Постанова № 74152001, 21.05.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2018 року

м. Харків

справа № 638/4799/17

провадження № 22ц/790/779/18

Апеляційний суд Харківської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого – Котелевець А.В.,

суддів – Овсяннікової А.І., Піддубного Р.М.,

за участю секретаря – Огар І.В.,

ім’я (найменування) сторін:

позивач – ОСОБА_1,

відповідач – ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 на ухвалу Дзержинського районного суду міста Харкова від 18 квітня 2017 року в складі судді Руднєвої О.О.,

у с т а н о в и в:

28 березня 2017 року ОСОБА_1 звернувся у суд із позовом до ОСОБА_2 та просив визнати недійсними довіреності на продаж майна, видані від ОСОБА_1 на ім’я ОСОБА_2, та посвідчені 26 грудня 2016 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровими номерами 3456, 3481.

Позов мотивовано тим, що 10 лютого 2017 року він дізнався про довіреності на продаж його майна, видані від його імені на ім’я відповідача та посвідчені 26 грудня 2016 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровими номерами 3456, 3481.

На підставі вищевказаних довіреностей все належне йому на праві власності майно було відчужено невідомим йому особам – ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Зазначає, що жодних довіреностей на відчуження майна він не видав і не підписував, у приміщенні нотаріуса присутнім не був, наміру продавати належні йому на праві власності квартири не мав.

В поданій 14 квітня 2017 року заяві ОСОБА_1 просить забезпечити його позов шляхом заборони відчуження нерухомого майна, а саме:

- квартир № 54 у будинку № 53-Д по вулиці Зерновій у м. Харкові; № 20 у будинку № 19 по вулиці Олімпійській в м. Харкові; № 44 в будинку № 1 по вулиці Заліській в м. Харкові, що на даний час належать ОСОБА_3;

- квартир № 21 в будинку № 4 по вулиці Северина Потоцького в м. Харкові; № 146 в будинку № 85 по проспекту Тракторобудівників в м. Харкові, що на даний час належать ОСОБА_4

Заява мотивована тим, що відповідач ОСОБА_2 на підставі оспорюваних довіреностей продав все належне позивачу на праві власності майно одним і тим же особам, що вказує на їх шахрайський умисел. Незабезпечення позову шляхом накладення арешту на майно призведе до подальшого відчуження квартир, позбавить ОСОБА_1 можливості на належне виконання рішення та повернення його майна.

Ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 18 квітня 2017 року заяву задоволено.

Заборонено відчуження нерухомого майна, а саме:

- квартир № 54 у будинку № 53-Д по вулиці Зерновій у м. Харкові; № 20 у будинку № 19 по вулиці Олімпійській у м. Харкові; № 44 у будинку № 1 по вулиці Заліській у м. Харкові, які належать ОСОБА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1;

- квартир № 21 у будинку № 4 по вулиці Северина Потоцького у м. Харкові, № 146 у будинку № 85 по проспекту Тракторобудівників у м. Харкові, що належать ОСОБА_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків –НОМЕР_2.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відчуження майна утруднить або зробить неможливим виконання судового рішення.

20 листопада 2017 року ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що застосований захід забезпечення позову є неспівмірним із заявленими позовними вимогами; оскільки право власності ОСОБА_3 на вказані квартири не оспорюється, судом першої інстанції порушено право на володіння, користування та розпорядження належним йому майном.

27 лютого 2018 року ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Відзив мотивовано тим, що у разі скасування ухвали про забезпечення позову нові власники розпорядяться майном в будь – який спосіб шляхом його відчуження, що в подальшому ускладнить майбутнє виконання рішення суду та позбавить позивача можливості повернути своє нерухоме майно, яке було відчужено поза його волею, особою, яка не мала права на укладення правочинів.

ОСОБА_2 ухвалу суду першої інстанції не оскаржив, правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 149 ЦПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову; забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з пунктами 1, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» (далі – Пленум № 9) заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для забезпечення позову є обґрунтоване припущення, що невжиття певних заходів утруднить або зробить неможливим виконання судового рішення.

Крім того, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв’язку із застосуванням відповідних заходів.

Відтак, при обранні заходів забезпечення позову, суд повинен також враховувати необхідність збереження балансу прав і законних інтересів усіх учасників спірних правовідносин та інших осіб, не допускаючи використання заходу забезпечення позову у якості тиску на відповідача.

Види забезпечення позову передбачені статтею 150 ЦПК України.

Матеріали справи свідчать, що позов стосується визнання недійсними довіреностей на продаж майна, виданих від ОСОБА_1 на ім’я ОСОБА_2 та посвідчених 26 грудня 2016 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровими номерами 3456, 3481.

Саме на підставі вказаних довіреностей були відчужені належні позивачу на праві власності вищевказані квартири.

Отже, у разі визнання довіреностей недійсними, укладені договори купівлі – продажу не матимуть правових наслідків.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність забезпечення позову, оскільки невжиття таких заходів може призвести до подальшого відчуження майна, що в свою чергу ускладнить виконання можливого рішення суду. Обраний вид забезпечення позову є співмірним із заявленими позивачем вимогами. Не порушує право власників на користування майном, а лише обмежує право відчуження на час розгляду справи задля збереження майна у власності встановлених осіб.

Ухвала Дзержинського районного суду міста Харкова від 18 квітня 2017 року є законною, постановленою з дотриманням норм процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 149, 150, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 – залишити без задоволення.

Ухвалу Дзержинського районного суду міста Харкова від 18 квітня 2017 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 22 травня 2018 року.

Головуючий А.В. Котелевець

Судді А.І. Овсяннікова

ОСОБА_6