Рішення № 74154955, 15.03.2018, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/10799/15-ц

Провадження №: 2/755/1982/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" березня 2018 р. м. Київ

Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

Головуючого судді САВЛУК Т.В.

при секретарі Бурячек О. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом Публічного Акціонерного Товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», звертаючись з позовом до суду, просило стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за кредитним договором №11331077000 від 11 квітня 2008 року в розмірі 739883 грн. 15 коп., яка складається з: тілу кредиту у розмірі 355476,76 грон., відсотків - 316749,20 грн., пені - 67657,20 грн., а також відшкодувати за рахунок відповідачів судові витрати по сплаті судового збору, що є предметом позову.

На підставі ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 15 червня 2015 року, провадження у справі за позовом Публічного Акціонерного Товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відкрито.

15 вересня 2015 року Дніпровським районним судом міста Києва ухвалено заочне рішення, яким позовні вимоги Публічного Акціонерного Товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено.

Присуджено стягнути солідарно з ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, на користь Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" заборгованість за кредитним договором №11331077000 від 11.04.2008 року в сумі 739883,15грн. (сімсот тридцять дев'ять тисяч вісімсот вісімдесят три гривні п'ятнадцять копійок. Та вирішено питання про розподіл судових витрат.

17 жовтня 2017 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу, якою заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 15 вересня 2015 року, яке ухвалено в межах розгляду цивільної справи за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задоволено.

Заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 15 вересня 2015 року, ухвалене в межах розгляду цивільної справи за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - скасовано, та призначено справу до розгляду в загальному порядку.

Відповідно до п.9 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону України №2147-VIII від 03.10.2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Представник позивача Святецький В. В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити, пояснив, що 11.04.2008 року між АКІБ „УкрСиббанк" та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №11331077000, відповідно до умов договору відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 19208,00 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,85% за користування кредитом на строк з 11.04.2008 року по 10.04.2015 року. В забезпечення виконання зобов'язання відповідача ОСОБА_1 за вищезазначеним кредитним договором, 11.04.2008 року між АКІБ „УкрСиббанк" та відповідачем ОСОБА_2 укладено Договір поруки №196088, відповідно до умов яких поручитель і боржник несуть солідарну відповідальність. 08.12.2011 року між ПАТ „УкрСиббанк" та ПАТ „Дельта Банк" було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до умов якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним Договором, ПАТ „УкрСиббанк" передає ПАТ „Дельта Банк" права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ „Дельта Банк" замінює кредитора АТ „УкрСиббанк" у зазначених зобов'язаннях. Внаслідок передачі від АТ „УкрСиббанк" до ПАТ „Дельта Банк" прав вимоги до боржників, до ПАТ „Дельта Банк" переходить право вимоги від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами. Отже, відповідно до вищевказаного договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами ПАТ „Дельта Банк" набув права вимоги по Кредитному договору № 11331077000 від 11.04.2008 року. У зв'язку з недотриманням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначених умов кредитного договору та договору поруки, станом на 07.04.2015 року загальна заборгованість відповідачів перед позивачем складає 739883,15 грн., з яких: тіло кредиту - 355476,76грн., відсотки - 316749,20грн., пеня - 67657,20грн., яку представник просить стягнути на користь позивача в повному обсязі

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову заперечувала, пояснила, що дійсно 11.04.2008 року між АКІБ „УкрСиббанк" та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №11331077000, відповідно до умов якого відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 19208,00 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,85% за користування кредитом на строк з 11.04.2008 року по 10.04.2015 року. В забезпечення виконання зобов'язання відповідача ОСОБА_1 за вищезазначеним кредитним договором, 11.04.2008 року між АКІБ „УкрСиббанк" та відповідачем ОСОБА_2 укладено Договір поруки №196088, відповідно до умов яких поручитель і боржник несуть солідарну відповідальність. Однак, кредитор ПАТ «Укрсиббанк» використав право дострокового повернення заборгованості за вищезазначеним кредитним договором, звернувшись до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, рішенням суду від 16 червня 2011 року позовні вимоги ПАТ «Укрсиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено в повному обсязі, стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь ПАТ «Укрсиббанк» 19071,28 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ станом на 22.02.2011 року 151427,87 грн. заборгованості по кредиту, 5992,48 грн. пені за порушення термінів повернення кредиту, яке виконано в повному обсязі, тому відсутні підстави для задоволення позову в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1, в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, звернувся до суду з заявою про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги не визнає в повному обсязі, оскільки заборгованість по зазначеному кредитному договору погашена ним в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача ОСОБА_2, дослідивши матеріли справи, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є: свобода договору, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.

Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків визначені в статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів та інших правочинів.

Статтею 14 цього Кодексу визначено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Під кредитними правовідносинами розуміють такі, що виникають з приводу надання (передачі, використання) грошових коштів на умовах повернення.

Згідно п. 4 ст. 1 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", фінансовий кредит - кошти, які надаються у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про банки та банківську діяльність", банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Кредитний договір є різновидом договору позики, тому до правовідносин, що виникають на його основі, застосовуються ті ж правила, що діють для договорів позики.

Відповідно до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 11.04.2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком „УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ „УкрСиббанк", та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11331077000 та Додаткову угоду № 1 до Договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11331077000, згідно умов яких Банк зобов'язався надати відповідачу кредитні кошти в сумі 19208,00,00 доларів США, терміном до 10.04.2015 року, із сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12,85 % річних, а позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використовувати в повернути банку зазначені кошти в порядку та на умовах, визначених договором. Згідно п. 1.3.2. Договору, сторони домовились, що за умовами цього Договору може бути встановлений новий розмір процентної ставки (а.с.5-16, 19-21).

Згідно з п. 4.1. вищезазначеного Договору, за порушення позичальником термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов'язань передбачених цим Договором, зокрема, термінів повернення кредиту (всієї суми або його частини) та/або термінів сплати процентів за кредит та/або комісії, банк має право вимагати від позичальника додатково сплатити банку пеню в наступному порядку: в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, якщо сума такої заборгованості виражена у гривні; в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого (еквіваленту) розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені, якщо сума такої заборгованості виражена в іноземній валюті; пеня нараховується за кожен день прострочення, включаючи день погашення заборгованості. При цьому Банк може використати право на застосування пені, починаючи з 32 календарного дня, рахуючи з дати порушення позичальником терміну виконання свого грошового зобов'язання, передбаченого Договором. Позичальник повинен сплатити пеню за цим Договором за першою вимогою Банку.

В якості забезпечення виконання кредитних зобов'язань за Договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11331077000 від 11.04.2008 року, між Акціонерним комерційним інноваційним банком „УкрСиббанк" та ОСОБА_2 укладено Договір поруки № 196088 від 11.04.2008 року, відповідно до якого предметом Договору є зобов'язання поручителя перед кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_1 усіх його зобов'язань перед кредитором, що виникли з Договору про надання споживчого кредиту № 11331077000 від 11.04.2008 року, укладеного між кредитором та боржником, в повному обсязі як існуючих в час укладення цього договору, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

17.02.2009р. між Акціонерним комерційним інноваційним банком „УкрСиббанк" та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду № 2 до Договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11331077000, якою строк сплати процентів встановлено з 01 по 25 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані банком такі проценти та у зв'язку з цим складено графік погашення кредиту в новій редакції (а.с.17-18).

Угода, в якій відбувається заміна однієї зі сторін, є уступкою права вимоги. Факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги), у якому відбувається заміна кредитора, є різновидом таких угод. Тобто, факторинг - це комплекс кредитно-фінансових операцій з продажу боргових прав одного підприємства іншому суб'єкту-фактору за плату (Відповідно до ст. 4 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" визначено, що факторинг є фінансовою послугою).

Фактором можуть виступати банки, інвестиційні та кредитні організації, що мають ліцензію на надання кредитів іншим особам під відсотки. Поняттю продаж боргових прав тотожні поняття „продаж дебіторської заборгованості" та „продаж прав боргових вимог".

Таким чином, факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги), відповідно до ст. 1077 Цивільного кодексу України, є операцією, у якій одна сторона (фактор) передає (або зобов'язується передати) кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає (або зобов'язується відступити) факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Як убачається з матеріалів справи, 08.12.2011 року між ПАТ „УкрСиббанк" та ПАТ „Дельта Банк" було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до умов якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним Договором ПАТ „УкрСиббанк" передає ПАТ „Дельта Банк" права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ „Дельта Банк" замінює кредитора ПАТ „УкрСиббанк" у зазначених зобов'язаннях, внаслідок передачі від ПАТ „УкрСиббанк" до ПАТ „Дельта Банк" прав вимоги до боржників, до ПАТ „Дельта Банк" переходить право вимоги від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами. (а.с. 30-31)

Відповідно до Витягу з Акту прийому-передачі Документації за Договором купівлі-продажу прав вимоги за кредитами 08.12.2011 року, складеного 09.02.2012 року між ПАТ „УкрСиббанк" та ПАТ „Дельта Банк", на виконання п. 4.2. Договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами ПАТ „УкрСиббанк" передав, а ПАТ „Дельта Банк" прийняв документи щодо стягнення заборгованості боржників, серед іншого, - боржника ОСОБА_1 за Договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11331077000. (а.с. 32)

Таким чином, ПАТ „Дельта Банк" набуло прав нового кредитора за зобов'язаннями відповідача ОСОБА_1, передбаченими Договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11331077000 від 11.04.2008 року, забезпеченого порукою відповідача ОСОБА_2 згідно Договору поруки № 196088 від 11.04.2008 року.

На підставі Постанови Правління Національного банку України № 150 від 02.03.2015 року „Про віднесення Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних", Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів № 51 від 02.03.2015 року та Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів № 71 від 08.04.2015 року, запроваджено тимчасову адміністрацію у ПАТ „Дельта Банк" строком на шість місяців з 03.03.2015 року по 02.09.2015 року включно. Призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ „Дельта Банк" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадрова Владислава Володимировича. (а.с. 35-37; 38-39, 40)

Відповідно до положень статей 1077, 1078 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 1081 Цивільного кодексу України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до ст. 1082 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що виконання боржником грошового зобов'язання фінансовому агенту (фактору) звільняє його від виконання зобов'язань перед клієнтом (первісним кредитором) лише у випадку, коли оплата здійснена з дотриманням правил цієї статті, визначених як частиною першою, так і частиною другою.

Відповідно до ч.1 ст.1085 Цивільного кодексу України якщо фактор пред'явив боржнику вимогу здійснити платіж, боржник має право пред'явити до заліку свої грошові вимоги, що ґрунтуються на договорі боржника з клієнтом, які виникли у боржника до моменту, коли він одержав повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові.

Відповідно до ч. 2 ст. 516 Цивільного кодексу України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Висуваючи заперечення проти позову, відповідач ОСОБА_2 надала рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 червня 2011 року, яким позовні вимоги ПАТ «Укрсиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено в повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь ПАТ «Укрсиббанк» 19071,28 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ станом на 22.02.2011 року 151427,87 грн. заборгованості по кредиту, 5992,48 грн. пені за порушення термінів повернення кредиту. (а. с. 111)

За умовами п. 2.1 Договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11331077000 від 11 квітня 2008 року, у забезпечення виконання всіх грошових зобов'язань в повному обсязі Позичальника за Договором надається порука ОСОБА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_2, згідно Договору поруки №196088 від 11 квітня 2008 року, а також Позичальник передає в заставу, а Банк приймає наступне рухоме майно, а саме - транспортний засіб: марка Skoda, модель Octavia Tour, рік випуску 2008. Колір сірий, тип ТЗ легковий хетчбек, номер агрегатів: шасі НОМЕР_4, двигун НОМЕР_5, державний номер НОМЕР_3.

Згідно пункту 2.2, 2.3 Договору, за домовленістю сторін вартість Предмету застави складає 108360,00 грн. Заставою також забезпечуються в повному обсязі вимоги Банку щодо відшкодування: витрат пов'язаних з пред'явленням вимоги по зобов'язанням за цим Договором та/або «Кредитним договором» і звернення стягнення на предмет застави; витрат на утримання і збереження Предмета застави; збитків, завданих порушення і збереження Предмета застави; збитків, завданих порушенням зобов'язань за цим Договором та/або «Кредитним Договором»; також забезпечуються зобов'язання згідно умов Договору та/або «Кредитного договору» у разі їх зміни, якщо така зміна обумовлена застосуванням умов Договору та/або «Кредитного договору».

Відповідно до ст. 1. Закону України «Про заставу» застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.

В силу застави кредитор(заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Згідно ст. 3 Закону України «Про заставу» застава застосовується у разі забезпеченні будь-якої дійсної існуючої або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо. Застава може мати місце щодо вимог, які можуть виникнути у майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог. Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання.

Правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна визначає Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень.

За змістом положень ст. 3 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувача на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов'язує виникнення прав і обов'язків щодо рухомого майна. Відповідно до обтяження в обтяжувача і боржника виникають права і обов'язки, встановлені законом та/або договором. Вимоги до правочину, на підставі якого виникає обтяження, встановлюються законом.

Відповідно до ст.ст. 589, 590 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як передбачено п.п. 8.1, 8.2, 8.3 Договору, звернення стягнення на Предмет застави здійснюється Банком, зокрема, у випадках невиконання або неналежного виконання Позичальником зобов'язань за цим Договором та/або «Кредитним договором».

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється, зокрема, шляхом застосування позасудових засобів звернення стягнення.

Сторони дійшли згоди про можливість звернення стягнення на Предмет застави в позасудовому порядку. У разі застосування позасудових засобів звернення стягнення у випадках, зазначених в. п. 8.1 цього Договору, Банк надсилає Позичальнику повідомлення відповідно до ст.. 27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Згідно з Акту приймання - передачі автомобіля від 15 червня 2011 року, ОСОБА_1 добровільно передав, а ПАТ «Укрсиббанк», в особі Гусак О. М., прийняв легковий автомобіль Skoda Octavia Tour, 2008 р. в., шасі № НОМЕР_4, д/н НОМЕР_3 (два комплекти ключів), який перебував в заставі у відповідності до Договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11331077000 від 11.04.2008 р. (а. с. 89)

Відповідно до ст.. 545 Цивільного кодексу України, прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.

Згідно Довідки від 28.09.2011 року, виданої Начальником Хмельницького ТУ АТ «Укрсиббанк» Барабаш Р. П. (вих. №30-2561), Публічне акціонерне товариство «Укрсиббанк», у відповідності до умов Договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11331077000 від 11.04.2008 року, укладеного з ОСОБА_1 повідомило, про повне погашення заборгованості за даним кредитним договором.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Виходячи із системного аналізу ст.ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору слід дійти висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України

Отже, законодавством передбачено нарахування процентів за користування кредитом після закінчення строку дії договору та з моменту ухвалення судового рішення до його фактичного виконання (постанова Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі № 6-1206цс15).

Крім того, Верховний Суд України від 25 травня 2016 року у справі №6-157цс16 прийшов до висновку, що з видачею судового наказу (ухвалення рішення) про задоволення вимог кредитора в період дії строку кредитного договору припиняються правовідносини сторін, які ґрунтуються на кредитному договорі, і що в такому разі нарахування процентів за користування кредитом з моменту ухвалення судового рішення (видачі судового наказу) до його фактичного виконання законом не передбачено.

Крім того, у разі неповернення позичальником суми позики своєчасно, його борг складатиме, зокрема, проценти за позикою, якщо інше не встановлено договором або законом, нараховані відповідно до договору позики або облікової ставки НБУ за весь строк користування позиченими коштами. Таким чином, вищенаведеними правовими нормами передбачено стягнення на користь позикодавця проценти за договором позики за прострочений строк до дня фактичного повернення коштів відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України (такої правової позиції дотримується Верховний Суд України (постанова від 02.09.2015 у справі № 6-369цс15).

Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Як з'ясовано судом, підтверджується наявними у справі доказами, ПАТ «УкрСиббанк» скористався своїм правом стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2, як із солідарних боржників заборгованість по кредитному договору в розмірі 19071,28 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ станом на 22.02.2011 року 151427,87 грн. заборгованості по кредиту, 5992,48 грн. пені за порушення термінів повернення кредиту, ці обставини встановлено рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 червня 2011 року у цивільній справі №2-3424/11р..

Виходячи зі змісту мотивувальної частини рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 червня 2011 року у цивільній справі №2-3424/11р. дослівно зазначено: «Однак в порушення умов договору позичальником не виконуються зобов'язання, тобто станом на 22.02.2011 року не повертається кредит у відповідності до графіка погашення кредиту та прострочена заборгованість по кредиту становить 3269,97 долари США, за період з 25.11.2009 року по 25.01.2011 року; заборгованість по відсотках за користування кредитом становить 3910,75 долари США, за період з 30.04.2009 року по 22.02.2011 року. Загальна сума заборгованості станом на 22.02.2011 року перед банком становить 19071,28 долари США, що еквівалентно по курсу НБУ грошовій сумі 151427 гривень 87 копійок, з якої сума заборгованості за кредитом 11890,56 доларів США; сума простроченої заборгованості за кредитом 3269,97 долари США; сума заборгованості за простроченими відсотками за користування кредитними коштами - 3910,75 долари США».

Відповідно до частини 4 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Виходячи з предмету спору та суб'єктивного складу сторін, суд приходить до висновку, що позивачем безпідставно пред'явлені вимоги до відповідача ОСОБА_1, про стягнення заборгованості по Договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11331077000 в сумі 739883 грн. 15 коп., оскільки на час виникнення цього спору строк дії договору сплинув, позивач скористався правом стягнення з позичальника заборгованості по кредитному договору, звернувшись з відповідним позовом до суду, за результатами розгляду якого ухвалене рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 червня 2011 року.

В той же час чинним законодавством, яке регулює спірні відносини, не передбачено право кредитора вимагати від боржника сплату боргу після ухвалення судового рішення про задоволення вимог кредитора та після спливу строку дії кредитного договору, оскільки у такий спосіб припиняються правовідносини сторін, які ґрунтуються на кредитному договорі.

Надаючи оцінку вимогам позивача в частині визначення загального розміру заборгованості, суд враховує, що позивачем заявлено вимогу про стягнення загальної суми боргу за кредитом в розмірі 739883,15 грн., яка стягнута за рішенням суду, а відносно нарахованих відсотків в загальному розмірі 316749,20 грн. позивачем не надано належного розрахунку та не визначено період нарахування відсотків, що унеможливлює надати оцінку вимогам позивача в цій частині, оскільки в даному випадку нарахування відсотків має здійснюватись з дотриманням умов п. 1.3.3 Кредитного договору, яким визначено, що нарахування процентів за Договором здійснюється щомісяця, а останній робочий день поточного місяця, методом «факт/360» відповідно до вимог чинного законодавства.

Виходячи з встановлених вище обставин, суд не убачає підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з ОСОБА_1 пені відповідно до договору у розмірі 67657,20 грн., оскільки в розрізі даного спору позикодавець має право скористатись лише одним можливим способом відновлення порушеного права - заявити вимогу про стягнення з позичальника процентів за договором позики за прострочений строк до дня фактичного повернення коштів, а не застосування штрафних фінансових санкцій, передбачених умовами кредитного договору, дія якого припинена.

Згідно із частиною першою статті 553, частиною першою статті 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника, та кредитором боржника.

Обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини перша, друга статті 553 ЦК України).

Відповідно до п. 1.3, 1.4 Договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, за всіма зобов'язаннями останнього за основним договором, включаючи повернення основної суми боргу (в т.ч. суми кредиту, регресу), сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами основного договору. Відповідальність поручителя і боржника є солідарною.

Згідно п. 3.1 Договору поруки, цей Договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до повного припинення всіх зобов'язань боржника за основним договором. (а.с. 22-23)

За положеннями частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється, зокрема, з припиненням забезпеченого нею зобов'язання.

При вирішенні позовних вимог ПАТ Дельта Банк» до ОСОБА_2 (поручителя) суд враховує наявність в матеріалах справи Довідки від 28.09.2011 року, виданої Начальником Хмельницького ТУ АТ «Укрсиббанк» Барабаш Р. П. (вих. №30-2561), відповідно до якої, ПАТ «Укрсиббанк», у відповідності до умов Договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11331077000 від 11.04.2008 року, укладеного з ОСОБА_1 повідомило, про повне погашення заборгованості за даним кредитним договором, що у відповідності до ч. 1 ст. 559 ЦК України дає підстави суду дійти висновку про припинення поруки .

Відповідно до частини першої ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтереси юридичних осіб, інтересів держави. ( ст.2 Цивільного процесуального кодексу України)

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.. (ст. 5 Цивільного процесуального кодексу України)

Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов Публічного Акціонерного Товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до положень ст.141 Цивільного процесуального кодексу України, суд не вирішує питання розподілу судових витрат, оскільки судом ухвалене рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 15, 525, 526, 530, 599, 610, 631,1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України, ст.ст.2, 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст. ст. 2, 4, 12, 76-81, 89, 263-265, ч. 2 ст. 247, ч. 1 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

Відмовити у задоволенні позову Публічного Акціонерного Товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ст. 354 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

С у д д я