Постанова № 74142757, 11.05.2018, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа №265/7424/17

Провадження №2-а/265/75/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2018 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Щербіна А.В., за участю секретаря судового засідання Себко Г.Л., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Лівобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду України м.Маріуполя Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

24 жовтня 2017 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя Донецької області з позовом до Лівобережного об’єднаного Управління Пенсійного фонду України м.Маріуполя Донецької області(надалі – Управління ПФУ) про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії.

Обгрунтування позову:

Згідно листа №3730 від 20.09.2017р., виданого Вишгородською рай.адміністрацією Київської обл., довідка від 03.04.2015 р. №НОМЕР_1, яка видана позивачці ОСОБА_1 заблокована в Єдиній інформаційній базі ВПО.

Оскільки позивач має у власності квартиру №29 у будинку №28 у м.Маріуполі, Позивач у квітні вирішила зареєструватись у м.Маріуполі та написала заяву Управлінню ПФУ про переведення її як пенсіонера з Вишгородського УПФУ до Лівобережного об’єднаного Управління Пенсійного фонду України м.Маріуполя Донецької області у зв’язку зі зміною місця перебування.

У квітні 2017 р. Позивачу було припинено виплату пенсії без будь яких повідомлень та попереджень. Рішення про зупинення пенсії позивач також не отримувала.

У травні, липні та жовтні 2017 р. Позивач зверталась особисто з заявою до відповідача про поновлення виплати пенсії та у зв’язку зі зміною статусу, так як Позивач отримала реєстрацію у АДРЕСА_1.

У вересні 2017р. Позивач отримала відповідь №3730 від 20.09.2017 р. про скасування довідки про взяття на облік ВПО та була виключена з реєстру внутрішньо переміщених осіб. У зв’язку з чим звернулась 05.10.2017 р. з письмовою заявою про поновлення пенсії. Разом з заявою були надані наступні документи: копія паспорту та ІНН, інформаційна довідка про зняття з обліку з реєстру внутрішньо переміщених осіб №3730 від 20.09.2017р.

Згідно усної відповіді працівників Управління ПФУ вказано, що заява на поновлення буде опрацьована та виплата пенсії буде відновлена, але по теперішній час пенсія Позивачу як постійному мешканцю м.Маріуполя не поновлена.

Вважала дії Управління ПФУ неправомірними у припиненні виплати пенсії з огляду на наступне:

Підстави для припинення виплати пенсії передбачені ч.1 ст.49 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (надалі – ОСОБА_2 №1058-IV) вказаного закону, а саме: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.

З аналізу постанов Кабінету Міністрів України №531 від 01.10.2014 року, №637 від 05.11.2014 року, №595 від 07.11.2014 року випливає, що ними встановлено спеціальний порядок здійснення страхових виплат для осіб, які тимчасово переселилися з району проведення антитерористичної операції, тобто особливості виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам.

Проте зазначені підзаконні нормативні акти не є законами, а тому не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

Окрім того позивач з травня 2017 р. не має статусу переселенця, оскільки постійно мешкає за адресою у м.Маріуполі.

За таких обставин Позивачка, як особа, яка проживає на території Лівобережного району м.Маріуполя Донецької області (вказаний факт підтверджується відповідною довідкою та штампом у паспорті), має право на поновлення виплати пенсії за віком, починаючи з 01.04.2017 року без будь який перевірок з боку комісій.

Посилання відповідача на те, що мається тільки електронна пенсійна справа і тому неможливо нарахувати пенсію, а також беручи до уваги те, що немає ніякого рішення про зупинення виплати пенсії, є звуженням прав громадян.

ОСОБА_2 №1058-IV, ні будь-який інший ОСОБА_2 України з питань пенсійного забезпечення не передбачає будь-яких підстав призупинення виплати пенсій.

Рішення Управління ПФУ про припинення з квітня 2017 року виплати пенсії позивачу не надано.

Таким чином Відповідач не приймаючи жодного рішення з квітня 2017 року безпідставно припинив виплату пенсії Позивачу.

Вказувала, що не може вплинути на рішення суду і протокол засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, оскільки Позивач зареєстрований на підконтрольній території та зупинення виплати пенсії позивачу здійснено без прийняття відповідного рішення і за відсутності законодавчо встановлених підстав для його зупинення.

Посилаючись, зокрема на ст.ст. 8, 19, 22, 24, 46, 64, 92 Конституції України, ОСОБА_2 України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ОСОБА_2 України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», ОСОБА_2 України «Про боротьбу з тероризмом», ОСОБА_2 України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання», рішення ЄСПЛ у справах «Пічкур проти України», «Ілашку та інші проти Молдови та Росії», просила суд: 1) визнати дії Лівобережного об’єднаного Управління Пенсійного фонду України м.Маріуполя Донецької області незаконними щодо припинення з квітня 2017 року виплати Позивачу пенсії та зобов'язати Лівобережне об’єднане Управління Пенсійного фонду України м.Маріуполя Донецької області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2017 року; 2) судові витрати покласти на Відповідача.

Відзив на позовну заяву:

Відповідач письмових заяв по суті до суду не подав.

Розгляд по суті:

В судове засідання ОСОБА_1 не з’явилася, подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності. Позовні вимоги підтримувала та просила їх задовольнити.

Представник Управління ПФУ в судове засідання не з’явився, повторно подав до суду заяву про перенесення розгляду справи у зв’язку з неможливістю явки в судове засідання. Про причини неможливості явки судове засідання суд не повідомив, докази поважності причин неявки до суду не подав.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Неявка в судове засідання сторін, на думку суду не є перешкодою для розгляду справи на підставі наявних у ній доказів, оскільки сторони були належним чином повідомлені про місце, день та час розгляду справи та на власний розсуд розпорядилися своїм правом прийняття участі в судовому розгляді.

При цьому, суд вважає, що повторна неявка в судове засідання без поважних причин представника Управління ПФУ не може бути виправданою підставою для затягування у захисті права Позивача, яка є особою похилого віку, на соціальний захист.

Фактичні обставини:

Відповідно до ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частина 1 ст.78 КАС України передбачає, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Судом встановлено, що ОСОБА_1є пенсіонером за віком (номер особового рахунку №127370/0545) з 2007 року.

05.10.2017 року ОСОБА_1 звернулася до Управління ПФУ із заявою про поновлення виплати пенсії за віком з 01.04.2017 року.

Доказів того, що ОСОБА_1 була поновлена виплата пенсії за віком суду не надано.

Оцінка суду:

Частина 2 ст.19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.

Відповідно до ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (надалі - ОСОБА_2 №1058-IV) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно з ч.1 ст.4 Закону № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

За приписами ч.3 цієї статті виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 вказаного Закону передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Відповідно до положень ст.49 Закону №1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Відтак, припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав, визначених ст.49 Закону №1058-IV.

Частина 2 ст.77 КАС України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же, суду не надано доказів того, що Управлінням ПФУ приймалося рішення про припинення виплати пенсії з підстав передбачених ст.49 Закону №1058-IV.

Не надано суду й доказів того, що Управління ПФУ після отримання заяви ОСОБА_1 про поновлення виплати пенсії діяло з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому, суд вважає за необхідне застосувати положення Конституції України, за якими, в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1, 3 Конституції України). Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Основного Закону України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, виконанням трудових обов’язків і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

До того ж, відповідно до ч.2 ст.7 КАС України, суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. А згідно з ч.3 ст.7 КАС України, у разі невідповідності правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Враховуючи наведені обставини та норми чинного законодавства, зокрема, відсутність рішення пенсійного органу про припинення виплати пенсії ОСОБА_1, а також чутливість питання для особи похилого віку щодо отримання соціального захисту від держави та неприпустимість з боку органів пенсійного фонду у затягуванні прийняття рішення за заявою Позивача про поновлення виплати пенсії, суд робить висновок, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.6, 8, 9, 72, 77, 242 – 246, 250 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Лівобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду України м.Маріуполя Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

2. Визнати дії Лівобережного об’єднаного управління пенсійного фонду України м.Маріуполя в Донецької області щодо припинення з квітня 2017 року виплати пенсії ОСОБА_1 незаконними.

Зобов’язати Лівобережне об’єднане управління Пенсійного фонду України м.Маріуполя Донецької області(87500, Донецька область, м.Маріуполь, пр.Перемоги, 16, код ЄДРПОУ 41250905) поновити виплату пенсії ОСОБА_1 (87500, АДРЕСА_2; податковий номер НОМЕР_2).

3. Це рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст цього рішення складено 21.05.2018 року.

Суддя А.В. Щербіна