Постанова № 74120706, 21.05.2018, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/9880/17 Провадження № 22-ц/795/588/2018 Головуючий у I інстанції – ОСОБА_1 Доповідач - Вінгаль В. М.Категорія – цивільна

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2018 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

голови судового засідання - судді ВІНГАЛЬ В.М.,

суддів: ГУБАР В.С., КУЗЮРИ Л.В.,

позивач: ОСОБА_2,

відповідач: Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»,

особи, які подали апеляційну скаргу: ОСОБА_2,

розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження (без повідомлення учасників справи) рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 березня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» про стягнення коштів,

прізвище судді: Логвіна Т.В.; місце ухвалення рішенн: м.Чернігів.

У С Т А Н О В И В:

У жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», в якому просила стягнути з останнього 61,50 доларів США - плати за користування коштами вкладу за період з 04.07.2016 по 01.09.2016 та 19,42 доларів США - 3 проценти річних за неправомірне користування вкладом за період з 04.07.2016 по 01.09.2016, а всього 80,92 доларів США. з процентною ставкою 9,5% річних з 01 січня 2016 року по 03 липня 2016 року.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 05 січня 2016 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» було укладено договір банківського вкладу, за яким позивач розмістив депозитний вклад у сумі 8000 доларів США. 03.07.2018 року ОСОБА_2 звернулася до відповідача з заявою про виплату коштів вкладу з належними відсотками з рахунку згідно іменного сертифікату. Однак відповідач вказавши на внутрішні банківські обмеження не повернув всієї суми вкладу і процентів, а почав виплачувати по 200 або 195 доларів США до 01.09.2016 року. Відтак, позивач, посилаючись на ст.ст. 536, 610, 612, 625, 1058, 1061 ЦК України, просила стягнути плату за користування коштами вкладу за період з 04.07.2016 року по 01.09.2016 року в сумі 61,50 доларів США та 3% річних за неправомірне користування вкладом за такий же період в сумі 19,42 доларів США.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 березня 2018 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на користь ОСОБА_2 3 проценти річних за період з 04.07.2016 по 01.09.2016 в сумі 19 доларів 42 центи, що еквівалентно 526 грн. 97 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на користь ОСОБА_2 876 грн. 79 коп. витрат на професійну правничу допомогу. Стягнуто з ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на користь держави 640 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить змінити рішення суду першої інстанції, скасувавши його в частині відмови у задоволенні позову про стягнення з ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на її користь 61,50 доларів США – плати за користування коштами вкладу за період з 04.07.2016 року по 01.09.2016 року, та задовольнити його у цій частині, стягнути з відповідача понесені нею документально підтверджені судові витрати заявлені у суді першої інстанціїт та суму витрат за надання правової (правничої) допомоги під час складання апеляційної скарги та під час апеляційного розгляду справи, які орієнтовно складуть 3000 грн.

За доводами апеляційної скарги, суд не взяв до уваги, що діючим законодавством і умовами укладеного депозитного договору передбачено повернення коштів одноразовою виплатою в момент пред'явлення сертифікату банку для виплати. Висновок суду, що із закінченням зазначеної у договорі дати повернення вкладу, закінчується і дія укладеного між сторонами договору, суперечить вимогам ст.599 ЦК України. На думку заявника, на сертифікат не поширюється обмеження, що встановлені НБУ у виплаті валюти у межах 1500 грн. і відповідач був зобов'язаний виплатити всю суму депозиту 04.07.2016 року у день пред'явлення сертифікату банку, а оскільки останній належним чином не виконав зобов'язання по поверненню вкладу, то відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання і повинен нести відповідальність щодо сплати процентів за користування вкладом, а не тільки у вигляді 3 відсотків річних. Заявник вважає, що суд безпідставно обмежив у відшкодуванні відповідаченм понесених нею судових витрат.

У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення, вважаючи, що підстав для стягнення плати за користування коштами в розмірі 9,5% річних за період з 07.07.2016 року по 01.09.2016 року немає, оскільки зобов'язання банку перед вкладником за договором банківського вкладу (депозиту) припинилось у строк, встановлений договором банківського вкладу.

Вислухавши голову судового засідання, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що строк дії договору банківського вкладу закінчився 03.07.2016 і договором не передбачено можливість його пролонгації, а також те, що банком після закінчення терміну дії договору на користь вкладника нараховувалися та були сплачені проценти за користування грошовим вкладом за ставкою для вкладів на вимогу, що підтверджується випискою з рахунків позивача, що передбачено загальними Умовами надання банківських, фінансових та інших послуг, з якими відповідно до Блоку 5 договору-анкети про отримання банківського продукту «Депозит» ознайомилася позивач, немає підстав для стягнення з відповідача на користь позивача процентів у розмірі, що передбачені договором після закінчення строку його дії.

З висновком суду першої інстанції в оскаржуваній частині погоджується апеляційний суд.

Судом у справі встановлено, що 05 січня 2016 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_2 було укладено договір банківського вкладу, що підтверджується договором-анкетою від 05.01.2016 року про отримання банківського продукту «Депозит», за умовами якого банк відкриває на ім’я клієнта поточний рахунок для здійснення операцій за банківським вкладом (депозитом) та видає клієнту ощадний (депозитний) сертифікат серії АА №003851, а клієнт розміщує у банку вклад (депозит) у сумі 8000 доларів США з процентною ставкою 9,5% річних на строк до 03 липня 2016 року.

Сертифікат підтверджує розміщення клієнтом вкладу (депозиту) на зазначених у договорі умовах. Повернення вкладу та процентів за вкладом клієнту здійснюється банком виключно за умови пред'явлення оригіналу сертифікату. Погашення сертифіката здійснюється згідно з чинним законодавством України та актами Національного банку.

04 липня 2016 року позивач звернулася до відповідача із заявою про виплату коштів вкладу з відсотками відповідно до іменного сертифікату.

Листом від 07.07.2016 року ПАТ «Промінвестбанк» повідомило, що у зв'язку з тимчасовими фінансовими труднощами та з метою виконання прийнятих зобов'язань перед всіма клієнтами, банк здійснює виплату коштів з поточних рахунків клієнтам щоденно, в межах можливості банку, яка на даний час передбачає видачу готівкових коштів в національній валюті до 5000 грн, або еквівалент цієї суми в іноземній валюті, на добу на одного клієнта. 04.07.2016 року кошти по депозитному сертифікату, а сааме – 8299,21 доларів США було перераховано на поточний рахунок №26204620942555, відкритий на ім'я ОСОБА_2, з якого в період з 04.07.2016 року по 07.07.2016 року вже було видано кошти у розмірі 700 доларів США (а.с.5 зворот).

З виписки по особовому рахунку ОСОБА_2 №26204620942555 вбачається, що в період з 04.07.2016 року по 01.09.2016 року зі вказаного рахунку проводилась видача частинами грошових коштів в іноземній валюті у загальному розмірі 8299,21 долар США, а саме, 299,21 долар США – переказ відсотків по сертифікату та 8000 доларів США - переказ коштів по погашеним сертифікатам (а.с.7-16).

За змістом положень ст.66 Закону України «Про банки і банківську діяльність» державне регулювання діяльності банків здійснюється Національним банком України у формі адміністративного регулювання, зокрема, встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків.

Постановою правління НБУ від 3 березня 2015 року №160 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України», що була чинною на час виникнення спірних відносин визначено, що уповноважені банки зобов'язані обмежити видачу (отримання) готівкових коштів в іноземній валюті або банківських металів з поточних і депозитних рахунків клієнтів через каси та банкомати в межах до 15000 грн на добу на одного клієнта в еквіваленті за офіційним курсом НБУ.

У блоці 3 Договору банківського вкладу, що укладений між сторонами, визначено, що невід'ємною частиною цього договору є Договір комплексного обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Промінвестбанк»/Загальні умови надання банківських, фінансових та інших послуг, розміщені на інтернет-сторінці банку www.pib.ua (далі - Загальні умови) і умови цього договору визначаються Загальними умовами і цим Договором банківського вкладу.

Відповідно до п. 2.4 Договору комплексного обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Промінвестбанк»/Загальних умов надання банківських, фінансових та інших послуг, у разі накладенні на Депозит арешту або обмеження права вкладника розпоряджатись Депозитом іншим чином відповідними державними органами у випадках, передбачених законодавством України, або застосування Банком притримання коштів на Депозитному Рахунку, або передачі майнових прав на Депозит у заставу, або неможливості зарахування (повернення) коштів на поточний рахунок Вкладника з причин, що не залежать від волі Банку, внаслідок чого Депозит залишається на Депозитному Рахунку після дати повернення Депозиту, визначеної відповідно до Договору банківського депозиту, проценти за Депозитом з такої дати нараховуються за ставкою для Депозитів на вимогу.

Повернення Депозиту здійснюється на Поточний рахунок вкладника, зазначений в Договорі-анкеті, з якого такий Депозит переказується Банком на Поточний рахунок з використанням платіжної карти Вкладника, зазначений в Договорі-Анкеті (п.3.1 Договору комплексного обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Промінвестбанк»/Загальних умов надання банківських, фінансових та інших послуг)

Відповідно до додатку 1.4. до рішенням Тарифного Комітету № 33 від 24 червня 2015 року втсноавлено нарахування процентів на залишок коштів по поточному рахунку в розмірі 0,10% в іноземній валюті.

За положеннями ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч 1ст. 598 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад) (ч. 1 ст. 1060 ЦК України).

Отже аналіз вищенаведених правових норм та умов договору банківського вкладу приводить апеляційний суд до висновку, що зобов'язання ПАТ «Промінвестбанк» перед вкладником за договором банківського вкладу (депозиту) припинились у строк, встановлений договором банківського вкладу, тобто 03 липня 2016 року.

Таким чином, 04 липня 2016 року відповідач, відповідно до умов укладеного між сторонами депозитного договору (п. 3.1 Договору комплексного обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Промінвестбанк»/Загальних умов надання банківських, фінансових та інших послуг), правомірно виплатив вклад шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок ОСОБА_2 грошових коштів. При цьому, обмеження у видачі готівки відбулись не з вини відповідача, а були встановлені НБУ. Відповідно є безпідставними посилання заявника в апеляційній скарзі на відсутність у відповідача правових підстав для перерахування коштів на поточний рахунок і необхідність повернення коштів саме одноразовою виплатою при пред'явленні сертифікату. З цих же підстав відхиляються доводи ОСОБА_2 відносно того, що вона, як вкладник, не надавала своєї згоди на розміщення отриманих коштів депозитного сертифікату на поточному рахунку банку.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідно до постанов правління НБУ «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України від 03.03.2015 року №160 (втратила чинність) та від 13.12.2016 року №140 (в редакції чинній до 24.08.2017 року) було передбачено, що погашення іменних ощадних (депозитних) сертифікатів, номінованих в іпоземній валюті, зі строком обігу не менше шести місяців здійснюється банками без обмеження сум після настання терміну, зазначеного в цьому сертифікаті є необгрунтованими, так як термін обігу депозитним сертифікатом (іменним) серії АА №003852, виданного ОСОБА_2, був встановлений з 05.01.2016 року по 03.07.2016 року, тобто становив менше шести місяців.

Таким чином, зобов'язання банку перед вкладником за договором банківського вкладу (депозиту) припинились у строк, встановлений договором банківського вкладу, та між сторонами виникли правовідносини, що випливають з договору банківського рахунку.

Закінчення строку дії договору не припиняє зобов'язальні правовідносини, а трансформує їх в охоронні, що містять обов'язок відшкодувати заподіяні збитки, які встановлені договором чи законом.

Згідно з положеннями ч.ч. 1,2 ст.1070 ЦК України за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом. Сума процентів зараховується на рахунок клієнта у строки, встановлені договором, а якщо такі строки не встановлені договором, - зі спливом кожного кварталу. Проценти, передбачені ч. 1 цієї статті, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що зазвичай сплачується банком за вкладом на вимогу.

Оскільки з 04 липня 2016 року (день перерахування банком депозитного вкладу на поточний рахунок вкладника) між сторонами виникли правовідносини, що випливають з договору банківського рахунку за користування грошовими коштами, які знаходились на рахунку клієнта, банк правомірно нарахував відсотки в розмірі, встановленому цим договором, що підтверджується випискою по рахунку №26204620942555 в період з 04.07.2016 року по 01.09.2016 року, отже доводи апеляційної скарги про необхідність стягнення з відповідача заявленої суми коштів у розмірі 61,50 доларів США спростовуються наявними у справі наведеними вище доказами.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність порушених прав ОСОБА_2 в частині не нарахування банком процентів за користування вкладом у розмірі, що передбачений договором, після закінчення строку його дії і правильність висновків суду першої інстанції в цій частині.

Посилання скаржника на те, що суд безпідставно обмежив у відшкодуванні відповідаченм понесених нею судових витрат є безпідставним, оскільки розподіл між учасниками справи судових витрат здійснений пропорційно задоволеним позовним вимогам у відповідності положень ст. 141 ЦПК України. В апеляційній скарзі не наведено жодних доводів, виходячи з яких апеляційний суд міг би зробити висновок про неправильність розрахунку витрат або мотивів, що наведені судом першої інстанції при визначенні їх розміру.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 належить залишити без задоволення, а рішення сду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 367-369, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складений 21 травня 2018 року.

Головуючий:Судді: