Рішення № 74130207, 15.05.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 року ЛуцькСправа № 803/200/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

при секретарі Головатій І.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в адміністративну справу за позовом Державної служби України з безпеки на транспорті до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Державна служба України з безпеки на транспорті (далі – позивач, ДСУ з безпеки на транспорті) звернулася з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі – відповідач, ФОП ОСОБА_4М.) про стягнення коштів у розмірі 88763,27 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Управлінням Укртрансбезпеки у Івано-Франківській області за наслідками габаритно-вагового контролю належних ФОП ОСОБА_4 транспортних засобів виявлено та зафіксовано в актах перевірки від 27.07.2017 №0001706 і №0001707 факти перевезення автомобілями марок Iveco, моделі MAGIRUS, державні номерні знаки АС 8300 АО і АС 8200 АО відповідно вантажу із перевищенням вагових обмежень без відповідного дозволу, який дає право на рух автодорогами України, чим порушено вимоги статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». У зв’язку з наведеним відповідачу нараховано плату за проїзд великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами у загальній сумі 88763,27 грн., еквівалентну 2945 (1435 + 1510) євро, яку ФОП ОСОБА_3 в добровільному порядку не сплатив, з огляду на що позивач просить стягнути з відповідача вказані кошти в примусовому порядку.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (а.с.97-102) позовні вимоги ДСУ з безпеки на транспорті не визнав, посилаючись на те, що засіб вимірювальної техніки (далі – ЗВТ), який використовувався під час габаритно-вагового контролю у Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки не міститься. Жоден нормативно-правовий акт метрологічних характеристик чи методики вимірювання (зважування) вагами типу CHEKLODE FREEWEIGHT виробництва Central Weighting (Англія) не встановлює. Крім того, свідоцтво про повірку ЗВТ не відповідає типовій формі Свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, а відтак повірка була проведена на добровільних засадах, оскільки надане Свідоцтво не містить посилання на те, що повірені ваги є законодавчо регульованими. Водночас ФОП ОСОБА_3 вважає, що в порушення пункту 18 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Івано-Франківській області довідку складено без зазначення часу здійснення габаритно-вагового контролю. При цьому стверджує, що відповідачем не правильно розраховано ціну позову, оскільки відстань між населеними пунктами з с.Іспас Чернівецької області до пункту розвантаження м.Коломия Івано-Франківської області складає 69,7 км, а не 100 км.

У відповіді на відзив (а.с.113-118) представник позивача посилається на те, що заперечення відповідача у відзиві на позовну заяву зводяться до того, щоб уникнути відповідальності. Вказує, що пересувні автомобільні ваги CHEKLODE FREEWEIGHT виробництва Central Weighting (Англія) поставлялися в Україну, у зв’язку з чим були внесені до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки (У2570-07). В подальшому за зверненням офіційного представника виробника ваги CHEKLODE FREEWEIGHT були виключені з вказаного реєстру, оскільки припинено ввезення їх в Україну. Відсутність ЗВТ у Державному реєстрі не може бути підставою для заборони використання цих засобів на території України. Вилучення з Державного реєстру ЗВТ вказаних ваг не скасовує раніше виданий сертифікат, який був чинним на момент ввезення та введення в дію вагового комплексу. Законодавством чітко встановлено, що ваги, як засіб вимірювальної техніки, використовуються або у випадку, якщо пройшли повірку, або коли пройшли державну метрологічну атестацію. Отже, проходження повірки пересувними автомобільними вагами CHEKLODE FREEWEIGHT свідчить про їх відповідність метрологічним та технічним вимогам. Крім того, до матеріалів справи додано Свідоцтво про повірку ваг CHEKLODE FREEWEIGHT від 18.04.2017 №34-00/1258 (з терміном дії до 18.04.2018), яке станом на час проведення перевірки було чинним. Під час габаритно-вагового контролю транспортних засобів ФОП ОСОБА_3 всі матеріали перевірки складено відповідно до вимог чинного законодавства, а саме: акти про перевищення транспортними засобами, довідки про результати здійснення, чеки зважування, розрахунки, акти проведення перевірок. З приводу відстані перевезення представник позивача вказує, що оскільки водії транспортних засобів зазначили, що перевезення здійснюється через місто Снятин, то протяжність маршруту становить 100 км, підтвердженням чого є роздруківка з сайту Делла (а.с.121). При цьому водії ОСОБА_5 та ОСОБА_6 акти про перевищення підписали і зауважень не висловили. Здійснюючи перевезення транспортними засобами з перевищенням вагових показників, ФОП ОСОБА_3 завдано шкоди дорогам України, оскільки навіть мінімально перевантажений вантажний автомобіль завдає шкоду дорожньому покриттю в еквіваленті 20000 легкових автомобілів. При перевірці встановлено, що по транспортному засобу марки Iveco, модель MAGIRUS, державний номерний знак НОМЕР_1, навантаження на загальну масу склало 48,750 тонн, що на 8,750 тонн більше від нормативу (21,9%), на здвоєну вісь 32,950 тонн, що на 16,950 тонн вище нормативу (105,9%); по транспортному засобу марки Iveco, модель MAGIRUS, державний номерний знак НОМЕР_2, навантаження на загальну масу склало 47,700 тонн, що на 7,700 тонн більше від нормативу (19,3%), на здвоєну вісь 31,350 тонн, що на 15,350 тонн вище нормативу (95,9%). Такі вантажні автомобілі завдають пошкодження не лише покриттю, але й конструкції доріг та мостів, скорочують строк експлуатації автомобільних доріг до 70%. Підвищується рівень небезпеки на автомобільних дорогах, збільшується кількість автотранспортних аварій.

У запереченнях ФОП ОСОБА_3 (а.с.129-131) посилається на те, що ЗВТ CHEKLODE FREEWEIGHT не сертифікований, оскільки виданий 21.11.2007 сертифікат не може відповідати Технічному регламенту, затвердженого Урядом України 24.02.2016, а тому ЗВТ не відповідає метрологічним та технічним вимогам. Водночас Свідоцтво про повірку засобу вимірювальної техніки не відповідає типовій формі та не містить зазначення, що ЗВТ є законодавчо регульованим. Крім того, посилання представника позивача на пояснення водіїв транспортних засобів є безпідставними, оскільки у актах від 27.07.2017 №01562 та №01593 пояснення водіїв відсутні. Станом на момент складання позивачем актів від 27.07.2017 №0001707 та №0001706 відстані зазначено не було, а у вказаних актах графи для зауважень взагалі відсутні.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив, просив відмовити в задоволенні позову повністю з підстав, наведених у відповіді на відзив та запереченнях.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення з огляду на таке.

Судом встановлено, що 16.03.1995 року ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 12.03.2018 за №1003724598 (а.с.72).

27.07.2017 року на підставі наказу Державної служби України з безпеки на транспорті від 21.07.2017 №336 (а.с.168), направлення від 26.07.2016 №006735 (а.с.8) відповідно до графіку проведення рейдових перевірок у період з 24.07.2017 по 30.07.2017 (а.с.169-179) державними інспекторами Управління Укртрансбезпеки у Івано-Франківській області проводилась комплексна рейдова перевірка дотримання законодавства під час надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом.

Під час перевірки 27.07.2017 року було встановлено, що перевізник ФОП ОСОБА_3 із залученням водіїв ОСОБА_5 та ОСОБА_6 здійснював перевезення вантажу (гравійно-піщана суміш) за маршрутом Чернівецька область, с.Іспас – Івано-Франківська область, м.Коломия для ТзОВ «КЕС-УА ХОЛДИНГ», що підтверджується товарно-транспортними накладними від 27.07.2017 №33041006706 та №33041006709 (а.с.140-141).

Перевіряючими проведено документальний габаритно-ваговий контроль автомобілів марки Iveco, державні номерні знаки АС 8200 АО та АС 8300 АО, які належать підприємцю, що стверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортного засобу СХТ124456 та СХО 234991 відповідно (а.с.103, 105), та встановлено надання послуг перевезення вантажу автомобілем марки Iveco, модель MAGIRUS, державний номерний знак НОМЕР_2 із перевищенням повної маси (нормативно допустиме – 40 т, фактичне – 47,7 т) та автомобілем марки Iveco, модель MAGIRUS, державний номерний знак НОМЕР_1 із перевищенням повної маси (нормативно допустиме – 40 т, фактичне – 48,75 т) без оформлення дозволів, які дають право на рух автодорогами України.

За результатами контролю по транспортному засобу Iveco, модель MAGIRUS, державний номерний знак НОМЕР_2 складено довідку від 27.07.2017 року та акт від 27.07.2017 №0001707 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, на підставі якого проведено розрахунок від 27.07.2017 №40 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та нараховано плату за проїзд в сумі 1435,00 євро, що в гривневому еквіваленті відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день проведення розрахунку складає 43251,38 грн. (а.с.11-13); по транспортному засобу Iveco, модель MAGIRUS, державний номерний знак НОМЕР_1 складено довідку від 27.07.2017 року та акт від 27.07.2017 №0001706 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, на підставі якого проведено розрахунок від 27.07.2017 №39 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та нараховано плату за проїзд в сумі 1510,00 євро, що в гривневому еквіваленті відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день проведення розрахунку складає 45511,90 грн. (а.с.16-18).

Водночас, 27.07.2017 року складено акти №015262 та №015193 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, якими зафіксовано порушення вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень без дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними органами, у разі перевезення вантажів з перевищенням вагових обмежень (а.с.14, 19).

Визначена контролюючим органом плата за проїзд автомобільними дорогами великовагового транспортного засобу у сумі 88763,27 (43251,38 + 45511,90) грн. відповідачем у добровільному порядку не сплачена.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353-XII (далі - Закон №3353-XII), Законом України «Про автомобільні дороги» від 08.09.2005 №2862-IV (далі - Закон №2862-IV), Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-III (далі - Закон №2344-III), Єдиними правилами ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 №198 (далі - Постанова №198), Правилами проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 (далі - Правила №30), Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - Правила №1306), Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» (далі - Порядок №879), Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567).

Частиною другою статті 29 Закону №3353-XII передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається в порядку встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, за плату, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Частиною сьомою статті 6 Закону №2344-IІІ передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Згідно з пунктом 3 Порядку №1567 органом державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансінспекція, її територіальні органи - управління в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні управління.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті» від 26.06.2015 №592 правонаступником майна, прав та обов’язків територіальних органів Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті, що ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, є Державна служба з безпеки на транспорті.

Відповідно до пункту 3 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (пункт 4 Порядку №1567).

При цьому, за приписами пункту 13 Порядку №1567 графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується наказом Укртрансінспекції або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.

Згідно із пунктом 14 зазначеного Порядку №1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об’єктах, що використовуються суб’єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Пунктом 15 Порядку №1567 передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави вважати, що Управлінню Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області надано право здійснювати державний контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства щодо габаритно-вагових стандартів транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

При цьому наявний в матеріалах справи наказ ДСУ з безпеки на транспорті від 21.07.2017 №695, яким затверджено щотижневий графік проведення рейдових перевірок, зокрема, Управлінням Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області саме на автодорозі Н-10 «Стрий-Чернівці» (площадки ГВК, км. 170+500 с.Матіївці) в період з 24.07.2017-30.07.2017 (а.с.168-179), підтверджує наявність законних підстав для проведення перевірки належних відповідачу транспортних засобів.

Відповідно до вимог статті 33 Закону №2862-IV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За приписами частини четвертої статті 48 Закону №2344-III у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов’язковим документом (окрім зазначених у частині 2 даної статті) є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Водночас, пунктом 16 Постанови №198 визначено, що перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об’єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.

Згідно з вимогами пункту 3 Правил №30 транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Як встановлено пунктом 22.5 Правил №1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

При цьому, відповідно до вимог пункту 4 Правил №30 рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу здійснюється відповідно до Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» через центри надання адміністративних послуг. Дозвіл оформлюється уповноваженим підрозділом Національної поліції на підставі погоджувальних документів з власниками вулично-дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, електромереж, електрифікації, електрозв'язку, в яких визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Із наведеного випливає, що дозвіл та плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу є обов’язковими при здійсненні перевезень великоваговими чи великогабаритними транспортними засобами, вагові чи габаритні параметри яких перевищують нормативно допустимі.

Водночас механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування, визначений Порядком №879.

Згідно з вимогами підпункту 4 пункту 2 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль - це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Відповідно до пункту 15 Порядку №879 контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції, та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.

Пунктом 21 Порядку №879 визначено, що у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

За приписами пункту 28 Порядку №879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Розмір плати визначається у відповідності до Ставок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879. Так, згідно з пунктами 1 Ставок за великовагові транспортні засоби (за загальну масу) від 44 до 52 т включно ставка плати за кожен кілометр відстані становить 0,2 євро, а за великовагові транспортні засоби з перевищенням допустимих осьових навантажень від 10 до 20 відсотків включно 0,27 євро, понад 20 відсотків за кожні наступні 5 відсотків - 0,15 євро за кожен кілометр відстані.

Відповідно до вимог пункту 30 Порядку №879 плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра.

При цьому згідно з пунктом 31-1 Порядку №879, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків у п’ятикратному розмірі.

Як свідчать акти від 27.07.2017 №0001707 та №0001706 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів (а.с.11, 16), автомобілі марки Iveco, державний номерний знак НОМЕР_2, АС 8300 АО, що належать ФОП ОСОБА_3, при наданні послуг перевезення вантажу (гравійно-піщана суміш), що підтверджується накладними від 27.07.2017 №33041006709, №33041006706 (а.с.140, 141), мали перевищення повної маси при нормативно допустимій – 40 т, фактична – 47,7 т та 48,75 т відповідно, перевищення навантаження на здвоєні осі 32,950 т, що на 15,350 т вище нормативу (95,9%), та 31,350 т, що на 16,950 т вище нормативу (105,9%) відповідно, за відсутності дозволів, які дають право на рух автодорогами України.

Дана обставина підтверджується роздруківками (чеками) від 27.07.2017 №№06252, 06246, які формуються і видаються автоматично, що унеможливлює втручання особи в результати зважування (а.с.10, 15).

Відтак, під час здійснення органом Укртрансбезпеки габаритно-вагового контролю транспортних засобів відповідача було встановлено перевищення нормативно допустимих показників повної маси транспортних засобів, навантаження на здвоєні осі, рух яких не дозволяється без отримання спеціального дозволу.

У зв’язку із здійсненням перевезень з перевищенням вагових параметрів розрахунками плати за проїзд №40 та №39 від 27.07.2017 ФОП ОСОБА_3 визначено суму, яка підлягає сплаті, в розмірі 1435,00 Євро та 1510,00 Євро відповідно (а.с.13, 18).

Судом також встановлено, що при складенні розрахунків взято до уваги товарно-транспортні накладні, в яких місцем навантаження є село Іспас, а розвантаження – місто Коломия (а.с.140, 141). При чому розрахована відстань становить 100 км, про що свідчать дані інтернет сайту Della про відстань за маршрутом Іспас – Снятин – Коломия (а.с.121).

Суд не бере до уваги твердження відповідача про те, що при складенні розрахунків плати за проїзд безпідставно визначено протяжність маршруту з с.Іспас до м.Коломия в 100 км, оскільки така відстань згідно з даними інтернет сайту Google Maps становить 69,7 км (а.с.107).

Так, як зазначає позивач, водії під час перевірки вказували, що рухались по автомобільній дорозі Н-10 через м.Снятин, відтак протяжність маршруту становить 100 км. Крім того, водії ОСОБА_5 та ОСОБА_6 будь-яких зауважень щодо визначеної під час перевірки протяжності маршруту ні в актах перевірки, ні в інших складених за результатами габаритно-вагового контролю документах не висловили. Водночас жодних доказів на підтвердження факту руху автомобілів іншою дорогою позивач не надав.

Наведене дає суду підстави дійти висновку про те, що протяжність маршруту з с.Іспас до м.Коломия в 100 км визначена вірно.

На думку суду, безпідставними є посилання відповідача на те, що в порушення вимог пункту 18 Порядку №879 довідки складено без зазначення часу здійснення габаритно-вагового контролю, оскільки як вже встановлено судом та підтверджено актами проведення перевірки від 27.07.2017 №015262, 015193 перевірка проводилася 27.07.2017 о 13:10 год та 12:30 год відповідно, а відсутність зазначеного часу перевірки у довідці не є безумовною підставою для визнання такої довідки незаконно складеною.

Крім того, вирішуючи спір, суд враховує, що згідно з підпунктами 6 та 9 пункту 2 Порядку №879 вимірювальне і зважувальне обладнання – технічні засоби, які застосовуються під час визначення габаритно-вагових параметрів транспортних засобів і мають нормовані метрологічні характеристики; пересувний пункт габаритно-вагового контролю (далі - пересувний пункт) - спеціальний транспортний засіб, обладнаний вимірювальною і зважувальною технікою для здійснення контролю. Ділянка дороги на відстані 100 метрів до пересувного пункту, 50 метрів за пересувним пунктом та узбіччя дороги за напрямком руху, де розташовано пункт, вважаються його межами. Місце здійснення габаритно-вагового контролю позначається відповідними тимчасовими дорожніми знаками.

Водночас пункт 12 Порядку №879 передбачає, що вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Пунктом 13 Порядку № 879 визначено, що під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Тобто, виходячи зі змісту вказаних положень, габаритно-ваговий контроль може здійснюватися на вимірювальному та зважувальному обладнанні, яке повинно бути у робочому стані, а також яке в установленому порядку пройшло метрологічну атестацію з його подальшим клеймуванням та повинно мати відповідне свідоцтво.

З матеріалів справи вбачається, що вага пересувна автомобільна типу CHEKLODE FREEWEIGHT, заводський номер №008238, яка перебуває на балансі ДП «Івано-Франківський облавтодор» (а.с.188), при здійсненні габаритно-вагового контролю відповідає вимогам ГОСТ 29329-92 та пройшла щорічну повірку, що підтверджується свідоцтвом від 18.04.2017 №34-00/1258 зі строком дії до 18.04.2018 (а.с.21). Крім того, в матеріалах справи наявний сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки, виданий 21.11.2007 фірмі «Central Weighing LTD», яким затверджено тип ЗВТ «ОСОБА_5 пересувні автомобільні CHEKLODE FREEWEIGHT», який зареєстровано в Державному реєстрі ЗВТ за номером У2570-07 (а.с.20).

Таким чином, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів марок Iveco, модель MAGIRUS, державні номерні знаки АС 8300 АО і АС 8200 АО, що належать ФОП ОСОБА_3, здійснювався технічними засобами, що пройшли повірку, мають відповідне свідоцтво та є придатними до застосування.

При цьому суд погоджується із твердженням представника позивача, що відсутність ЗВТ у Державному реєстрі не може бути підставою для заборони використання цих засобів на території України, а вилучення з Державного реєстру ЗВТ вказаних ваг не скасовує раніше виданий сертифікат, який був чинним на момент ввезення та введення в дію вагового комплексу.

Відтак підстав щодо визнання результатів габаритно-вагового контролю незаконними немає.

Водночас необґрунтованими є твердження представника відповідача про те, що головний спеціаліст відділу надання адміністративних послуг Управління Укртрансбезпеки у Івано-Франківській області ОСОБА_7 не мав повноважень на складення розрахунку №39 від 27.07.2017, оскільки згідно з пунктом 2.14 його посадової інструкції він за дорученням керівництва залучається до здійснення перевірок в межах діяльності Управління (а.с.180-184).

Згідно з направленням на перевірку від 26.07.2017 №006735 було доручено, зокрема і ОСОБА_7, провести рейдову перевірку на автодорозі Н-10 «Стрий-Чернівці» (площадки ГВК, км. 170+500 с.Матіївці) 27.07.2017, отже останній мав право на складення усіх документів за результатами її проведення. Крім того, не зазначення в направленні на перевірку в даті проведення перевірки року її проведення є механічною помилкою, яка не може вважатись підставою для визнання такого направлення незаконним.

Водночас щодо тверджень відповідача про відсутність методики проведення габаритно-вагового контролю, затвердженої Мінекономрозвитку, і, як наслідок, складення розрахунків з порушенням, то суд зазначає, що процес здійснення габаритно-вагового контролю врегулюваний Порядком №879. Відсутність передбаченої пунктом 19 Порядку №879 методики не може бути підставою для визнання недійсним габаритно-вагового контролю. Крім того, суд враховує і ту обставину, що постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №671 «Про внесення змін до Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні» пункт 19 з Порядку №879 виключений.

Таким чином, наявними у справі доказами підтверджується факт перевезення ФОП ОСОБА_3 вантажів із перевищенням вагових параметрів, відтак визначення відповідачу плати за проїзд згідно з розрахунками №39 та №40 від 27.07.2017 проведено правомірно.

Як передбачено пунктом 31-1 Порядку №879, перевізник зобов’язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Згідно з вимогами абзацу 2 пункту 27 Порядку №879 плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку. Таким чином, сума 2945 (1435+1510) євро станом на 27.07.2017 за офіційним курсом гривні до іноземної валюти складає 88763,27 грн.

Однак, станом на день розгляду справи відповідачем не надані суду докази перерахування вказаної плати за проїзд автомобільними дорогами великовагового транспортного засобу.

Відповідно до пункту 26 Порядку №879, кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.

Однак, механізм стягнення коштів за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів ні Порядком №879, ні іншим нормативно-правовим чи законодавчим актом не визначений.

Водночас, суд звертаючись до суду з даним адміністративним позовом, ДСУ з безпеки на транспорті зазначила, що Укртрансбезпека здійснює функції з управління автомобільними дорогами загального користування та має право вимагати дотримання законодавчих та нормативних актів з питань дорожнього руху. Відтак остання під час здійснення своїх повноважень діє як суб’єкт владних повноважень, отже в силу вимог частини другої статті 46 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) може бути позивачем в адміністративній справі.

Так, повноваження та функції Укртрансбезпеки визначені Положенням про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі – Положення №103).

Пунктом 1 Положення №103 передбачено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно з підпунктами 15 та 27 пункту 5 вказаного Положення (на момент виникнення спірних правовіносин) Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Отже, нормами чинного законодавства визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також нарахуванням плати за проїзд транспортних засобів з перевищенням вагових та габаритних параметрів.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як передбачає частина четверта статті 5 КАС України, суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб’єкту законом.

Як вбачається з системного аналізу наведених вище норм, суб’єкт владних повноважень може бути позивачем у справі лише у випадках, прямо передбачених Конституцією чи законом України. З цього випливає, що звернення до суду є способом реалізації компетенції такого суб’єкта, а тому повинно відбуватися в межах, у спосіб та в порядку, передбаченому законом. Суб’єкт владних повноважень звертається до суду не за захистом своїх порушених прав чи інтересів, а тому що законом передбачений такий спосіб здійснення повноважень.

Разом з тим, ні в Законі України «Про автомобільний транспорт», ні в жодному іншому нормативно-правовому акті, в тому числі й підзаконному, зокрема, Положенні №103, не передбачено право Державної служби України з безпеки на транспорті звертатися до суду з позовом до юридичних та фізичних осіб про стягнення плати за проїзд.

Суд вважає за необхідне роз’яснити, що можливістю захисту інтересів держави в адміністративних справах з одночасним обґрунтуванням необхідності їх захисту, в тому числі й у спірних правовідносинах, де орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції наявний, однак у нього відсутні повноваження щодо звернення до адміністративного суду, наділені прокурори за умови дотримання вимог, встановлених частиною другою статті 53 КАС України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених в судовому засіданні доказів, суд дійшов висновку, що позивач не має повноважень на звернення до суду з даним адміністративним позовом, з огляду на що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Керуючись статтями 5, 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про автомобільний транспорт», суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

ОСОБА_8Плахтій

Рішення в повному обсязі складене 21 травня 2018 року.