Рішення № 74138307, 15.05.2018, Васильківський міськрайонний суд Київської області

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/3042/17

Провадження № 2/362/281/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2018 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі головуючого – судді Корнієнка С.В., при секретарі Дрозденко К.О.,

розглянувши матеріали об’єднаної цивільної справи за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про виселення та визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням та зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_1, треті особи – Глевахівська селищна рада Васильківського району Київської області, приватний нотаріус Васильківського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_5 та ОСОБА_6, про визнання права на користування житловим приміщенням,-

в с т а н о в и в :

Позивач за первісним позовом звернулась до суду з вимогами про зобов’язання відповідачів не чинити перешкоди у здійсненні нею права володіння належними їй на праві власності за договорами купівлі-продажу будинку № 6 по вул. Гагаріна в смт. Глеваха Васильківського району Київської області та земельною ділянкою, на який він розташований, їх виселення з вищезазначеного житлового будинку без надання їм іншого жилого приміщення, визнання їх такими, що втратили право користування вищезазначеною нерухомістю та зняття відповідачів з реєстрації за цією адресою.

Позовні вимоги мотивовано також тим, що відповідачі безпідставно проживають в належній їй нерухомості та не виявили бажання виселитись та звільнити земельну ділянку. За таких обставин, їх проживання обмежує передбачені чинним законодавством права заявниці, як власника майна, на володіння, користування та розпорядження належним їй майном, зокрема можливості у здійсненні реєстрації у будинку своїх рідних.

Відповідачі та їх представник вимоги позову не визнали, вважаючи їх безпідставними, звернулися до суду з зустрічним позовом про визнання за ними право користування жилим будинком № 6 по вул. Гагаріна в смт. Глеваха.

Свій позов вони мотивували тим, що вони повністю несуть утримання вказаного спірного житлового приміщення та сплачують, на протязі останніх (тридцяти шести) років, всі комунальні витрати, а іншого житла крім нього не мають. На протязі всього часу свого проживання у зазначеному будинку вони користуються медичними, послугами поштового зв'язку виключно за вказаною адресою.

Позивач за первісним позовом та його представник в судовому засіданні свій позов підтримали та просили його задовольнити, а в задоволенні зустрічного позову – відмовити через його безпідставність та необґрунтованість.

Третя особа ОСОБА_6 в судовому засіданні просив первісний позов задовольнити, а в зустрічному позові відмовити.

Треті особи – приватний нотаріус та представник селищної ради в судове засідання не з’явилися, хоча про дату та місце розгляду справи судом повідомлялися належним чином. Від нотаріуса надійшов лист про розгляд справи без його участі.

Суд, вислухавши пояснення сторін та дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

У відповідності до положень ст.ст.1 та 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, за захистом яких кожна особа має право звернутися до суду.

Згідно з положеннями ст.81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, та кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ч.ч.3 і 4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до положень ст.47 Конституції України, кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Положеннями ст.157 ЖК України передбачено, що членів сім’ї власника житлового будинку може бути виселено у випадках передбачених частиною першою статті 116 цього Кодексу. Виселення провадиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.

Відповідно до вимог ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження.

За положеннями ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до положень ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону.

Виходячи зі змісту положень ч.2 ст.405 ЦК України, член сім’ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім’ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відповідно до положень ст.156 ЖК України, члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Положення ст.157 ЖК України встановлюють, що членів сім'ї власника жилого будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою статті 116 цього Кодексу. Виселення провадиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.

У відповідності до положень ч.1 ст.116 ЖК України, якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття, роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.

Положеннями ст.109 ЖК України передбачено, що виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом.

Право вимагати у судовому порядку виселення членів сім'ї, у тому числі колишніх, власник жилого будинку (квартири) має відповідно до статті 157 ЖК України, але за наявності обставин, передбачених частиною першою статті 116 цього Кодексу, зокрема, якщо вони систематичним порушенням правил співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявилися безрезультатними.

За приписами ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (на далі «Закон») зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

З огляду на те, що Закон є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, положення ст.7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

Відповідно до п. 3 Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру (затверджених постановою Кабінету міністрів України № 207 від 2.03.2016 року), реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється виконавчим органом сільської, селищної або міської ради, сільським головою (у разі коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено) (далі - орган реєстрації) на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради.

Судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу, посвідченого 18 серпня 2015 року приватним нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_7, за реєстровимі № 1507 та 1510, третя особа за зустрічним позовом ОСОБА_6 продав, а позивач за первісним позовом ОСОБА_1 купила житловий будинок, що знаходиться за адресою: смт. Глеваха Васильківського району Київської області, вулиця Гагаріна, будинок № 6, та земельну ділянку, площею 0,0840 га, кадастровий номер 3221455300:01:065:0028, на який він розташований.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 02 червня 2016 року по цивільній справі № 362/6789/15-ц відповідачам було відмовлено в у визнанні вищезазначеного домоволодіння спільною сумісною власністю подружжя, його поділ та виділення в натурі (т.1 а.с.36-39).

Законність зазначеного судового рішення підтверджена постановою Верховного суду від 14 лютого 2018 року (Т.1 а.с.235-239).

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 17 травня 2017 року, рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 15 лютого 2017 року по цивільній справі № 362/2139/16-ц було скасовано та ухвалено нове, яким в задоволені позову відповідачів у визнання недійсними договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки відмовлено (т.1 а.с.13-17).

Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, суд вважає, що вимоги позову про виселення відповідачів із займаного ним будинку, належного позивачеві за первісним позовом, є обґрунтованими та підлягають для задоволення.

Підстав для зобов’язання відповідачів не чинити перешкоди в користуванні майном відсутні, оскільки така вимога позову на думку суду є зайвою через заявлення іншої вимоги про їх виселення.

Крім того, підстав для визнання відповідачів за первісним позовом такими, що втратили право користування житлом, передбачених законом, суд не вбачає, крім того, такої необхідності немає, оскільки прийняття рішення про виселення осіб є підставою позбавлення їх права проживання, користування спірним житлом та зняття з реєстраційного обліку,

Суд також зазначає, що зняття особи з реєстрації місця проживання належить до компетенції органу реєстрації - виконавчого органу селищної ради на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної селищної ради, в даному випадку - виконкому Глевахівської селищної ради Васильківського району, а тому, зазначені вимоги підлягають розгляду в порядку іншого судочинства і в цій частині позову необхідно також відмовити.

Щодо вимог зустрічного позову суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями ч.1 ст.392 ЦК України, власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Оскільки позивачі за зустрічним позовом не набули права власності на будинок та земельну ділянку, що підтверджується рішеннями судів першої, апеляційної та касаційної інстанції, тому їх вимоги в даному випадку є безпідставними, такими, що не відповідають положенням ЦК України.

Крім того, суд вважає, що їх право на користування спірним житлом було похідним від таких прав на володіння зазначеною нерухомістю їх батька – третьої особи ОСОБА_6, який 18 серпня 2015 року скористався своїм прав на відчуження належного йому майна.

Таким чином, аналізуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що в задоволенні зустрічного позову необхідно відмовити.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку ст. 141 ЦПК України.

На підставі наведеного та керуючись п. 3 Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру, затверджених Постановою КМУ № 207 від 02 березня 2016 року, ст.150,156 ЖК України, ст.405 ЦК України, ст.ст. 4-13, 77-84, 259, 264-266, 269 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

Первісний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Виселити ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з будинку № 6 по вул.Гагаріна в смт.Глеваха Васильківського району Київської області без надання іншого жилого приміщення.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі, відповідно, ОСОБА_2 - 214 грн., ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по 213 грн., з кожного.

В задоволені зустрічного позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги або по закінченню апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

У відповідності до Розділу ХІІ Перехідних положень (п. 15.5) апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до Апеляційного суду Київської області або через Васильківський міськрайонний суд Київської області, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Корнієнко С.В.