Постанова № 74127777, 22.05.2018, Арцизький районний суд Одеської області

Справа № 492/71/18

Провадження № 2-а/492/8/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2018 року м. Арциз

Арцизький районний суд Одеської області у складі головуючого судді Варгаракі С.М., при секретарі судового засідання Богдан А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Арцизького об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання рішення про відмову в поновленні пенсії протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом до Арцизького об'єднаного управління Пенсійного фонду України(далі за текстом - УПФУ), посилаючись на те, що вона отримувала пенсію за віком та через свого представника, який діє на підставі довіреності звернулася до відповідача із заявою про поновлення пенсії, однак листом від 04.12.2017 року її було повідомлено, що рішенням № 41 від 01.12.2017 року їй відмовлено в поновленні пенсії, оскільки заява про поновленні пенсії подається пенсіонером особисто або законним представником та їй рекомендовано звернутися із заявою особисто. Позивачка вважає вказане рішення неправомірним та таким, що порушує її права, у зв'язку з чим змушена звернутися до суду із вказаним позовом.

Представник позивачки в судове засідання не з'явився, але надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності та за відсутності позивачки, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити. Відповідно до відповіді на відзив представник позивачки зазначив, що позивачка прописана за адресою: м. Арциз Одеської області, вул. Вокзальна, буд. № 5, а право громадянина на одержання пенсії не може бути пов'язане з постійним проживанням на території України, вважає відзив відповідача безпідставним та необгрунтованим.

Представник відповідача в судове засідання також не з'явилася, але надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги позивача не визнала. Згідно наданого відзиву на адміністративний позов, представник відповідач зазначила, що ОСОБА_1 знято з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1, на теперішній час відповідачка знаходиться за кордоном та має тимчасову реєстрацію в Російській Федерації з 22.01.2016 року. Посилаючись на те, що заява про поновлення пенсії подається особисто або законним представником, відповідно до «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», просила адміністративний позов залишити без задоволення.

Суд вважає, що між сторонами склалися правовідносини, що випливають зі спорів фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій та бездіяльності, які повинні розглядатися в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованим, заснованими на законі, тому підлягають задоволенню.

Відповідно до паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 від 13.12.1996 року, довідки № 354 від 25.07.2017 року, виданої Виконавчим комітетом Арцизької міської ради Одеської області ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 9-10, 14). Згідно посвідчення серії НОМЕР_2 позивачка є пенсіонеркою ї їй була призначена пенсія по інвалідності з 01.07.2003 року (а. с. 8).

Листом № 4162/03 від 04.12.2017 року позивачку повідомлено, що рішенням УПФУ № 41 від 01.12.2017 року їй відмовлено в поновленні пенсії, оскільки заява про поновлення пенсії подається пенсіонером особисто або його законним представником (а. с. 5, 6).

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В силу ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування зобов'язані діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією й законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Виходячи з положень зазначених вище законів, Кодексу та з контексту Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, у тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється на весь час проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно ст. 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Рішенням Конституційного суду України від 07.10.2009 року № 25-рп/2009 п. 2 ч. 1 ст. 49, друге речення статті 51 Закону № 1058-ІV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). Зазначені положення Закону № 1058-ІV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Як зазначено в Рішенні № 25-рп/2009 оспорюваними нормами Закону № 1058-ІV держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

Отже, з 07 жовтня 2009 року порядок виплати пенсії громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, регулюється нормами Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» з урахуванням рішення Конституційного Суду України щодо неконституційності положень п. 2 ч. 1 ст. 49, другого речення ст. 51 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування».

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії, як таке, стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).

Таким чином, позивачка, як громадянка України, безумовно має право на виплату призначеної їй пенсії.

Відповідно до п. 1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління пенсійного Фонду України, заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України.

Отже, передбачено можливість подачі заяви як особисто пенсіонером, так і його уповноваженим представником, при цьому, відсутні вказівки на те, що останній повинен звертатися до органу ПФУ особисто та позбавлений можливості надіслати заяву та належні документи поштою. До УПФУ звертався представник позивачки на підставі нотаріально завіреної довіреності з проставленим апостилем.

На підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що у позивачки виникло право на поновлення раніше призначеної пенсії, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачці у поновленні виплати пенсії.

Таким чином, виходячи із встановлених обставин справи, суд приходить до висновку, що відповідач безпідставно, всупереч норм чинного законодавства, відмовив позивачці в поновленні пенсії, у зв'язку з чим таке рішення відповідача підлягає визнанню протиправними.

При викладених обставинах, зважаючи на вищевказані докази, досліджені в судовому засіданні, суд приходить до висновку про необхідність зобов'язання УПФУ вирішити питання, щодо поновлення пенсії.

Керуючись ст. ст. 19, 46 Конституції України, ст. ст. 49, 51 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», ст. ст. 2, 9-12, 72-77, 139, 241-246, 255 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Арцизького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області про визнання рішення про відмову в поновленні пенсії протиправним та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати відмову Арцизького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області в поновленні виплати пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 -протиправною.

Рушення Арцизького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області № 41 від 01.12.2017 року про відмову у поновленні виплати пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 - скасувати.

Зобов'язати Арцизьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області вирішити питання, щодо поновлення виплати пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, на підставі заяви поданої 23.11.2017 року, через представника ОСОБА_1 ОСОБА_2, діючого на підставі довіреності від 08.06.2017 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Арцизький районний суд Одеської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня отримання копії постанови з надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя

Арцизького районного судС.М. Варгаракі_3