Рішення № 74132412, 17.05.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2018 р. № 820/2659/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бабаєва А.І.

при секретарі судового засідання Боднар І.Ю.

за участі:

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Пономаренка В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Харківського обласного військового комісаріату, Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

11 квітня 2018 року ОСОБА_4 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позов до Харківського обласного військового комісаріату, Міністерства Оборони України, в якому позивач просить суд, з підстав наявності бездіяльності:

- визнати протиправним та скасувати п. 33 протоколу №4 від 19.01.2018 р. рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум стосовно розміру одноразової грошової допомоги;

- зобов'язати Харківський обласний військовий комісаріат подати висновок за формою додаток 13 Наказу №530 з урахуванням раніше виплачених сум та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства оборони України про виплату (доплату) ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги з дотриманням розмірів одноразової грошової допомоги передбаченої ст. 16-2 Закону від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (в редакції Закону № 2004-VІІІ від 6 квітня 2017 року) у Порядку затвердженим Постановою КМУ №975 від 25.12.2013 р., та Наказом Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014 року;

- зобов'язати Міністерство оборони України вирішити питання про перерахунок та призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_4 з дотриманням розмірів одноразової грошової допомоги передбаченої ст. 16-2 Закону від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (в редакції Закону № 2004-VІІІ від 6 квітня 2017 року) у Порядку затвердженим Постановою КМУ №975 від 25.12.2013 р., та Наказом Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014 року, з урахуванням раніше виплаченої суми;

- зобов'язати Харківський обласний військовий комісаріат відповідно до ст. 382 КАС України подати у 15 денний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення;

- зобов'язати Міністерство оборони України відповідно до ст. 382 КАС України подати у 45 денний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум від 19.01.2018 року оформлене протоколом № 4 п. 33 в частині розміру одноразової грошової допомоги, на думку позивача, є протиправним.

Відповідач, Харківський обласний військовий комісаріат, проти позову заперечував. В обґрунтування заперечень зазначив, що Міністерством оборони України було виконано рішення суду по справі №642/3702/17 від 09.10.2017 року, у зв'язку з чим підстав для повторного подання документів для виплати допомоги у розмірах, які діяли станом на дату винесення рішення суду, на думку відповідача, немає.

Відповідач, Міністерство оборони України, проти позову заперечувало. В обґрунтування заперечень зазначило, що при визначенні суми одноразової грошової допомоги, на думку відповідача, необхідно застосовувати той порядок, який діяв на дату виникнення відповідного права. Також зазначило, що позивач отримав таку допомогу у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

В судове засідання представник позивача прибув, позов підтримав та просив його задовольнити.

В судове засідання представник Міністерства оборони України прибув, проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні.

В судове засідання представник Харківського обласного військового комісаріату не прибув, про дату, час і місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 проходив строкову військову у Збройних Силах СРСР з 31.03.1982 року по 02.07.1984 року та приймав участь в бойових діях під час виконання інтернаціонального обов'язку в Республіці Афганістан, що підтверджується військовим квитком.

Згідно витягу з протоколу №4058 від 22.09.2016 засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства Оборони України по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм/каліцтв - поранення, ЗЧМТ - контузія головного мозку, МВТ і захворювання, так, позивача пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Згідно довідки до акту огляду МСЕК серії 12ААА №459198 від 05.12.2016 року ОСОБА_4 вперше було встановлено ІІІ групу інвалідності у зв'язку з пораненням, контузією головного мозку, МВТ та захворюваннями, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби під час перебування в країнах, де велись бойові дії.

17.01.2017 року позивач звернувся с заявою про виплату одноразової грошової допомоги в Порядку № 975 у зв'язку із встановленням йому інвалідності.

Листом Харківського обласного військового комісаріату позивача повідомлено про рішення засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 07.07.2017 року протокол №73 п. 15 - про те, що розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про відмову в призначені одноразової грошової допомоги позивачу з мотивів, що позивачем не подано документи про обставини поранення.

Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 09.10.2017 року по справі № 642/3702/17 адміністративний позов ОСОБА_4 до Харківського обласного військового комісаріату, Міністерства оборони України про визнання дій, бездіяльності та рішення протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано п. 15 протоколу №73 від 07.07.2017 рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум. Визнано протиправною відмову Міністерства оборони України в призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги відповідно до ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» ОСОБА_4. Зобов'язано Харківський обласний Військовий Комісаріат повторно подати висновок за формою (додаток 13 Наказу №530) та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства оборони України про виплату ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги з дотриманням вимог: ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей», Порядку затвердженим Постановою КМУ №975 від 25.12.2013 р., та Наказу Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014 року. Зобов'язано Міністерство оборони України вирішити питання призначення та нарахування одноразової грошової допомоги ОСОБА_4 згідно: ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» у Порядку затвердженим Постановою КМУ №975 від 25.12.2013 року та Наказом Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014 року.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2018 року апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Ленінського районного суду м. Харкова від 09.10.2017 року по справі № 642/3702/17 за позовом ОСОБА_4 до Харківського обласного військового комісаріату, Міністерства оборони України про визнання дій, бездіяльності та рішення протиправними та зобов`язання вчинити певні дії повернуто без розгляду.

Так, постанова Ленінського районного суду м. Харкова від 09.10.2017 року по справі № 642/3702/17 набрала законної сили 06.02.2018 року.

Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На виконання постанови по справі № 642/3702/17 Міністерством оборони України в особі Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум, прийнято рішення, оформлене протоколом № 4 від 19.01.2018 року, пунктом 33 якого вирішено призначити позивачу одноразову допомогу у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, що становить 217500 грн.

Позивач, вважаючи вказане рішення противоправним в частині визначення розміру одноразової допомоги, звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до ст.41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-XII від 25 березня 1992 року, виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20 грудня 1991 року (далі по тексту - Закон №2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі ст. 1-2 Закону №2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону №2011-XII дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Згідно з ч.1 ст. 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Пунктом 4 ч. 2 ст.16 Закону встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Згідно з частиною 9 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 затверджений Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (надалі - Порядок № 975), за змістом пункту 3 якого днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є, зокрема, у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Пунктом 11 Порядку № 975 визначено перелік документів, які військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу.

Згідно з пунктом 12 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Розмір одноразової грошової допомоги визначений статтею 16-2 Закону № 2011-ХІІ, підпунктом "б" пункту першого якої (в редакції, чинній на момент встановлення позивачу третьої групи інвалідності) було зазначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності третьої групи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу встановлено третю групу інвалідності (поранення та захворювання пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії), 05.12.2016 року.

За призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги із заявою та усіма належними додатками стосовно призначення йому виплати одноразової грошової допомоги, у зв'язку з встановленням 3 групи інвалідності, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії ОСОБА_4 звернувся до Харківського обласного військового комісаріату 17.01.2017 року.

Отже, спірні правовідносини між позивачем та відповідачами щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги виникли на час дії вимог підпункту б) пункту 1 ст. 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII в редакції Закону України від 04.07.2012 року № 5040-VI, що діяла на час встановлення ОСОБА_4 третьої групи інвалідності та на час його звернення до відповідачів з відповідною заявою.

Однак, оскаржуване рішення про призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги в зв'язку з встановленням ОСОБА_4 інвалідності IIІ групи ( п. 33 протоколу № 4) у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб було прийнято Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум лише 19.01.2018 року.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення рівня соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей» від 06.04.2017 року № 2004-VIII, який набрав чинності 07.05.2017 року, було внесено зміни до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», та текст підпункт "б" пункту першого статті 16-2 викладено в новій редакції, відповідно до якої одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: б) 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (пункт 2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 року №1- рп/99).

Разом з тим, пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення рівня соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей» від 06.04.2017 року № 2004-VIII встановлено, що дія цього Закону не поширюється на осіб, стосовно яких до набрання чинності цим Законом прийнято рішення про призначення та виплату їм одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності або які отримали замість зазначеної допомоги інші компенсаційні виплати відповідно до законодавства.

Крім того, на момент винесення оскаржуваного рішення Міністерства оборони України від 19.01.2018 року вже діяв Закон "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в редакції Закону № 2004-VIII 6 квітня 2017 року.

Відносно позивача, до набрання чинності Закону від 6 квітня 2017 року № 2004-VIII не було прийнято жодного рішення про призначення йому одноразової грошової допомоги, доказів протилежного до суду не надано.

За таких обставин, суд приходить до висновку про наявності у позивача гарантованого Законом № 2011-ХІІ права на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, що настала внаслідок захворювань, які пов'язані з пораненнями, одержаними ним при виконанні обов'язків строкової військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, у розмірі, встановленому Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення рівня соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей» від 06.04.2017 року № 2004-VIII.

З вищевказаних підстав суд вважає безпідставними посилання відповідачів на те, що для визначення розміру одноразової грошової допомоги необхідно застосувати підпункт "б" пункту першого статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції Закону України від 04.07.2012 року № 5040-VI, що діяла станом на день встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності.

Міністерством оборони України при призначенні позивачу відповідної допомоги в розмірі 150 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на дату встановлення інвалідності в сумі 217500 грн. відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей", як вже зазначалось, не було враховано ч.1 ст. 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" (в редакції Закону № 2004-VIII 6 квітня 2017 року).

Суд вважає безпідставними посилання відповідача на приписи п.п. 3 п.6 Порядку №975 у зв'язку з проходженням позивачем строкової служби, та, як наслідок, встановлення останньому, у разі застосування Закону № 2004-VIII 6 квітня 2017 року допомоги у розмірі 70 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, суд вважає безпідставними, оскільки інвалідність позивачу встановлена з причин захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, що підтверджується відповідною медичною документацією, а не з причин нещасного випадку або захворювання, які сталися в період проходження військової служби з позивачем.

Також, суд відхиляє посилання Міністерства оборони України на постанову Верховного Суду від 27.02.2018 року у справі № 806/638/16 в контексті реалізації права на отримання допомоги від часу встановленні інвалідності суд відхиляє, оскільки правовідносини у даній справі не є аналогічними тим, що розглядались у справі № 806/638/16.

Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи те, що Міністерство оборони України приймаючи оскаржуване рішення діяло всупереч приписів ч.2 ст.2 КАС України, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування п. 33 протоколу №4 від 19.01.2018 року рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум стосовно розміру одноразової грошової допомоги.

З огляду на висновки суду щодо протиправності оскаржуваного рішення Міністерство оборони України, суд вважає, що для належного захисту прав позивача необхідно зобов'язати Міністерство оборони України вирішити питання про перерахунок та призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_4 з дотриманням розмірів одноразової грошової допомоги передбаченої ст. 16-2 Закону від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ (в редакції Закону № 2004-VІІІ від 6 квітня 2017 року) у Порядку затвердженим Постановою КМУ №975 від 25.12.2013 року, та Наказом Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014 року, з урахуванням раніше виплаченої суми.

З тих обставин, що рішення щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги можливо прийняти на підставі наданих позивачем документів та висновку Харківського обласного військового комісаріату згідно приписів п. 13. Порядку 975, тому суд приходить до висновку щодо наявності підстав для зобов'язання Харківського обласного військового комісаріату подати висновок за формою додаток 13 Наказу №530 з урахуванням раніше виплачених сум та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства оборони України про виплату (доплату) ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги з дотриманням розмірів одноразової грошової допомоги передбаченої ст. 16-2 Закону від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ (в редакції Закону № 2004-VІІІ від 6 квітня 2017 року) у Порядку затвердженим Постановою КМУ №975 від 25.12.2013 року, та Наказом Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014 року.

Крім того, при розгляді вказаної справи судом було враховано позицію Харківського апеляційного адміністративного суду в аналогічних правовідносинах, яка викладена в постанові від 21.03.2018 року у справі № 642/5975/17.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в даній справі, суд зазначає, що згідно приписів ч.1 ст. 382 КАС України, встановлення такого контролю є правом, а не обов'язком суду, відповідно до фактичних обставин справи.

В даній справі суд не вбачає підстав для застосування судового контролю.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.139 КАС України судовий збір не стягується, оскільки позивач від сплати судового збору звільнений на підставі п. 8 ч.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_4 (АДРЕСА_1) до Харківського обласного військового комісаріату (61052, м. Харків, вул. Коцарська, 56), Міністерства оборони України (03168, м. Київ, вул. Повітрофлотський, 6) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задоволнити.

Визнати протиправним та скасувати п. 33 протоколу №4 від 19.01.2018 року рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум стосовно розміру одноразової грошової допомоги.

Зобов'язати Харківський обласний військовий комісаріат подати висновок за формою додаток 13 Наказу №530 з урахуванням раніше виплачених сум та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства оборони України про виплату (доплату) ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги з дотриманням розмірів одноразової грошової допомоги передбаченої ст. 16-2 Закону від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ (в редакції Закону № 2004-VІІІ від 6 квітня 2017 року) у Порядку затвердженим Постановою КМУ №975 від 25.12.2013 року, та Наказом Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014 року.

Зобов'язати Міністерство оборони України вирішити питання про перерахунок та призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_4 з дотриманням розмірів одноразової грошової допомоги передбаченої ст. 16-2 Закону від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ (в редакції Закону № 2004-VІІІ від 6 квітня 2017 року) у Порядку затвердженим Постановою КМУ №975 від 25.12.2013 року, та Наказом Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014 року, з урахуванням раніше виплаченої суми.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Бабаєв А.І.

Повний текст рішення складено 22.05.2018 року.