Рішення № 74150338, 22.05.2018, Борщівський районний суд Тернопільської області

Справа № 594/221/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2018 року м.Борщів

Суддя Борщівського районного суду Тернопільської області Губіш О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Борщеві, в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк", в особі відділення №72/19 АБ «Укргазбанк», представника ОСОБА_1, до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_3 акціонерне товариство акціонерний банк “Укргазбанк”, в особі відділення №72/19 АБ «Укргазбанк», представника ОСОБА_1, звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 14 листопада 2007 року №36 (надалі – кредитний договір), вказуючи, що відповідно до умов кредитного договору банк зобов’язався надати позичальнику кредит у сумі 19800 доларів США, строком з 14 листопада 2007 року по 13 листопада 2017 року, а відповідач ОСОБА_2 зобов’язався повернути заборгованість у вказаний строк. Проте в порушення зобов’язань встановлених кредитним договором та вимог ст.ст.526, 527, 530, 1048, 1049, 1054 ЦК України, позичальник, припинив виконання своїх зобов’язань щодо повернення кредиту та сплати відсотків за його користування, чим допустив заборгованість. Рішенням Борщівського районного суду від 05 серпня 2011 року задоволено позов Банку про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором. Проте, у зв»язку з тим, що таке рішення суду виконувалось протягом тривалого часу, виникла заборгованість по нарахованих відсотках у сумі 13630, 81 доларів США, тому просить стягнути з відповідача ОСОБА_2, заборгованість за кредитним договором по нарахованих відсотках у сумі 13630, 81 доларів США та судові витрати.

Ухвалою Борщівського районного суду Тернопільської області від 19 березня 2018 року відкрито провадження у даній справі та постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та запропоновано відповідачу протягом п'ятнадцяти днів з дня одержання копії ухвали надіслати відзив на позовну заяву.

Відповідач ОСОБА_2 подав до суду відзив на позов, у якому зазначив, що позов відносно нього до задоволення не підлягає, посилаючись на те, що рішенням Борщівського районного суду від 05.08.2011 року задоволено позов ПАТ АБ «Укргазбанк» та стягнуто з нього по кредитному договору № 36 від 14.11.2007 р. 16 687,18 дол. США (в гривневому еквіваленті становило 133016, 85 грн.) та 10 906, 68 грн. пені.Позивач вказує про те, що на даний час рішення суду не виконано, у зв’язку з чим виникла заборгованість по відсотках за період з 5.08.2011 року по 12.02.2018 року в сумі 13 639, 81 дол. США., при цьому позивачем надано розрахунок заборгованості по процентах за період з 05.08.2011 року по 12.02.2018 року.Із даного розрахунку (графа 6) вбачається, що сума заборгованості по кредиту, починаючи з 10.08.2011 року постійно щомісячно зменшується, оскільки ним виконується рішення суду від 5.08.2011 року та щомісяця через банк здійснюється погашення заборгованості, визначеної рішенням суду та все це проводиться через органи виконавчої служби, куди він подає квитанції про оплату.Також із розрахунку заборгованості по кредиту вбачається, що така станом на 13.11.2017 року становила 152, 43 дол. США, а після сказаної дати її немає взагалі, однак не дивлячись на це, позивач продовжує нараховувати проценти.Крім того, із того ж самого розрахунку заборгованості, вбачається, що постійно, щомісяця, починаючи з серпня 2011 року сума заборгованості за кредитом зменшується, а сума нарахованих процентів (графа 7) постійно аж до даного часу становить щомісяця приблизно одну і ту ж суму - від 175 до 191 долара США щомісячно, чого не може бути, оскільки сума простроченої заборгованості постійно стабільно зменшується і на даний час відсутня взагалі.

Також зазначив, що позивачем нараховуються проценти (13.9%) на заборговані проценти, що є необгрунтованим, так як відповідно до п. 1.4.2 додаткової Угоди № 2 від 12.08.2010 року така процентна ставка встановлюється за користування кредитними коштами, що не повернуті в термін, передбачений договором, а не за неповернуті проценти.Окрім цього строк дії вказаного договору закінчився 30.11.2017 року, однак позивач і далі нараховує відсотки, що є незаконним.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки. Посилання позивача на те, що останній платіж в якості погашення боргу було мною здійснено 30.01.2018 р. не є підставою для переривання строку давності, оскільки цей платіж здійснювався в рамках виконавчого провадження за рішенням суду від 05.08.2011 року. Із розрахунку заборгованості (графа 9) вбачається, що останній платіж в якості погашення процентів мав місце 13.12.2011 р. Тому вимога позивача про стягнення заборгованості по процентах, починаючи з 05.08.2011 року, є безпідставною. Після вступу в силу судового рішення про дострокове стягнення заборгованості за кредитом, строк кредитного договору закінчується, а відтак з цього моменту банк втрачає право на нарахування процентів за користування кредитом і відповідно з цього моменту припиняються кредитні зобов’язання за кредитним договором, а залишаються виключно боргові зобов’язання по сплаті боргу, визначеного судовим рішенням.

Окрім того, відповідно до п. 5 ч.3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» несправедливим, зокрема, є умова договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.Позивач в даному випадку просить стягнути 13 630 дол. США, що майже становить саму суму кредиту. Тому у задоволенні позовних вимог просив відмовити в повному обсязі, а якщо ж суд прийде до переконання про задоволення позову, просив застосувати строк позовної давності і не враховувати позовні вимоги щодо стягнення процентів на проценти.

Представником позивача подано відповідь на відзив відповідача, у якому зазначив, що з доводами відповідача викладеними у відзиві погодитися не можна, посилаючись на те, що в силу ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.Ч.1 ст.1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний поверну позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до статті 599 ЦК України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. В силу ч.2 ст.1054 ЦК України до кредитних правовідносин підлягає застосування ч.2 ст.1050 зазначеного Кодексу, якою встановлено санкцію за прострочення повернення чергової частини позики, а саме: позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, що належать йому відповідно до ст.1048 ЦК України. У такому випадку дострокове повернення кредиту не має ознак одностороннього припинення договірних зобов’язань, а є належним способом захисту порушеного права.Аналогічну правову позицію викладено у постанові ВСУ у справі № 6-157цс16 відповідно до котрої встановлено, що виходячи із системного аналізу статей 525, 526, 599, 611 ЦК України та змісту кредитного договору можна зробити висновок про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов’язання й не позбавляє кредитора права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України, а також сплату боржником процентів, належних кредитору відповідно до статті 1048 цього Кодексу.Також, аналогічні правові висновки були зазначені у постановах Верховного суду у справах №308/9541/15-ц від 14.02.2018 та №194/428/15-ц від 21.02.2018р.Поряд з тим, зазначив, що твердження відповідача щодо застосування позовної давності по відсотках не відповідає матеріалам справи, оскільки сам відповідач у відзиві на позов, визнає щомісячне погашення заборгованості та зменшення тіла кредиту, що у свою чергу свідчить про переривання позовної давності та визнання всієї суми заборгованості.Крім того, твердження відповідача про відсутність простроченої заборгованості або заборгованості в цілому не відповідає дійсності, оскільки жодних доказів які б підтверджували дану обставину до відзиву не додано. Також доводи відповідача про закінчення строку дії договору не відповідають дійсності, оскільки відповідно до п.8.3 Договору, даний договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань. Також зазначив, що доводи відповідача про застосування п.5 ч.3. ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів», щодо несправедливих умов договору не відповідають дійсності, оскільки перед укладенням договору відповідач був ознайомлений з умовами договору, також останньому було надано детальний розпис платежів загальної вартості кредиту.Поряд з тим, зазначив, що відсотки за своєю правовою природою відповідно до ст.1048 є плата за користування кредитними коштами, а не компенсаційна виплата як зазначено у п.5. ч.3 ст.18 ЗУ « Про захист прав споживачів», оскільки компенсаційною виплатою є неустойка. В той же час, компенсаційні виплати встановленні ст.549 ЦК України та відповідно до частини першої даної статті неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Як вбачається з розрахунку заборгованості, нарахування здійснювалося виключно процентів на користування кредитними коштами, що відповідає вимогам ЗУ «Про захист справ споживачів» та не підпадає під застосування п.5. ч.3 ст.18 даного Закону. А тому просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Дослідивши обставини, на які сторони посилаються як на обґрунтування своїх позицій, оцінивши докази надані ними, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

У відповідності до Статуту, затвердженого загальними зборами акціонерів АБ “Укргазбанк”21 січня 2010 року, протокол № 1, публічне акціонерне товариство акціонерний банк “Укргазбанк”є правонаступником відкритого акціонерного товариства акціонерний банк “Укргазбанк”, банк функціонує як універсальний банк, самостійно визначає напрями своєї діяльності і спеціалізацію за видами операцій. Банк створено з метою здійснення банківських операцій на підставі банківської ліцензії, а також інших операцій у відповідності з чинним законодавством України. Операції, які банк має право здійснювати за умовами отримання письмового дозволу Національного банку України, здійснюються тільки після отримання такого дозволу.

14 листопада 2007 року між відкритим акціонерним товариством акціонерний банк “Укргазбанк”в особі начальника Борщівського відділення № 1 ОСОБА_4, який діє на підставі довіреності, та відповідачем ОСОБА_2 укладений кредитний договір № 36.

На підставі Кредитного договору відповідач отримав споживчий кредит в сумі 19800 доларів США (п.1.1.Договору) терміном по 13 листопада 2017 року або по день визначений в п.3.3.11 Договору, зі сплатою 12, 9 % відсотків річних за користування кредитними коштами, шляхом (п.3.1.1 Договору) відкриття Позичальнику позичкового рахунку № 22338013038.840 та перерахування суми кредиту на поточний рахунок Позичальника № 262061802.840, відкритий в Борщівському відділенні № 1 ТФ Ват АБ “Укргазбанк”, МФО 223249.

Відповідач ОСОБА_2, як позичальник, зобов”язувався (п.3.3.1 Договору) повертати кредит, сплачувати проценти за його використання та всі комісійні платежі у передбачені договором строки, а саме, згідно п.3.3.3 повернення суми кредиту здійснювати на рахунок № 22338013028.840, відкритий в Борщівському відділенні № 1 ТФ Ват АБ “Укргазбанк”, щомісячно з 1-ого по 10-е число кожного місяця, починаючи з місяця наступного за місяцем отримання кредиту, в розмірі не менше 1\120 від суми отриманого кредиту, що становить 165,00 доларів США, а також згідно п.3.3.4 сплачувати проценти за користування кредитом щомісячно, виходячи з процентної ставки зазначеної в п.1.1 договору –12, 9 %, на рахунок № 22383013028.840, відкритий в Борщівському відділенні № 1 ТФ Ват АБ “Укргазбанк”.

У разі виникнення простроченої заборгованості за кредитом відповідач зобов”язався сплачувати проценти за користування кредитом виходячи з процентної ставки, встановленої п.3.1.10 договору – процентна ставка зазначена у п.1.1 збільшена на 1 процент, починаючи з дня виникнення простроченої заборгованості за кредитом та пеню у розмірі 0,1 % від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення (п.5.3).

12 серпня 2010 року сторони дійшли згоди викласти кредитний договір у новій редакції, підписавши 12 серпня 2010 року додаткову угоду №2 до кредитного договору №36 від 14.11.2007 року.

При цьому, відповідно до п.1.4.1 та п.1.4.2 угоди, за користування кредитними коштами у межах строку кредитування процентна ставка встановлюється у розмірі 12, 9 % річних, а за користування кредитними коштами, що не повернути в терміни, передбачені договором (прострочена заборгованість), процентна ставка встановлюється у розмірі 13, 9 % річних.

Проте, в порушення зобов’язань встановлених кредитним договором та вимог ст..ст.526, 527, 530, 1048, 1049, 1054 ЦК України, ОСОБА_2, як позичальник, починаючи з грудня 2010 року припинив виконання своїх зобов’язань щодо повернення кредиту та сплати відсотків за його користування, чим допустив заборгованість з приводу стягнення якої банк звернувся з позовом до відповідача.

Рішенням Борщівського районного суду від 05 серпня 2011 року задоволено позов публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк», стягнуто з ОСОБА_2, в користь публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» в особі відділення № 72\19 акціонерного банку «Укргазбанк» суму заборгованості за кредитним договором № 36 від 14 листопада 2007 року в розмірі 16687 доларів США 18 центів, які станом на 4 серпня 2011 року в гривневому еквіваленті по курсу НБУ становлять 133016 грн. 85 коп., 10906,68 гривень пені за порушення строків повернення кредиту та сплати процентів. Звернуто стягнення в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 36 від 14 листопада 2011 року в розмірі 16687 доларів США 98 центів та 10906,68 гривень пені за порушення строків повернення кредиту та сплати процентів на предмет іпотеки: нерухоме майно – нежиле приміщення хлібопекарні загальною площею 541,1 кв.м, яке знаходиться у селі Озеряни по вулиці Центральна,116 Борщівського району Тернопільської області та належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Борщівського районного нотаріального округу 14 листопада 2007 року за реєстровим № 3318 шляхом продажу з прилюдних торгів та стягнуто з відповідача в користь позивача 1820 грн. сплаченого судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду в суді цивільної справи.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, рішення суду виконувалось протягом тривалого часу, в зв'язку з чим станом на 12 лютого 2018 року у відповідача виникла заборгованість по відсотках у сумі 13630, 81 доларів США за період з 05.08.2011 року по 12.02.2018 року.

Згідно ст.ст.526,530 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства і в установлений строк відповідно до умов договору.

Зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 глави 71 ЦК України.

Якщо договором встановлений обов”язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, що передбачено ст.1048, ч.2 ст.1050 ЦК України.

З огляду на вищенаведене, суд вважає, що право позивача порушене і підлягає захисту.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити, стягнути з відповідача ОСОБА_2 в користь позивача прострочену заборгованість по процентах за кредитним договором №36 від 14 листопада 2007 року у сумі 13630, 81 дол. США, а також понесені судові витрати.

На підставі ст.ст. 526, 530, 1050, 1054 ЦК України та керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 263, 265, 279 ЦПК України, суд –

в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1 в користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» (рахунок для стягнення заборгованості №2909030.980 в АБ «Укргазбанк», Код Банку 320478), заборгованість за кредитним договором №36 від 14.11.2017 року, а саме 13630, 81 (тринадцять тисяч шістсот тридцять доларів США вісімдесят один цент) доларів США простроченої заборгованості по процентах.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» сплачені судові витрати в сумі – 5520 (п»ять тисяч п»ятсот двадцять) грн. 48 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі такої скарги до Апеляційного суду Тернопільської області через Борщівський районний суд Тернопільської області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя: