Вирок № 74136458, 21.05.2018, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №274/4555/17 Головуючий у 1-й інст. Яковлєв О. С.

Категорія ч. 2 ст.186 КК України Доповідач Ляшук В. В.

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2018 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого – судді: Ляшука В.В.

суддів: Шевченко В.Ю., Кіянової С.В.

з участю

секретаря: Воробей Д.О.

прокурора: Селюченко І.І.

потерпілої: ОСОБА_1

обвинувачених: ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальне провадження №12017060050001260 за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Житомирської області Василіва О.Б. на вирок Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 22 лютого 2018 року, яким засуджено

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше не судимого,

- ч. 2 ст. 186 КК України на 4 (чотири) роки позбавлення волі.

Відповідно до ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного судом покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк 1 (один) рік 9 (дев’ять) місяців та покладено на нього обов’язки: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи, періодично з’являтися для реєстрації.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

Запобіжний захід ОСОБА_2 не обирався до набрання вироком законної сили.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця та проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого,

- ч. 2 ст. 186 КК України на 4 (чотири) роки позбавлення волі.

Відповідно до ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування призначеного судом покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк 1 (один) рік 9 (дев’ять) місяців та покладено на нього обов’язки: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, навчання та роботи, періодично з’являтися для реєстрації.

Запобіжний захід ОСОБА_3 не обирався до набрання вироком законної сили.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

Решту позовних вимог ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Речовий доказ у кримінальному провадженні після набрання вироком законної сили: мобільний телефон “Sony Xperia Z3 D6633” в корпусі чорного кольору з тріснутим екраном, ІМЕІ 357318064317576, який передано на зберігання потерпілій ОСОБА_1 - повернуто законному володільцю ОСОБА_1

Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь держави 175,92 грн. з кожного процесуальних витрат на залучення експерта при проведенні Житомирським НДЕКЦ МВС України судової товарознавчої експертизи.

в с т а н о в и л а:

Згідно вироку, 11 серпня 2017 року близько 23 год. ОСОБА_2 та ОСОБА_3, перебуваючи неподалік будинку №29-А по вул. Л. Карастоянової в м. Бердичеві, помітили раніше незнайому їм ОСОБА_1, яка, рухаючись по вулиці Л. Карастоянової в напрямку вулиці Пушкіна, несла на плечі жіночу сумку та в руці поліетиленовий пакет.

В цей час ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вирішили відкрито заволодіти чужим, належним потерпілій майном.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на відкрите заволодіння майном ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, діючи за попередньою змовою між собою, поблизу будинку №30 по вул. Л.Карастоянової в м. Бердичеві почали наздоганяти потерпілу ОСОБА_1

ОСОБА_2 відповідно до попередньої домовленості пробіг повз потерпілу, на відстані приблизно 10 м зупинився, розвернувся і почав йти їй на зустріч. Підійшовши до потерпілої ОСОБА_1, ОСОБА_2 наніс один удар правою рукою в обличчя ОСОБА_1

Після цього ОСОБА_3, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_2, розуміючи протиправність своїх дій, умисно, з корисливих мотивів наніс ОСОБА_1 ззаду не менше одного удару невстановленим досудовим розслідуванням предметом в область голови та спини.

Внаслідок злочинних дій ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження у вигляді підшкірних крововиливів голови, які є легкими тілесними ушкодженнями.

Подолавши таким чином волю ОСОБА_1 до опору, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, діючи за попередньою змовою між собою, відкрито заволоділи майном ОСОБА_1, а саме: жіночою сумкою зі шкірозамінника марки “Moschіno”, вартістю 250 грн., всередині якої знаходився мобільний телефон марки “Sony Xperia Z3 D6633”, вартістю 4123 грн. 02 коп., та гаманець з грошовими коштами в сумі 250 грн., а також поліетиленовим пакетом з яблуками, який матеріальної цінності для потерпілої не має, чим заподіяли потерпілій матеріальної шкоди на загальну суму 4623 грн. 02 коп.

Забравши вищевказані речі з собою, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зникли з місця вчинення злочину та в подальшому розпорядилися викраденими речами на власний розсуд.

Кримінальна відповідальність за злочин, у вчиненні якого ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнаються винними, передбачена ч. 2 ст. 186 КК України.

В апеляційній скарзі перший заступник прокурора Житомирської області Василів О.Б. не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження, кваліфікацію та доведеності їх вини вважає, що вирок суду щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є незаконним та підлягає скасуванню у зв’язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинувачених через м’якість.

Вказує, що суд першої інстанції не надав належної і достатньої правової оцінки тяжкості вчиненого ОСОБА_2 та ОСОБА_3 злочину, обставинам справи, що останні зухвало вчиняли злочин по відношенню до жінки, яка несла продукти харчування додому, є інвалідом 2 групи загального захворювання, за домовленістю та відповідно до розподілених між собою ролей.

Також, вказує, що суд при призначенні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 покарання врахував пом’якшуючу покарання обставину - добровільне відшкодування завданого збитку. Однак, потерпілій ОСОБА_1 відшкодовано лише матеріальну шкоду.

На час винесення вироку моральна шкода не відшкодована, що підтверджується частковим визнанням судом першої інстанції позовних вимог ОСОБА_1

Просить вирок суду щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати їх винними у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначити їм покарання - 5 (п’ять) років позбавлення волі.

Відповідно до ст.ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку - 3 (три) роки з покладенням обов’язків.

Виключити із мотивувальної частини вироку посилання на обставину, що пом’якшує їх покарання добровільне відшкодування завданого збитку.

Заслухавши доповідача, прокурора та потерпілу, які підтримали апеляційну скаргу, заперечення обвинуваченого ОСОБА_2 на апеляційну скаргу прокурора, пояснення обвинуваченого ОСОБА_3, який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши матеріали провадження відповідно до вимог ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду першої інстанції про фактичні обставини кримінального провадження та доведеність вини ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення підтверджується сукупністю досліджених під час судового розгляду і наведених у вироку доказів, є обґрунтованими і законними та апелянтом не оспорюються.

Не оспорюється в апеляційній скарзі також правильність кваліфікації дій ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 186 КК України.

Що стосується призначеного обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 покарання, то воно на думку колегії суддів є явно несправедливим через його м’якість.

Так, призначаючи покарання ОСОБА_2 та ОСОБА_3, судом першої інстанції було враховано тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та наслідки, обставини що пом’якшують їх покарання: щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку, відсутність обставин, що обтяжують їх покарання, характеризуючи дані про особу обвинувачених, які раніше не судимі, за місцем проживання характеризуються позитивно, офіційно не працюють.

При цьому колегія суддів враховуючи межі апеляційного розгляду, встановлені судом першої інстанції обставини, що пом’якшують їх покарання, відсутність обставин, що обтяжують їх покарання, дані про їх особи, а зокрема характеристику за місцем проживання, яка є позитивною, їх молодий вік, відшкодування матеріальних збитків потерпілій ОСОБА_1, а також думку потерпілої, яка не наполягала на суворій мірі покарання вважає, що покарання призначене їм судом першої інстанції у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі зі звільненням їх на підставі ст.ст. 75, 76 КК України з випробуванням буде достатнім для їх виправлення та попередження вчинення ними нових злочинів.

Однак, на думку колегії суддів, судом першої інстанції не в повній мірі враховано те, що злочин належить до категорії тяжких, обставини та спосіб вчинення злочину, які свідчать про зухвалість та підвищену небезпечність дій обвинувачених.

У зв’язку з цим колегія суддів погоджується з доводами прокурора, що призначений їм у відповідності до ст. 75 КК України іспитовий строк тривалістю 1 рік 9 місяців є недостатнім для того, щоб обвинувачені довели своє виправлення без реального відбування основного покарання.

Враховуючи характер, ступінь вчиненого кримінального правопорушення, вид і строк призначеного їм покарання, обставини, що характеризують обвинувачених колегія суддів вважає за необхідне призначити їм максимальний термін іспитового строку встановлений у ч.4 ст. 75 КК України.

Що стосується доводів прокурора про безпідставність врахування судом пом’якшуючої покарання обставини - відшкодування збитків потерпілій, то зазначені доводи задоволенню не підлягають, оскільки обвинувачені добровільно до ухвалення вироку відшкодували потерпілій матеріальні збитки, що підтвердила вона в суді апеляційної інстанції, а тому підстав для виключення цієї обставини з мотивувальної частини вироку про, що просить прокурор, колегія суддів не знаходить.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 420 КПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу заступника прокурора Житомирської області Василіва О.Б. задовольнити частково.

Вирок Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 22 лютого 2018 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - скасувати.

Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 186 КК України покарання - 4 (чотири) роки позбавлення волі.

Відповідно до ст.ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки з покладенням обов’язків: періодично з’являтись для реєстрації в уповноважений орган з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, навчання та роботи.

В решті вирок залишити без змін.

Касаційна скарга на судове рішення може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Судді: