Рішення № 74153763, 19.04.2018, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/2542/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2018 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

Головуючого судді Астахової О.О.,

при секретарях: Наумовій О.С., Полторак І.В., Лаптєвій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_3 про вселення та усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_1.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначив, що з 01.11.2014 року він є власником квартири АДРЕСА_1, що підтверджується договором дарування посвідченого 01 листопада 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим №243.

У квартирі зареєстровані з 2009 року він, його мати - ОСОБА_3 та з 1999 року відповідач - ОСОБА_2, який являється його рідним братом по матері.

Однак відповідач хоча і був зареєстрованим у квартирі, проте в ній не проживав, його особистих речей в квартирі не має, витрати по комунальних послугах не сплачує, квартирою не цікавиться, але при цьому з реєстраційного обліку не знімається, що змушує його звернутись з даним позовом до суду.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 19 липня 2017 року в якості третьої особи залучено ОСОБА_3. (а.с. 124).

Також, ухвалами Дніпровського районного суду м. Києва від 19 липня 2017 року прийнято зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, про вселення та усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та залучено до розгляду справи в якості третьої особи за зустрічним позовом ОСОБА_3

Вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_2 мотивує тим, що спірне житло він не використовує вимушено, оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 чиняться перешкоду у користуванні квартирою АДРЕСА_1.

Факт чинення перешкод ОСОБА_2 у користуванні даним житлом встановлені рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 24 квітня 2012 року та рішенням Апеляційного суду м. Києва у справі №22ц/2690/9888/12. Чергові спроби позивача за зустрічним позовом потрапити до оселі протягом останніх років виявились марними, що змусило його звертатись до правоохоронних органів та до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

З огляду на означене, просив задовольнити зустрічний позов та відмовити у задоволенні первісного позову.

У судовому засіданні представник позивача за первісним позовом ОСОБА_5 підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити. Додатково пояснила, що ОСОБА_2 не проживає у АДРЕСА_6 більше 10 років, що є підставою для визнання його таким, що втратив право користування означеним житловим приміщенням. Проти зустрічних позовних вимог заперечувала в повному обсязі, вважаючи їх необгрунтованими та недоведеними. Пояснила, що ОСОБА_2 не доведено факт того, що йому чиняться позивачем перешкоди у користуванні спірним житлом.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 та його представник заперечували проти визнання його таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1, оскільки він не проживав у ній вимушено, так як з боку брата ОСОБА_6 та матері ОСОБА_3 чиняться перешкоди у користуванні житлом, що змушує його проживати у найманій квартирі, так як іншого житла він не має.

Крім того додав, що ОСОБА_3 під час його відсутності у зв'язку проходженням військової служби в 1994-1996 роках зняла його з реєстраційного обліку квартири АДРЕСА_7, здійснила її приватизацію та в подальшому відчужила третій особі залишивши його без житла.

Після цих подій, його бабуся ОСОБА_7 забрала його жити до себе та зареєструвала у квартирі АДРЕСА_1.

В подальшому означена квартира перейшла у власність ОСОБА_3, яка спільно з ОСОБА_1 створили неможливі умови для спільного проживання з ним, що змусило його разом з дружиною ОСОБА_8 та малолітньою донькою винаймати інше помешкання. Після розірвання шлюбу ОСОБА_2 намагався повернутись до свого зареєстрованого місця проживання, однак вселитись не виявилось за можливе у зв'язку з супротивом брата та матері.

З того часу він намагається потрапити до житла але його туди не пускають.

Враховуючи дані обставини просив задовольнити зустрічні позовні вимоги та зобов'язати ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні спірною квартирою надавши йому ключі від вхідних дверей та вселити його у квартиру АДРЕСА_1.

Представник відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_9 підтримала вимоги відповідача ОСОБА_2 та повідомила, що факт чинення йому перешкод у користуванні житлом підтверджується показами свідків, висновком працівників поліції за результатами заяви ОСОБА_2 від 08 січня 2016 року та іншими письмовими доказами, наявними у матеріалах справи.

Третя особа ОСОБА_3 під час судового розгляду справи підтримала первісний позов та заперечувала проти зустрічних позовних вимог. Пояснила, що її син ОСОБА_2 тривалий час не проживає у АДРЕСА_6. Проте перешкоди у користуванні житлом ні з боку ОСОБА_1, ні з її боку відповідачу за первісним позовом не чиняться.

Заслухавши пояснення представників сторін, відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним, третю особу, допитавши ОСОБА_2 в якості свідка, допитавши свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_8, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що заочним рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 23 березня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням задоволено.

Визнано ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_3 (а.с. 24-26).

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 12 грудня 2016 року задоволено заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду м. Києва та скасовано заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 23 березня 2015 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням. (а.с.64).

Як убачається із матеріалів справи, квартира АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 20.07.1993 року належала на праві власності ОСОБА_7 - бабусі відповідача ОСОБА_2

За нотаріально посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шпак А.П., 07.04.2009 року за реєстрованим № 306 договором, ОСОБА_7 подарувала вказану квартиру дочці ОСОБА_3, яка являється матір'ю сторін по справі.

На підставі договору дарування квартири, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, посвідченого 01 листопада 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим №243, на даний час квартира АДРЕСА_3 належить на праві приватної власності позивачу ОСОБА_1 (а.с. 6-8).

Відповідно до довідки Форми № 3 від 23 січня 2015 року №119, виданої КП «Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва» ЖРЕО-401, в квартирі АДРЕСА_3 з 2009 року зареєстровані позивач за первісним позовом ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_3 та з 1999 року - відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 (а.с. 4).

Згідно із ст. 150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати,

укладати інші не заборонені законом угоди.

Частиною 2 ст.64 ЖК України. до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Таким чином, відповідач ОСОБА_2 був зареєстрований у спірній квартирі, як член сім'ї наймача. Після відчуження 01.11.2014 року ОСОБА_3 спірної квартири, склад зареєстрованих членів сім'ї не змінився.

За даними актів від 16 січня 2015 року, від 11 березня 2015 року, затверджених начальником ЖРЕО-401, ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_1 ніколи не проживав та речей в даній квартирі не має (а.с. 5, 21).

Разом з тим, як пояснив ОСОБА_2 та показали допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_8, відповідачу за первісним позовом після смерті бабусі ОСОБА_7 чиняться перешкоди у користуванні спірною квартирою з боку матері ОСОБА_3 та брата ОСОБА_1

Як убачається із висновку перевірки, затвердженого 15 січня 2016 року начальником Дніпровського УП ГУНП в м. Києві 08 січня 2016 року нарядом поліції здійснено виїзд за адресою: АДРЕСА_3 за фактом вчинення сімейної сварки. По приїзду працівників поліції до них звернувся ОСОБА_2 який повідомив, що його мати не допускає до квартири. Під час відпрацювання даного матеріалу дільничним інспектором поліції Дніпровського управління поліції Рішком Д.В. здійснено вихід за вказаною адресою та проведено профілактичну бесіду з ОСОБА_3 щодо недопущення вчинення правопорушень у побуті (а.с. 120).

Крім того, 06 червня 2017 року ОСОБА_2 звертався із заявами щодо перешкод у користуванні житлом до Дніпровського УП ГУНП України в м. Києві, Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, Житлово-ремонтного експлуатаційного об'єднання 401, Дніпровського районного відділу ГУ ДМС України в м. Києві та просив не допустити порушення його прав та охоронюваних законом інтересів, в тому числі права на житло (а.с. 94-97).

Більше того, питання позбавлення права користування ОСОБА_2 спірною квартирою вже неодноразово було предметом розгляду у судах. Так, рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 24.04.2012 року в задоволенні позову ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження квартирою АДРЕСА_3 та зняття ОСОБА_2 з реєстраційного обліку квартири - відмовлено. В цій частині рішення суду залишено без змін. (а.с.118,119).

За положеннями ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 17.07.2012 року встановлено, що ОСОБА_2 з 1999 року має право проживати та користуватися спірною квартирою, як член сім'ї власника цієї квартири, не має власного житла, а ОСОБА_3 чиняться йому перешкоди у проживанні.

Зважаючи на викладене колегія суддів палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва відхилила посилання ОСОБА_3 на акти, складені судами про не проживання ОСОБА_2 за вказаною адресою.

Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 не проживав у АДРЕСА_6 понад один рік з поважних причин, а саме з огляду на те, що йому чинились перешкоди у користуванні власниками спірної квартири.

Несплата ОСОБА_2 витрат на утримання квартири та комунальних послуг не є підставою, в розрізі даного спору, для визнання особи такою, що втратила право користування житлом.

Також, надаючи оцінку усім доказам у справі суд приймає до уваги, що ОСОБА_2 проходив медичне обслуговування за місцем своєї реєстрації: АДРЕСА_3 з 2014 року, що підтверджується копіями медичної книги амбулаторного хворого та медичних довідок (а.с. 104-110).

А відтак, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням задоволенню не підлягають.

Щодо зустрічного позовних вимог, то суд приходить до висновку про їх обгрунтованість з огляду на наступне.

ОСОБА_2 зареєстрований у АДРЕСА_6, як член сім'ї власника, його право на проживання та користування квартирою передбачено законом, зокрема ст. ст. 64,156 ЖК України.

Судом встановлена обставина того, що ОСОБА_2 чиняться перешкоди у користуванні спірною квартирою, зокрема як пояснив позивач за зустрічним позовом та підтвердили допитані у судовому засіданні свідки, у квартирі були замінені замки і ключів від дверей квартири у нього не має.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів ( ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України)

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. (ч.1 та ч. 3 ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України)

Виходячи з наявних у справі доказів, суд вважає доведеним той факт, що позивачем за зустрічним позовом вживались заходи щодо врегулювання житлових питань, пов'язаних з проживанням в цій квартирі.

Конституція України у ст. 47 закріплює, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.

Первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість.

Як було встановлено судом, домовленості між сторонами, щодо користування спірною квартирою не досягнуто.

Відповідно до ст. 9 Житлового кодексу УРСР ніхто не може бути виселений із займаного приміщення або обмежений у праві користування ним інакше, ніж з підстав і в порядку, визначених законом.

За частинами 1, 2 ст. 156 Житлового кодексу УРСР члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

За згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. (ст. 5 Цивільного процесуального кодексу України)

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа, права якої порушено, невизнано або оспорено має право на захист такого права.

Статтею 16 ЦК України визначено способи цивільних прав та інтересів судом. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

З огляду на встановлені обставини, суд приходить до висновку, що позивач ОСОБА_2 позбавлений можливості реалізувати своє право на проживання в АДРЕСА_6, а тому порушене право на користування квартирою підлягає захисту.

Виходячи з предмету спору та суб'єктивного складу сторін, суд вважає вимоги позивача за зустрічним позовом про усунення перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1 та вселення у вказане житлове приміщення такими, що грунтуються на вимогах закону, а тому підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд виходить з положень ст. 141 ЦПК України та приходить до висновку, що судовий збір сплачений позивачем за первісним позовом не відшкодовується . З відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню сума сплаченого судового збору у розмірі 1280,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-78, 81, 141, 258, 259, 264, 265, 273, 280-284, 289, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 405 ЦК України, ст.ст. 9, 64, 150, 155, 156 Житлового кодексу УРСР, суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - залишити без задоволення.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_3 про вселення та усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням - задовольнити.

Зобов'язати ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_2 квартирою АДРЕСА_3, шляхом надання ключів від вхідних дверей квартири.

Вселити ОСОБА_2 у квартиру АДРЕСА_3.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1280,00 грн.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва, шляхом подання апеляційної скарги протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Cуддя О.О. Астахова