Постанова № 74133880, 15.05.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 2а-1624/12/2670 Суддя (судді) першої інстанції: Федорчук А.Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Губської Л.В. та Сорочка Є.О.,

за участю секретаря - Часник А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство безпеки «КУБ» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство безпеки «КУБ» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві за участю Прокуратури Подільського району міста Києва (Київської місцевої прокуратури №7) про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агентство безпеки «КУБ» (далі - позивач, ТОВ «Агентство безпеки «КУБ») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач1), за участю Прокуратури Подільського району міста Києва про скасування податкових повідомлень-рішень від 02.12.2011 №0001212330 та №0001222330.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.03.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2012, позов задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 02.12.2011 № 0001212330 та № 0001222330.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.01.2015 названі рішення скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.05.2015, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2015, адміністративний позов товариства задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 02.12.2011 №0001212330 та №0001222330.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.04.2016 вищенаведені рішення судів першої та апеляційної інстанції скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Кєва від 11.09.2017 у задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство безпеки «КУБ» відмовлено повністю.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що укладені між позивачем та його контрагентом правочини відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміни у майновому стані учасників правочинів, є економічно виправданими, факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, оригінали яких було досліджено відповідачем під час здійснення перевірки, після чого вилучено у позивача. При цьому матеріали справи містять належні та достатні докази того, що господарські операції фактично відбулися, а операції позивача з контрагентом враховані відповідно до дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, в період з 03.11.2011 по 09.11.2011 посадовими особами Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва проведено невиїзну позапланову документальну перевірку ТОВ «Агентство безпеки «КУБ» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Леміш Груп» за період з 01.07.2009 по 31.03.2011, за результатами якої складено акт № 444/23-304/32620689 від 11.11.2011 (далі - Акт).

Зазначеною перевіркою встановлено порушення: п.1.32 ст.1, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11, п.16.4 ст.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Наказу ДПА України від 29.03.2003 №143 «Про затвердження форми Декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання», в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства на суму 2 103 236,00 грн., у тому числі за 3 квартали 2009 року - 237 991,00 грн., 2009 рік - 793 824,00 грн. ( у тому числі: 3 квартал 2009 року - 237 991,00 грн., 4 квартал 2009 року - 555 833,00 грн.), 1 квартал 2010 року - 506 421,00 грн., І півріччя 2010 року - 1 100 662,00 грн. (у тому числі: 1 квартал 2010 року - 506 421,00 грн., 2 квартал 2010 року - 594 241,00 грн.), 3 квартали 2010 року - 1 309 412,00 грн. (у тому числі: 1 квартал 2010 року - 506 421,00 грн., 2 квартал 2010 року - 594 241,00 грн., 3 квартал 2010 року - 208 750,00 грн.), 2010 рік - 1 309 412,00 грн., (у тому числі: у тому числі: 1 квартал 2010 року - 506 421,00 грн., 2 квартал 2010 року - 594 241,00 грн., 3 квартал 2010 року - 208 750,00 грн., 4 квартал 2010 року - 0 грн.); пп.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 663 096,00 грн., у тому числі за вересень 2009 року - 170 900,00 грн., жовтень 2009 року - 134 253,00 грн., листопад 2009 року - 148 280,00 грн., грудень 2009 року - 162 133,00 грн., січень 2010 року - 144 193,00 грн., лютий 2010 року - 135 913,00 грн., березень 2010 року - 125 030,00 грн., квітень 2010 року - 162 742,00 грн., травень 2010 року - 161 318,00 грн., червень 2010 року - 151 333,00 грн., липень 2010 року - 167 000,00 грн.

Висновки Акту мотивовані неправомірним включенням до складу валових витрат вартості придбаних у ТОВ «Леміш Груп» товарів/послуг та відповідних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, у зв'язку із наступним: згідно пояснень директора ТОВ «Леміш Груп» Солтиса Р.М. та засновника ТОВ «Леміш Груп» Люта В.Г. вони не причетні до фінансово-господарської діяльності підприємства; згідно з висновком спеціаліста підписи на договорах, податкових накладних, актах здачі-приймання робіт, видаткових накладних та рахунках-фактурах від імені колишнього директора ТОВ «Леміш Груп» Ващенка О.О., виконані не Ващенко О.О., а іншою особою; відповідно до бази даних кількість працюючих за 2010 рік 1 чоловік, інформація щодо наявності основних та обігових фондів згідно з поданою декларацією відсутня, остання податкова звітність підприємства за серпень 2010 року визнана недійсною.

На підставі вищенаведеного Акту податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 02.12.2011: №0001212330, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 2 629 045,00 грн., в тому числі за основним платежем - 2 103 236,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 525 809,00 грн.; №0001222330, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 2 078 870,00 грн., в тому числі за основним платежем - 1 663 096,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 415 774,00 грн.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За приписами пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 вищезазначеного Закону до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.п.5.3-5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Положеннями п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» закріплено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 вищезазначеного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

За змістом пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту сум сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього Закону).

Так згідно п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Наведені положення кореспондуються зі ст. 3 ГК України, згідно якої під господарською діяльністю також розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що підставою для виникнення у платника права на податковий кредит податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Так, з матеріалів справи вбачається, що основним видом діяльності ТОВ «Агентство безпеки «КУБ» є охорона об'єктів державної та недержавної форми власності та фізичних осіб, у тому числі виробничих та інших комерційних об'єктів нерухомості, що не заперечується відповідачем.

Між позивачем (замовник) та ТОВ «Леміш Груп» (виконавець) укладено ряд договорів про надання послуг контролю №01-09/1 від 01.09.2009, №05-1/1 від 05.01.2010, №03-03/1 від 03.10.2010, №04-04/1 від 01.04.2010, №05-05/1 від 05.05.2010, №06/06/2010-к від 01.06.2010, №01/07/2010-к від 01.07.2010, за умовами яких замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати замовнику за плату послуги з контролю (у тому числі дистанційному) із залученням відповідних технічних засобів за здійсненням охоронних заходів відносно об'єктів силами замовника, виявленню факторів, які можуть негативно вплинути на виконання замовником договірних зобов'язань відносно здійснення заходів по охороні об'єктів охорони, а також перепускного режиму.

Необхідність отримання таких послуг була зумовлена тим, що виявлення недоліків у роботі охоронників Позивача дало змогу вказані недоліки усунути, що в свою чергу попереджає їх виникнення при настанні реальних спроб порушення порядку на охоронюваному Позивачем об'єкті та повністю відповідає його господарській меті.

На підтвердження реальності спірних господарських операцій позивачем надано копії, належним чином оформлених первинних документів, зокрема, податкових накладних та акти здачі-приймання робіт (надання послуг).

Крім того, між позивачем (замовник) та ТОВ «Леміш Груп» (виконавець) укладено договори про надання послуг із виготовлення та розповсюдження поліграфічної продукції в межах України №02-09/1 від 02.09.2009, №01-10/1 від 01.10.2009, №03-11/1 від 03.11.2009, №02-12/1 від 02.12.2009, №04-1/1 від 04.01.2010, №01-02/1 від 01.02.2010, №01-03/1 від 01.03.2010, №322-04/1 від 01.04.2010, №06/2010/1-к від 01.06.2010, №07/2010/1-к від 01.07.2010, за умовами яких виконавець зобов'язується виготовити замовнику поліграфічну продукцію та забезпечити подальше розповсюдження цієї поліграфічної продукції в межах України у відповідності до укладеного договору, а замовник зобов'язується прийняти продукцію та послуги по розповсюдженню та оплатити їх вартість.

Приводом для укладання таких договорів стала необхідність популяризації послуг Позивача (охоронна діяльність) шляхом поширення серед невизначеного кола осіб інформації про позивача та його послуги у формі буклету, що обумовлює господарський характер таких послуг. Такі дії мають економічну цінність, оскільки направлені на підтримання обізнаності потенційних споживачів щодо послуг позивача, від надання яких він отримує дохід.

На підтвердження факту реального виконання зазначених господарських операцій, позивачем надано податкові накладні, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) та примірники рекламних листівок, що були підготовлені в рамках вищевказаних договорів.

Разом з тим, між позивачем (замовник) та ТОВ «Леміш Груп» (виконавець) укладено договір про надання послуг із правової роботи №02-09/2 від 02.09.2009, у зв'язку з відсутністю у штаті позивача на момент укладення такого посади юриста. Виконання умов договору підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) та податковою накладною.

03.09.2009 між позивачем (замовник) та ТОВ «Леміш Груп» (виконавець) укладено договір про проведення підбору персоналу №03-09/1, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання здійснити підбір персоналу для замовника з подальшим використанням в якості охоронників. Під підбором персоналу передбачалось надання пропозицій виконавцем щодо кандидатів на роботу у замовника в якості охоронників.

На підтвердження виконання умов вищенаведеного договору позивачем надано акт здачі-приймання робіт (надання послуг) та податкову накладну.

У вересні 2009 року між позивачем (замовник) та ТОВ «Леміш Груп» (виконавець) укладено договір про надання послуг із фотозйомки об'єктів №04-09/1 від 04.09.2009 відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надати послуги з проведення фотозйомки визначених замовником об'єктів, які вважаються замовником пріоритетними щодо проведення відносно них основної діяльності, щодо їх оточення на місцевості в прив'язці до місця розташування, з описом основних характеристик, а замовник зобов'язується прийняти та оплачувати такі послуги виконавця в порядку і на умовах, передбачених договором.

Послуги з проведення фотозйомки об'єктів, які вважаються замовником перспективними щодо проведення відносно них господарської діяльності, придбавались з метою підсилення охорони на об'єктах та перевірки потенційних місць порушення охорони, планування охоронних заходів та розробки схем по технічному облаштуванню об'єктів охоронними засобами

На підтвердження факту виконання умов даного договору позивачем надано акт здачі-приймання робіт (надання послуг) та податкову накладну.

Окрім того, між позивачем (покупець) та ТОВ «Леміш Груп» (продавець) укладено договір про продаж матеріальних цінностей (канцелярських товарів, меблів, сантехніки, спецодягу) №20-05/1 від 20.05.2010 відповідно до якого позивачем було придбано сорочки (х/б синя довгий та короткий рукав), костюми охоронників, берці шкіряні, канцелярські товари та меблі.

На підтвердження зберігання та використання, оприбуткування придбаних товарів позивачем надано документи, а саме: копію наказу №01/22/12-ОД від 22.12.2010 «Про проведення інвентаризації», копію Положення про порядок забезпечення працівників ТОВ «Агентство безпеки «КУБ» спеціальним одягом, спеціальним взуттям, іншими засобами індивідуального захисту та норм їх експлуатації, копію реєстру довіреностей за 2010 рік, копії рахунків-фактур, податкових накладних, видаткових накладних, актів списання малоцінних і швидкозношуваних предметів, інвентарні картки обліку основних засобів.

Таким чином, послуги та товари, придбані у ТОВ «Леміш Груп», замовлялись ТОВ «Агентство безпеки «КУБ» з метою їх використання у власній господарській діяльності та повністю відповідають господарській меті підприємства.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що оригінали усіх первинних та інших підтверджуючих документів по взаємовідносинам позивача ТОВ «Леміш Груп» досліджувались відповідачем під час перевірки, відомостей про відсутність у позивача будь-яких первинних та підтверджуючих документів акт перевірки не містить.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, серед іншого, зазначив, що первинні документи складені у межах спірних господарських операцій, не відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» у зв'язку із підписанням їх невстановленою особою.

Так, судом встановлено, що акти здачі-приймання (надання послуг) ТОВ «Леміш Груп» підписані від імені Ващенко О.О.

Матеріали справи міститься копію висновку спеціаліста від 02.06.2011 №895, що складений спеціалістом сектору техніко-криміналістичного забезпечення роботи Святошинського РУ майором Бондаренком Я.В., відповідно до якого зображення підписів від імені Ващенко О.О., в представлених на дослідження документах, а саме акти здачі-приймання (надання послуг) ТОВ «Леміш Груп», ймовірно виконані не Ващенко О.О., а іншою особою, та зазначено про неможливість наданні відповіді у категоричній формі через відсутність оригіналів документів та недостатньої кількості порівняльного матеріалу.

При цьому, колегія суддів вважає за доцільне звернути увагу на те, що висновки спеціаліста зроблені на підставі дослідження копій документів, оскільки оригінали документів фінансово-господарської діяльності позивача по відносинам із ТОВ «Леміш Груп», після проведення перевірки вилучені згідно з протоколом обшуку від 25.11.2011 старшим СВ ПМ ДПІ у Подільському районі м. Києва капітаном податкової міліції Музичуком О.В.

Так, з метою дослідження вказаних документів, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.04.2015 ДПІ у Подільському районі ДФС зобов'язано надати суду належним чином засвідчені копії вилучених у ТОВ «Агентство безпеки «КУБ» документів фінансово-господарської діяльності позивача по відносинам із ТОВ «Леміш Груп», проте витребувані судом документи надані лише частково, зокрема договорів, укладених між позивачем та ТОВ «Леміш Груп» відповідач до суду не надав.

Окрім того, потрібно зауважити, що висновок спеціаліста зроблено щодо підписів в копіях актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), а не на договорах, податкових накладних, видаткових накладних та рахунках фактури, або інших обов'язкових документах первинного бухгалтерського обліку, а також не дає категоричної відповіді стосовно автентичності підпису Ващенко О.О.

Таким чином, висновки відповідача про підписання первинних документів невстановленою особою з посиланням на висновок спеціаліста є безпідставними.

Більш того, з метою повного всебічного та об'єктивного встановлення обставин справи, що мають істотне значення для вирішення справи колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду, ухвалою від 07.11.2017 витребувала у СВПМ ДПІ у Подільському районі м. Києва належним чином засвідчені копії документів, вилучених згідно протоколу обшуку від 25.11.2011, проведеного старшим слідчим СВПМ ДПІ у Подільському районі м. Києва Музичуком О. В. на підставі постанови від 22.11.2011 в приміщенні, орендованому ТОВ «Агентство безпеки «КУБ» за адресою вул. Турівська, буд. 24/17, у зв'язку з чим зупинено провадження у справі до надходження витребуваних судом апеляційної інстанції доказів.

Проте жодної інформації від СВПМ ДПІ у Подільському районі м. Києва на адресу суду не надходило та у судовому засіданні представник відповідача зазначив, що він не володіє інформацією стосовно вилучених згідно вищенаведеного протоколу обшуку документів.

Водночас, колегія суддів враховує наявність в матеріалах справи копії вироку Шевченківського районного суду міста Києва від 24.01.2012 у кримінальній справі №1-2005/11 за обвинуваченням Люта Валерія Геннадійовича, яким останнього визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України (фіктивне підприємництво, тобто придбання суб'єкта підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі).

Згідно мотивувальної частини вищезазначеного вироку, Лют. В.Г. 03.09.2010 уклав договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Леміш Груп», а 06.09.2010 підписав статут цього товариства в новій редакції, як його засновник, без наміру здійснення господарської діяльності. За період діяльності ТОВ «Леміш Груп» з 07.09.2010 по 17.09.2010 виявлені порушення податкового законодавства, в результаті чого занижено податок на додану вартість в розмірі 1 396 892,84 грн.

Тобто, відповідно до вище вказаного вироку, Люта В.Г. визнано винним у придбанні 03.09.2010 суб'єкта підприємницької діяльності - ТОВ «Леміш Груп» з метою прикриття незаконної діяльності та завданні внаслідок такої діяльності матеріальної шкоди державі на суму 1 396 892, 84 грн.

Однак, зазначені обставини самі по собі не є достатніми і необхідними, у розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України, доказами, підтверджуючими фіктивність господарських операцій позивача з ТОВ «Леміш Груп», як про це зазначив суд першої інстанції, та не виключають можливості здійснення вказаним товариством і, тим більше, позивачем реальних господарських операцій, сам лише вирок не є беззаперечним доказом фіктивності господарських операцій позивача і може бути прийнятий до уваги тільки в тому разі, якщо ним дійсно встановлено безпосередньо безтоварність спірних господарських операцій.

Аналогічний правовий підхід застосовано Верховним Судом у постанова від 27.02.2018 по справі №813/1974/17, висновки якого відповідно до ч.5 ст.242 КАС України підлягають безальтернативному врахуванню судами.

Між тим, колегія суддів звертає увагу на те, що предметом спору у даній адміністративній справі, зокрема, є висновки контролюючого органу про заниження ТОВ «Агентство безпеки «КУБ» по взаємовідносинам із ТОВ «Леміш Груп» податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість за період з третього кварталу 2009 року по третій квартал 2010 року, при цьому у четвертому кварталі 2010 року, коли Лют В.Г. придбав суб'єкт підприємницької діяльності - ТОВ «Леміш Груп», господарські відносини між згаданими контрагентами припинилися.

Більш того, колегія суддів зазначає, що посилаючись на фіктивний статус контрагента позивача контролюючий орган мав довести, що між ними мали місце злагоджені узгоджені дії, спрямовані на безпідставне отримання податкових вигід, принаймні, що платник (позивач) взагалі був обізнаним з приводу дійсного стану правосуб'єктності свого контрагента. Наприклад, це може бути доведено рішенням суду, яке набрало законної сили, про визнання недійсним відповідного договору.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 13.03.2018 по справі №814/3520/13-а.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку, що спірні господарські операції позивача з контрагентами у перевіряємому періоді мали реальний характер, були пов'язані з господарською діяльністю позивача, спричиняючи зміни в структурі його активів, підтверджені належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку, тоді як відповідачем, на якого законом покладається обов'язок доказування, правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення не доведено.

Враховуючи вищевикладене та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було неповно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та є підставою для скасування рішення суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 вересня 2017 року - скасувати та ухвалити постанову, якою адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство безпеки «КУБ» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві за участю Прокуратури Подільського району міста Києва (Київської місцевої прокуратури №7) про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва від 02 грудня 2011 року №0001212330 та №0001222330.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 18.05.2018 року.