Постанова № 74122834, 03.05.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 442/4969/17 Головуючий у 1 інстанції: Нагірна О.Б.

Провадження № 22-ц/783/234/18 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.

Категорія: 24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2018 року м.Львів

Колегія суддів Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого Приколоти Т.І.

суддів Ніткевича А.В., Павлишина О.Ф.

з участю секретаря Іванової О.О.,

з участю ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Дрогобицького міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Львівській області на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20 грудня 2017 року у справі за скаргою ОСОБА_3 на дії посадових осіб ВДВС Дрогобицького МУЮ та скасування постанови про відкриття провадження,-

встановила:

Представник ОСОБА_3-ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою, в якій просить визнати дії начальника ВДВС Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Нагорянка В.Я. щодо не зняття арешту з усього майна ОСОБА_3 незаконними та зобов»язати зняти арешт.

В обґрунтування скарги посилається на те, що 20 червня 2017 року він звернувся до начальника ВДВС Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Нагорянка В.Я. з заявами про зняття арешту з майна боржника, так як провадження щодо накладення арешту на майно було вчинено незаконно та дане рішення було оскаржене в установленому законом порядку. Зазначає, що на даний час відсутній належний документ, який би накладав обтяження на майно ОСОБА_3, обтяження на все майно останнього продовжує мати місце в електронному Реєстрі обтяжень. Дана обставина перешкоджає йому вчиняти цивільно-правові дії, чим незаконно обмежуються його права.

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20 грудня 2017 року скаргу задоволено.

Визнано дії начальника відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Нагорняка В.Я. щодо не зняття арешту з усього майна ОСОБА_3 неправомірними.

Зобов»язано начальника відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Нагорняка В.Я. внести відомості в електронний Реєстрі обтяжень щодо зняття арешту з усього майна ОСОБА_3.

Ухвалу суду оскаржує Дрогобицький міськрайонний відділ ДВС ГТУЮ у Львівській області. В апеляційній скарзі посилається на порушення судом норм процесуального права. Просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу про відмову в задоволенні скарги. Зазначає, що оскаржуваний запис обтяження не може бути вилучений з Реєстру речових прав на нерухоме майно, оскільки підстав для його вилучення немає, так як не має підтвердження стягувача про відсутність претензій та боргу у боржника щодо нього та не сплачено виконавчий збір та витрати виконавчого провадження в межах виконавчого провадження №26567053.

Заслухавши суддю-доповідача, представника ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали у межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить відхилити.

У відповідності до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Частиною 1 статті 448 ЦПК України установлено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ст. ст. 124, 129 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Примусове виконання рішень судів в Україні покладається на державну виконавчу службу. Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб (ст. 6 Закону). Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Законом. Законодавством України на державного виконавця покладається обов'язок вживати необхідних заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, зокрема державний виконавець повинен здійснювати заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і Законом.

Судом встановлено, що 19 травня 2011 року державним виконавцем ВДВС Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Гавриляк М.М. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №26567053, якою постановлено рішення про накладення арешт на все майно ОСОБА_3

27 січня 2013 року державним виконавцем Бонтей М.В. винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу і постановлено рішення про припинення чинності арешту майна боржника ОСОБА_3, скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

22 січня 2016 року державним виконавцем Матіїшин А.Я. винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Разом з тим, начальником відділу ДВС Дрогобицького МРУЮ Юрківим Е.Я. при здійсненні контролю за діями державного виконавця при примусовому виконанні було встановлено, що постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження підлягає скасуванню. Відповідно підлягають скасуванню документи, прийняті в процесі вчинення виконавчих дій. Постановлено скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 22 січня 2016 року. Дана постанова набрала законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур»єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 цього Закону, у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.

Згідно ч. 1 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. Аналогічне положення було передбачено ст.51 Закону України «Про виконавче провадження», у чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що на даний час відсутній документ, який би накладав обтяження на майно ОСОБА_3, однак, обтяження на все майно останнього продовжує мати місце в електронному Реєстрі обтяжень. Дана обставина перешкоджає ОСОБА_3 вчиняти дії щодо належного йому майна.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Судом вірно встановлені фактичні обставини справи, правильно застосований матеріальний закон та дотримана процедура розгляду, передбачена ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення такої.

Керуючись: п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 388-391 ЦПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а:

Залишити ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20 грудня 2017 рокубез змін, апеляційну скаргу Дрогобицького міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Львівській області без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 10 травня 2018 року.

Головуючий_______Т.І.Приколота

Судді: ______ А.В. Ніткевич _____О.Ф.Павлишин