбачених законодавством (оплату простою, матеріальну допомогу систематичного характеру, яка передбачені умовами колективного договору згідно пояснень обох сторін), у травні та червні 2017 року нараховано 2333,11 грн відповідно без утримання податків та інших обов’язкових платежів, передбачених законодавством (оплату простою, матеріальну допомогу систематичного характеру, яка передбачені умовами колективного договору згідно пояснень обох сторін), у липні 2017 року нараховано 10597,47 грн без утримання податків та інших обов’язкових платежів, передбачених законодавством, з яких: оплата простою – 1267,66 грн, компенсація за невикористану відпустку – 4669,17 грн, вихідна допомога при звільненні – 4466,79 грн, матеріальна допомога систематичного характеру, яка передбачені умовами колективного договору згідно пояснень обох сторін – 193,85 грн). Оскільки зазначені нарахування не виплачені заборгованість за це період з оплати простою та матеріальну допомогу систематичного характеру складає – 8358,12 грн без утримання податків та інших обов’язкових платежів, передбачених законодавством.

35. Ураховуючи зазначене, з огляду на те, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП, Законам України «Про оплату праці» а позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем до 17 липня 2017 року, виконував свої трудові обов'язки в повному обсязі, а також при звільненні не отримав всі належні йому платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики ЄСПЛ. Суд наголошує, що відповідно до норм ст.115,116 КЗпП саме роботодавець повинен довести, що здійснив з працівником повний розрахунок у відповідності до норм законодавства. Відповідачем зазначені дані не спростовані наданням суду будь-яких переконливих належних та допустимих доказів. Отже позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, доведені належним чином і підлягають задоволенню на загальну суму 9488,24 грн.

Б. Відносно вимог про стягнення вихідної допомоги при звільненні

36. Відповідно до статті 44 КЗпП при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у п. 6 ст. 36 та п. 1, 2 і 6 ст. 40 КЗпП, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку, Додаткові, відповідно до чинного законодавства і угод, вихідні допомоги, соціально - побутові пільги можуть бути передбачені і в колективному договорі, положення якого поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації згідно ст. 13, 18 КЗпП.

37. Слід зауважити, що у наказі про звільнення ОСОБА_1 від 10 липня 2017 року №4682/ДН-ос також зазначеної про її право наотримання вихідної допомоги в розмірі одного середнього місячного, проте така виплата також відповідачем не здійснена.

38. Пунктом 2 Порядку передбачено, що обчислення середньої заробітної плати для розрахунку вихідної допомоги при звільненні провадиться виходячи з виплат за останні 2 календарних місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбулось звільнення. При цьому час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду. До цього часу відноситься період простою, відпустки

39. Відповідно до пункту 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів за цей період. При цьому 2/3 тарифної ставки за час простою і дні простою не враховуються. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарних місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

40. Розрахунковим періодом, ураховуючи, що позивача звільнено 17 липня 2017 року, є травень-червень 2017 року, в якому наявний простій не з вини працівника з 20 березня 2017 року по 17 липня 2017 року та відпустки у зв’язку за навчанням та без збереження заробітної плати. Отже при розрахунку вихідної допомоги суд ураховує заробітну плату ОСОБА_1 за січень-лютий 2017 року, яка згідно матеріалів за цей період склала 3851,45 грн.

41. З урахуванням викладеного розрахунок середньоденного заробітку позивача за період, який не оспорюється сторонами, складатиме (1502,76 грн (нарахована заробітна плата за січень 2017 року) + 2348,69 грн (нарахована заробітна плата за лютий 2017 р.) / 40 (кількість робочих днів у січні 2107 року та лютому 2017 року відповідно до листа Міністерства соціальної політики від 05 серпня 2016 року №11535/0/14-16/13) = 96,28 грн. Таким чином, середньомісячна заробітна плата для розрахунку вихідної допомоги складає 2070,02 грн. (96,28 грн х 21,5 днів) і підлягає стягненню з відповідача.

В. Відносно вимог про стягнення компенсації за невикористану відпустку

42. Як установлено, в наказі про звільнення від 10 липня 2017 року №4682/ДН-ос міститься інформація про те, що остання має право на компенсацію за 33 дні відпустки. Аналогічна інформація міститься у довідці-розрахунку.

43. Системний аналіз ч. 1 ст. 83 КЗпП, ч. 2 ст. 21 Закону України «Про відпустки» та п. 2.2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13 січня 2004 року №5 свідчить про те, що компенсація за невикористану відпустку має бути виплачена у день звільнення працівника.

44. Згідно п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

45. У п. 2 частини 1 ст. 9 Закону України «Про відпустки» зазначено, що час, коли працівник фактично не працював, але за ним на підставі законодавства зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково, зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку. Це означає, що час простою не з вини працівника, оплачений з розрахунку не нижче 2/3 тарифної ставки встановленого працівнику розряду (окладу), враховується для надання йому щорічної відпустки.

46. Водночас у разі розрахунку середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали та за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду (абзац шостий п. 2 розділу II Порядку). Про це саме йдеться у листі Мінпраці та соціальної політики України від 20 грудня 2007 року № 929/13/84-07. Якщо під час розрахунку середньої заробітної плати для оплати щорічної відпустки до розрахункового періоду потрапляє час простою, його слід виключити з розрахункового періоду.

47. Розрахунковим періодом, з урахуванням дати звільнення ОСОБА_1 (17 липня 2017 року), є липня 2016 року – червень 2017 року, в якому був простій не з вини працівника з 20 березня 2017 року по 17 липня 2017 року.

Відповідно до листа Мінпраці та соціальної політики від 20 липня 2015 року № 10846/0/14- 15/13 «Про розрахунок норм тривалості робочого часу на 2016 рік», кількість календарних днів в липні - грудні 2016 року становить 184 дні, кількість святкових днів за цей період 2, тобто для розрахунку використовуємо 182 дні.

Відповідно до листа Мінпраці та соціальної політики від 05 серпня 2016 року № 11535/0/14- 16/13 «Про розрахунок норм тривалості робочого часу на 2017 рік», кількість календарних днів в січні - березні 2017 року становить 90 днів, кількість святкових днів за цей період 3, тобто для розрахунку використовуємо 87 днів.

Отже кількість календарних днів відпрацьованого періоду з липня 2016 по березень 2017 року складає 261 днів (за вирахуванням святкових і неробочих днів, днів простою не з вини працівника).

48. Сумарна зарплата за розрахунковий період серпень 2016 року – березень 2017 року (без урахування оплати часу простою) становить: 21723,20 грн, що підтверджується довідкою, наданою відповідачем (види нарахувань 393, 385, 340 не враховуються при розрахунку згідно абз. 6 п.2, п.п.3, 4 Порядку). У дану суму судом не включаються виплати за липень 2016 року ураховуючи те, що сторонами не надано до суду доказів у підтвердження розміру таких нарахувань, що позбавляє суд здійснити розрахунок з урахуванням зазначених нарахувань.

49. З урахуванням викладеного з відповідача на користь позивача підлягає стягненню компенсація невикористаної ним відпустки відповідно до п.7 Порядку шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством), одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки відповідно за календарних днів: з липня 2016 по березень 2017 року (261 робочий день) з урахуванням сумарного заробітку (21723,20 грн) та 33 дні невикористаної відпустки, що становить 2746,61 грн.

50. Вимоги в цій частині є обґрунтованими, доведені належним чином і, з метою захисту конституційних прав громадянина на одержання винагороди за працю (ст.43 Конституції України) ,підлягають задоволенню у повному обсязі.

Г. Відносно вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні

51. Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Отже, за положеннями статті 117 КЗпП обов’язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства.

52. Згідно п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. 41. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

53. Під час розгляду справи було достовірно встановлено, що відповідач не провів повний розрахунок з позивачем в день звільнення, має перед ним заборгованість з заробітної плати в сумі 9488,24 грн (невиплачена заробітна плата за березень 2017 року та оплата простою за березень-липень 2017 року), а тому є підстави для застосування до відповідача відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, передбачену ст. 117 КЗпП.

54. Розрахований на підставі листів Міністерства соціальної політики від 05 серпня 2016 року № 11535/0/14-16/13 та від 19 жовтня 2017 року №224/0/103-17/214, якими затверджені норми тривалості робочого часу на 2017-2018 роки відповідно, час затримки розрахунку з дня звільнення 17 липня 2017 року по 03 травня 2018 року (день ухвалення рішення), складе 127 робочих днів, тобто розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку буде складати 52400,46 грн (292,74 грн. х 179 днів).

55. Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати розрахунку підлягають задоволенню.

VIIІ. Розподіл судових витрат між сторонами

56. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 6 цієї статті передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються всі судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

57. Відповідно до Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Законом України «Про Державний бюджет на 2018 рік» встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 1762 грн.

58. Позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», тому з відповідача підлягає стягненню судовий збір у сумі 704,80 грн.

59. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

З огляду на викладене та керуючись ст. 5, 10, 13, 142, 259, 263-265 ЦПК, суд

у х в а л и в:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації при звільнені та середнього заробітку задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_3 акціонерного товариства «Українська залізниця» (м.Київ, вул.Тверська, 5, ідентифікаційний код – 40075815) на користь ОСОБА_1 (Донецька область, м.Горлівка, вул. Комсомольська, 42/12; зареєстрована як ТПО – с.м.т.Новолуганське Бахмутського району, кв. Молодіжний, 17/53, ідентифікаційний код – НОМЕР_1) заборгованість по заробітній платі у розмірі 9488,24 грн, компенсацію за невикористані відпустки (33 дні) у розмірі 2746,61 грн, вихідну допомогу при звільненні 2070,02 грн, суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 52400,46 грн з обов’язковим утриманням податків та інших обов’язкових платежів, передбачених законодавством.

3. Стягнути з ОСОБА_3 акціонерного товариства «Українська залізниця» (м.Київ вул.Тверська, 5, ідентифікаційний код - 40075815) в доход держави судовий збір у сумі 704,80 грн.

4. Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць з обов’язковим утриманням податків та інших обов’язкових платежів, передбачених законодавством.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний тест рішення суду складений 14 травня 2018 року.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомлення з рішенням суду на веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень за посиланням: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Суддя Т.В.Давидовська