Ухвала суду № 74156339, 17.05.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/13879/15-ц

Провадження № 4-с/761/108/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2018 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Рибака М.А.

за участю секретаря Малашевського О.В.,

представника скаржника Багрій Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві скаргу боржника Комунального підприємства Житлово-експлуатаційна контора «Лук'янівка» на дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції в місті Києві про скасування постанови про накладення арешту на рахунок боржника, заінтересовані особи: стягувач - ОСОБА_3 -

В С Т А Н О В И В :

Комунальне підприємство Житлово-експлуатаційна контора «Лук'янівка» звернулось до суду із скаргою на дії державних виконавців Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції в місті Києві.

Скарга мотивована тим, що рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 03.11.2015 року у справі № 761/13879/15-ц було стягнуто з Комунального підприємства Житлово-експлуатаційна контора «Лук'янівка» на користь ОСОБА_3, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 шкоду, завдану внаслідок залиття квартири в сумі 72532,00 грн.

В процесі виконавчого провадження з виконання вказаного рішення суду державним виконавцем була винесена постанова про арешт коштів боржника ВП № 510607 від 09.12.2016 року та постанова про арешт коштів боржника від 18.10.2017 року, якими було накладено арешт на поточний рахунок № НОМЕР_1 в ПАТ «Кристалбанк», який скаржник використовує для здійснення виплати заробітної плати своїм працівникам, виплати єдиного соціального внеску до Пенсійного фонду України та податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.

Скаржник зазначав, що арешт на вказаний рахунок порушує право громадян на отримання заробітної плати за свою роботу та у підприємства наявна заборгованість по заробітній платі.

Посилаючись на викладене, скаржник просив суд визнати дії головного державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції в місті Києві Рибчинського О.В. та старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції в місті Києві Мілоцького О.Л. в частині накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на розрахункових рахунках Комунального підприємства Житлово-експлуатаційна контора «Лук'янівка», які необхідні та призначені для оплати праці та здійснення нарахувань на заробітну плату працівників та визнати недійсними постанови старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції в місті Києві Мілоцького О.Л. про арешт коштів боржника від 09.12.2016 року та головного державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції в місті Києві Рибчинського О.В. від 08.12.2017 року, які винесені в межах виконавчого провадження № 510607087, в частині накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на розрахунковому рахунку Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора «Лук'янівка» в ПАТ «Кристалбанк» № НОМЕР_1.

В судовому засіданні 17.05.2018 року представник скаржника скаргу підтримала та просила суд про її задоволення.

Державний виконавець та ОСОБА_3 в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлялись належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Суд, заслухавши пояснення представника скаржника, розглянувши скаргу та додані до неї документи, прийшов до висновку про відмову у її задоволенні огляду на наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконанні у Шевченківському районному відділі державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції в місті Києві перебуває виконавче провадження 51060708 з виконання виконавчого листа № 761/13879/15-ц, виданого 10.05.2016 року Шевченківським районним судом міста Києва.

09.12.2016 року старшим державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції в місті Києві Мілоцьким О.Л. було винесено постанову про арешт коштів боржника, якою, серед іншого, було накладено арешт на грошові кошти КП «Житлово-експлуатаційна контора «Лук'янівка», які містяться на рахунку НОМЕР_1 в ПАТ «Кристалбанк» (а.с. 5).

08.12.2017 року головним державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції в місті Києві Рибчинським О.В. було винесено постанову про арешт коштів боржника, якою, серед іншого, було накладено арешт на грошові кошти КП «Житлово-експлуатаційна контора «Лук'янівка», які містяться на рахунку НОМЕР_1 в ПАТ «Кристалбанк» (а.с. 6).

Згідно із договором банківського рахунку № 151-РКО/23/05/16-02 від 23.05.2016 року, який укладений між ПАТ «Кристалбанк» та КП «Житлово-експлуатаційна контора «Лук'янівка», в п. 1.3. зазначено, що банк надає клієнту платі послуги відповідно до переліку та на умовах, викладених у затверджених банком тарифах (додаток № 1 до договору).

Представником скаржника не надано суду вказаного у договорі додатку № 1 до договору та в судовому засіданні повідомлено, що вказаний рахунок використовується не лише задля виплати заробітної плати працівникам підприємства.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» (далі по тексту - Закон) виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача. Виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, розміщені на його рахунках і на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи. Не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Так, в ході судового розгляду скаржником не надано доказів суду на підтвердження того, що державним виконавцем було порушено визначений законом порядок щодо накладення арешту на кошти боржника у виконавчому провадженні.

Окрім того, скаржником не надано суду доказів того, що рахунок, на який було накладено арешт, призначений виключно для нарахування заробітної плати працівникам, а також того, що на вказаному рахунку перебувають грошові кошти, призначені для виплати заробітної плати працівникам підприємства та на такі кошти накладено арешт.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно із рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, в п. 40 зазначається, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, - і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід'ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6.

Що стосується обов'язковості судових рішень, то варто звернути увагу на те, що ЄСПЛ було постановлене «пілотне» рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine) від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04. Суд зазначає, що ця справа стосується існуючої проблеми, яка постійно нагадує про себе, породжуючи порушення Конвенції, які найчастіше виявляє Суд у справах проти України; більше ніж половина рішень, винесених Судом у справах проти України, стосуються питання тривалого невиконання остаточних судових рішень, відповідальність за які несуть органи влади України. Суд зауважує, що одне з перших таких рішень, яке було винесено в 2004 році, ґрунтувалося на фактах, подібних до фактів у цій справі (див. рішення у справі Войтенка). Справа, яка розглядається, свідчить про те, що питання тривалого невиконання остаточних рішень та відсутності ефективних засобів юридичного захисту в правовій системі України залишаються невирішеними попри той факт, що існують відповідні рішення Суду з чіткими закликами до Уряду вжити необхідних заходів для вирішення таких питань.

З огляду на зазначене, скасування постанови про арешт коштів боржника призведе до ухилення боржника від виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

А також, в ході судового розгляду не встановлено порушення положень закону з боку державного виконавця під час винесення оскаржуваним постанов про арешт коштів боржника.

Згідно із ч. 3 ст. 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що оскаржувані рішення державного виконавця були вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця і права чи свободи заявника не було порушено, а тому суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Керуючись ст. ст. 259, 260, 450 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні скарги скаргу боржника Комунального підприємства Житлово-експлуатаційна контора «Лук'янівка» на дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції в місті Києві про скасування постанови про накладення арешту на рахунок боржника, заінтересовані особи: стягувач - ОСОБА_3 - відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд міста Києва протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

СУДДЯ М.А. РИБАК

Повний текст ухвали складено: 22.05.2018 року.