Постанова № 7414995, 26.11.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2009 р.                                                                       справа № 2а-3264/09/0570

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Христофорова А.Б.

при секретарі                                                  Аржанові А.С.

прокурор                                                  не з’явився,

за участю представника позивача – Поченкової Т.П., Христенко С.В.,

представників відповідача – Чефанов Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства „Донецький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про скасування податкового повідомлення-рішення від 16.11.2005 №0001220816/2/34345/10/15-16-23/3 в частині визначення податкового зобов’язання в сумі основного платежу 9504875 грн. та фінансових санкцій в сумі 9445822,5 грн., податкового повідомлення-рішення від 16.11.2005 №0001250816/2/34344/10/15-16-23/3 в частині визначення податкового зобов’язання в сумі основного платежу 6909892 грн. та фінансових санкцій в сумі 3742548 грн., податкового повідомлення-рішення від 16.11.2005 №0001230816/2/34343/10/15-16-23/3 в сумі основного платежу 575204 грн. та фінансових санкцій в сумі 287602 грн., у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, вул. 50 Гвардійської дивізії, 17,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Дочірнє підприємство „Донецький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України”, звернулося до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про скасування податкових повідомлень-рішень від 16.11.2005 №0001220816/2/34345/10/15-16-23/3, №0001230816/2/3434510/15-16-23/3 та №0001250816/2/34354/10/15-16-23/3 (від 04.07.05 №0001220816/0/19648/10/13-31-3, №0001230816/0/19646/10/13-31-3 та №0001250816/0/19647/10/13-31-3, від 09.09.05 №0001220816/1/27728/10/15-16-23/3, №0001230816/1/27729/10/15-16-23/3 та №0001250816/1/27730/10/15-16-23/3).

Заявою від 07.09.2006 року позивач змінив позовні вимоги. Просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.11.2005 №0001220816/2/34345/10/15-16-23/3 в частині визначення податкового зобов’язання в сумі основного платежу 9504875 грн. та фінансових санкцій в сумі 9445822,5 грн., податкове повідомлення-рішення від 16.11.2005 №0001250816/2/34344/10/15-16-23/3 в частині визначення податкового зобов’язання в сумі основного платежу 6909892 грн. та фінансових санкцій в сумі 3742548 грн., податкове повідомлення-рішення від 16.11.2005 №0001230816/2/34343/10/15-16-23/3 в сумі основного платежу 575204 грн. та фінансових санкцій в сумі 287602 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що за міжфілійними операціями здійснювалося відповідне формування валових доходів та валових витрат, та також податкових зобов’язань з податку на додану вартість як у головного підприємства, так і у відповідній сумі у філій. За наслідками проведених перевірок філій порушень податкового законодавства в цій частині встановлено не було. За таких обставин, на думку позивача, результатом прийняття податкових повідомлень-рішень стало оподаткування одних і тих самих операцій двічі – у головного підприємства та у його філій. Позивач зазначає, що навіть якщо погодитися з твердженням податкового органу щодо відсутності підстав для відображення в податковому обліку міжфілійних операцій, податковий орган був зобов’язаний в однаковій сумі врахувати валові доходи та валові витрати, а також податкові зобов’язання з ПДВ та податковий кредит, що сумарно не змінило б нарахований у податкових деклараціях підприємства та його структурних підрозділів податок на прибуток та податок на додану вартість. Щодо операцій з ТОВ „Укрінвопромінвест” позивач вказує, що понесені за укладеними договорами з вказаним суб’єктом витрати підтверджені необхідними первинними документами. Такті витрати понесені в межах положень Закону України „Про охорону праці”, тобто, є пов’язаними з господарською діяльністю підприємства. Щодо оцінки протипожежного стану, вказані витрати спрямовані на забезпечення пожежної безпеки, що є складовою частиною виробничої діяльності підприємства відповідно до Закону України „Про пожежну безпеку”. При цьому позивач зауважує на тому, що укладені з ТОВ „Укрінвопромінвест” договори містять всі суттєві умови, а за наслідками перевірки не встановлено фактів проведення господарських операцій з суб’єктами господарювання, установчі документи, свідоцтва про державну реєстрацію, угоди та первинні документи яких визнані судом недійсними. Щодо формування валових витрат за відсутності затвердженого кошторису, позивач зазначає, що кошторис не є бухгалтерським документом, а передбачає дише планові витрати, які можуть змінюватися. За таких обставин відсутність кошторису не є підставою для зменшення валових витрат, які підтверджені первинними документами. Стосовно податкових накладних, оформлених з порушенням встановленого порядку, позивач зазначає, що до перевірки надані належним чином оформлені накладні, які не прийняті податковим органом до уваги. Тому просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що при передачі товарів (робіт, послуг) від головного підприємства його структурним підрозділам для виробничого використання не відбувається перехід права власності. За таких обставин вказані операції не є операціям з купівлі-продажу (поставки), відповідно, позивачем безпідставно сформовані валові витрати та податковий кредит, а також валові доходи та податкові зобов’язання з ПДВ за такими операціями. При цьому податковий орган вказує, що відповідне формування валових доходів, валових витрат, податкових зобов’язань з ПДВ та податкового кредиту не враховувалося при перевірці філій у зв’язку з тим, що перевірки таких філій проводилися іншими інспекціями. Що стосується операцій з ТОВ „Укрінвопромінвест”, податковий орган вказує, що позивачем безпідставно сформовані валові витрати та податковий кредит за такими операціями, оскільки понесені витрати вчинені не в межах господарської діяльності. На думку податкового органу зазначене підтверджується тією обставиною, що в штаті позивача перебувають працівники відповідної кваліфікації, що є свідченням недоцільності понесених витрат. Окрім цього, податковий орган зазначає, що ТОВ „Укрінвопромінвест”, яке є підрядником за договором на проведення оцінки протипожежного стану, не має ліцензії на здійснення вказаного виду робіт. Також податковий орган вказує, що оскільки позивачем до складу валових витрат віднесені витрати, не підтверджені відповідним розрахунковим документом, яким на думку податкового органу виступає кошторис, платником податків допущено відповідне завищення валових витрат. Окрім цього, оскільки актом перевірки встановлено формування податкового кредиту за податковими накладними, складеними з порушенням встановленого порядку, позивачем допущено завищення податкового кредиту у сумі, не підтвердженій належним чином оформленими податковими накладними.

В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти позову з тих самих підстав, що викладені в письмових запереченнях на адміністративний позов.

Розгляд справи здійснювався із фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою „Камертон”.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Дочірнього підприємства „Донецький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” зареєстроване як юридична особа 16.05.2002, ідентифікаційний код юридичної особи 32001618. Перебуває на податковому обліку в СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку. Дочірнє підприємство „Донецький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” зареєстрований як платник податку на додану вартість та має індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість 320016105092.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку проведено документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства Дочірнього підприємства „Донецький облавтодор” ВАТ „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” за період з 01.10.2002 до 30.09.2004.

За наслідками проведеної перевірки встановлений ряд порушень податкового законодавства, в тому числі, в частині, що оскаржується в судовому порядку, порушення пп. 4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” в частині завищення валових доходів за внутрішньогосподарськими операціями, порушення п.5.1 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” в частині завищення валових витрат за внутрішньогосподарськими операціями, порушення п.5.1. пп. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” в частині завищення валових витрат за операціями з обстеження системи управління охороною праці та проведення оцінки протипожежного стану, порушення пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” в частині завищення валових витрат за понесеними витратами, не підтвердженими відповідним розрахунковим документом (затвердженим кошторисом). Також під час проведення перевірки встановлені порушення пп. 3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України „Про податок на додану вартість” в частині завищення податкових зобов’язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за внутрішньогосподарськими операціями, порушення пп. 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” в частині формування податкового кредиту за податковими накладними, складеними з порушеннями вимог Закону, порушення пп. 7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” в частині завищення податкового кредиту за операціями з обстеження системи управління охороною праці та проведення оцінки протипожежного стану.

Суд зазначає, що справа вже розглядалася судами. Постановою Господарського суду Донецької області від 08.09.2006 (справа №22/346а), залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 11.12.2006 (справа №22/367а) позовні вимоги Дочірнього підприємства „Донецький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” задоволені задоволено частково. Скасовані податкове повідомлення-рішення від 16.11.2005 №0001220816/2/34345/10/15-16-23/3 в частині визначення податкового зобов’язання в сумі основного платежу 9504875 грн. та фінансових санкцій в сумі 9445822,5 грн., податкове повідомлення-рішення від 16.11.2005 №0001250816/2/34344/10/15-16-23/3 в частині визначення податкового зобов’язання в сумі основного платежу 6909892 грн. та фінансових санкцій в сумі 3742548 грн., податкове повідомлення-рішення від 16.11.2005 №0001230816/2/34343/10/15-16-23/3 в сумі основного платежу 575204 грн. та фінансових санкцій в сумі 287602 грн. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.12.2008 прийняті у справі судові рішення скасовано в частині задоволених позовних вимог з огляду на неповноту дослідження всіх обставин справи та справу спрямовано на новий розгляд.

Під час судового розгляду справи судом запропоновано сторонам надати докази в підтвердження висловленої правової позиції. Інші докази, аніж наявні у матеріалах справи, до суду не надані та сторонами підтверджена неможливість їх надання. З урахуванням такого відповідно до ч.6 ст.71 КАС України справу розглянуто на підставі наявних доказів.

Стосовно внутрішньогосподарських відносин.

Відповідно до даних акту перевірки податковим органом встановлений факт формування ДП „Донецький облавтодор” валових доходів та валових витрат за операціями з передачі товарів (робіт, послуг) в межах балансу платника податку власним філіям.

Відповідно до Державного класифікатора України Класифікація організаційно-правових форм господарювання ДК 002-94, затвердженого наказом Держстандарту від 22.11.1994, № 288 (чинного на дату вчинення порушення), філією є структурно відокремлена частина юридичної особи, що знаходиться поза межами розташування керівного органу юридичної особи та виконує таку ж діяльність (виробничу, наукову тощо), що й юридична особа в цілому. Філія має своє керівництво, яке підпорядковане керівному органу юридичної особи і діє на підставі доручення, що отримується від відповідного керівного органу юридичної особи.

Відповідно до п.1.31 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” продажем товарів є будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Продажем результатів робіт (послуг) в свою чергу є будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари, об'єктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг).

Відповідно до п.4.1 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” валовий доход – це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Положеннями пп. 4.1.1 п.5.2 ст.5 вказаного Закону передбачено, що валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.5.1 цього ж Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За таких обставин подією, що викликає виникнення валового доходу та валових витрат платника податків є здійснення господарської операції з продажу товарів (робіт, послуг).

Відповідно до Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства.

Відповідач наполягає на тому, що при передачі товарів (робіт, послуг) між позивачем та його філіями, а також між філіями не відбувається передачі права власності на ці товари (роботи, послуги), у зв’язку з чим позивач та його структурні підрозділи безпідставно формували валові доходи та валові витрати, податкове зобов’язання та податковий кредит з податку на додану вартість по цим господарським операціям.

Суд не може прийняти до уваги висновок податкового органу про заниження позивачем податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 9 024 859 грн. з огляду на наступне.

Згідно з п.п. 2.1.3 п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», платниками податку є: філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку (далі філії), зазначених у пп. 2.1.1 цього пункту, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади.

Пунктом 1.1 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено, що платниками податків вважаються: юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.

Судом встановлено, що позивач та його філії були окремими платниками податку на прибуток.

Так, порядок формування валових витрат регулюється Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до пп. 2.1.1 п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платниками податку є: суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України так і за її межами.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач та його філії самостійно здійснювали розрахунки з бюджетом за податками, зборами та іншими обов'язковим платежами, тобто, мали всі ознаки самостійних платників податку визначені в пп. 2.1.3 п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Відносини між філіями і головним підприємством базувалися на принципах повного господарського розрахунку, всі вони були самостійними платниками податку на прибуток.

Пунктом 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Таким чином, виконання робіт з будівництва, реконструкції, ремонту доріг та інш. структурними підрозділами головного підприємства у розумінні податкового законодавства, є їх господарської діяльністю, яка направлена на отримання доходу.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" об'єктом оподаткування у платника податку є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з п. 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених ст. 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із ст. 8 і ст. 9 цього Закону.

Таким чином, на думку суду, віднесення філіями витрат по внутрішньогосподарських операціях до складу валових не спричинило зменшення суми оподатковуваного доходу позивача в цілому, оскільки ці витрати є для філій валовими витратами, а для підприємства - валовими доходами, а отже збільшення валових витрат в одного платника податків законодавець пов'язує зі збільшенням валових доходів в іншого платника податків.

Податковим органом не заперечується, що відображення передачі товару (робіт, послуг) в межах балансу підприємства вплинуло не лише на формування валових доходів та валових витрат, а також податкових зобов’язань і податкового кредиту з податку на додану вартість по головному підприємству, а й, відповідно, на формування таких показників по філіям, що приймали участь у внутрішньогосподарських операціях з ДП „Облавтодор”. Зазначений висновок міститься, серед іншого, й у акті перевірки позивача.

Також податковим органом не заперечується та визнаний факт, що вплив внутрішньогосподарських операцій на податковий облік філій не враховувався при перевірці філій.

За таких обставин суд констатує, що одні й ті самі операції визначені податковим органом як порушення податкового законодавства при перевірці ДП „Облавтодор”, але не визначені як порушення у відповідних філій, що свідчить про однобічність підходу щодо проведення перевірки підприємства та неповноту її проведення.

Не встановивши за наслідками проведеної перевірки порушень податкового законодавства в частині здійснення міжфілійних операцій, податковим органом в порушення п. 1.6, 1.7 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом ДПА України №429 від 16.09.2002 (що був чинним на дату складання акту перевірки), не досліджено питання наявності у відповідних структурних підрозділів завищення податкового зобов’язання з податку на прибуток та наявності збитків за результатами діяльності у 2003 році, яке є суттєвою обставиною для прийняття правильного рішення.

Відповідно до ч.1 ст.70 КАС України належними є докази, що містять інформацію щодо предмета доказування. Оскільки акт перевірки взагалі не містить інформації ані щодо господарських операцій у розрізі структурних підрозділів, за якими встановлені порушення, ані щодо первинних документів, які стверджують факт вчинення порушення, акт перевірки в зазначеній частині не може бути врахований як належний доказ наявності порушення з боку платника податків.

З метою встановлення фактів здійснення внутрішньогосподарських операцій та відображення їх в податковому обліку ДП „Облавтодор” та відповідних філій судом по справі призначена судово-бухгалтерська експертиза. З урахуванням даних експертизи податковим органом визначено не підтверджене даними обліку позивача завищення валового доходу за 2003 рік у сумі 296043,33 грн. та завищення валових витрат за 2003 рік у сумі 596952,56 грн., що призвело до зайвого встановлення заниження оподатковуваного прибутку у сумі 300909 грн. (в одиницях заповнення декларації), та зайвого встановлення заниження податку на прибуток за 2003 рік у сумі 90272,7 грн.

При цьому податковим органом не надано пояснення щодо причин встановленої невідповідності. Також податковим органом не надані пояснення щодо операцій у розрізі структурних підрозділів, дані за якими були враховані при обчисленні валових доходів та валових витрат. Податковим органом зазначено про неможливість встановлення наявності розбіжностей між даними податкового органу щодо формування валових доходів та валових витрат за внутрішньогосподарськими операціями, та даними експертного дослідження, а також неможливо встановити причини виникнення таких розбіжностей (т.6 арк. справи 141).           

З 01.01.2004 позивачем здійснювалася консолідована сплата податку на прибуток.

Відповідно до п.9 Порядку складання розрахунку податкових зобов’язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України від 10.02.2003 №68 у разі, якщо до переходу на консолідовану сплату податку на прибуток за результатами господарської діяльності філії мали від'ємне значення об'єкта оподаткування, то таке від'ємне значення враховується в порядку, передбаченому Законом.

Оскільки податковим органом не досліджувалося питання здійснення внутрішньогосподарських операцій філіями ДП „Облавтодор”, відповідно, поза увагою перевірки залишилося питання наявності збитків за результатами діяльності відповідних філій, що мали бути включені до складу валових витрат позивача.

Відповідно до наданої до матеріалів справи інформації щодо податку на прибуток ДП „Облавтодор” та відповідних філій з внутрішньогосподарськими операціями та без врахування таких операцій (т.6 арк. справи 86-90), сума збитку філій (без внутрішньогосподарських операцій) складає:

За 2003 рік (наростаючим підсумком):

-          Артемівський автодор – 847,33 тис. грн.,

-          Авдієвський автодор – 703,2 тис. грн.,

-          Костянтинівський автодор – 723,1 тис. грн.,

-          Тельманівський автодор – 277,58 тис. грн.,

-          Автодор №1 – 1942 тис. грн.,

-          Автодор №3 – 855,63 тис. грн.,

-          Великоновоселівський автодор – 765,1 грн.,

-          Шахтарський автодор – 1817,6 тис. грн.,

-          Дорзнак – 2009,1 тис. грн.,

-          Маріїнський автодор – 1895,2 тис. грн.,

-          Ясинуватський автодор – 831,8 тис. грн.,

-          Першотравневий автодор – 864,7 тис. грн.,

-          Слав'янський автодор – 649,4 тис. грн.,

-          Дортехнологія – 2554 тис. грн.,

-          Красноармійський автодор – 7822,2 тис. грн.,

-          Маріупольський завод ЗБВ – 307,4 тис. грн.,

-          Волноваський автодор – 1022,54 тис. грн.,

-          Красноліманський автодор – 2245,2 тис. грн.,

-          Дебальцевський автодор – 1085,9 тис. грн.,

-          Володарський автодор – 1336,1 тис. грн.,

-          Александровський автодор – 646,1 тис. грн.,

-          Новоазовський автодор – 865,2 тис. грн.,

-          Мехдорстрой – 3869,5 тис. грн.,

-          Харцизький автодор – 262,56 тис. грн.,

-          Автодор №2 – 3627,2 тис. грн.

Всього сума збитків за всіма підрозділами складає 39825,64 тис. грн.

          Податковим органом зазначена інформація не спростована та зазначено про неврахування під час перевірки результатів діяльності філій без внутрішньогосподарських операцій у зв’язку з тим, що відповідні перевірки філій проводилися іншими податковими інспекціями. Будь-які докази в підтвердження відсутності збитків структурних підрозділів позивача у вказаному розмірі до суду не надані та про наявність таких доказів не зазначено.

Відповідно до п.6.1 ст.6 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року.

Суд констатує, що внаслідок порушення вимог щодо повноти проведення перевірок філій податковим органом не враховано заниження позивачем валових витрат у 1 кварталі 2004 року у сумі 39825,64 тис. грн., яке відбулося внаслідок не включення до складу валових витрат при переході на консолідовану сплату податку сум збитків відповідних філій, що, враховуючи безпідставне формування такими філіями валових доходів та валових витрат за внутрішньогосподарськими операціями, мали місце.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податковим зобов’язанням є зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до пп. 4.2.2 „б” п.4.2 ст.4 Закону контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

За таких обставин на податковий орган покладений обов’язок визначити суму податкового зобов’язання платника податків, яка всупереч положенням податкового законодавства не була перерахована до відповідного бюджету.

Враховуючи, що позивачем за внутрішньогосподарськими операціями було як занижено податкове зобов’язання протягом 2003 року, так і відповідно завищене у 1 кварталі 2004 року, на дату прийняття оскаржуваного рішення у позивача був відсутній обов’язок сплатити до бюджету податок на прибуток у сумі 9024859 грн. За таких обставин у податкового органу були відсутні підстави для визначення за наслідками перевірки належного до сплати податку на прибуток за внутрішньогосподарськими операціями.

Що стосується податку на додану вартість за вказаною операцією, суд приймає до уваги наступне.

Відповідно до п.1.3 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість” платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

Згідно з п.1.2 ст.1 цього Закону особа – це будь-яка з наведених нижче осіб, незалежно від того, чи є така особа резидентом чи ні: суб'єкт підприємницької діяльності, в тому числі підприємство з іноземними інвестиціями, незалежно від форми та часу внесення цих інвестицій; інша юридична особа, що не є суб'єктом підприємницької діяльності; фізична особа (громадянин, іноземний громадянин та особа без громадянства), яка здійснює діяльність, віднесену до підприємницької згідно з законодавством, або ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

Відповідно до Державного класифікатора України Класифікація організаційно-правових форм господарювання ДК 002-94, затвердженого наказом Держстандарту від 22.11.1994, № 288 (чинного на дату вчинення порушення), суб'єктами підприємницької діяльності є: громадяни України, інших держав, не обмежені законом у правоздатності або дієздатності; юридичні особи всіх форм власності, встановлених Законом України "Про власність".

За таких обставин платником податку на додану вартість за змістом Закону України „Про податок на додану вартість” виступають лише фізичні особи-підприємці (окрім операцій з ввезення товарів на митну територію України) та юридичні особи.

При цьому суд зазначає, що факт реєстрації філій ДП „Донецький облавтодор” платниками податку на додану вартість не надає їм статус платників податку, оскільки таке прямо суперечить положенням Закону України „Про податок на додану вартість”.

За таких обставин в межах спірних правовідносин йдеться про формування податкових зобов’язань та податкового кредиту в межах єдиного платника податку – ДП „Донецький облавтодор”.

Податковим органом не заперечується, що при здійсненні міжфілійних операцій між ДП „Донецький облавтодор” та філіями відповідно формувалися як податкові зобов’язання, так і податковий кредит. Окрім цього, вказана обставина підтверджується відповідними довідками, складеними за результатами перевірок філій ДП „Донецький облавтодор”.

За таких обставин посилання податкового органу на встановлення завищення податкового кредиту за вказаними операціями є безпідставним, оскільки в межах єдиного платника податків факт завищення податкового кредиту відсутній.

Щодо взаємовідносин з ТОВ „Укрінвопромінвест”.

Податковим органом встановлено завищення валових витрат за господарськими операціями по взаємовідносинам з ТОВ „Укрінвопромінвест” у сумі 1875000 грн., що призвело до визначення податкових зобов’язань з податку на прибуток у сумі 468750 грн.

Відповідно до акту перевірки податковим органом встановлено порушення п.5.1, пп. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” – підприємством не надано достатньо документів, що підтверджують доцільність проведення робіт та їх зв'язок з господарською діяльністю.

Слід зазначити, що положення Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” не вимагають у платників податків наявності документів, що підтверджують доцільність здійснення господарських операцій. Посилаючись на недостатність документів, податковим органом не визначено, які саме первинні документи відсутні.

Згідно з наданими у матеріали справи документами, між ДП „Облавтодор” та ТОВ „Укрінвопромінвест” укладений договір підряду на обстеження системи управління охороною праці від 12.08.2004 №22/08, відповідно до умов якого ТОВ „Укрінвопромінвест” (Підрядник) зобов’язується провести обстеження системи правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієничних і лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження життя, здоров’я і працездатності працівників ДП „Облавтодор” та його філій. Фактичне виконання договору підтверджується актом №22 від 30.09.2004 про завершення етапу робіт за договором, відповідно до якого позивач прийняв виконані роботи щодо обстеження системи охорони праці. Результат виконаних робіт викладений у 24 книгах документації. Оплата за виконані роботи здійснена в повному обсязі 13.08.2004 платіжним дорученням №1758 на суму 900000 грн.

Також між між ДП „Облавтодор” та ТОВ „Укрінвопромінвест” укладений договір підряду №49/08 від 12.08.2004 на проведення оцінки протипожежного стану, відповідно до умов якого ТОВ „Укрінвопромінвест” (Підрядник) зобов’язується провести моніторинг технічного стану всіх комплексів, територій та об’єктів виробничого призначення (протипожежну оцінку) ДП „Облавтодор” та його філій. Фактичне виконання договору підтверджується актом №49 від 30.09.2004 про завершення етапу робіт за договором, відповідно до якого позивач прийняв виконані роботи щодо проведення оцінки протипожежного стану. Результат виконаних робіт викладений у 24 книгах документації. Оплата за виконані роботи здійснена в повному обсязі 13.08.2004 платіжним дорученням №1759 на суму 1 350000 грн.

Зазначені факти не є спірними між сторонами, не заперечуються податковим органом та підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.

Податковим органом не заперечується також, що на момент укладання спірних договорів ТОВ „Укрінвопромінвест” було зареєстровано як платник податків. Не встановлено податковим органом за наслідками відповідних перевірок й факту несплати ТОВ „Укрінвопромінвест” податків за наслідками господарських операцій з позивачем.

Відповідно до пп. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Тобто, витрати за вищевказаними договорами є витратами, пов’язаними з підготовкою, організацією, веденням виробництва і охороною праці, які за своїм змістом підлягають включенню до складу валових витрат.

Відповідно до ст.19 Закону України „Про охорону праці” суми витрат з охорони праці, що належать до валових витрат юридичної чи фізичної особи, яка відповідно до законодавства використовує найману працю, визначаються згідно з переліком заходів та засобів з охорони праці, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Переліку заходів та засобів з охорони праці, витрати на здіснення та придбання яких включаються до валових витрат, затвердженого постановою КМУ від 27.06.2003 №994, до складу валових витрат включаються, зокрема, витрати на приведення основних фондів у відповідність з вимогами нормативно-правових актів з охорони праці щодо: виробничих та санітарно-побутових приміщень, робочих місць; захисту працюючих від ураження електричним струмом, дії статичної електрики та розрядів блискавок; систем природного та штучного освітлення виробничих, адміністративних та інших приміщень, робочих місць; систем теплових, водяних або повітряних завіс, а також установок для нагрівання (охолодження) повітря виробничих, адміністративних та інших приміщень, систем вентиляції; усунення впливу на працівників небезпечних і шкідливих виробничих факторів або приведення їх рівнів на робочих місцях до вимог нормативно-правових актів з охорони праці; проведення атестації робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці та аудиту з охорони праці; придбання необхідних нормативно-правових актів, наочних посібників, літератури, плакатів, відеофільмів, макетів, програмних продуктів тощо з питань охорони праці; проведення цільового навчання з охорони праці працівників; забезпечення працівників спеціальним одягом, взуттям та засобами індивідуального захисту відповідно до встановлених норм; проведення обов'язкового попереднього, періодичного і позапланового медичного огляду працівників.

Відповідно до наявних в матеріалах справи комплексних заходів з досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничої санітарії, поліпшення існуючого рівня охорони праці, попередження випадків виробничого травматизму, профзахворювань та аварій по ДП „Донецький облавтодор” на 2006, 2007 та 2008 роки, позивачем понесені витрати в межах заходів, передбачених вищезгаданим Переліком.

Суд зазначає, що фактичною підставою для висновку про відсутність зв’язку понесених витрат на проведення аудиту системи управління охороною праці з господарською діяльністю позивача стало встановлення факту надання звіту за результатами проведеного аудиту системи управління охороною праці не виконавцем за договором, тобто, не ТОВ „Укрінвопромінвест”, а також наявність у штаті позивача двох фахівців відділу охорони праці.

Відповідно до положень ст. 838 ЦК України підрядник має право залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. За таких обставин положення цивільного законодавства не забороняють залучати до виконання підрядних робіт сторонні організації – субпідрядників. Також чинним законодавством не передбачаються обмеження щодо залучення сторонніх організацій для виконання підрядних робіт у разі наявності у штаті власних працівників.

Що стосується проведення оцінки протипожежного стану, відповідно до ч. 6 ст. 20 Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” контроль за наявністю ліцензії у суб’єктів господарювання здійснюють спеціально уповноважений орган з питань ліцензування та інші органи виконавчої влади в межах їх повноважень шляхом проведення планових та позапланових перевірок.

Згідно з п. 4 ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби здійснюють у межах своїх повноважень, зокрема контроль за наявністю ліцензій на здійснення деяких видів підприємницької діяльності.

Із аналізу зазначених норм вбачається, що органи державної податкової служби в межах своїх повноважень здійснюють контрольну функцію за наявністю ліцензій.

Відповідно до ст. 22 Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” за провадження господарської діяльності без ліцензії застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірах, встановлених законом, а не невизнання валових витрат у замовника робіт. Окрім цього, судом враховується, що відповідно до п.2.3.3 Договору підряду на проведення оцінки протипожежного стану Виконавцю надано право залучати інших фізичних та юридичних осіб та суб’єктів підприємницької діяльності для забезпечення виконання робіт, які визначені у цьому Договору, додатках та додаткових угодах до цього Договору, за наявності у них відповідних ліцензій.

Податковим органом не надано доказів ані встановлення факту здійснення ТОВ „Укрінвопромінвест” безліцензійної діяльності, ані застосування жодних заходів відповідальності до ТОВ „Укрінвопромінвест” у зв’язку зі здійсненням останнім діяльності без наявності необхідної ліцензії.

Відповідно до пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як вже зазначено, витрати позивача за спірними договорами підтверджуються необхідними первинними документами.

Положеннями п.5.11 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

За таких обставин податковим законодавством не передбачається така підстава для не включення понесених витрат до складу валових витрат як не підтвердження податковому органу доцільності здійснення господарської операції.

За таких обставин висновок податкового органу щодо завищення позивачем валових витрат у сумі 1875000 грн. є помилковим.

Відповідно до пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” (в редакції на дату виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Суми податкового кредиту за такими операціями підтверджені податковими накладними №284 від 13.08.2004 та №302 від 13.08.2004.

Оскільки витрати на обстеження системи управління охороною праці та проведення оцінки протипожежного стану є такими, що відносяться до складу валових витрат платника, помилковим є висновок податкового органу про завищення за такими операціями податкового кредиту у сумі 375000 грн.

Що стосується формування валових витрат у сумі 37553 грн. за операцією з управління філією (філія Харцизький автодор), слід зазначити наступне.

Підставою для зменшення валових витрат за вказаною операцією стали положення пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, а саме: понесені витрати на управління філією не підтверджені відповідними розрахунковими документами (кошторисом).

Відповідно до пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За своїм змістом кошторисом є документ, в якому прописані заплановані витрати.

В свою чергу розрахунковим документом є документ, що підтверджує факт продажу товарів, надання послуг, або використовується для ініціювання переказу коштів.

За таких обставин кошторис не є розрахунковим документом, оскільки не містить інформації щодо фактичного здійснення операції, а передбачає лише запланований обсяг витрат, які можуть бути понесені в майбутньому. За таких обставин кошторис не є відповідним розрахунковим документом, який за змістом пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” надає право платнику податків на формування валових витрат за господарською операцією.

В свою чергу відповідно до пп. 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Тобто, безпосередньо законом України „Про податок на додану вартість” закріплений подвійний статус податкової накладної, в тому числі і як розрахункового документа.

Факт підтвердження витрат платника податків належним чином оформленими податковими накладними не заперечується Відповідачем та підтверджується матеріалами справи.

За таких обставин витрати позивача у сумі 37553 грн. віднесені до складу валових витрат на підставі наявних розрахункових документів.

При цьому суд враховує, що позивач не заперечує, та матеріалами справи доводиться підтвердження понесених позивачем витрат необхідними первинними документами, зокрема, актами прийому-передачі виконаних робіт.

Зазначене свідчить про безпідставне зменшення за результатами перевірки валових витрат у сумі 37553 грн.

Стосовно податкових накладних, оформлених з порушенням встановленого порядку.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлений факт завищення податкового кредиту у сумі 220395 грн.

Відповідно до пп. 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну назву отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до даних акту перевірки встановлені наступні порушення:

- податкова накладна №1 від 31.01.2003, видана ВАТ „Літос„ – не містить ціну продажу продукції без урахування ПДВ.

Згідно з наданою до суду копією податкової накладної №1 від 31.01.2003 визначена ціна продажу продукції без урахування ПДВ у розмірі 9199,63 грн.

- податкова накладна №2 від 31.01.2003, видана ВАТ „Літос” – не містить одиниці виміру, кількості (об’єму, обсягу), ціни продажу продукції без урахування ПДВ.

Згідно з наданою до суду копією податкової накладної №2 від 31.01.2003 одиниця виміру зазначена як грн., кількість – 1, ціна продажу продукції без урахування ПДВ – 15377,71.

- податкова накладна №35 від 28.02.2003, видана ВАТ „Літос” – не містить одиниці виміру, кількості (об’єму, обсягу), ціни продажу продукції без урахування ПДВ.

Згідно з наданою до суду копією податкової накладної №35 від 28.02.2003 одиниця виміру зазначена як м3, кількість – 1937,98, ціна продажу продукції без урахування ПДВ – 21,5.

- податкова накладна №25 від 25.03.2003 видана ВАТ „Літос” – не містить одиниці виміру, кількості (об’єму, обсягу), ціни продажу продукції без урахування ПДВ.

Згідно з наданою до суду копією податкової накладної №25 від 25.03.2003 одиниця виміру зазначена як м3, кількість – 1, ціна продажу продукції без урахування ПДВ – 58333,33.

- податкова накладна №128 від 17.04.2003 видана ВАТ „Літос” – не містить одиниці виміру, кількості (об’єму, обсягу), ціни продажу продукції без урахування ПДВ.

Згідно з наданою до суду копією податкової накладної №128 від 17.04.2003 одиниця виміру зазначена як м3, кількість – 1, ціна продажу продукції без урахування ПДВ – 41666,67.

- податкова накладна №42/87 від 28.03.2003, видана ВАТ „Кременчуцький завод дорожніх машин” – не містить кількості (об’єму, обсягу), ціни продажу продукції без урахування ПДВ.

Згідно з наданою до суду копією податкової накладної №42/87 від 28.03.2003 кількість зазначена як 19, ціна продажу продукції без урахування ПДВ – 6933,92.

- податкова накладна №42/186 від 31.07.2003, видана ВАТ „Кременчуцький завод дорожніх машин” – не містить одиниці виміру, кількості (об’єму, обсягу), ціни продажу продукції без урахування ПДВ.

Згідно з наданою до суду копією податкової накладної №42/186 від 31.07.2003 одиниця виміру зазначена як грн., кількість – 1, ціна продажу продукції без урахування ПДВ – 16070,00.

- податкова накладна №42/231 від 21.08.2003, видана ВАТ „Кременчуцький завод дорожніх машин” – не містить одиниці виміру, кількості (об’єму, обсягу), ціни продажу продукції без урахування ПДВ.

Згідно з наданою до суду копією податкової накладної №42/231 від 21.08.2003 одиниця виміру зазначена як грн., кількість – 1, ціна продажу продукції без урахування ПДВ – 2236,00.

- податкова накладна №561 від 03.06.2004, видана Державним дорожнім науково-дослідним інститутом імені М.П. Шульгіна – не містить одиниці виміру, кількості (об’єму, обсягу), ціни продажу продукції без урахування ПДВ.

Згідно з наданою до суду копією податкової накладної №561 від 03.06.2004 одиниця виміру зазначена як грн., кількість – 1, ціна продажу продукції без урахування ПДВ – 5233,33.

- податкова накладна №130 від 21.07.2004, видана ДФ ТОВ „ВП Мост” – не містить кількості (об’єму, обсягу), ціни продажу продукції без урахування ПДВ.

Згідно з наданою до суду копією податкової накладної №130 від 21.07.2004 кількість зазначена як 1, ціна продажу продукції без урахування ПДВ – 125000,00.

- податкова накладна №129 від 13.07.2004, видана ДФ ТОВ „ВП Мост” – не містить кількості (об’єму, обсягу), ціни продажу продукції без урахування ПДВ.

Згідно з наданою до суду копією податкової накладної №129 від 13.07.2004 кількість зазначена як 1, ціна продажу продукції без урахування ПДВ – 125000,00.

- податкова накладна №50 від 31.07.2004, видана ДФ ТОВ „ВП Мост” – не містить кількості (об’єму, обсягу), ціни продажу продукції без урахування ПДВ.

Згідно з наданою до суду копією податкової накладної №50 від 31.07.2004 кількість зазначена як 1, ціна продажу продукції без урахування ПДВ – 90216,00.

- податкова накладна №51 від 31.07.2004, видана ДФ ТОВ „ВП Мост” – не містить кількості (об’єму, обсягу), ціни продажу продукції без урахування ПДВ.

Згідно з наданою до суду копією податкової накладної №51 від 31.07.2004 кількість зазначена як 1, ціна продажу продукції без урахування ПДВ – 440265,00.

          За таких обставин матеріалами справи спростовується твердження податкового органу щодо формування позивачем податкового кредиту за податковими накладними, складеними з порушенням встановленого порядку.

Відповідно до пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Відповідно до пп. 17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

З урахуванням зазначеного вище безпідставного визначення податкових зобов’язань ДП „Облавтодор” з податку на прибуток, та, відповідно, відсутності декларування позивачем заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, безпідставним є також застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій відповідно до пп. 17.1.3, 17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Відповідно до положень ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Податковим органом не доведена правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень в частині, що розглядалася судом.

Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення від 16.11.2005 №0001220816/2/34345/10/15-16-23/3 в частині визначення податкового зобов’язання в сумі основного платежу 9504875 грн. та фінансових санкцій в сумі 9445822,5 грн., податкового повідомлення-рішення від 16.11.2005 №0001250816/2/34344/10/15-16-23/3 в частині визначення податкового зобов’язання в сумі основного платежу 6909892 грн. та фінансових санкцій в сумі 3742548 грн., податкового повідомлення-рішення від 16.11.2005 №0001230816/2/34343/10/15-16-23/3 в сумі основного платежу 575204 грн. та фінансових санкцій в сумі 287602 грн. підлягають задоволенню.

Враховуючи, що податковим органом податковим повідомленням-рішенням від 16.11.2005 №0001230816/2/34343/10/15-16-23/3 зменшено суму бюджетного відшкодування платнику податків, суд вважає за необхідне захистити інтереси позивача шляхом скасування вказаного податкового повідомлення-рішення не в сумі основного платежу 575204 грн., а в сумі зменшення бюджетного відшкодування 575204 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Дочірнього підприємства „Донецький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про скасування податкового повідомлення-рішення від 16.11.2005 №0001220816/2/34345/10/15-16-23/3 в частині визначення податкового зобов’язання в сумі основного платежу 9504875 грн. та фінансових санкцій в сумі 9445822,5 грн., податкового повідомлення-рішення від 16.11.2005 №0001250816/2/34344/10/15-16-23/3 в частині визначення податкового зобов’язання в сумі основного платежу 6909892 грн. та фінансових санкцій в сумі 3742548 грн., податкового повідомлення-рішення від 16.11.2005 №0001230816/2/34343/10/15-16-23/3 в сумі основного платежу 575204 грн. та фінансових санкцій в сумі 287602 грн. задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку від 16.11.2005 №0001220816/2/34345/10/15-16-23/3 в частині визначення податкового зобов’язання в сумі основного платежу 9504875 грн. та фінансових санкцій в сумі 9445822,5 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку від 16.11.2005 №0001250816/2/34344/10/15-16-23/3 в частині визначення податкового зобов’язання в сумі основного платежу 6909892 грн. та фінансових санкцій в сумі 3742548 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку від 16.11.2005 №0001230816/2/34343/10/15-16-23/3 щодо зменшення бюджетного відшкодування у сумі 575204 грн. та фінансових санкцій в сумі 287602 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства „Донецький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України”, код ЄДРПОУ 32001618, м. Донецьк, пр. Комсомольський, 6а, витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40 грн.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 26 листопада 2009 року в присутності представників сторін.

Повний текст постанови складений та підписаний 01.12.2009 року.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Христофоров А.Б.