Ухвала суду № 74152714, 22.05.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/589/18Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 56 Смоляр О. А. Доповідач в апеляційній інстанції Ювшин В. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2018 року

м. Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Бондаренка С.І.,Гончар Н.І., Ювшина В.І.

з участю секретаря: Попова М.В.

учасники справи:

представника відповідача ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу товариства з обмежено відповідальністю «Орлан-Транс-Груп» на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 17 січня 2018 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Орлан-Транс-Груп» до ОСОБА_6 про стягнення збитків,

рішення постановлено під головуванням судді Смоляра О.А.

повний текст рішення виготовлено 22 січня 2018 року

в с т а н о в и л а :

ТОВ «Орлан-Транс-Груп» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення збитків, мотивуючи свої вимоги тим, що 20.08.2015 року ОСОБА_6 було прийнято на роботу до Львівської філії ТОВ «Орлан-Транс-Груп» на посаду водія. Відповідач, перебуваючи в трудових відносинах з підприємством, неодноразово перебував у службових відрядженнях в межах України та за кордоном, отримав пластикові картки ТзОВ «Вог Рітейл» для заправки дизельним паливом транспортних засобів для виконання транспортних завдань.

Під час виконання перевезення за маршрутом Україна-Росія-Україна згідно подорожнього листа №582257 від 27.10.2015 року перевитрата палива по даному перевезенню склала 288 літрів дизельного палива на загальну суму 5186,16 грн. Крім того при заправці 08.11.2015 року кількість палива в баках перевищила реальний об'єм баків автомобіля - 703 літрів при об'ємі 600 літрів, що завдало збитків в розмірі 917,35 грн.

Під час виконання перевезення на автопоїзді за маршрутом Україна-Італія-Україна згідно подорожнього листа №582284 від 09.12.2015 року перевитрата палива по даному перевезенню склала 233 літрів дизельного палива на загальну суму 4115,96 грн.

Під час виконання перевезення на автопоїзді за маршрутом Україна-Італія-Україна згідно подорожнього листа №597164 від 15.02.2016 року перевитрата палива по даному перевезенню склала 475 літрів дизельного палива на загальну суму 8315,10 грн. Крім того відповідач порушив вимоги наказу №29 08.06.2015 року «Про впровадження єдиних правил заправки дизельним пальним при виконанні транспортного завдання», що завдало збитків на суму 2780,73 грн.

Під час виконання перевезення на автопоїзді за маршрутом Україна-Молдова-Україна згідно подорожнього листа №641016 від 22.04.2016 року перевитрата палива по даному перевезенню склала 299 літрів дизельного палива на загальну суму 5979,81 грн.

Під час виконання перевезення за маршрутом Україна-Італія-Україна згідно подорожнього листа №641024 від 11.05.2016 року перевитрата палива по даному перевезенню склала 405 літрів дизельного палива на загальну суму 8513,33 грн. Крім того відповідач порушив вимогу наказу №29 08.06.2015 року «Про впровадження єдиних правил заправки дизельним пальним при виконанні транспортного завдання», що завдало збитків на суму 580,11 грн.

Під час виконання перевезення за маршрутом Україна-Німеччина-Україна згідно подорожнього листа №641067 від 31.05.2016 року перевитрата палива по даному перевезенню склала 299 літрів дизельного палива на загальну суму 6276,85 грн.

Під час виконання перевезення за маршрутом Україна - Німеччина -Україна згідно подорожнього листа №641372 від 20.07.2016 року відповідач завдав збитки позивачу на загальну суму 7430,43 грн. Згідно подорожнього листа від 13.09.2016 року №687831 ОСОБА_6 завдав підприємству збитки на суму 1475,60 грн.

Під час виконання перевезення за маршрутом Україна - Німеччина -Україна згідно подорожнього листа №641350 від 14.09.2016 року відповідач завдав збитки позивачу на загальну суму 3753,1 грн.

Під час виконання перевезення на автопоїзді за маршрутом Україна - Німеччина -Україна згідно подорожнього листа №687335 від 07.11.2016 року відповідач завдав збитки позивачу на загальну суму 9602,35 грн.

Під час виконання перевезення на автопоїзді за маршрутом по Україні згідно подорожнього листа №807150 від 11.01.2017 року відповідач завдав збитки позивачу на загальну суму 2022,17 грн.

Під час виконання перевезення на автопоїзді за маршрутом Україна - Німеччина - Україна згідно подорожнього листа №703932 від 13.01.2017 року відповідач завдав збитки позивачу на загальну суму 1401,16 грн.

Крім того ТОВ «Орлан-Транс-Груп» стверджує, що ОСОБА_6 не подав звіт про використання коштів, наданих на відрядження у розмірі 43492,41 грн.

У зв'язку з чим ТОВ «Орлан-Транс-Груп» просив суд стягнути з ОСОБА_6 на користь позивача заборгованість у розмірі 121389,72 грн.

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 17 січня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ТОВ «Орлан-Транс-Груп» подало апеляційну скаргу, вважаючи, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушення норм матеріального та процесуального права та просить скасувати рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 17 січня 2018 року і ухвалити нове рішення, яким заявлені позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що районний суд не врахував, що відповідно до п.6 ст. 134 КЗпП працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадку коли відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству при виконанні трудових обов'язків. Крім того ТОВ «Орлан-Транс-Груп» зазначає, що річний термін для звернення підприємства до суду про стягнення шкоди повинен рахуватися з моменту звільнення відповідача з роботи.

В відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_6 заперечує доводи апеляційної скарги та зазначає, що після кожного рейсу він подавав звіт, із якого адміністрації ТОВ «Орлан-Транс-Груп» було відомо про витрати пального на кожен рейс. Але коли він працював адміністрація ТОВ «Орлан-Транс-Груп» не пред'являла до нього претензій з приводу перевитрат пального, а звернулось до суду з позовом після звільнення його з роботи з пропуском річного строку позовної давності. Також ОСОБА_6 зазначає, що договір про повну матеріальну відповідальність з ним не укладався, а тому він не повинен нести повну матеріальну відповідальність. Крім того, відсутня його вина на умисну перевитрату пального, так як з урахуванням зношеності автомобіля, його загрузи та рельєфу місцевості витрати пального зростали та не відповідають встановленим нормативам.

Також не підлягають до відшкодування 9547,10 гривень сплаченого підприємством податку за звільненого працівника, так як працівник не несе відповідальності за роботу бухгалтерії підприємства.

Не підлягають до відшкодування і 43492,41 гривну, які за твердженням позивача були видані йому під звіт на відрядження, так як таких коштів він не отримував і позивач не надав належних та допустимих доказів, що дані кошти він видав йому під звіт.

Відповідно до п. п. 8 п. 1 розділу ХIII Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 року, ч. 6 ст. 147 та абз. 3 п. 3 розділу ХII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII апеляційний суд Черкаської області діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Черкаського апеляційного суду в апеляційному окрузі.

Заслухавши сторону, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності.

Відмовляючи в задоволенні позову ТОВ «Орлан-Транс-Груп» до ОСОБА_6 про стягнення збитків, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач не довів вини працівника в заподіянні шкоди.

Колегія суддів повністю погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Встановлено, що наказом №103-кф від 20.08.2015 року, ОСОБА_6 був прийнятий на роботу з 20.08.2015 року водієм на Львівську філію ТОВ «Орлан-Транс-Груп» в автомобільну колону №2, з повною індивідуальною матеріальною відповідальністю, з оплатою праці згідно відпрацьованого часу. Наказом №28-кф від 23.03.2017 року ОСОБА_6 звільнено з автомобільної колони №4 з 27.02.2017року на підставі п.4 ст.40 КЗпП України

Наказом №45 від 11 серпня 2010 року Львівською філією ТзОВ «Орлан-Транс-Груп» затверджено базову лінійну норму витрат палива.

Наказом №29 від 08 червня 2015 року ТзОВ «Орлан-Транс-Груп» встановлено правила заправки дизельним пальним при виконанні транспортних завдань.

Згідно подорожнього листа №582257 від 27.10.2015 року відповідач, перебуваючи у службовому відрядженні по маршруту Україна-Росія-Україна, здійснив перевитрату палива об'ємом 288 літрів літра на суму 5186,16 грн. Крім того при заправці 08.11.2015 року кількість палива в баках перевищила реальний об'єм баків автомобіля - 703 літрів при об'ємі 600 літрів, що за твердженням позивача завдало збитків в розмірі 917,35 грн.

Згідно подорожнього листа №582284 від 09.12.2015 року відповідач, перебуваючи у службовому відрядженні по маршруту Україна-Італія-Україна, здійснив перевитрату палива об'ємом 233 літра на суму 4115,96 грн.

Згідно подорожнього листа №597164 від 15.02.2016 року відповідач, перебуваючи у службовому відрядженні по маршруту Україна-Італія-Україна, здійснив перевитрату палива об'ємом 475 літрів на суму 8315,10 грн. Крім того відповідач порушив норму наказу №29 08.06.2015 року «Про впровадження єдиних правил заправки дизельним пальним при виконанні транспортного завдання», що завдало збитків на суму 2780,73 грн.

Згідно подорожнього листа №641016 від 22.04.2016 року відповідач, перебуваючи у службовому відрядженні по маршруту Україна-Молдова-Україна, здійснив перевитрату палива об'ємом 299 літрів на суму 5979,81 грн.

Згідно подорожнього листа №641024 від 11.05.2016 року відповідач, перебуваючи у службовому відрядженні Україна-Італія-Україна здійснив перевитрату палива об'ємом 405 літрів на суму 8513,33 грн.

Під час виконання перевезення за маршрутом Україна-Німеччина-Україна згідно подорожнього листа №641067 від 31.05.2016 року перевитрата палива по даному перевезенню склала 299 літрів дизельного палива на загальну суму 6276,85 грн.

Під час виконання перевезення за маршрутом Україна - Німеччина -Україна згідно подорожнього листа №641372 від 20.07.2016 року перевитрати палива по даному перевезенню склала 348 літрів дизельного палива на загальну суму 7430,43 грн.

Згідно подорожнього листа від 13.09.2016 року №687831 за маршрутом по Україні ОСОБА_6 допустив перевитрату дизельного палива 79 літрів на суму 1475,60 грн.

Під час виконання перевезення за маршрутом Україна - Німеччина -Україна згідно подорожнього листа №641350 від 14.09.2016 року відповідач допустив перевитрату дизельного палива 179 літрів на загальну суму 3753,1 грн.

Під час виконання перевезення на автопоїзді за маршрутом Україна - Німеччина - Україна згідно подорожнього листа №687335 від 07.11.2016 року відповідач допустив перевитрату дизельного палива 541 літрів на загальну суму 9602,35 грн.

Під час виконання перевезення на автопоїзді за маршрутом по Україні згідно подорожнього листа №807150 від 11.01.2017 року відповідач допустив перевитрату дизельного палива 123 літри на загальну суму 2022,17 грн.

Під час виконання перевезення на автопоїзді за маршрутом Україна - Німеччина - Україна згідно подорожнього листа №703932 від 13.01.2017 року відповідач допустив перевитрату дизельного палива 85 літрів на загальну суму 1401,16 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про відшкодування шкоди, заподіяної перевитратою дизельного палива, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не довів вини відповідача у умисному заподіянні матеріальної шкоди перевитратою пального.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

Наявність зазначених умов відповідно до ст.138 КЗпП України покладається на роботодавця.

При розгляді справи встановлено, що згідно з переліком посад і робіт, котрі заміщуються чи виконуються працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм на схов, обробку, продаж, відпуск, перевезення або застосування в процесі виробництва, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 28 грудня 1977 року № 3447/24, посада водія автотранспортних засобів не входить до списку таких професій.

Разом з тим, при поданні позовної заяви ТОВ «Орлан-Транс-Груп» здійснювало посилання на пункт 6 статті 134 КЗпП України як підставу стягнення збитків.

Згідно до роз'яснень, викладених у пункті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», матеріальна відповідальність в повному розмірі на підставі пункту 6 статті 134 КЗпП України покладається на працівника у випадках, передбачених окремими законодавчими актами. За чинним законодавством така відповідальність може бути покладена, зокрема, за шкоду, заподіяну перевитратою пального на автомобільному транспорті.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР від 12 вересня 1991 № 1545-XII, у зв'язку з Постановою Верховної Ради України від 24 серпня 1991 року "Про проголошення незалежності України" (1427-12) та прийняттям Акта проголошення незалежності України встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

Так, відповідно до підпункту «в» пункту 14 Постанови ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР «Про підвищення ефективності використання автотранспортних засобів у народному господарстві, посилення боротьби з приписками при перевезенні вантажів автомобільним транспортом та забезпечення цілості паливно-мастильних матеріалів» від 5 серпня 1983 року № 759, яка є чинною, за перевитрату палива понад затверджених норм з вини працівників автомобільного транспорту з них утримується 100 відсотків вартості перевитраченого автомобільного палива.

Згідно з пунктом 6.7 Інструкції з обліку надходження і витрачання пально-мастильних матеріалів і єдиних талонів на відпуск нафтопродуктів на підприємствах, в організаціях, колгоспах і радгоспах, затвердженої Державним комітетом СРСР по забезпеченню нафтопродуктами 3 лютого 1984 року № 01/21-8-72, яка є чинною, на підставі прийнятого керівником підприємства рішення вартість перевитраченого палива понад затверджені норми підлягає стягненню з водіїв транспортних засобів.

Відповідно до правової позиції, яка міститься у постанові Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року у справі №6-1267цс16 за позовом ТОВ «Орлан-Транс-Груп» суди при вирішенні подібних справ повинні з`ясувати причини перевитрати пального та встановити наявність чи відсутність вини та умисного заподіяння працівником майнової шкоди підприємству, що є обов'язковою складовою відповідальності працівників автомобільного транспорту за перевитрату палива.

По справі встановлено, що наказом №45 від 11 серпня 2010 року Львівською філією ТОВ «Орлан-Транс-Груп» затверджено базову лінійну норму витрати палива та коефіцієнт на виконання транспортної роботи для вантажних автомобілів, а наказом №29 від 08 червня 2015 року ТОВ «Орлан-Транс-Груп» впроваджено єдині правила заправки дизельним пальним при виконанні транспортного завдання, порушення відповідачем яких позивач обґрунтовує свої позовні вимоги.

Однак матеріали справи не містять даних про те, що ОСОБА_6 був ознайомлений з вказаними вище наказами і таких доказів позивач відповідно до вимог ст.ст.77, 81 ЦПК України суду не надав. Своє ознайомлення з даним наказом ОСОБА_6 заперечує.

Крім того, колегія суддів вважає, що наказ №45 від 11 серпня 2010 року «Про затвердження тимчасових базових лінійних норм витрат палива» не відповідає положенням наказу Міністерства транспорту України № 143 від 10 лютого 1998 року «Про затвердження витрат і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті».

Так, відповідно до наказу Міністерства транспорту України № 43 від 10 лютого 1998 року «Про затвердження витрат і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті» встановлено витрати дизельного палива - від 0,55 л до 1,3 л на 100 ткм, а згідно наказу позивача №45 від 11 серпня 2010 року «Про затвердження тимчасових базових лінійних норм витрат палива» встановлено норму витрат дизельного палива - 0,45 л/100 ткм.

Крім того, у наказі Міністерства транспорту України № 43 від 10 лютого 1998 року встановлено також такі види норм витрат палива, а саме: базову лінійну норму автомобіля на 100 км.; норму на виконання транспортної роботи (враховує додаткові витрати палива при русі автомобіля з вантажем) на 100 тонно-кілометрів; норму на одну тону спорядженої маси; норму на їзду з вантажем; базову норму на роботу автономного обігрівача - на одну годину його роботи. Також встановлено тимчасові норми витрат палива і мастильних матеріалів з відповідними коефіцієнтами коригування по відношенню до базової лінійної норми. Пунктом 3.1 вказаного наказу передбачено такі коефіцієнти коригування у таких випадках: робота у нічний час, у гірській місцевості та на маршрутах з особливим рельєфом, експлуатація автотранспорту на маршрутах з горбистим рельєфом, робота в міських умовах, робота у холодну пору.

Однак, наказом №45 від 11 серпня 2010 року «Про затвердження тимчасових базових лінійних норм витрат палива» не передбачено таких коригуючих коефіцієнтів, а також додаткові витрати пального на роботу автомобільного транспорту у холодну пору року, у гірській місцевості або на маршрутах з горбистим рельєфом, на роботу в міських умовах, занижено норму витрат дизельного пального на виконання транспортних робіт.

Також колегія суддів враховує, що на перевитрати пального впливає ряд чинників: робота в гірській місцевості та/або на маршрутах з горбистим рельєфом, на дорогах зі складним планом, в міських умовах, із частими зупинками, яка потребує зниження швидкості, поїздка на автомобілі з тривалим строком експлуатації, швидкість руху автомобіля, стан автомобільних доріг, технічний стан автомобіля та паливної системи.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з подорожніх листів, у яких визначено маршрути, відповідач працював у складних дорожніх умовах (в гірській місцевості, на маршрутах з горбистим рельєфом, на дорогах зі складним планом, в міських умовах). Вантажний автомобіль, на якому він здійснював перевезення, експлуатується тривалий час.Позивачем не надано доказів про належний стан паливної системи вантажного автомобіля, на якому ОСОБА_6 здійснював перевезення, її технічну характеристику.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно вказав на те, що відповідач не підписував подорожні листи та звіти до них з розрахунками перевитрат пального, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги (а.с.13-16, 18-20, 22-23, 25-29, 31-32, 34-35, 37-39, 40-44, 46-48), що свідчить про те, що відповідач не визнавав свою вину у заподіянні позивачу матеріальної шкоди.

Надані позивачем акти, які складені комісією у складі начальника служби перевезень Іваніва Б.С., начальника колони автомобільної №2 Герус О.А. та старшого диспечера ОСОБА_9 про те, що ОСОБА_6 не з`являвся для підписання подорожних листів та звітів до них з розрахунками перевитрат пального (а.с.17,21,24,30,33,36,40,45,49 ), також не свідчать про те, що відповідач визнавав свою вину у заподіянні позивачу матеріальної шкоди.

Встановлено, що автомобіль, який використовував відповідач був обладнаний бортовим комп'ютером, який фіксував пройдений кілометраж та середні витрати палива на 100 км пробігу. Доказів того, що відповідач ухилявся від маршруту, вчинив будь-які інші порушення, апеляційним судом не встановлено.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги закону та встановлені обставини справи, колегія суддів вважає, що позивачем не надано доказів наявності вини та умисного заподіяння ОСОБА_6 матеріальної шкоди ТОВ «Орлан-Транс-Груп», що є обов'язковою складовою відповідальності працівників автомобільного транспорту за перевитрату палива.

Крім того ТОВ «Орлан-Транс-Груп» в період із 05 серпня 2016 року по 01 листопада 2016 року забезпечило ОСОБА_6, грошовими коштами (авансом) на службові відрядження в межах України та за кордоном в розмірі 142264,96 грн.. ОСОБА_6 не подано звіт про використання коштів, наданих на відрядження у розмірі 43 492,41 гривень, як то передбачено Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон.

Оскільки ОСОБА_6 не повернуто суми надміру сплачених коштів у встановлені законодавством терміни, з нього на підставі п. 167.1ст. 167 Податкового кодексу України стягнуто податок на доходи фізичних осіб в розмірі 9547,10 гривень. Дані суми податку перераховано Львівською філією ТОВ «Орлан-Транс-Груп» в дохід держави.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в даному випадку позивачем також не доведена вина працівника, оскільки позивач не надав суду доказів вини відповідача у перевитраті вказаних коштів. Позивачем не надано наказів про відрядження працівника в службові відрядження, що є підставою для відрядження.

Вірно встановивши факти і відповідні їм правовідносини, не встановиши вини працівника в заподіянні шкоди, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову в задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги перевірені судом апеляційної інстанції та визнані неприйнятними з наведених вище підстав.

Керуючись ст.ст. 258, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів судової палати,

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу товариства з обмежено відповідальністю «Орлан-Транс-Груп» на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 17 січня 2018 року залишити без задоволення, а рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 17 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

С.І. Бондаренко

Н.І. Гончар

В.І. Ювшин

Повний текст постанови виготовлено 22 травня 2018 року.