Рішення № 74131286, 22.05.2018, Луганський окружний адміністративний суд

10.2.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

22 травня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 812/802/18

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чернявська Т.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в АДРЕСА_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до управління Пенсійного фонду України в АДРЕСА_1 (далі - відповідач), в якому позивач просить:

- визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в АДРЕСА_1 щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, з вересня 2017 року;

- зобов'язати управління Пенсійного фонду України в АДРЕСА_1 поновити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, виплату пенсії з вересня 2017 року;

- зобов'язати управління Пенсійного фонду України в АДРЕСА_1 виплатити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, заборгованість з пенсії з вересня 2017 року (арк. спр. 1-2).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона з листопада 2016 року зареєструвала своє місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 де фактично проживає по теперішній час. У березні 2017 року позивач особисто звернулась до відповідача із заявою про переведення пенсійної справи за новим місцем проживання та поновлення виплати пенсії за віком. На підставі поданих позивачем документів, пенсійна справа останньої була взята на облік відповідачем.

До серпня 2017 року включно вона отримувала пенсію. Однак, у вересні 2017 року виплати їй припинили.

З метою з'ясування причини припинення виплати пенсії 07 грудня 2017 року позивач письмово звернулась до відповідача та отримала у відповідь повідомлення від 15 грудня 2017 року № 236/Н-7, в якому відповідач пояснив, що виплата пенсії внутрішньо переміщеним особам, не зважаючи на зміну місця проживання, яке супроводжувалось зміною реєстраційних даних в паспорті особи, здійснюється з урахуванням вимог, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 508 "Про облік внутрішньо переміщених осіб", постановою Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637, та постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365. Роз'яснено, що для поновлення виплати пенсії необхідно особисто надати відповідачу, зокрема, оригінал та копію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Відповідачем не надано будь-якого обґрунтованого рішення чи розпорядження, на підставі якого вирішено не виплачувати нараховану пенсію позивачу та на підставі якого управління Пенсійного фонду України в АДРЕСА_1 не здійснило виплату такої пенсії позивачу.

Позивач вважає дії щодо припинення виплати пенсії з вересня 2017 року протиправними і такими, що порушують її конституційні права.

З посиланням на норму частини першої статті 49 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", якою передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом, вважає, що припинення виплати пенсії відповідачем з вересня 2017 року є протиправним, а тому вона звернувся з цим позовом до суду і є підстави задовольнити позовні вимоги.

Управління Пенсійного фонду України в АДРЕСА_1 позов не визнало, про що через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) 07 травня 2018 року за вхідним реєстраційним № 10732/2018 подало відзив на позовну заяву від 03 травня 2018 року за № 2986/07-33, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю (арк. спр. 45-46).

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що з 05 січня 2017 року позивача взято на облік до відповідача.

На виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб», Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365, якими визначено, що соціальні виплати припиняються у разі скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод переміщених осіб» та у разі отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, відповідач припинив виплачувати пенсію позивачу та зазначив, що в останнє позивач отримала пенсію в серпні 2017 року у розмірі 949,00 грн. Представник відповідача вважає, що однією з умов виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам є обов'язкова наявність довідки про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції. Така довідка в матеріалах пенсійної справи позивача відсутня.

Відповідно до листа Головного управління від 14.06.2017 № 6856/02-03, зокрема, однією із підстав для переведення пенсійної виплати, чи поновлення за даними електронних пенсійних справ до періоду, коли буде можливо запросити пенсійні справи, є письмова відмова відповідного структурного підрозділу з питань соціального захисту населення у взятті на облік внутрішньо переміщеної особи згідно з пунктом 8 Порядку № 509. Така довідка позивачем також не надана.

З огляду на викладене, представник відповідача вважає, що відповідач діяв на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України, Законом України «Про забезпечення прав і свобод переміщених осіб», підзаконними нормативними актами, прийнятими постановами Кабінету Міністрів України.

З посиланням на пункт 18 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», відповідач зазначив, що органи Пенсійного фонду України звільнені від сплати судового збору в усіх судових інстанціях. Кошторисом не передбачено витрат даного виду.

З урахуванням викладеного відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач у судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином (арк. спр. 38). Поштове відправлення із судовою повісткою, направлене на адресу відповідача, повернуто у зв'язку не врученням адресату (арк. спр. 44). Відповідно до частини одинадцятої статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином (арк. спр. 43). У відзиві на позовну заяву від 03 травня 2018 року № 2986/07-33 відповідач заявив клопотання про розгляд справи за відсутності свого представника (арк. спр. 45-46).

Згідно з частиною дев'ятою статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Оскільки сторони про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином і відсутня потреба заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статті 90 КАС України, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1; зареєстроване місце проживання: 93100, АДРЕСА_1) є пенсіонером та отримує пенсію за віком довічно, про що свідчить пенсійне посвідчення від 05 червня 2015 року серії НОМЕР_2 видане Пенсійним фондом України (арк. спр. 28-31, 32, 53-55, 57).

Як вбачається з матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1, за заявою позивача від 23 листопада 2016 року відповідач надіслав до управління Пенсійного фонду України в Печерському районі міста Києва запит № 2932/23.11.16 щодо передачі пенсійної справи позивача (арк. спр. 51, 52).

Розпорядженням управління Пенсійного фонду України в АДРЕСА_1 від 05 січня 2017 року № 15413 пенсійну справу взято на облік, призначено позивачу пенсію за віком довічно у розмірі 949,00 грн щомісячно. Відповідно до протоколу від 14 березня 2017 року позивачу у березні 2017 року здійснено нарахування пенсії за період з січня 2017 року по березень 2017 року в сумі 2847,00 грн. Згідно з довідками управління Пенсійного фонду України в АДРЕСА_1 від 25 квітня 2018 року за №№ 1595, 1578 з 01 вересня 2017 року позивач пенсію не отримує (арк. спр. 47, 59, 60, 61).

В матеріалах пенсійної справи наявна заява позивача від 23 листопада 2016 року про виплату пенсії через відділення АТ «Ощадний банк України» (арк. спр. 56).

Листом управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради від 14 лютого 2017 року № 1194 позивачу надано відповідь на її заяву від 30 січня 2017 року, в якій зазначено, що згідно з інформацією, викладеною у листі управління праці та соціального захисту населення Печерської в місті Києві РДА від 08 лютого 2017 року № 105/74/17/55-1550 ОСОБА_1 знята з обліку в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб з 08 лютого 2017 року. У зв'язку з реєстрацією позивачем місця проживання за адресою: АДРЕСА_1, у постановці на облік як внутрішньо переміщеної особи в управлінні праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради ОСОБА_1 відмовлено (арк. спр. 58).

З наданих відповідачем документів, судом встановлено, що управлінням Пенсійного фонду України в АДРЕСА_1 будь-якого рішення щодо припинення виплати позивачу пенсії не приймалося.

07 грудня 2017 року позивач письмово звернулась до відповідача з заявою про з'ясування причини припинення виплати пенсії, в якій зазначила, що з березня 2017 року по серпень 2017 року вона отримувала пенсію відповідно до наданих документів про нарахування та виплату пенсії у зв'язку із зміною постійного місця проживання. З вересня 2017 року на особисту картку «Ощадбанку» пенсійні грошові кошти не надходять. У зв'язку з чим просила надати пояснення про причину затримки або відмови у виплаті пенсійного забезпечення (арк. спр. 41).

Листом від 15 грудня 2017 року № 236/Н-7 відповідачем надано відповідь на звернення позивача, в якій зазначено, що відповідно до листа Пенсійного фонду України від 12 вересня 2014 року № 23687/02-50 особа з числа переселенців з Донецької та Луганської областей, яка звертається за переведенням пенсійної справи, подає до органу Пенсійного фонду України виключно паспорт громадянина України та пенсійне посвідчення (за наявності). Відповідно до Порядку оформлення пенсій особам, переміщеним з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 (зі змінами та доповненнями), однією з умов виплати пенсії внутрішньо переміщеній особі є обов'язкова наявність довідки про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасової окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб». В матеріалах макетної пенсійної справи позивача така довідка відсутня. Таким чином для поновлення виплати пенсії необхідно надати управлінню Пенсійного фонду України в АДРЕСА_1 зазначену довідку. Поновлення виплати пенсії буде здійснено у Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного місця проживання/перебування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365 (арк. спр. 33-34).

Згідно з листом управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради від 20 лютого 2018 року № 2076 позивач станом на 20 лютого 2018 року на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради як внутрішньо переміщена особа не перебуває (арк. спр. 35).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і відзив учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Надане вищевказаною статтею право деталізоване у Законах України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) та від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), зокрема, у статтях 1 і 8 відповідно.

Названими правовими нормами Законів визначено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених Законом № 1788-XII. Іноземні громадяни та особи без громадянства, які проживають в Україні, мають право на пенсію на рівні з громадянами України на умовах, передбачених законодавством або міжнародними угодами. Право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого Законом № 1058-IV пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього Закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Частиною третьою статті 4 Закону № 1058-IV регламентовано, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до частини другої статті 5 Закону № 1058-IV виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням, порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Згідно з частиною першою статті 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 49 Закону № 1058-IV врегульовано питання щодо припинення та поновлення виплати пенсії.

Так, частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Суд зауважує, що зазначений у частині першій статті 49 Закону № 1058-IV перелік підстав для припинення виплати пенсії є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню.

З матеріалів справи слідує, що позивач після реєстрації свого місця проживання у АДРЕСА_1 звернулася до відповідача із заявою про взяття її пенсійної справи на облік та поновлення виплати пенсії на загальних підставах. На підтвердження реєстрації місця свого проживання у м. Лисичанську позивачем до заяви додано копію паспорта громадянина України.

Вищеописаними матеріалами справи підтверджено, що відповідачем взято позивача на облік та відновлено виплату їй пенсії за віком. Разом з тим, починаючи з вересня 2017 року, відповідачем без прийняття будь-якого рішення та за відсутності підстав, визначених частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV, припинено виплату позивачу пенсії, що є порушенням вимог частини першої статті 49 Закону № 1058-IV.

Твердження відповідача про наявність інших підстав для припинення виплати пенсії, які визначені постановами Кабінету Міністрів України, та необхідність їх застосування у спірних правовідносинах, суд вважає безпідставними та відхиляє, оскільки застосування вимог статті 49 Закону № 1058-IV є пріоритетним порівняно з нормами постанов Кабінету Міністрів України.

Зазначену правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року по справі № 233/4008/17 (реєстраційний № рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 71911192).

З листа відповідача судом встановлено, що підставою для припинення виплати пенсії стала відсутність у позивача довідки внутрішньо переміщеної особи, що, на думку суду, є безпідставним, оскільки жодною нормою Закону № 1058-IV не передбачено, що для виплати пенсії на загальних підставах необхідно надавати довідку внутрішньо переміщеної особи.

Більш того, в матеріалах пенсійної справи позивача наявна відмова управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради у взятті ОСОБА_1 на облік як внутрішньо переміщеної особи внаслідок того, що на теперішній час її зареєстрованим місцем проживання є м. Лисичанськ, тобто відсутні підстави для взяття позивача на облік як внутрішньо переміщеної особи та видачі відповідної довідки, визначені Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509.

Тобто, судом встановлено, що відповідач вимагає від позивача надання довідки, яка за приписами чинного законодавства не може бути їй видана. Відповідно, така вимога відповідача є безпідставною.

Суд також зауважує, що до спірних правовідносин не застосовується законодавство, яким врегульовано питання виплати (відновлення) пенсії внутрішньо переміщеним особам за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного страхування, як то постанова Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» та Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем, починаючи з вересня 2017 року, протиправно припинено нарахування та виплату позивачу пенсії за віком.

Відповідно, вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо припинення виплати позивачу раніше призначеної пенсії є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 49 Закону № 1058-IV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Згідно із частиною другою статті 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Оскільки судом встановлено, що невиплата пенсії відповідачем позивачу з 01 вересня 2017 року є протиправною, тому слід зобов'язати відповідача поновити нарахування та виплату пенсії позивачу без обмеження будь-яким строком, тобто з 01 вересня 2017 року.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що обов'язок відповідача поновити за судовим рішенням виплату позивачу пенсії за віком з 01 вересня 2017 року охоплює й обов'язок відповідача виплатити позивачу заборгованість з виплати пенсії, що утворилася з 01 вересня 2017 року та не потребує додаткового зобов'язання за судовим рішенням.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».

Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру (частина третя статті 6 Закону України «Про судовий збір».

Системний аналіз частини першої статті 5 та частини другої статті 245 КАС України дає підстави для висновку, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою (аналогічну правову позицію щодо сплати судового збору висловлено у постанові Верховного Суду України від 14 березня 2017 року у справі № П/800/559/16 за позовом ОСОБА_5 до Вищої ради юстиції, Верховної Ради України про визнання незаконним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, реєстраційний № рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 65680258).

Станом на 01 січня 2018 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 1762,00 грн. Тобто, за одну вимогу немайнового характеру фізична особа має сплатити судовий збір у розмірі 704,80 грн.

З огляду на те, що заявлені позовні вимоги носять немайновий характер і вони є однією вимогою, відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України суд присуджує позивачу понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 704,80 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі пункту 1 частини першої статті 371 КАС України, яким закріплено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць, рішення суду слід звернути до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 949,00 грн.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання: 93100, АДРЕСА_1) до управління Пенсійного фонду України в АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код 21792407, місцезнаходження: 93113, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. ім. В. Сосюри, буд. 347) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код 21792407, місцезнаходження: 93113, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. ім. В. Сосюри, буд. 347) щодо припинення нарахування та виплати пенсії за віком ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання: 93100, АДРЕСА_1) з 01 вересня 2017 року.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код 21792407, місцезнаходження: 93113, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. ім. В. Сосюри, буд. 347) поновити нарахування та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання: 93100, АДРЕСА_1) з 01 вересня 2017 року шляхом перерахування коштів на поточний рахунок, відкритий у публічному акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління Пенсійного фонду України в АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код 21792407, місцезнаходження: 93113, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. ім. В. Сосюри, буд. 347) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання: 93100, АДРЕСА_1) судовий збір в сумі 704,80 грн (сімсот чотири грн 80 коп.).

Рішення суду звернути до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 949,00 грн (дев'ятсот сорок дев'ять грн 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.І. Чернявська