Рішення № 74138317, 11.05.2018, Васильківський міськрайонний суд Київської області

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/6563/17

Провадження № 2/362/795/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2018 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого – судді Корнієнка С.В., при секретарі Лагуті І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи – Служба у справах дітей та сім’ї Васильківської міської ради Київської області та Cлужба у справах дітей Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернулась до суду з вимогами про визначення місця проживання доньки сторін у справі - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, із нею, як матір'ю.

Свою позовну заяву вона обґрунтувала тим, що з 11 серпня 2010 року по 03 травня 2017 року перебувала в зареєстрованому шлюбі із відповідачем, від якого мають доньку ОСОБА_3.

На початку березня 2017 року, внаслідок неправомірної поведінки відповідача, вона була змушена переїхати на орендовану квартиру. Донька весь час залишилась проживати з нею, спорів щодо її місця проживання дитини не виникало. Відповідач час від часу відвідував доньку, вони разом проводили дозвілля, жодних обмежень в спілкуванні та перешкод в спілкуванні батьку з донькою я не чинила. Зі згоди відповідача їхня донька була зарахована до першого класу школи № 95 в м. Києві по вул. Щербакова, № 61 «г».

4 жовтня 2017 року відповідач, не повідомивши її, забрав доньку з їхнього з нею місця проживання. На її телефонні дзвінки він не відповідав, через деякий час, вона дізналась що її донька знаходиться за його місцем проживання.

Крім того, відповідач забрав без її згоди доньку зі школи. На даний час не існує жодних виключних обставин, за яких їхня донька може бути розлучена з матір’ю, вона має житло, яке відповідає санітарно-гігієнічним умовам, для доньки облаштована окрема кімната, що підтверджується актом обстеження умов проживання. Крім того, вона має постійне місце роботи та достатній рівень доходу, що дає можливість забезпечити її та дитину.

В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали в повному обсязі, просив визначити місце проживання дівчинки з її матір’ю.

Відповідач та його представник в судовому засіданні в задоволенні позову просили відмовити та залишити дитину проживати разом з батьком, зазначивши, що, саме, виходячи з інтересів дитини, відповідач вважає, що для дитини буде краще зараз проживати з ним, він розуміє і усвідомлює, що дівчинка потребує уваги як батька, так і матері, а тому, в жодному разі зі своєї сторони не буде перешкоджати побаченням позивачки із дитиною, разом з тим, виходячи із ситуації, що склалась на сьогоднішній день, на думку відповідача, перебування доньки в сім’ї заявниці негативно впливає на її розвиток, виховання та здоров’я, зі свого боку він гарантує, що зробить усе можливе для повноцінного розвитку своєї дитини, створить для неї всі необхідні умови, щоб донька виросла у сім’ї де її люблять та поважають.

Представник третьої особи в судовому засіданні заперечували щодо задоволення позову та зазначив, що підтримує щоб дитина залишилась проживати з батьком.

Представник служби у справах дітей Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації (за останнім відомим місцем проживання позивача) в судове засідання не з’явився, хоча установа повідомлялася судом належним чином.

Свідок ОСОБА_4, мати позивачки, в судовому засіданні просила, що б її внучка – ОСОБА_3, проживала разом з матір’ю. Разом з тим, вона не заперечувала, що раніше через неналежне виконання заявницею своїх материнських обов’язків по відношенню до її доньки, які ставались постійно, ведення аморального способу життя, відсутності постійної роботи, залишення дитини на сторонніх невідомих осіб, нехтуючи її життям та здоров’ям, вона скаржилася на неї до відповідних державних органів.

В судовому засідання ОСОБА_5 – мати відповідача, просила при визначенні місця проживання її онучки ОСОБА_3 визначити місце проживання її з батьком, оскільки позивачка в 2013 році лишила свою хвору дитину на її сина, а сама поїхала невідомо куди, у зв’язку з чим вона взяла відпустку та доглядала за хворою дитиною, якій на той час не було і 3-х років

Свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7 сусіді родини ОСОБА_5 в судовому засіданні зазначили, що у визначений органом місцевого самоврядування час позивач свою доньку не відвідувала, крім того, не належним чином виконували свої материнські обов’язки, щодо піклування про неї, раптово залишаючи дитину та виїжджаючи з місця проживання у невідомому напрямку.

Суд, вислухавши сторони та дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступних підстав.

У відповідності до положень ст.ст.1 та 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, за захистом яких кожна особа має право звернутися до суду.

Згідно з положеннями ст.81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, та кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до положень ст.9 Конвенції ООН «Про права дитини», яка відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України, п.1 ст.17 Закону України «Про міжнародні договори України» є частиною національного законодавства, держави-сторони забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, крім якщо таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною чи не піклуються про неї або коли батьки проживають окремо і необхідне прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Принцип ст.6 Декларації прав дитини, за яким малолітня дитина може бути розлучена зі своєю матір'ю лише у винятковій ситуації не можна тлумачити таким чином, що у матері малолітньої дитини мається перевага перед батьком при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини, приймаючи до уваги рівність прав обох батьків щодо дитини, що витікає як зі ст.141 СК України, так зі змісту Конвенції про права дитини.

У відповідності до вимог ч.1 ст.161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов’язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров’я та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з положеннями ч.2 ст.155 СК України, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Аналогічна норма міститься і в ст.7 СК України, яка передбачає, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Як вбачається з положень п.18 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 року № 11, при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з'ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати.

Судом встановлено, що з 11 серпня 2010 року позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 03 травня 2017 року було розірвано (а.с.7).

Під час перебування в шлюбі, 10 лютого 2011 року у сторін народилася донька ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про народження дитини серії 1-БК № 248849, виданого 22.02.2011 року відділом реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві (а.с.4).

За договором оренди житлового приміщення від 07 жовтня 2017 року, громадянка ОСОБА_8 здає, а позивач ОСОБА_1 знімає в оренду 2 кімнати в трикімнатній квартирі за адресою: вул.В. Порика, 17 «б», кв. 73, м. Київ (а.с.21).

Згідно акту обстеження умов проживання служби у справах дітей Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 30 жовтня 2017 року, яке проводилось за адресою: м. Київ, вул.В. Порика, 17 «б», кв. 73, де проживала позивач ОСОБА_1, з донькою ОСОБА_3, санітарно гігієнічні умови відповідають нормі, квартира простора, зроблений сучасний ремонт, в наявності меблі, сучасна побутова техніка та предмети інтер’єру (а.с.6).

Відповідно до довідки ПАТ «Укрсоцбанк» № 09.302-86/96-9919 від 20.10.2017 року позивач ОСОБА_1 має картковий рахунок, де станом на 20.10.2017 року знаходяться кошти в сумі 101843,46 грн. (а.с.23).

З висновку інспектора Святошинського управління поліції ГУ НП в м. Києві, за результатами перевірки матеріалів ЄО № 70281 від 04.10.2017 року вбачається, що 04.10.2017 року до Святошинського УП ГУ НП у м. Києві із заявою звернувся ОСОБА_2 про те, що колишня дружина ОСОБА_1 забрала спільну дитину та теперішнє їх місце знаходження невідоме. В ході виконання матеріалу було встановлено, що 04.10.2017 року, від класного керівника своєї доньки, ОСОБА_2 дізнався, що його доньку ОСОБА_3, 02.10.2017 року з поганим самопочуттям зі школи забрала невідома дівчина, яка представилась нянею. Станом на 04.10.2017 року батько не знав з ким знаходиться дитина та в якому вона стані і у зв’язку з цим звернувся до органів поліції з відповідною заявою. Згодом стало відомо місце проживання м/л ОСОБА_3, а саме: м. Київ, вул. А. Туполева, 17 «д», кв. 41, але при візиті за даною адресою двері працівникам поліції ніхто не відчинив. На місце події було викликано власника квартири, який відчинив двері і в подальшому в квартирі було виявлено м/л ОСОБА_3 разом з невідомою жінкою ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка назвалася подругою ОСОБА_1, яка в свою чергу пояснила, що доглядала за дитиною поки мати дитини декілька днів була за містом у робочих справах. 06.10.2017 року до Святошинського УП ГУНП у м. Києві звернувся батько ОСОБА_2 з заявою з проханням розшуком доньки не займатись, оскільки вона знаходиться разом з батьком за місцем його мешкання (а.с.33).

Рішенням виконавчого комітету Васильківської міської ради Київської області про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 № 419 від 31.10.2017 року визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, з батьком ОСОБА_2 (а.с.36).

Рішенням виконавчого комітету Васильківської міської ради Київської області про визначення способу участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітньою донькою ОСОБА_3 № 420 визначено години спілкування ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітньою донькою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, кожної першої та третьої суботи з 10 до 14 години в присутності батька ОСОБА_2 або уповноваженої ним особи (а.с. 36).

Згідно актів від 02 грудня 2017 року, 16 грудня 2017 року, 17 лютого 2018 року та 03 березня 2018 року складеного відповідачем, позивач не з’явилась в час, визначений та відведений для неї, який визначений їй для участі в вихованні та спілкуванні з дитиною (а.с.54,55, 26, 27).

З акту служби у справах дітей та сім’ї Васильківської РДА обстеження житлово-побутових умов ОСОБА_3 від 19.10.2017 року, проведеного за адресо: Київська область, Васильківський район, с. Заріччя, вул. Першотравнева, 55, умови для проживання дитини наявні, є все необхідне для фізичного та розумового розвитку дитини (а.с. 44).

Згідно довідки про заробітну плату (грошове забезпечення, винагороду за цивільно-правовим договором) від 18.10.2017 року ОСОБА_2 працює в ТОВ «МАЯК» (а.с.45).

З довідки № 6627/02 від 10.10.2017 року про реєстрацію місця проживання особи вбачається, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.46).

Відповідно до довідки відділу з питань реєстрації місця проживання Васильківської міської ради Київської області про склад зареєстрованих осіб № 6626/02 від 10.10.2017 року. ОСОБА_2, зареєстрований разом з ОСОБА_3, в АДРЕСА_1 (а.с.47).

Згідно характеристики Васильківського відділу поліції ГУНП в Київській області від 15.12.2017 року ОСОБА_2 проживає за вище вказане адресою разом з матір'ю ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5 та малолітньою донькою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_2 має вищу освіту, більше двадцяти п’яти років перебуває на посаді директор ТОВ «Маяк», м. Васильків, Київської області. Зі слів сусідів за місцем проживання характеризується добре, турботливий батько, при зустрічі - ввічливий, скарг в мешканців с. Заріччя, Васильківського району надходило,публічний порядок не порушує, спиртними напоями не зловживає (а.с.48).

Відповідно до довідки Путрівського навчально-виховний комплексу «Гімназія - загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-дошкільний навчальний заклад» Васильківського районної ради Київської області № 220 від 18.012.2017 року, ОСОБА_3, учениця 1-Б класу, систематично відвідує навчальний заклад. Дівчинка завжди готова до уроків, охайно одягнена, забезпечена усім необхідним для навчального процесу. Батько учениці завжди приводить і забирає дівчинку після занять, бере участь у шкільних та класних заходах (а.с.49).

Згідно наказу ПрАТ «Гтель «Прем»єр ОСОБА_10» № 78-03/18 від 19.03.2018 року («про призначення на посаду різнороба») та довідки ПрАТ «Гтель «Прем»єр ОСОБА_10» № 765/218 від 04 квітня 2018 року, ОСОБА_1 з 19 березня 2018 року працює в компанії ПрАТ «Гтель «ОСОБА_10» на посаді адміністратора ресторану.

З характеристики ПрАТ «Гтель «Прем»єр ОСОБА_10» № 766/210 від 04.04.2018 року вбачається, що ОСОБА_1 за короткий період роботи зарекомендувала себе як грамотний та ініціативний фахівець повністю володіє теоретичними знаннями і практичними навичками в своїй професійній сфері. Вона завжди уважно та строк виконує все що доручається. Прагнучи до освоєння нових знань дуже активно бере участь в заходах спрямовані на підвищення кваліфікації. Трудову дисципліну ніколи не порушує, легко знаходить спільну мову з співробітниками, можна вважати надійним робітником, готовим надати допомогу в скрутній ситуації. Не курить, не вживає спиртні і інші одурманюючі препарати. За період роботи в організації, стягнень не мала.

Відповідно до акту обстеження проживання дитини ОСОБА_3, складеного службою у справах дітей Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 10.04.2018 року, проведеного за адресою: м. Київ, вул. Академіка, ТуполєваАДРЕСА_2, ОСОБА_1 бажає визначити місце проживання своєї доньки ОСОБА_3, з собою за вищевказаною адресою, в квартирі створені належні умови для виховання, належного догляду малолітньої дитини.

Згідно договору дарування квартири від 13.04.2018 року ОСОБА_4 мати позивача, подарувала останній квартиру за № 62 у будинку № 4 по вул. Академіка Туполєва у місті Києві.

При вирішені даного спору суд також приймає до уваги, що поняття «розлучення» не співпадає з поняттям «визначення місця проживання», оскільки мати дитини у разі визначення місця проживання дитини з батьком не обмежена у своєму праві на спілкування з дитиною, турботи відносно дитини та участі в її вихованні і може реалізувати свої права шляхом домовленості з батьком дитини щодо встановлення часу спілкування або за рішенням органу опіки та піклування, або за судовим рішенням. Обмеження у цьому разі стосується тільки місця проживання дитини до досягнення нею віку 14 років.

Відповідно до діючого сімейного законодавства суд при вирішенні спору про місце проживання дитини повинен врахувати те, хто з батьків проявляє більшу увагу до дитини і турботу про неї, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання дитини.

Судом також встановлено, що батько та мати дитини матеріально забезпечені, працюють, забезпечені житлом, проживають в нормальних соціально - побутових умовах, але дитина більше прихильна до батька, ходить до школи за місцем проживання відповідача, тому відібрання її від батька і повернення матері може спричинити дитині психологічну травму.

На даний час батько дитини не чинить перешкод матері у прийнятті участі у її вихованні, побачені з нею, які чинила мати батькові, коли дитина проживала разом з нею.

Суд наголошує, що саме на позивачці лежить відповідальність по відношенню до малолітньої дитини, яка повинна була докласти усіх зусиль для того, щоб у її доньки виникла любов і довіра до неї, прагнення бути разом із матір'ю. Між тим, у матеріалах справи відсутні докази того, що протягом усього часу, за який позивач проживає, як до того так й окремо від доньки, нею вчинялись активні дії щодо здійснення своєї батьківської відповідальності та налагодження із донькою добрих стосунків, крім того перебування доньки в сім’ї позивачки негативно впливає на її виховання та здоров’я, а в деякій мірі несе загрозу для дитини.

Враховуючи встановлені судом обставини, а саме певний образ життя заявниці, відсутність проживання за постійною адресою, та місця роботи, малолітній вік дитини та умови її теперішнього проживання, виходячи виключно із найкращих інтересів малолітньої дитини, суд приходить до висновку, що розлучення малолітньої дитини з батьком потягне за собою докорінну зміну сталого життєвого устрою дитини: зміну місця проживання, побутових умов, оточення. Такі наслідки негативно вплинуть на психічний стан малолітньої дитини, яка потребує знаходження у звичному для себе оточенні рідних, яким вона довіряє та до яких відчуває особливу прив'язаність.

На думку суду, позивач не позбавлена права на особисте виховання доньки іншим шляхом, зокрема, шляхом визначення порядку її участі у спілкуванні та вихованні дитини. Здійснюючи таку участь, відповідачка має можливість налагодити із донькою відповідний контакт та відновити її прихильність і довіру до себе.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст.1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 141, 160, 161 СК України, ст. 6 Декларації прав дитини, ст.ст. 4-13, 77-84, 259, 264-266, 269 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

В задоволені позову ОСОБА_11 відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги або по закінченню апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

У відповідності до Розділу ХІІ Перехідних положень (п. 15.5) апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до Апеляційного суду Київської області або через Васильківський міськрайонний суд Київської області, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Корнієнко С.В.