Рішення № 74128395, 16.05.2018, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 520/8097/16-ц

Провадження № 2/520/3500/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.2018

Київський районний суд м.Одеси у складі головуючого судді Бескровного Я.В., при секретарі Бундєвій Я.І., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради, про позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2015р. між сторонами виник даний спір і 22.09.2015р. Київським районним судом м.Одеси було відкрито провадження, однак 18.04.2016р. позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду, на підставі ст.207ч.1п.2 ЦПК України, який діяв на той час.

Після цього ОСОБА_1 знов подала позов до суду, у якому посилаючись на норми ст.ст.150,141,164 СК України, зазначила, що ОСОБА_2 не виконує покладених на нього батьківських обов'язків щодо його сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала, просила його задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що у наслідок дій тещі відповідача сімейні стосунки з позивачем стали неможливими, що також вплинуло на неможливість здійснення ним своїх батьківських обов'язків по відношенню до дитини.

Представник третьої особи в судове засідання не явився, повідомлявся належним чином про час та місце розгляду справи, у вирішенні питання покладається на розсуд суду та підтримує висновок від 11.02.2016 року №2449/01-11 щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

В судовому засіданні представником відповідача заявлялося клопотання про виклик та допит свідків, яке ухвалою суду залишено без задоволення, у зв'язку з порушенням вимог ст.91ч.2 ЦПК України.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступного.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 11.02.2013 року шлюб зареєстрований між сторонами Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, актовий запис №913 від 23.09.2011 року, розірвано.

Від даного шлюбу у сторін народився син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, про що зроблено актовий запис №2150, Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції.

Сторони після розірвання шлюбу мешкають окремо, при цьому дитина проживає з матір'ю.

Згідно висновку «Про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача у відношення малолітнього ОСОБА_3» (а.с.80) Київська районна адміністрація, як орган опіки та піклування, вважає за доцільне позбавити відповідача батьківських прав, посилаючись на те, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання батьківських обов'язків відносно фізичного, духовного та морального розвитку малолітнього, не цікавиться справами дитини та станом його здоров'я.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (далі - Постанова) позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Згідно з абз. 2 п. 18 вищезгаданої постанови Пленуму Верховного Суду України, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.

Позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які ухиляються від виконання своїх обов'язків з виховання дітей або зловживають своїми батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми, шкідливо впливають на них своєю аморальною, антигромадською поведінкою.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьком обов'язків по вихованню, а також встановити, що батько ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов'язки, і, такі засоби впливу виявилися безрезультатними.

Про існування спору між сторонами щодо усунення перешкод позивачем у спілкування з дитиною, свідчить існування справи №520/9419/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 (а.с.127).

Суд вважає, що стороною позивача доведена винна поведінка відповідача по відношенню до виконання своїх батьківських обов'язків щодо сина ОСОБА_3, що в свою чергу підтверджується сукупністю доказів: довідкою КУ «Дитяча міська поліклініка №6» (а.с.11) про те, що батько лікарню з дитиною не відвідував, пояснення самого представника відповідача у судовому засіданні, що дитину ОСОБА_2 бачив два рази та матеріальної допомоги дитині не надавав.

Однак, оскільки у справі відсутні докази застосування до відповідача заходів впливу у вигляді попередження з боку органів внутрішніх справ, накладення адміністративної відповідальності, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування, існування спору щодо усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, то суд вважає застосування до відповідача такого заходу як позбавлення батьківських прав - передчасним.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що відповідач не належним чином виконує батьківські обов'язки по відношенню до свого малолітнього сина, однак поведінка та дії відповідача засвідчують, що він не втратив інтерес до дитини, має бажання її виховувати, відсутнє свідоме нехтування батьківськими обов'язками, а позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу до осіб, які не виконують батьківських обов'язків за умови винної поведінки. Звідси, суд вважає за доцільне застосувати до відповідача заходи попередження, вказавши на необхідність змінити своє ставлення до виховання дитини.

У позовній заяві позивач стверджувала, що після народження дитини відповідач не забрав її та дитину з пологового будинку. Представник відповідача заперечував проти цього. Враховуючи, що сторона позивача не надала доказів цим твердженням, суд їх відхиляє.

Керуючись ст. 4-13,76-89,258-273 ЦПКУкраїни, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Попередити ОСОБА_2 про неприпустимість в подальшому порушення з його боку батьківських обов'язків щодо його малолітньої дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та про їх можливі наслідки у разі їх неналежного виконання - позбавлення батьківських прав.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання Апеляційному суду Одеської області через суд першої інстанції апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Бескровний Я. В.