Вирок № 74126815, 21.05.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/14031/17

Провадження №11-кп/772/420/2018

Категорія: 18

Головуючий у суді 1-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач:ОСОБА_2

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2018 року м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області у складі:

Головуючого – судді: Нешик Р.І.

суддів: Дедик В.П., Кривошеї А.І.

при секретарі: Олійник Т.П.

за участю прокурора: Кузьміна С.В.

обвинуваченого в режимі відеоконференції: ОСОБА_3

розглянув 21 травня 2018 року у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальне провадження зареєстроване в ЄРДР за №12016020010004488 за апеляційною скаргою прокурора на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 04.01.2018, яким

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого за адресою: вул. 22-партз’їзда,20, кв.53, м. Кривий Ріг Дніпровська обл., раніше неодноразово судимого, останній раз 20.03.2017 вироком Дзержинського районного суду м. Кривий Ріг за ч.2 ст.187, ч.2 ст.190, ч.2 ст.186, ч.1 ст.70, ч.1 ст.71 КК України до семи років позбавлення волі з конфіскацією майна;

засуджено ч.2 ст.185 КК України до трьох років позбавлення волі.

Відповідно до ч.4 ст.70 КК України визначено ОСОБА_3 покарання за сукупністю злочинів, із врахуванням покарання призначеного за вироком Дзержинського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 20.03.2017 року, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно призначено покарання у вигляді семи років шести місяців позбавлення волі.

Вирішено питання з судовими витратами та речовими доказами.

в с т а н о в и в :

Оскаржуваним вироком суду ОСОБА_3 був визнаний винним та засуджений за те, що 11.06.2016 приблизно о 18:00год перебував в одній з житлових кімнат квартири №АДРЕСА_1, що в м. Вінниця. В цей час в ОСОБА_3 виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій злочинний умисел, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи повторно, таємно, ОСОБА_3 викрав з кімнати мобільний телефон «Nomi і 177», вартість якого відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи №873 від 13.07.2016, становить 498 гривень та телевізор марки «Bravis 16Е97», вартість якого відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи №875 від 22.07.2016, становить 1 600 гривень, які належали ОСОБА_4

Заволодівши даним майном ОСОБА_3 з місця вчинення злочину зник та викраденим розпорядився на власний розсуд.

Своїми умисними діями ОСОБА_3 завдав потерпілій ОСОБА_4 матеріальної шкоди на загальну суму 2 098грн.

Прокурор в апеляційній скарзі просив вирок суду в частині не призначення додаткового покарання скасувати через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 409, ст. 413 КПК України.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду; прокурора, який просив задовільнити його апеляційну скаргу; обвинуваченого, який не заперечив проти задоволення апеляційної скарги прокурора; виступи їх всіх в судових дебатах в підтримання висловлених позицій, а обвинуваченого ще й в останньому слові; дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги прокурора, скасувавши вирок суду в частині не призначеного додаткового покарання.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.409 КПК України підставою для скасування судового рішення є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Згідно п.1 ч.1 ст.413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування судового рішення, є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.

Частиною 4 статті 70 КК України визначено, що за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в одному злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку.

Відповідно до ч.2 ст.70 КПК України при складанні покарань остаточне покарання за сукупністю злочинів визначається в межах, встановлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає більш суворе покарання.

Крім того, відповідно до п.22 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при частковому складанні розмір остаточного покарання в усякому разі має бути більшим за розмір кожного з покарань, призначених за окремі злочини. Остаточне покарання за сукупністю злочинів має визначатися за найбільш суворим видом покарання за окремі злочини, що до неї входять, і в межах санкції того закону, який передбачає більш суворе покарання.

Так, Вінницьким міським судом при призначенні ОСОБА_3 покарання за ч.2 ст.185 КК України неправильно застосовано положення ч.2 та ч.4 ст.70 КК України, тобто під час визначення йому остаточного покарання за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань, не враховано додаткове покарання у виді конфіскації майна, що за вироком Дзержинського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 20.03.2017 призначене в межах санкції статті, який передбачає більш суворе покарання.

Відповідно до вироку Дзержинського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 20.03.2017 ОСОБА_3 визнано винним та засуджено за ч.2 ст.190, ч.2 ст.186, ч.2 ст.187 КК України, з урахуванням положень ч.1 ст.70, ч.1 ст.71 КК України до 7 років 1 місяця позбавлення волі із конфіскацією майна.

Так, згідно вироку Вінницького міського суду від 04.01.2018 ОСОБА_3 засуджено за ч.2 ст.185 КК України на 3 роки позбавлення волі. На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, врахувавши покарання, призначене вироком Дзержинського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 20.03.2017, шляхом часткового складання призначених покарань, призначено остаточне покарання у вигляді 7 років 6 місяців позбавлення волі, тобто обвинуваченому взагалі не призначено додаткове покарання у виді конфіскації майна за сукупністю злочинів, як того вимагає ч.2 та ч.4 ст.70 КК України.

При ухваленні вироку стосовно ОСОБА_3 судом неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, що потягло за собою і неправильне призначення покарання обвинуваченому.

Таким чином, при ухваленні вироку Вінницьким міським судом Вінницької області через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність було невірно призначено покарання ОСОБА_3, а відповідно до п.4 ч.1 ст.409, ст.413 КПК України, це є підставою для скасування вироку суду в цій частині.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407, 409, 413, 414, 420 КПК України апеляційний суд,-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу прокурора задовільнити.

Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 04.01.2018, щодо ОСОБА_3 скасувати в частині не призначення додаткового покарання з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_3 винним та призначити йому покарання за ч.2 ст.185 КК України у вигляді 3 років позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, із врахуванням покарання, призначеного за вироком Дзержинського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 20.03.2017, шляхом часткового складення призначених покарань остаточно призначити покарання у вигляді 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна.

В решті вирок суду залишити без змін.

Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений безпосередньо до Касаційного Кримінального Суду в складі Верховного Суду протягом 3-х місяців з дня його проголошення, а засудженому, який тримається під вартою в той же строк із дня отримання ним копії вироку.

Копію вироку після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору.

Судді:

Р.І. ОСОБА_5 ОСОБА_6 Кривошея

Згідно з оригіналом:

Суддя: