Ухвала суду № 74149059, 21.05.2018, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 595/802/17Головуючий у 1-й інстанції Содомора Р.О. Провадження № 11-кп/789/75/18 Доповідач - Лекан І.Є.Категорія - ч.1,2 ст.125 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2018 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого - Лекан І.Є.

Суддів - Тиха І. М., Ваврів І. З.,

за участю

секретаря Рожук О.О.

прокурора Гулкевича Ю.Д.

потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника потерпілих ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі кримінальне провадження за апеляційними скаргами потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2, обвинуваченого ОСОБА_4 на вирок Бучацького районного суду від 19 грудня 2017 року.

Даним вироком,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одружений, не працюючий, раніше не судимий,

засуджений за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 150 (сто п’ятдесят) годин;

за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 200 (двісті) годин.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням остаточно обвинуваченому ОСОБА_4 визначено покарання у виді громадських робіт на строк 200 (двісті) годин.

Судом частково задоволено цивільний позов потерпілого ОСОБА_1, та стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_4 на його користь 2470 грн. матеріальної шкоди, 7000 грн. моральної шкоди. В решті позовних вимог відмовлено.

Судом частково задоволено цивільний позов потерпілої ОСОБА_2, та стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_4 на її користь 5000 грн. моральної шкоди. В решті позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання речових доказів.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_4 визнаний винним та засуджений за те, що 04 лютого 2017 року приблизно о 19 год. 30 хв., перебуваючи у коридорі підвального приміщення будинку за адресою с. Трибухівці, вул. Виннеченка,14, Бучацького району, з мотивів особистої неприязні до ОСОБА_1, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, підійшов до нього та умисно наніс передпліччям правої руки один удар в область голови ОСОБА_1, один удар кулаком лівої руки в область грудей та один удар кулаком лівої руки в область правого ока ОСОБА_1. Згодом, продовжуючи свої протиправні дії, ОСОБА_4 наніс два удари кулаком правої руки по потилиці ОСОБА_1 та засунув пальці правої руки в ділянку правого ока ОСОБА_1, чим спричинив тілесне ушкодження у вигляді синця в ділянці нижньої повіки правого ока та контузію правого ока, рану кон'юнктиви склери правого ока, яке за ступенем тяжкості відноситься до легких тілесних ушкоджень.

Крім цього, 04 лютого 2017 року приблизно о 19 год. 30 хв. ОСОБА_4, перебуваючи у коридорі підвального приміщення будинку за адресою с.Трибухівці. вул. Виннеченка, 14. Бучацького району, на ґрунті особистої неприязні до ОСОБА_2, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, підійшов до неї та умисно наніс ліктем лівої руки один удар в область верхньої губи ОСОБА_2, чим спричинив тілесне ушкодження у вигляді рани на слизовій оболонці верхньої губи, яке за ступенем тяжкості відноситься до легких тілесних ушкоджень.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_4 просить вирок суду скасувати, а кримінальне провадження відносно нього закрити за відсутності в його діях складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.125, ч.2 ст.125 КК України. Посилається на те, що рішення суду є необґрунтованим, суперечить фактичним обставинам справи, неправильно застосовано кримінальний закон. Вважає, що досудове слідство проведено з порушенням встановленого законом порядку, а пред’явлене звинувачення є неконкретним.

Апелянт вважає, що його звинувачення базується на неналежних доказах, а пред'явлене йому обвинувачення ґрунтується на припущеннях та показах потерпілих, які судом покладено в основу обвинувального вироку. Вказує, що 04.02.2017 року, саме ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розпочали конфлікт, почали обзивати його нецензурними словами, він хотів уникнути сварки, однак ОСОБА_1 наніс йому удар рукою в область голови, а коли він упав на землю, сусід продовжив наносити йому удари в різні ділянки тіла, в результаті яких він отримав легкі тілесні ушкодження. Мотивує тим, що в нього не було умислу щодо нанесення тілесних ушкоджень сусідам, оскільки кожна особа має право на необхідну оборону з метою захисту. Звертає увагу на те, що єдиним очевидцем даного конфлікту був їх спільний сусід ОСОБА_6, який був допитаний як свідок під час досудового слідства. В ході судового слідства виявилось, що у матеріалах кримінального провадження немає протоколу допиту вказаного свідка і судом першої інстанції відмовлено в задоволенні клопотання щодо його допиту. Вказує на те, що досудовим розслідуванням не з'ясовано чи були в потерпілих до конфлікту тілесні ушкодження, які могли викликати таку агресивну поведінку.

В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_1 просить вирок суду скасувати, постановити новий, яким призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді арешту на строк до шести місяців та задовольнити його цивільний позов в повному обсязі, а саме: стягнути з ОСОБА_4 на його користь матеріальну шкоду в розмірі 25 563, 69 грн. та моральну шкоду в розмірі 20 000 грн.. Вважає, що за вчинене кримінальне правопорушення обвинуваченому ОСОБА_4 слід призначити суворіше покарання. Крім того, вказує на те, що ним повністю обґрунтовано суму матеріальної шкоди в розмірі 25 563, 69 грн., яка полягала в понесені ним витрат на адвоката, пошкоджений одяг, окуліста, лікарів, експерта та на витрати, пов'язані з приїздом адвоката з м. Чернівці до м.Бучач. Вказує, що йому завдано значної моральної шкоди, яка полягала у фізичному болі та стражданнях, яких він зазнав, коли обвинувачений, перебуваючи в нетверезому стані, здійснив напад на нього та його дружину, а також тривалому розгляді даної справи, яка відкладалась через неодноразову неявку обвинуваченого та його захисника.

В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_2 просить вирок суду скасувати, постановити новий, яким призначити покарання ОСОБА_4 у вигляді арешту на строк шість місяців, задовольнити її цивільний позов у повному обсязі, а саме: стягнути з ОСОБА_4 на її користь моральну шкоду в розмірі 20000 грн.. Вважає, що суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_4 покарання у вигляді громадських робіт на строк 200 годин не врахував особу обвинуваченого, який не визнав своєї вини у скоєному та тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, що в силу ч. 2 ст. 409 КПК України є підставою для скасування вироку. Вказує, що в результаті заподіяних тілесних ушкоджень, в основному її чоловікові, вона зазнала фізичного та душевного страждання, що виразилось у сильних переживаннях, страхах та фізичному болі, що є підставою для стягнення з ОСОБА_4 на її користь моральної шкоди в розмірі 20 000 грн..

В запереченні на апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_4 потерпілий ОСОБА_1 вказує на те, що в судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_4 підтвердив, що жодного свідка під час події конфлікту, яка мала місце 04.02.2017 року, про що стверджує протокол допиту ОСОБА_4 від 10.04.2017 року та рапорт від 08.02.2017 року, не було. Вважає доводи обвинуваченого про відсутність в матеріалах справи протоколу допиту свідка ОСОБА_6 надуманими та спрямованими на уникнення від відповідальності. Вказує, що твердження обвинуваченого ОСОБА_4 про напад потерпілих на нього 04.02.2017 року не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи. Також, обвинувачений не пояснив, чому не звернувся 04.02.2017 року в поліцію, якщо вважав, що проти нього було вчинено злочин, а навпаки переховувався того дня від поліції.

Заслухавши суддю-доповідача, в судових дебатах та останньому слові обвинуваченого ОСОБА_4, в судових дебатах його захисника, які підтримали апеляційну скаргу обвинуваченого, просять її задовольнити, апеляційні скарги потерпілих заперечили, в судових дебатах представника потерпілих — ОСОБА_3, потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2, які підтримали подані ними апеляційні скарги, просять їх задовольнити, заперечили апеляційну скаргу обвинуваченого, в судових дебатах прокурора, який вважає вирок суду законним та обґрунтованим, просить його залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляцій, провівши часткове судове слідство, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 слід задовольнити частково, апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_4 та потерпілої ОСОБА_2 слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, за який його засуджено, відповідають фактичним обставинам справи, визнаних судом доведеними, ґрунтуються на сукупності зібраних і належно оцінених доказів.

Так, потерпілі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судовому засіданні ствердили, що 4 лютого 2017 року вони, перебуваючи в підвалі будинку зустріли ОСОБА_4, який був в стані алкогольного сп'яніння та розпочав конфлікт. Під час даного конфлікту ОСОБА_4 наніс передпліччям правої руки ОСОБА_1 один удар в область голови, потім почав шарпати за верхній одяг та наніс один удар в область грудей та праве око, потім завдав ще удари по шиї і животі, також наніс удар ліктем в обличчя потерпілої ОСОБА_2.

Пояснення потерпілих є послідовними, логічними, належними та допустимими, вони підтверджуються іншими доказами, узгоджуються між собою, тому суд підставно послався на них у вироку.

Факт вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 інкримінованого йому злочину підтверджується іншими доказами дослідженими в суді першої інстанції.

Зокрема, даними протоколу проведення слідчого експерименту від 23.02.2017 року, згідно з яким ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вказали при яких обставинах та механізм спричинення їм обвинуваченим тілесних ушкоджень; даними протоколу огляду речей від 08.02.2017 року відповідно, до якого під час огляду виявлено рвані пошкодження речей ОСОБА_1, а саме: куртки і футболки.

Як вбачається з дослідженого в суді першої інстанції висновку експерта № 38 у потерпілої ОСОБА_2 виявлені такі тілесні ушкодження: в ділянці слизової оболонки верхньої губи справа розташована рана неправильно-продовгуватої форми, розмірами 1,3x0,2 см із нерівними, крововиливними, покритими сіруватими нашаруваннями краями. За ступенем тяжкості вищезазначені тілесні ушкодження відносяться до легких.

Відповідно до висновку експерта № 39 у потерпілого ОСОБА_1 виявлені такі тілесні ушкодження: синець в ділянці нижньої повіки правого ока; контузія правого ока; рана кон'юнктиви склери правого ока; синець в ділянці нижньої повіки правого ока, за ступенем тяжкості тілесні ушкодження належать до легких; контузія правого ока та рана кон'юнктиви склери правого ока за ступенем тяжкості тілесних ушкодженій відносяться до легких, які спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Висновки експерта стверджують, що всі виявлені тілесні ушкодження, враховуючи їх вид, утворилися від дії тупого предмету (предметів), можливо в час та при обставинах викладених у постанові.

Враховуючи кількість, розташування та властивості ушкоджень у потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2, їх виникнення та обставин, які вони повідомили при судово-медичній експертизі, та які зазначені у постанові, не виключається.

Висновки експерта проведені спеціалістом, з наукової точки належно обґрунтовані та вмотивовані і сумнівів, у колегії суддів, не викликають.

Обвинувачений ОСОБА_4, заперечуючи свою вину зазначив, що ініціатором конфлікту, який відбувся 04 лютого 2017 року, був ОСОБА_1, який потім накинувся на нього та почав наносити йому удари. Зазначив, що в його діях була лише необхідна оборона, під час якої він заподіяв ОСОБА_1 певні тілесні ушкодження, проте жодних умисних тілесних ушкоджень дружині ОСОБА_1 - ОСОБА_2 він не завдавав.

Колегія суддів вважає, що посилання обвинуваченого ОСОБА_4 на те, що він діяв у стані необхідної оборони та не завдав потерпілим тілесних ушкоджень спростовуються матеріалами кримінального провадження, тому суд вірно оцінив їх критично та не взяв до уваги.

Твердження обвинуваченого про вилучення з матеріалів провадження протоколу допиту свідка ОСОБА_6 є безпідставними та жодним чином не підтвердженні.

Крім того, відповідно до ч.4 ст.95 КПК України суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбачених статтею 225 цього Кодексу.

В суді апеляційної інстанції було задоволено клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про допит свідка ОСОБА_6, однак, в подальшому, обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 відмовилися від його допиту.

Колегія суддів, враховуючи обстановку під час конфлікту, кількість та розташування нанесених потерпілим тілесних ушкоджень, даними протоколу огляду речей від 08.02.2017 року про виявлені рвані пошкодження речей потерпілого ОСОБА_1, зокрема, його куртки та футболки, беручи до уваги покази потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2, свідка ОСОБА_7, яка вказала, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 існують неприязні відносини через кладовку, приходить до переконання, що ОСОБА_4 на ґрунті неприязних особистих відносин наніс потерпілій ОСОБА_2 тілесні ушкодження, які, згідно з висновком експерта відносяться до легких, а потерпілому ОСОБА_1 тілесні ушкодження, які, згідно з висновком експерта відносяться до легких, які спричинили короткочасний розлад здоров’я.

Колегія суддів вважає, що висновки, яких дійшов суд, були зроблені на підставі ретельного, повного, всебічного та об’єктивного дослідження всіх фактичних обставин справи. Матеріали справи не містять обставин, що можуть викликати сумніви в правильності рішення суду, чи суперечливих доказів, які б суд невмотивовано відкинув.

Усе зазначене дає підстави вважати, що суд постановив законний та обґрунтований вирок, а тому доводи обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника щодо відсутності в його діях кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 125 КК України, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Кваліфікація дій ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 125 КК України є правильною.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, що відноситься до невеликої тяжкості, особу винного, який позитивно характеризується по місцю проживання, раніше не судимий, також судом береться до уваги досудова доповідь органу пробації, згідно з якою виправлення ОСОБА_4 буде ефективне без позбавлення чи обмеження його волі, ризик вчинення нового правопорушення оцінено як низький.

З урахуванням наведеного, з додержанням вимог ст. 65 КК України, суд обґрунтовано призначив ОСОБА_4 покарання у виді громадських робіт на строк 200 (двісті) годин, що є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, тому підстав для застосування суворішого покарання у вигляді арешту на строк шість місяців, як про це просять потерпілі, колегія суддів не вбачає.

Стосовно вирішення питання щодо заявлених потерпілими цивільних позовів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно вирішив дане питання, задовольнивши їх частково.

Так, судом першої інстанції мотивовано стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 2470 грн., яка належним чином підтверджена квитанціями про оплату послуг МРТ (а.с. 54).

Потерпілим ОСОБА_1 не доведено належними та допустимими доказами наявність витрат на пальне, а також за пошкоджені речі, тому судом обґрунтовано не взято до уваги посилання потерпілого на інтернет сайт з оголошеннями, як на обставину, яка підтверджує вартість пошкоджених речей та витрат на пальне.

Вирішуючи питання про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2, спричиненої їм моральної шкоди, суд взяв до уваги характер і тривалість фізичних та душевних страждань потерпілих, яких вони зазнали під час отриманих тілесних ушкоджень, морального пригнічення, приниження їх честі та гідності, нанесення психологічної травми у зв'язку із чим, їм важко відновити свій психічний та моральний стан. Враховуючи всі ці обставини суд обґрунтовано задовольнив їх вимоги в цій частині частково в розмірі 7000 грн. на користь потерпілого ОСОБА_1 та 5000 грн. на користь потерпілої ОСОБА_2.

Колегія суддів вважає, що розмір стягнутої моральної шкоди є співмірним, таким що відповідає вищевказаним моральним стражданням та критеріям розумності, виваженості та справедливості і підстав для збільшення розміру суми немає.

Разом з тим, суд першої інстанції залишив поза увагою вимоги потерпілого ОСОБА_1 в частині відшкодування витрат на правову допомогу адвоката.

Як вбачається з матеріалів провадження, в цивільному позові ОСОБА_1 вказав, що сплатив адвокату ОСОБА_3 за надання правової допомоги гонорар в сумі 15000 грн.. Вказані витрати документально підтверджені. У матеріалах кримінального провадження наявні договір про надання правової допомоги від 12 травня 2017 року, ордер серії ЧЦ №034829 на надання правової допомоги від 12 травня 2017 року, позовні заяви від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_2, відомості про участь захисника у судових засіданнях. В суді апеляційної інстанції адвокат ОСОБА_3 подав розрахунок витрат на правову допомогу потерпілим ОСОБА_1 та ОСОБА_2. Таким чином, наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунок відповідно до ст. 120 КПК України є підставою для задоволення вимог потерпілого ОСОБА_1 про відшкодування вказаних витрат.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 408, 419 КПК України, колегія суддів,-

Ухвалила:

Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 задовольнити частково, апеляційні скарги потерпілої ОСОБА_2 та обвинуваченого ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Вирок Бучацького районного суду від 19 грудня 2017 року щодо ОСОБА_4 в частині вирішення цивільного позову - змінити.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 в користь потерпілого ОСОБА_1 15000 (п’ятнадцять тисяч) гривень процесуальних витрат на правову допомогу адвоката.

В решті вирок залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_8