Ухвала суду № 74146578, 04.05.2018, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 2018/6-317/11

Провадження № 6/638/261/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2018 року Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:

Головуючого: судді Шишкіна О.В.,

за участю секретаря Голуб Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання приватного виконавця виконавчого округу Харківської області ОСОБА_1 про примусове проникнення до приміщення боржника, ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1), яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1,

ВСТАНОВИВ:

Приватний виконавець виконавчого округу Харківської області ОСОБА_1 звернувся до суду з поданням про примусове проникнення до приміщення божника, ОСОБА_2, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Подання обґрунтовано тим, що на виконанні Приватного виконавця виконавчого округу Харківської області ОСОБА_1 перебуває зведене виконавче провадження №55589625 на загальну суму стягнення з урахуванням розміру суми стягнення, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця, всього 212207,87 грн. з примусового виконання виконавчого листа №2018/6-317/11 від 30.01.2013 року, виданого Київським районним судом міста Харкова про стягнення в солідарному з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_1 ), ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_2, АДРЕСА_3, ІПН НОМЕР_2), ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ПАТ «Мегабанк» заборгованість за кредитним договором №65/2008-МК-USD від 23.07.2008 року, станом на 01.07.2011 року, в розмірі 24894,66 доларів США та 6227,97 грн., яка складається з наступного: залишок кредиту 24573,01 доларів США, залишок нарахованих та несплачених процентів - 321,65 доларів США, штраф - 6227,97 грн., станом на 17.01.2018 року залишок заборгованості складає 7251,54 доларів США та 40922,47 грн (АСВП №55573227 постанова про відкриття виконавчого провадження від 18.01.2018 року) та виконавчого листа №2018/6-317/11 від 30.01.2013 року, виданого Київським районним судом міста Харкова.

Приватний виконавець вказує, що відповідно до роздруківки з офіційної сторінки Укрпошти в мережі інтернет, постанови про відкриття виконавчого провадження, які були надіслані 19.01.2018 року рекомендованим листом, боржнику вручені особисто 23.01.2018 року. Також на вимогу приватного виконавця, протягом п’яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження, в порушення п.3 ч.5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», боржником декларацію про доходи та майно не надано.

Керуючись ч.2 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження», стягнення за виконавчим документом в першу чергу звертається на грошові кошти на рахунках відкритих в банках чи інших фінансових установах боржника.

Відповідно до відповіді Державної фіскальної служби, на ім’я боржника відсутні відкриті розрахункові рахунки в банківських установах.

Відповідно до відповіді Управління Пенсійного фонду України, боржник отримує офіційний дохід на підприємстві.

Відповідно до відповіді Регіонального сервісного центра, на ім’я боржника зареєстровані транспортні засоби, які оголошено у розшук.

За відомостями Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання встановлено, що боржник зареєстрований за адресою, вказаною у виконавчому листі, а саме АДРЕСА_4.

Також заявник стверджує, що 27.03.2018 року боржник не допустив приватного виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій, на підтвердження чого надав копію акта приватного виконавця від 27.03.2018 року.

За положеннями ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, у зв'язку з чим має право безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх.

У виконавчому листі №2018/6-317/11 від 30.01.2013 року, виданого Київським районним судом міста Харкова говориться про стягнення солідарно з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_1 ), ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_2, АДРЕСА_3, ІПН НОМЕР_2), ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ПАТ «Мегабанк» заборгованість за кредитним договором №65/2008-МК-USD від 23.07.2008 року, станом на 01.07.2011 року, в розмірі 24894,66 доларів США та 6227,97 грн., яка складається з наступного: залишок кредиту 24573,01 доларів США, залишок нарахованих та несплачених процентів -321,65 доларів США, штраф -6227,97 грн., станом на 17.01.2018 року залишок заборгованості складає 7251,54 доларів США та 40922,47 грн (АСВП №55573227 постанова про відкриття виконавчого провадження від 18.01.2018 року) та виконавчого листа №2018/6-317/11 від 30.01.2013 року, виданого Київським районним судом міста Харкова.

Відповідно до ст. 540 Цивільного процесуального кодексу України, якщо у зобов'язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов'язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 541 Цивільного процесуального кодексу України, солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження», заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об’єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов’язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до п. 13 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець вправі звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб;

З вказаним правом державного виконавця кореспондуються норми ст. 376 ЦПК України, згідно з якими питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи за поданням державного виконавця.

У відповідності до ст. 30 Конституції України, кожному гарантується недоторканість житла. Не допускається проникнення до житла чи іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку як за вмотивованим рішенням суду. Водночас, гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема, для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства.

Згідно ст.ст. 12, 29 Загальної декларації прав людини 10.12.1948 року, ст. ст.8, 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950 року, п. 1 ст. 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 16.12.1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла.

При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання та поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.

Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв’язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду.

Відповідно до ст. 439 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Між тим, виходячи зі змісту зазначеної статті, примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб), можливе лише у разі, якщо боржник чи інша особа ухиляється або перешкоджає державному виконавцю у його вільному доступі до житла чи іншого володіння особи з метою провести виконавчі дії.

При вирішенні подання про надання дозволу на примусове проникнення до володіння боржника суд має переконатися, що боржник перешкоджає виконанню рішення суду, що унеможливлює його примусове виконання, чим порушує права стягувача.

В своєму акті від 27.03.2018 року приватний виконавець зазначає, що боржник не допустив його до житла за адресою АДРЕСА_4 для проведення виконавчих дій. Із зазначеного акту не зрозуміло яким саме чином боржник не допустив до житла, чи був боржник вдома, тому суд не може бути переконаним, що боржник перешкоджає виконанню рішення суду.

Керуючись ст. 208-210, 293, 294, 296, 376 ЦПК України, ст. 30 Конституції України, ст.ст. 12, 29 Загальної декларації прав людини 10.12.1948 року, ст. ст.8, 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950 року, п. 1 ст. 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 16.12.1966 року, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Харківської області ОСОБА_1 про примусове проникнення до приміщення боржника, ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1), яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 – відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Апеляційного суду Харківської області через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом 15 днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя: О.В.Шишкін