Ухвала суду № 74128489, 07.05.2018, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 520/10430/15-ц

Провадження № 4-с/520/14/18

УХВАЛА

07.05.2018 року Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Огренич І.В.

при секретарі - Бусленко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі скаргу Публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Одесаобленерго» на дії старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_1, за участю боржника - ОСОБА_2 про визнання бездіяльності головного державного виконавця та скасування постанови про повернення виконавчого документа,-

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Енергопостачальна компанія «Одесаобленерго» звернулося до Київського районного суду м. Одеси зі скаргою на дії старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_1, в якій просить суд визнати бездіяльність старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_1 під час примусового виконання судового наказу Київського районного суду м. Одеси №520/10430/15-ц від 28 липня 2015 року про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію у розмірі 2638,92 гривень та судового збору 121,80 гривень, скасувати постанову старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_1 про повернення виконавчого документа стягувачеві від 24 березня 2017 року ВП №52088698. При цьому скаржник посилається на те, що судовим наказом Київського районного суду м. Одеси від 28 липня 2015 року по справі № 520/10430/15-ц було стягнуто з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Одесаобленерго» заборгованість у розмірі 2638,92 гривень та витрати по сплаті судового збору 121,80 гривень. 30 серпня 2016 року судовий наказ №520/10430/15-ц разом із заявою про відкриття виконавчого провадження б/н від 30 серпня 2016 р. було направлено на примусове виконання до Київського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області. Представник скаржника зазначає, що 24 березня 2017 року старшим державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_1 було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження». Однак, представник ПАТ «Енергопостачальна компанія «Одесаобленерго» вважає зазначену постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві незаконною, з посиланням на ст. 1, п.1 ч.1 ст.3, ч.1, ч.2 та ч.3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», а тому вимушений звернутись до суду з даною скаргою.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03.10.2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

Згідно з п.п. 9 п. 1 Розділу ХІІ «Перехідні положення» ЦПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У судове засідання представник скаржника не з’явився, надав до суду заяву, в якій просить розглянути справу за його відсутності, скаргу просить задовольнити у повному обсязі.

Старший державний виконавець Київського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_1 у судовому засіданні 09 листопада 2017 року заперечував проти задоволення скарги, у судове засідання 07 травня 2018 року не з’явився, повідомлявся належним чином, про причини неявки до суду не повідомив.

Боржник ОСОБА_2 у судове засідання не з’явилась, повідомлялась належним чином, про причини неявки до суду не повідомила.

Відповідно до ч.2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Вивчивши матеріали справи, оглянувши матеріали виконавчого провадження ВП №52088698, копії якого приєднані до матеріалів справи, приходить до наступного.

Як встановлено у судовому засіданні, судовим наказом Київського районного суду м. Одеси від 28 липня 2015 року по справі № 520/10430/15-ц було стягнуто з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Одесаобленерго» заборгованість у розмірі 2638,92 гривень та витрати по сплаті судового збору 121,80 гривень.

28 липня 2016 року зазначений наказ було отримано представником Публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Одесаобленерго», що підтверджується підписом на заяві про видачу судового наказу з відміткою про набрання законної сили.

30 серпня 2017 року судовий наказ по справі №520/10430/15-ц разом із заявою про відкриття виконавчого провадження б/н від 30 серпня 2016р. було направлено на примусове виконання до Київського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області.

24 березня 2017 року старшим державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_1 було винесено постанову ВП №52088698 про повернення виконавчого документу стягувачу, якою, на підставі п.2 ч.1 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження», судовий наказ №520/10430/15-ц, виданий 28 липня 2015 року Київським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_2 коштів у розмірі 2638,92 гривень було повернуто стягувачеві.

У зазначеній постанові вказано, що в ході проведення виконавчих дій, виходом за адресою, яка вказана у виконавчому документі, на момент перевірки боржника виявлено не було, про що складено акт державного виконавця. Відповідно до довідки УДАІ при УМВС України в Одеській області за божником рухомого майна на праві приватної власності не зареєстровано. Згідно відповіді ДПС України боржник на обліку в органах ДПС не перебуває, Відповідно до Довідки ПФУ інформація стосовно боржника не надходила. Згідно довідки ВАДР ГУ ДМС України в Одеській області боржник зареєстрований за вказаною адресою.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 ст. 18 Закону передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Нездійснення державним виконавцем виконавчих заходів, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» призводить до порушення законних прав та інтересів стягувача.

Згідно ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, у томі числі: за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб; у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів;отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Однак, встановлені в судовому засіданні фактичні обставини вказують на те, що державний виконавець в повному обсязі не встановив майновий стан боржника, не встановив його місце знаходження та передчасно ухвалив постанову про повернення виконавчого документа, що в свою чергу є безумовним порушенням прав стягувача ПАТ «Одесаобленерго» на своєчасне та повне виконання рішення суду у примусовому порядку.

Так, матеріали виконавчого провадження вказують на те, що державним виконавцем не проведено повну перевірку майнового стану боржника, а саме: не зроблено запитів до Адресно-довідкового бюро при ВГІРФО ГУМВС України в Одеській області про місце реєстрації боржника на час проведення виконавчих дій, запиту щодо наявності нерухомого майна та наявності земельних ділянок, які належать боржнику.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Однак, в порушення вимог ст. 81 ЦПК України, державним виконавцем не було надано доказів звернення до відповідних органів щодо встановлення майнового стану боржника, встановлення його місцезнаходження.

При таких обставинах, суд вважає, що скарга Публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Одесаобленерго» підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 447 - 453 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Скаргу Публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Одесаобленерго» на дії старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_1 про визнання бездіяльності головного державного виконавця та скасування постанови про повернення виконавчого документа - задовольнити.

Визнати неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_1 під час примусового виконання судового наказу Київського районного суду м. Одеси №520/10430/15-ц від 28 липня 2015 року про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію у розмірі 2638,92 гривень та витрат по сплаті судового збору 121,80 гривень.

Скасувати постанову старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_1 ВП №52088698 від 24 березня 2017 року про повернення виконавчого документу стягувачу, якою, на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», судовий наказ №520/10430/15-ц, виданий 28 липня 2015 року Київським районним судом м. Одеси про стягнення коштів у розмірі 2638,92 гривень було повернуто стягувачеві.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку, шляхом подачі в п’ятнадцятиденний строк, з дня проголошення ухвали, апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Огренич І. В.