Постанова № 74125990, 17.05.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2018 р. Справа№ 905/2929/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

Секретар судового засідання: Романова Ю.М.

За участю представників: відповідно до протоколу судового засідання від 17.05.2018.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в собі регіональної філії "Донецька Залізниця"

на рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2018

у справі № 905/2929/17 (суддя Спичак О.М.)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Керамресурс"

До Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в собі регіональної філії "Донецька Залізниця"

про стягнення 9 195,46 грн.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Керамресурс" до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в собі регіональної філії "Донецька Залізниця" про стягнення 9 195,46 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором на організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізничним транспортом послуги від 28.12.2015 № ДФ/20114 в частині безпідставного списання коштів з рахунку позивача.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.03.2018, повний текст якого підписаний 01.03.2018, у справі № 905/2929/17 задоволено позовні вимоги в повному обсязі.

Присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Керамресурс" 9 195,46 грн. неправомірно списаної суми та 1 600,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця в особі регіональної філії "Донецька залізниця" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2018 у справі № 905/2929/17 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з'ясуванням всіх обставин справи.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт наголосив, що позивачем до позовної заяви № 135 від 05.12.2017 було навмисно долучено копію накопичувальної картки форми ФДУ - 92 №19071044 завіреної генеральним директором ТОВ "Керамресурс" Коваленко О.В., із запереченнями на накопичувальну картку, що на думку апелянта свідчить про намагання позивача ввести в оману відповідача та суд першої інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2018 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька Залізниця" прийнято до провадження, призначено до розгляду на 17.05.2018.

07.05.2018 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2018 по справі № 905/2929/17 залишити без змін.

17.05.2018 в судовому засіданні представник відповідача надала пояснення по суті спору, підтримала доводи апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька Залізниця" та просила задовольнити апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька Залізниця", скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2018 по справі № 905/2929/17 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В судове засідання, призначене на 17.05.2018, повноважні представники позивача не з'явилися.

Колегією суддів враховано, що відповідно до частини 2 статті 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, в свою чергу частиною 3 статті 120 ГПК України передбачено, що виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до частини 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно із частиною 3 статті 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник.

Неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою.

Колегією суддів, враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Відповідно до пункту 2.6.10. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 № 28 оригінал судового рішення залишається в матеріалах справи; згідно з пунктом 2.6.15. вказаної Інструкції на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам судового процесу.

Як вбачається із матеріалів справи, копії ухвали Київського апеляційного господарського суду були надіслані учасникам судового процесу на адреси, зазначені в апеляційній скарзі, що підтверджується відміткою суду на зворотній стороні ухвали.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників позивача, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Колегією суддів на підставі ч. 7 ст. 270 ГПК України надано учасникові судової справи можливість виступити у судових дебатах, яке учасником справи реалізовано.

Згідно з частиною першою статті 270 ГПК у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.12.2015 між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Керамресурс" укладено Договір на організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізничним транспортом послуги від 28.12.2015 № ДФ/20114.

У травні 2017 року Товариством з обмеженою відповідальністю "КЕРАМРЕСУРС" на станцію Черноморськ - Порт (експ.) Одеської залізниці зі станції Костянтинівка Донецької залізниці за залізничною накладною № 50181833 відправлено вагон № 96398631, з вантажем "Глина кислотоупорная и огнеупорная, не поименованная в алфавите".

Під час проходження вищезазначеним вагоном по станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, вагон було затримано в зв'язку з комерційною несправністю, а саме нерівномірне навантаження.

За наслідками чого було складено акт загальної форми № 1212 від 29.05.2017 року.

Після усунення комерційної несправності станцією Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці складено акт загальної форми № 1121 від 31.05.2017 року та нараховані додаткові збори, а саме: плата за користування вагонами - 622,00грн.; маневрова робота 1,5 г -2020,70грн.; зважування 1 р. - 173,10 грн; зберігання 2 доби 65 т.- 1 197,00 грн; телеграфне повідомлення 2 р. - 244,00 грн; всього 5 108 грн з ПДВ.

Після виправлення комерційних несправностей станцією Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці оформлено залізничну накладну № 45293784 на вагон 96398631 та направлено на станцію призначення Черноморськ - Порт (експ.) Одеської залізниці.

При проходженні вищезазначеного вагону по станції Знаменка Одеської залізниці, вагон було затримано, в зв'язку з комерційною несправністю, а саме нерівномірне навантаження.

Щодо затриманого вагону № 96398631 станцією Знаменка Одеської залізниці складено акт загальної форми № 31а від 02.06.2017 року.

Після усунення комерційної несправності станцією Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці складено акт загальної форми № 190а від 04.06.2017 року та нараховані додаткові збори, а саме: плата за користування вагонами - 67,20 грн; маневрова робота -2694,40 грн; зважування - 346,20грн; телеграфне повідомлення 1 р.- 122,00 грн; трудові витрати 1 год. - 176, 28 грн. Всього 3406,08 грн. без ПДВ. та 4087,30грн. з ПДВ.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що Акт загальної форми № 1121 від 31.05.2017 року та акт загальної форми № 31а від 02.06.2017 з нарахованими додатковими зборами були направлені на станцію відправлення Костянтинівка Донецької залізниці для стягнення зазаначених сум з вантажовідправника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Керамресурс".

На станції призначення Костянтинівка на підставі акта загальної форми № 1121 від 31.05.2017 року та акта загальної форми № 31а від 02.06.2017 складено накопичувальну картку, яка надана на підпис представнику вантажовідправнику - ТОВ "КЕРАМРЕСУРС". Не погоджуючись з нарахованими додатковими зборами представником ТОВ "КЕРАМРЕСУРС" накопичувальну картку підписано із запереченнями. Незважаючи на те що накопичувальна картка підписана з обмовкою, працівниками станції відправлення Костянтинівка Донецької залізниці списані кошти з особового рахунку ТехПД.

Пунктом 1.10 Правил розрахунків за перевезення вантажів, застосовується якщо затримка вагонів з вантажем виникла з вини відправника, проте матеріали справи не містять доказів, що ця затримка виникла саме з вини вантажовідправника.

Відповідно до пункту 28 Правил приймання вантажів до перевезень, передбачено, договір про перевезення вантажу вважається укладеним з моменту проставлення календарного штемпеля станції відправлення в оформленій паперовій накладній або з моменту накладення електронного цифрового підпису працівником залізниці в електронній накладній.

Факт приймання вантажу до перевезення, завантаженого у вагон (контейнер) відправником, підтверджується підписанням Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, видачу/приймання контейнерів працівниками відправника і залізниці.

Згідно із статтею 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Пунктом 3 Правил користування вагонами і контейнерами, визначено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), Пам'яток про видачу/ приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), Актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6). За договором між вантажовласником і залізницею всі ці документи можуть оформлятися і надаватися в електронному вигляді. Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

Відповідно до пунктів 2, 3 Правил користування вагонами та контейнерами, за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під'їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності (вантажовласники) вносять плату. Облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за відомістю плати за користування вагонами ГУ- 46 (додаток 1).

За твердженнями позивача, залізницею не надані відомості плати за користування вагонами, як це передбачено п. 4 Правил користування вагонами, таку відомість позивач не підписував, а залізницею позивачу вона не надавалася.

На станції призначення на підставі актів загальної форми повинно було бути складено відомість плати за користування вагонами форми ГУ-46, що є основним документом для нарахування плати за користування вагонами та підставою для списання коштів з особового рахунку вантажовласника, якщо відомість плати за користування вагонами підписана без обмовки.

Пунктом 4 Правил користування вагонами і контейнерами, визначено, що плата за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу нараховується за Відомостями плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу (додаток 10), які оформляються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів. Відомості плати за користування вагонами, контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, Пам'ятки про видачу/приймання контейнерів, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами оформляються в електронному або паперовому вигляді. На вимогу вантажовласника йому надається копія Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, Пам'ятки про видачу/приймання контейнерів.

Слід зауважити, що в матеріалах справи відсутні Пам'яткаи про подавання вагону на ваги, а після зважування Пам'ятки про забирання вагону з ваг.

Крім того, на підставі пам'яток мало бути складено Відомості плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, але залізницею не було складено Відомість плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу.

Згідно із пунктом 5.1 роз'яснення Вищого господарського суду України 29.09.2008 № 04-5/225 "Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" зазначено, що перевізні документи, відомості плати за користування вагонами і контейнерами, накопичувальні картки мають бути підписані уповноваженим працівником платника. У разі відмови від підписання зазначених документів станція складає акт загальної форми, додає його до відповідного документа та надсилає в ТехПД для списання грошей з особового рахунку. У разі незгоди платника з підставами або розміром нарахування він має право звернутися з претензією та/або позовом до залізниці з вимогою повернути у встановленому Статутом порядку на особовий рахунок зайво нараховану суму.

Проте якщо платник підписує відомості плати за користування вагонами і контейнерами, накопичувальні картки тощо із запереченнями, зауваженнями та застереженням, залізниця не має права списувати спірні суми із попередньої оплати; в такому разі спір має врегульовуватись платником безпосередньо зі станціями, які нарахували платежі, і ТехПД, що провадить розрахунки. У разі недосягнення домовленості стягнення коштів вирішується в претензійно-позовному порядку за позовом залізниці.

Оскільки, позивачем підписана накопичувальна картка із запереченням залізниця не мала права списувати спірні суми із попередньої оплати, а вирішувати спірне питання у претензійно- позовному порядку, а саме подання позову до суду.

В своїх запереченнях відповідач зазначає про те, що позивачем не наведено правового обґрунтування правомірності стягнення спірної суми.

Згідно із статтею 10 Закону України "Про залізничний транспорт" розрахунки відправників та одержувачів вантажу з підприємствами залізничного транспорту загального користування за перевезення, додаткові збори за вантажні операції і користування рухомим складом, а також за штрафи, пеню, неустойку здійснюються в порядку, передбаченому Статутом залізниць України, іншими актами законодавства України та міжнародними договорами.

Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу та статті 306 Господарського кодексу України, загальні умови перевезення визначаються цими кодексами, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 62 Статуту залізниць України та Правилами розрахунків за перевезення вантажів визначено порядок розрахунків за перевезення і послуги.

Тобто, під час здійсненні розрахунків сторони керуються Правилами розрахунків за перевезення вантажів, які затверджені наказом Міністерства транспорту України "Про затвердження окремих розділів Правил перевезення вантажів" від 21.11.2000 № 644.

Відповідно до пункта 2.5 Правил розрахунків за перевезення вантажів платник за договором у порядку передоплати перераховує на рахунок розрахункового підрозділу залізниці кошти для оплати перевезень і додаткових послуг.

Згідно із пунктом 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, розрахунковий підрозділ веде облік надходження коштів на особовий рахунок платника і використання їх платником для оплати перевезень та наданих залізницею послуг. Облік витрачених коштів здійснюється на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу.

Абзацом 20 пункту 4 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 року №113 визначено, що плата за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу нараховується за Відомостями плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, які оформляються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів. Відомості плати за користування вагонами, контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, Пам'ятки про видачу/приймання контейнерів, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами оформляються в електронному або паперовому вигляді. На вимогу вантажовласника йому надається копія Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, Пам'ятки про видачу/приймання контейнерів.

Тобто, первинними документами, які підтверджують надання послуг за подавання й забирання вагонів та маневрову роботу є Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, на підставі яких оформляються Відомості плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу.

Згідно із пунктом 4 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами Відомості плати за користування вагонами складаються на вагони, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами. У разі непогодження даних, зазначених у Відомості плати за користування вагонами, представник вантажовласника зобов'язаний підписати відомість із зауваженнями; час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника; час передання вагонів залізницею вантажовласнику, а також вантажовласником залізниці зазначається у Пам'ятці про подавання/забирання вагонів, яка оформляється після закінчення приймально-здавальних операцій; пам'ятка підписується відповідальною особою станції і вантажовласника.

З наявних в матеріалах справи накопичувальних карток вбачається, що вони підписані позивачем із запереченнями щодо нарахування додаткової маневрової роботи.

Пунктом 5.1 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" №04-5/601 від 29.05.2002 визначено, що якщо платник підписує відомості плати за користування вагонами і контейнерами, накопичувальні картки тощо із запереченнями, зауваженнями чи застереженням, залізниця не має права списувати спірні суми із попередньої оплати, в такому разі спір має врегульовуватись платником безпосередньо зі станціями, які нарахували платежі, і ТехПД, що провадить розрахунки. У разі недосягнення домовленості стягнення коштів вирішується в претензійно-позовному порядку за позовом залізниці.

Слід зауважити, що спосіб захисту порушених прав позивача шляхом зобов'язання залізниці поновити на особовому рахунку позивача суму боргу для оплати за майбутні перевезення, не має механізму примусового виконання судового рішення на відміну від стягнення, а тому є неефективним для відновлення порушених прав позивача. Позивач має право на такий ефективний засіб правового захисту, який унеможливлював би невиконання рішення суду з боку відповідача, який добровільно не поновив би спірну суму на особовому рахунку позивача, про що вірно вказав суд першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в розмірі 9 195,46 грн.

Доводи, які наведені скаржником в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається, а доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Таким чином, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2018 у справі № 905/2929/17 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2018 у справі № 905/2929/17 підлягає залишенню без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статями 129, 267-270, 273, 275, 276, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2018 у справі № 905/2929/17 залишити без змін.

Поновити дію оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2018 у справі № 905/2929/17.

Матеріали справи № 905/2929/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку та в строки, встановлені главою 2 розділу IV ГПК України.

Повний текст складено та підписано 22.05.2018.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко