Ухвала суду № 74156617, 15.05.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-сс/796/2056 /2018 Головуючий у 1-й інстанції: Батрин О.В.

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: Рибак І.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Рибака І.О.

суддів Дзюбіна В.В., Лашевича В.М.

секретаря судового засідання Солдаткіної Д.О.

прокурора Ігнат І.О.

представника власника майна ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу директора ТОВ "БАЗ" ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13.03.2018 року,

В с т а н о в и л а:

Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Департаменту з розслідування ОВС у сфері економіки Генеральної прокуратури України Ігнат О.І. про накладення арешту на майно, в межах кримінального провадження № 4201700000000188 внесеного до ЄРДР 26.01.2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 191, ч.1 ст. 309 КК України та накладено арешт на кошти, які знаходяться на рахунках:

- у ПАТ «ПУМБ» (МФО 334851) №2600124758, що належить ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ «АВК», №2600330438, що належить ТОВ «Наддніпровські садиби», №2600421422 та №2605310541, що належать ТОВ «ВІКТОРІЯ ТЕХНІКА»;

- у ПАТ «Креді Агріколь Банк» (МФО 300614) №26000500225703, що належить ТОВ «ВІКТОРІЯ ТЕХНІКА», №26008500253249 та №26004500210952, що належать ТОВ «БАЗ»;

- у ПАТ «Промінвестбанк» (МФО 300012) №26006621090615, 26007620897249, 26006620897240, 26005620897229, 26003620897243, 26002620897244, належать ТОВ «БАЗ»;

- у АБ «Укргазбанк» (МФО 320478) №26106198007662, що належить ТОВ «БАЗ»;

- у АТ «Райффайзен Банк Аваль» (МФО 380805) №26005374698, що належить ТОВ «БАЗ», №26007548853, 26006548843, 26002548847, що належать ТОВ «НОБЛ РЕСОРСИЗ ЮГ»;

- у ПАТ «Сбербанк» (МФО 320627) №26058013062334, 26002000162334, 26003013062334, що належать ТОВ «НОБЛ РЕСОРСИЗ ЮГ»;

- у ПАТ «Банк Кредит Дніпро» (МФО 305749) №2600831244101, що належать ТОВ «НОБЛ РЕСОРСИЗ ЮГ»;

- у ПАТ КБ «Приватбанк» (МФО 305299) №26001054328155, 26000054349834, 26005054330484, що належать ТОВ «НОБЛ РЕСОРСИЗ ЮГ»,

в частині видатку коштів, з можливістю зарахування на зазначені рахунки коштів, що надходять, встановивши заборону службовим особам та працівникам ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ «АВК» (ЄДРПОУ 40703701), ТОВ «Наддніпровські садиби» (ЄДРПОУ 39939432), ТОВ «ВІКТОРІЯ ТЕХНІКА» (ЄДРПОУ 39937825), ТОВ «НОБЛ РЕСОРСИЗ ЮГ» (ЄДРПОУ 40981647), ТОВ «БАЗ» (ЄДРПОУ 38057980), їх представникам за дорученням використовувати або будь-яким чином відчужувати вище зазначене майно, окрім здійснення обов'язкових платежів до бюджету та виплати заробітної плати.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, директор ТОВ "БАЗ" ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді в частині накладення арешту на кошти ТОВ "БАЗ", що розміщені на розрахункових рахунках в ПАТ "Креді Агріколь Банк", ПАТ "Промінвестбанк", АБ "Украгазбанк", АТ "РайффайзенБанк Аваль".

В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає, що відсутня правова підстава накладення арешту на майно, оскільки всі кошти, які знаходяться на розрахункових рахунках товариства не є знаряддям вчинення кримінального правопорушення та не відповідають вимогам передбаченим ст. 98 КПК України. Посилання на яких ґрунтується клопотання прокурора не обґрунтовані доказами податкових перевірок або звірок.

Щодо строку на апеляційне оскарження, апелянт зазначає, що клопотання слідчого розглядалось у відсутність представника юридичної особи, копію ухвали не отримували, про її наявність дізнались від співробітників банківської установи, тому вважає, що апеляційна скарга подана в межах строку на апеляційне оскарження.

Заслухавши доповідь судді, думку представника власника майна, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив рішення слідчого судді залишити без змін, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, в тому числі і щодо поважності причин пропуску стоку на оскарження ухвали слідчого судді, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Так, у відповідності до абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, що в даному випадку мало місце, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, що апелянт в судовому засіданні суду першої інстанції участі не приймав, а апеляційна скарга подана в межах строку визначеного ч. 3 ст. 395 КПК України, тому строк на апеляційне оскарження не підлягає поновленню.

Що стосується доводів апеляційної скарги щодо незаконності і необґрунтованості постановленого судом рішення, то колегія суддів, дослідивши надані їй матеріали, вважає їх безпідставними з огляду на такі обставини.

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

На переконання колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання прокурора про накладення арешту на майно в повній мірі дотримався вказаних вимог закону.

Як вбачається з наданих суду матеріалів, управлінням з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальн6ому провадженні №42017000000000188 від 26.01.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 309 КК України.

Постановою старшого слідчого в ОВС першого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України Марголіса Д.О. від 12 березня 2018 року вказане у клопотанні майно визнано у кримінальному провадженні №42017000000000188 від 26.01.2017 речовим доказом.

Оскільки дана ухвала оскаржена тільки директором ТОВ "БАЗ" ОСОБА_2 в частині накладення арешту на майно цього підприємств, то колегія суддів, відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, переглядає ухвалу слідчого судді в межах апеляційної скарги зазначеної особи, а щодо інших осіб, на майно яких накладено арешт вказаною ухвалою слідчого судді, то в цій частині питання законності та обґрунтованості накладення арешту на це майно колегією суддів не вирішується.

Звертаючись з клопотанням про накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на вказаних банківських рахунках, прокурор зазначивши, що метою застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження є збереження цього майна як речового доказу.

Враховуючи вище зазначені обставини, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянтів, дотримався вимог ст. 170 КПК України і прийшов до обґрунтованого висновку з приводу наявності підстав для задоволення вказаного клопотання та накладення арешту на зазначене в ньому майно.

Згідно положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Крім того, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Чинним кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що арешт майна з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.

Доводи клопотання та додані до нього матеріали містять достатньо даних, які вказують на ті обставини, що грошові кошти, які знаходяться на рахунках ТОВ «БАЗ», що розміщені на розрахункових рахунках в ПАТ "Кредит Агріколь Банк", ПАТ "Промінвестбанк", АБ "Украгазбанк", АТ "РайффайзенБанк Аваль" можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, є об'єктом кримінально протиправних дій чи набуті кримінально протиправним шляхом, а відтак можуть бути використані як доказ у кримінальному провадженні, оскільки відповідають критеріям зазначеним у ст. 98 КПК України.

Таким чином, посилання апелянта про недоведеність стороною обвинувачення наявності у арештованого майна ознак речових доказів, є безпідставними.

Таким чином, з урахуванням вище наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, оскільки надані прокурором матеріали доводять наявність правових підстав для накладення арешту на майно, а також того, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані суду матеріали є достатніми для застосування в рамках даного кримінального провадження заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

У зв'язку з цим, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді, а відтак, подана апеляційна скарга, за викладеними в ній доводами, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

П о с т а н о в и л а:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13 березня 2018 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Департаменту з розслідування ОВС у сфері економіки Генеральної прокуратури України Ігнат О.І. про накладення арешту на майно, в межах кримінального провадження № 4201700000000188 внесеного до ЄРДР 26.01.2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 191, ч.1 ст. 309 КК України та накладено арешт на кошти, які знаходяться на рахунках ТОВ «БАЗ»: у ПАТ «Креді Агріколь Банк» (МФО 300614) №26008500253249 та №26004500210952; у ПАТ «Промінвестбанк» (МФО 300012) №26006621090615, 26007620897249, 26006620897240, 26005620897229, 26003620897243, 26002620897244; у АТ «Райффайзен Банк Аваль№ (МФО 380805) №26005374698; у АБ «Укргазбанк» (МФО 320478) № 26106198007662, - залишити без змін, а апеляційну скаргу директора ТОВ "БАЗ" ОСОБА_2 - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

___ _______ _____

Рибак І.О. ДзюбінВ.В. Лашевич В.М.