Постанова № 74147914, 17.05.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 334/3486/17 Головуючий у 1 інстанції Гнатюк О.М.

Номер провадження 22-ц/778/451/18 Суддя-доповідач ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Подліянової Г.С.,

суддів: Дашковської А.В.,

ОСОБА_2,

за участю секретаря Семенчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 06 жовтня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк», Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_5 про усунення перешкод власнику в здійсненні права розпорядження нерухомим майном шляхом скасування обтяження,-

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2017 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (далі ТОВ «Український промисловий банк»), Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_5 про усунення перешкод власнику в здійсненні права розпорядження нерухомим майном шляхом скасування обтяження.

В позові позивач зазначала, що 31.01.2008 року між позивачем та відповідачем ТОВ «Укрпромбанк» укладено кредитні договори №5-0111002/ФКВ-08 та №6-0111002/ФК-08.

За умовами договору №5-0111002/ФКВ-08 ТОВ «Український промисловий банк» надав ОСОБА_3 кредитні кошти в розмірі 52000 доларів США з процентною ставкою за користування кредитом в розмірі 11.8 % з кінцевим терміном до 30 січня 2013 року. Відповідно до кредитного договору №6-0111002/ФК-08 Банк надав ОСОБА_3 кредитні кошти в розмірі 962.20 грн. з процентною ставкою за користування коштами в розмірі 21.0% з кінцевим терміном повернення до 30 січня 2013 року.

З метою забезпечення виконання зазначених кредитних договорів 31.01.2008 року між позивачем та відповідачем ТОВ «Український промисловий банк» укладено іпотечний договір №5-0111002/Zфквіп-08, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_5, у відповідності до якого ОСОБА_3 передала банку належну їй на праві приватної власності квартиру №АДРЕСА_1.

Станом на 28.02.2014 року заборгованість позивальника ОСОБА_3 перед ТОВ «Український промисловий Банк» погашена в повному обсязі, що підтверджується листом Національного банку України №20-0009 від 23.05.2017 року, згідно з яким заборгованість ОСОБА_3 до визначеної Національним банком України юридичної особи не передавалася.

На цей час майно ОСОБА_3 є обтяжним забороною та іпотекою. Враховуючи, що зобов’язання, для забезпечення яких укладався іпотечний договір, на цей час припинились внаслідок їх повного виконання, а відтак наявність заборони на відчуження ОСОБА_3 перешкоджає останній у здійсненні свої прав в частині розпорядження власним майном, що є грубим порушенням норм діючого законодавства України.

На підставі викладеного позивач просила суд усунути ОСОБА_3 перешкоди у здійсненні права розпорядження квартирою №94, розташованою в будинку №31 за адресою: м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України шляхом скасування обтяжень, накладених за договором іпотеки від 31.01.2008 року №5-0111002/Zфквіп-08.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 06 жовтня 2017 року відмовлено ОСОБА_3 в задоволенні позову.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 375 ЦК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_3 про усунення перешкод власнику в здійсненні права розпорядження нерухомим майном шляхом скасування обтяження, суд першої інстанції виходив з того, позивачем в обґрунтування позову не надано доказів, що підтверджують виконання зобов’язань за кредитними договорами №5-0111002/ФКВ-08, №6-0111002/ФКВ-08 від 31.01.2008 року та його припинення, а відтак, відсутні правові підстави для скасування обтяження предмета іпотеки

Судова колегія погоджується з таким висновком суду.

Судом встановлено, що 31 січня 2008 року між ТОВ «Укрпромбанк» в особі заступника керуючого Запорізької філії ТОВ «Укрпромбанк» ОСОБА_6 та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №5-0111002/ФКВ-08, за умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти в розмірі 52000 доларів США строком на 180 місяців (до 30 січня 2023 року) для придбання нерухомості під 11,8 % річних на умовах забезпеченості цільового використання, строковості, повернення та платності, а позичальник - використати його за цільовим призначенням, повернути та сплатити відсотки за його користування в порядку та на умовах, визначених договором (а.с. 5-8).

31 січня 2008 року між ТОВ «Укрпромбанк» в особі заступника керуючого Запорізької філії ТОВ «Укрпромбанк» ОСОБА_6 та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №6-0111002/ФКВ-08, за умовами якого банк зобов’язався надати позичальнику кредитні кошти в сумі 962,20 грн. строком на 180 місяців (до 30 січня 2023 року) для оплати витрат позичальника під 21 % річних на умовах забезпеченості цільового використання, строковості, повернення та платності, а позичальник - використати його за цільовим призначенням, повернути та сплатити відсотки за його користування в порядку та на умовах, визначених договором (а.с. 10-13).

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаними кредитними договорами 31 січня 2008 року між ТОВ «Укрпромбанк» в особі заступника керуючого Запорізької філії ТОВ «Укрпромбанк» ОСОБА_6 та ОСОБА_3 укладено іпотечний договір №5-0111002/Zфквіп-08.

Згідно з п. 1.1 договору іпотеки цим договором забезпечуються вимоги іпотекодержателя за Кредитним договором №5-0111002/ФКВ-08 від 31 січня 2008 року та кредитним договором №6-0111002/ФКВ-08 від 31 січня 2008 року, предметом іпотеки є нерухоме майно –квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить на праві власності ОСОБА_3 (а.с. 14-15).

Відповідно до п. 6.2 договору іпотеки даний договір набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання зобов'язань, забезпечених іпотекою за цим договором. У випадку продовження строків виконання зобов'язань за кредитним договором (шляхом укладення додаткових угод до нього) іпотека, передбачена цим договором, зберігається до повного виконання вказаних зобов'язань.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна квартира за адресою: АДРЕСА_2, є приватною власністю ОСОБА_3, знаходиться під обтяженням, встановленим за договором іпотеки 1164 від 31.01.2008 року, посвідченим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_5І,, іпотекодержатель – ТОВ «Укрпромбанк», розмір основного зобов’язання 52190,53 доларів США, строк виконання 30.01.2023 року (а.с. 17).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526, 530, 629 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

.

Відповідно до ст. 598 та ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї зі сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином з моменту виконання боржником зобов'язань й прийняття їх кредитором припиняється існування прав і обов'язків сторін, що складають зміст конкретного зобов'язального правовідношення.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 3 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про іпотеку" обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ст. 17 цього ж Закону іпотека припиняється, зокрема, у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

З огляду на наведені приписи колегія суддів погоджується з висновком суду, що іпотека як вид забезпечення виконання зобов'язання має похідний характер від основного (забезпечуваного) зобов'язання і є дійсною до моменту припинення основного зобов'язання, а відтак підставою для її припинення є припинення забезпечуваного нею зобов'язання.

За ст. 10 ЦПК України ( в редакції, чинній на час розгляду справи) цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналогічним чином питання обов'язків доказування і подання доказів регулює ст. 60 ЦПК України ( в редакції, чинній на час розгляду справи), за якою кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказував, що станом на 28.02.2014 року ним повністю погашена в повному обсязі заборгованість за кредитними договорами №5-0111002/ФКВ-08 від 31 січня 2008 року та №6-0111002/ФКВ-08 від 31 січня 2008 року, на підтвердження зазначеного до позовної заяви долучивлист Національного Банку України від 23.05.2017 року №20-0009/36703, направленого у відповідь на запит представника позивача, зі змісту якого вбачається, що заборгованість ОСОБА_3 до визначеної Національним Банком України юридичної особи - ТОВ «Інвестиційна компанія «ІФГ КАПІТАЛ», не передавалась.

Інших належних доказів, як то, копії платіжних доручень щодо сплати відповідачеві коштів в рахунок погашення кредиту та нарахованих відсотків за кредитними договорами від 31 січня 2008 року, виписку за особовими рахунками ОСОБА_3 за період з 31.01.2008 року по 28.02.2014 року, позивач суду не надав.

Доказів того, що ОСОБА_3 зверталася до ТОВ « Укрпромисловий банк» або до до уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ТОВ «Укрпромисловий банк» про видачу йому довідки, яка б засвідчувала відсутність у нього заборгованості за договором №5-0111002/ФКВ-08 , №6-0111002/ФК-08 та будь-яких претензій зі сторони відповідача за вказаними договорами, зважаючи на наявність невилученого запису щодо іпотеки, яка виступала забезпеченням за вищезазначеними кредитними договорами, остання суду також не надала.

Відповідно до положень ст. 593 ЦК України право застави має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсним до припинення основного зобов'язання. У разі припинення права застави на нерухоме майно до державного реєстру вносяться відповідні дані.

Враховуючи те, що позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження виконання зобов'язань ОСОБА_3 за кредитними договорами №5-0111002/ФКВ-08 від 31.01.2008 року , №6-0111002/ФК-08 від 31.01.2008 року , тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що іпотека за договором № 5-0111002\ Zфквін-08 віди 31.01.2008 року не є припиненою відповідно до ст. 3 та ст. 17 Закону України "Про іпотеку".

Посилання позивача на лист НБУ від 23.05.2017 року № 20-0009/36703 з якого вбачається, що у зв’язку із завершенням строку ліквідаційної процедури ТОВ «Укрпромбанк» заборгованість ОСОБА_3 до його вигодонабувачів – ТОВ «Інвестиційна компанія « ІФГ КАПІТАЛ» не передавалась, а також та обставина, що ТОВ «Укрпромбанк» або інша юридична особа до цього часу не зверталась до позивача з вимогою про стягнення коштів за кредитним договором, не може бути беззаперечним підтвердженням виконання основних зобов’язань по вказаним договорах з боку позивача та відсутності заборгованості по ним перед банком.

Порядок внесення до Державного реєстру обтяжень рухомого майна відомостей про виникнення, зміну та припинення обтяжень регламентується Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", Порядком ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 5 липня 2004 року (далі - Порядок) та Інструкцією про порядок ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна та заповнення заяв, затвердженою наказом Міністерства юстиції України № 73/5 від 29 липня 2004 року.

Пунктом 25 Порядку визначено, що реєстратор вносить до Реєстру відомості про припинення обтяження в день надходження заяви чи рішення уповноваженого органу.

Згідно із ст. 3 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувача на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов'язує виникнення прав і обов'язків щодо рухомого майна.

Згідно з ст. 11 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" обтяження рухомого майна реєструються в Державному реєстрі в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 43 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі рішення суду або заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України чи індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів та інформація про припинення обтяження.

Відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п'яти днів зобов'язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру. У разі невиконання цього обов'язку обтяжувач несе відповідальність за відшкодування завданих збитків.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України "Про іпотеку" відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінетом Міністрів України № 868 від 17 жовтня 2013 року п. 71 передбачено, що державна реєстрація припинення обтяження нерухомого майна іпотекою проводиться нотаріусом одночасно із зняттям ним заборони, накладеної під час посвідчення договору іпотеки.

При цьому встановлено, що до моменту звернення до суду із даним позовом ОСОБА_3 не зверталась до ТОВ « Український промисловий банк», або до іншої юридичної особи із заявою, в якій би просила вчинити дії, передбачені чинним законодавством України, спрямовані на зняття заборони відчуження та здійснення державної реєстрації припинення іпотеки.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов мотивованого висновку про відсутність правових підстав для скасування обтяження предмета іпотеки.

Відповідно до частин першої та другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що 13 лютого 2018 року на адресу апеляційного суду від представник ОСОБА_3- ОСОБА_4 надійшло клопотання про доручення доказів, а саме, копію довідки Укпромбанк № 071.1462 від 20.05.10 року за підписом відповідальної особи за ліквідацію ЗФ ТОВ «Українського промислового банку» ОСОБА_7, зі змісту якої вбачається, що заборгованість ОСОБА_3 за кредитним договором № 500111002\ФКВ-08 від 31 січня 2008 року погашена в повному обсязі 19 травня 2010 року, водночас, на зазначену довідку останній в апеляційній скарзі не посилався ( а.с. 98).

Вищезазначену довідку надав ОСОБА_3 приватний підприємець ОСОБА_8, що нібито вона знаходилась у нього серед документів, наданих ОСОБА_3 в травні 2010 року з метою продажу квартири № 94, розташованої в будинку № 31 за адресою м. Запоріжжя, вулиця Сорок Років Радянської України ( а.с. 97-98).

Дослідивши зазначену довідку, колегія суддів не бере її до уваги, оскільки оригіналу цієї довідки представник ОСОБА_3 – ОСОБА_4 суду не надав, копія цієї довідки не засвідчена належним чином відповідно до положень ст. 95 ЦПК України. Крім того, з копії цієї довідки вбачається, що заборгованість ОСОБА_3 погашена в повному обсязі лише за кредитним договором № 5-0111002\ФКВ-08 від 31 січня 2008 року, натомість, іпотечним договором № 5-0111002/Zфквіп-08 забезпечені вимоги Іпотекодержателя ТОВ «Український промисловий банк» за двома кредитними договорами, в тому й числі, за кредитним договором № 6-0111002/ФК – 08 від 31.01.2008 року .

На думку колегії суддів, висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для залишення заявлених позовних вимог без задоволення є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи апеляційної скарги, які зводяться до переоцінки доказів, яким суд першої інстанції надав належну оцінку, висновків суду першої інстанції не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановленого у справі рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 374, 375 , 381-384 ЦПК України колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 06 жовтня 2017 року у цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 21.05. 2018 р.

Головуючий

Судді: