Вирок № 74142715, 22.05.2018, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа №265/3518/17

Провадження №1-кп/265/113/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2018 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді - Щербіна А.В., за участю секретаря судового засідання – Себко Г.Л., прокурора – Луценко О.В., потерпілого – ОСОБА_1, обвинуваченого – ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12017050000000166 від 13.05.2017 року за обвинуваченням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, одруженого, ІНФОРМАЦІЯ_3, який має на утриманні неповнолітніх дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4; ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5; раніше несудимого, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.272 КК України,

ВСТАНОВИВ:

02 квітня 2016 р. приблизно в 6 год. 40 хв., ОСОБА_2, працюючи водієм ДСО Жовтневого-Приморського району Комунального підприємства «Комунальник» (код ЄДРПОУ 32164402), яке розташоване за адресою: 87500, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Флотська (стара назва Червонофлотська), 167, виїхав на вантажному сміттєвозі марки МАЗ КО 43501 державний номер НОМЕР_1, 2004 року випуску, білого кольору, шасі Y3М53370240003192, який перебував на балансі зазначеного підприємства, через контрольно-пропускний пункт з метою подальшого здійснення відвантаження та вивезення побутових відходів за маршрутом №37 (прибирання контейнерних майданчиків: Міська лікарня №2 вул.Матросова; вул. К.Лібнехта; проспект Будівельників).

У подальшому, 02 квітня 2016 р. приблизно о 12 год., ОСОБА_2 на вказаному автомобілі прибув на територію комунального підприємства «Полігон ТПВ» (код ЄДРПОУ 32320725), яке розташоване за адресою: Донецька область, м.Маріуполь, Лівобережний район, пр.Єдинства, (Першого травня), 1 для вивантаження побутових відходів. Водій ОСОБА_2, після зважування зазначеного автомобіля на вагах, які розташовані на контрольно-пропускному пункті при в’їзді на територію звалищного полігону за вказаною адресою, проїхав до місця розвантаження побутових відходів, побачив сторонніх осіб, яким запропонував відійти від зазначеного автомобілю, після чого почав здійснювати розвантаження відходів.

Під час розвантаження відходів, переднє праве колесо автомобіля провалилося під сміття, кузов впав на правий бік, в результаті чого ОСОБА_6 був смертельно травмований. В результаті падіння кузову автомобіля, ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма: лоскутна забійна рана волосяної частини голови в потиличній ділянці зліва, субарахноїдальні крововиливи по конвекситальній поверхні лівої півкулі головного мозку. Дані тілесні ушкодження утворились від дії тупих предметів, якими могли бути виступаючи частини кузова автомобіля, та мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя. Причиною смерті ОСОБА_6 стала закрита черепно-мозкова травма: крововиливи під оболонки головного мозку.

Вказаний нещасний випадок стався внаслідок порушення вимог законодавства України про охорону праці з боку водія ДСО Жовтневого-Приморського району Комунального підприємства «Комунальник» ОСОБА_2, а саме дії останнього не відповідали вимогам п.3.2.9 та п.3.5.5 «Інструкції з охорони праці № 1 для водіїв», у вигляді того, що при розвантаженні ТПВ на звалищному полігоні необхідно переконатися, що поблизу не має сторонніх осіб і тільки після цього починати розвантаження. Дії водія ОСОБА_2, з технічної точки зору знаходяться в прямому причинному зв’язку з настанням нещасного випадку, а саме смерті ОСОБА_6

Таким чином, ОСОБА_2 вчинив порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на будь-якому підприємстві особою, яка зобов’язана їх дотримувати, якщо це порушення спричинило загибель людей, тобто злочин, передбачений ч.2 ст.272 КК України.

Встановлені судом обставини, підтверджуються безпосередньо дослідженими під час судового розгляду доказами, які були подані сторонами кримінального провадження, а саме:

-) допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.272 КК України визнав повністю, підтвердив вищезазначені факти та обставини вчиненого злочину, які викладені в обвинувальному акті, оголошеному прокурором в судовому засіданні, щиро каявся. Зазначив, що не заперечує проти дослідження доказів в порядку передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, така позиція є добровільною і сумніви з цього приводу у нього відсутні.

-) допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 зазначив, що загиблий був його батьком. Безпосереднім очевидцем вчинення злочину він не був. Також зазначив, що не заперечує проти дослідження доказів в порядку передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, така позиція є добровільною і сумніви з цього приводу у нього відсутні.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_2 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.272 КК України, при обставинах, викладених в обвинувальному акті, беручи до уваги, що учасники судового розгляду не оспорювали фактичні обставини справи, і судом встановлено, що учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позицій, роз'яснивши прокурору Луценко О.В., потерпілому ОСОБА_1, обвинуваченому ОСОБА_2, захиснику ОСОБА_3 положення ч.3 ст.349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти розгляду кримінальної справи в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються та розглядає справу у відповідності до ч.3 ст.349 КПК України.

Відповідно до ч.2 ст.272 КК України, кримінальна відповідальність настає за порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на виробництві або будь-якому підприємстві особою, яка зобов'язана їх дотримувати, якщо це порушення спричинило загибель людей.

Таким чином, оцінивши кожний доказ з точку зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв’язку, суд робить висновок, що вина ОСОБА_2 у вчиненні злочину доведена поза розумним сумнівом та його дії правильно кваліфіковано за ч.2 ст.272 КК України, оскільки він вчинив порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на виробництві або будь-якому підприємстві особою, яка зобов'язана їх дотримувати, якщо це порушення спричинило загибель людей.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_2 у відповідності до вимог ст.67 КК України судом не встановлено.

Обставиною, що пом’якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_2 у відповідності до вимог ст.66 КК України суд визнає щире каяття.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

ОСОБА_2 відповідно до ч.4 ст.12 КК України вчинив необережний тяжкий злочин, раніше не судимий, за місцем проживання характеризується посередньо, скарг від сусідів не надходило. На обліку в психіатричній лікарні та наркологічному диспансері не перебуває. Має на утриманні двох неповнолітніх дітей.

З урахуванням наведеного, конкретних обставин вчинення ОСОБА_2 злочину, особи обвинуваченого, його ставлення до вчиненого та їх наслідків, суд реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, вважає за необхідне призначити обвинуваченому основне покарання у вигляді позбавлення волі та додаткове покарання у вигляді позбавлення права обіймати посади водія категорії С, С1 в межах санкції ч.2 ст.272 КК України, яке є необхідним й достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових злочинів.

Водночас, суд вважає, що з урахуванням даних, які характеризують ОСОБА_2, виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, а тому також вважає за можливим на підставі ст.75 КК України звільнити його від відбування покарання із випробуванням, та покласти на нього додаткові обов’язки, передбачені п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України.

Крім того, в судовому засіданні обвинуваченому було роз’яснено, що він може бути звільнений від відбування покарання на підставі п.«в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році», оскільки не позбавлений батьківських прав та на день набрання чинності цим Законом має дітей, яким не виповнилося 18 років.

Обвинувачений ОСОБА_2 заявив клопотання про застосування до нього амністії відповідно до Закону України «Про амністію у 2016 році».

Прокурор Луценко О.В., потерпілий ОСОБА_1 та захисник ОСОБА_3 проти звільнення обвинуваченого від відбування покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2016 році» не заперечували.

Вирішуючи питання щодо можливості застосування до обвинуваченого амністії, суд виходить з наступного.

07 вересня 2017 року набрав чинності Закон України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 не позбавлений батьківських прав та на день набрання чинності цим Законом має дітей, яким не виповнилося 18 років.

Відповідно до п.«в» ч.1 ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році», звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, осіб, визнаних винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, не позбавлених батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років.

Підстав для не застосування амністії, передбачених ст.9 Закону України «Про амністію у 2016 році», судом не встановлено.

Таким чином, суд приходить до висновку, що на обвинуваченого ОСОБА_2 поширюється дія Закону України «Про амністію у 2016 році», а тому він підлягає звільненню від відбування призначеного йому покарання.

На підставі ч.4 ст.174 КПК України, скасувати арешт вантажного сміттєвоза марки МАЗ КО 43501 державний номер НОМЕР_1, 2004 року випуску, білого кольору, шасі Y3М53370240003192, який є речовим доказом та залишити його КП «Комунальник» (код ЄДРПОУ 32164402).

Відповідно до ч.1 ст.124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Таким чином, з обвинуваченого підлягають стягненню на користь держави судові витрати за проведення Донецьким НДІСЕ Міністерства юстиції України судової інженерно – технічної експертизи з охорони праці та безпеки життєдіяльності №668 від 28.04.2017 року в сумі 8332,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 369, 371, 373, 374, 376 КПК України, Закону України «Про амністію у 2016 році», суд

УХВАЛИВ:

1. ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.272 КК України та призначити йому покарання у вигляді 5 (п’яти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади водія категорії С, С1 на строк 2 (два) роки.

2. На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від призначеного покарання у вигляді 5 (п’яти) років позбавлення волі, встановивши йому іспитовий строк 2 (два) роки.

Відповідно до ст.76 КК України покласти на ОСОБА_2 наступні обов’язки: 1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

3. На підставі п.«в» ч.1 ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році», звільнити ОСОБА_2 від відбування основного та додаткового покарань, призначених за цим вироком.

4. Скасувати арешт вантажного сміттєвоза марки МАЗ КО 43501 державний номер НОМЕР_1, 2004 року випуску, білого кольору, шасі Y3М53370240003192 та залишити його КП «Комунальник» (код ЄДРПОУ 32164402).

5. Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати за проведення Донецьким НДІСЕ Міністерства юстиції України судової інженерно – технічної експертизи з охорони праці та безпеки життєдіяльності в сумі 8332 (вісім тисяч триста тридцять дві) гривні 80 копійок.

6. Цей вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

7. Цей вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

8. Копію цього вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

9. Копію цього вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя А.В.Щербіна