Рішення № 74142840, 22.05.2018, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

№ 243/11819/17

Справа № 2/243/623/2018

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2018 року Слов’янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючий суддя Пронін С.Г.

при секретарі Жильцові Р.Д.

розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Слов’янську Донецької області цивільну справу за позовом адвоката ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, до ОСОБА_3 міської ради, третя особа Державний нотаріус Другої білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області ОСОБА_4, про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, звернувся до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги наступним. 27 лютого 2015 року померла тітка ОСОБА_2 – ОСОБА_5 Після її смерті залишилася спадщина, що складається з однокімнатної квартири № 8 в будинку № 3, розташованому по вул. Короткова у м. Горлівка Донецької області, яку померла 20 квітня 2002 року заповіла ОСОБА_2 З метою отримання свідоцтва про право на спадщину 08 липня 2015 року остання звернулася до Державного нотаріуса Другої білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області ОСОБА_4, однак отримала відмову, обґрунтовану тим, що право власності на вищевказану квартиру за померлою зареєстроване не в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а в ОСОБА_3 міському бюро технічної інвентаризації, натомість враховуючи, що місто Горлівка Донецької області відноситься до населених пунктів, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, нотаріус позбавлений можливості перевірити чи не змінився перехід права власності на зазначену квартиру. Враховуючи викладене, позивач просить суд задовольнити його позовні вимоги та визнати за ОСОБА_2 в порядку спадкування за заповітом після померлої ОСОБА_5 право власності на квартиру № 8 в будинку № 3, розташованому по вул. Короткова у місті Горлівка Донецької області.

Позивач – адвокат ОСОБА_1, а також особа, в інтересах якої він діє – ОСОБА_2, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з’явилися, надали суду заяви, в яких просили суд справу розглядати в їх відсутність, позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 міської ради, будучи повідомленим про час, дату та місце розгляду справи відповідно до вимог ст. 1-1 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв’язку з проведенням антитерористичної операції» через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, в судове засідання не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не надав. Відповідно до ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і який не подав відзив на позов, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Третя особа – Державний нотаріус Другої білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області ОСОБА_4, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з’явилася, проте надала суду заяву, в якій просила справу розглядати в її відсутність.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

З свідоцтва про право власності на житло № 386, виданого Відділом приватизації державного житлового фонду виконкому міської ради 17 лютого 2000 року, вбачається, що квартира № АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_5. Вказане право власності зареєстроване 22 лютого 2000 року ОСОБА_3 міським бюро технічної інвентаризації та зареєстроване в реєстровій книзі № 188 за реєстровим № 52584.

Частиною першою статті 182 ЦК України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Пунктами 1.4-1.6 Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 121 від 09 червня 1998 року, яка діяла на момент виникнення у ОСОБА_5 права власності на вищевказану квартиру, визначено, що державній реєстрації в бюро технічної інвентаризації підлягають об'єкти нерухомості, розташовані на всій території України (населених пунктах, військових містечках, військових частинах, аеропортах, річкових і морських портах, заповідниках, заказниках, на дорогах, полігонах і т.п.). Державну реєстрацію права власності на об'єкти нерухомого майна здійснюють державні комунальні підприємства - бюро технічної інвентаризації. Державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна в бюро технічної інвентаризації є обов'язковою для власників, незалежно від форми власності.

Згідно з ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов’язкової реєстрації.

Отже ОСОБА_5 набула право власності на квартиру № АДРЕСА_1 22 лютого 2000 року.

З приписів ч. 1 ст. 317, ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України слідує, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Таким чином, ОСОБА_5, як власник зазначеної квартири, мала право розпорядитися їй шляхом вчинення заповіту, оскільки відповідно до ст. 1223 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Так, ОСОБА_5 20 квітня 2002 року заповіла все своє майно ОСОБА_2 Даний заповіт було посвідчено 20 квітня 2002 року о 10 годині 50 хвилин державним нотаріусом Другої ОСОБА_3 державної нотаріальної контори ОСОБА_6 та зареєстровано в реєстрі за № 1078.

Як вбачається зі свідоцтва про смерть серії І-ОК № 333601, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції у Київській області 03 березня 2015 року, ОСОБА_5 померла 27 лютого 2015 року, про що 03 березня 2015 року складено відповідний актовий запис № 399, а отже згідно з нормами ст. 1220 ЦК України з цього часу відкрилася спадщина.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Частиною 1 статті 1268 та частиною 1 статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

З постанови державного нотаріусу Другої білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області ОСОБА_4 про відмову у вчинені нотаріальної дії № 915 від 01 квітня 2016 року, слідує, що ОСОБА_2 08 липня 2015 року подала заяву про прийняття спадщини, яка складається з квартири № АДРЕСА_1, після померлої 27 лютого 2015 року ОСОБА_5. Однак їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки право власності на вищевказану квартиру за померлою зареєстроване не в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а в ОСОБА_3 міському бюро технічної інвентаризації, натомість враховуючи, що місто Горлівка Донецької області відноситься до населених пунктів, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, перелік яких затверджений Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1275-р від 02 грудня 2015 року, нотаріус позбавлений можливості перевірити чи не змінився перехід права власності на зазначену квартиру.

В той же час, враховуючи, що відповідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна № 124763643 від 22 травня 2018 року, право власності на вищенаведену квартиру за жодною особою не зареєстроване, та приймаючи до уваги, що з матеріалів справи вбачається, що жодна особа не зверталася до нотаріусу для отримання свідоцтва про право на спадщину, яка складається з даної квартири, суд приходить до

переконання, що позовні вимоги ОСОБА_1 в судовому засіданні знайшли своє підтвердження, а тому підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 259, 263-268, 273, 280-283, 289 ЦПК України, ст. 182, ч. 1 ст. 317, ч. 1 ст. 319, ст. 328, ч. 4 ст. 334, ст. ст. 1220-1222, 1268-1270, 1297 ЦК України, ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження», суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги адвоката ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, в порядку спадкування за заповітом після померлої 27 лютого 2015 року ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на квартиру № 8, в будинку № 3, розташованому по вулиці Короткова у місті Горлівка Донецької області.

Рішення може бути оскаржене в судову палату по цивільних справах Апеляційного суду Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Слов’янського

міськрайонного суду ОСОБА_7