Постанова № 74120486, 16.05.2018, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/9184/17 Провадження № 22-ц/795/536/2018 Головуючий у I інстанції – ОСОБА_1 Доповідач - Мамонова О. Є.Категорія – цивільна

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2018 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

Апеляційний суд Чернігівської області у складі:

головуючого-судді Мамонової О.Є.,

суддів: Вінгаль В.М., Шитченко Н.В.,

із секретарем: Шкарупою Ю.В.,

сторони:

позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач – ОСОБА_2,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 лютого 2018 року (рішення ухвалено об 11 год. 00 хв., повний текст рішення складено 06 березня 2018 року) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

У С Т А Н О В И В:

У вересні 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося з позовом до ОСОБА_2 про стягнення з останньої на його користь заборгованості за кредитним договором у розмірі 52 457,81 грн та 1 600 грн судових витрат. Позов обґрунтовувало тим, що відповідно до укладеного між сторонами договору № б/н від 14.02.2013 відповідачка отримала кредит у розмірі 4 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою», затвердженими наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між нею та Банком Договір, що підтверджується її підписом у заяві.

ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов’язання за договором виконало в повному обсязі та надало відповідачці кредит у встановленому договором розмірі. Відповідачка в порушення умов кредитного договору, ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, зобов’язання за вказаним договором не виконала та не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками та іншими витратами відповідно до умов договору, у зв’язку з чим, станом на 31.08.2017 утворилась заборгованість у розмірі 52 457,81 грн, яка складається з:

3 762 грн – заборгованість за кредитом;

42 231,87 грн – заборгованість по процентам за користування кредитом;

3 489,76 грн – заборгованість за пенею та комісією;

500 грн – штраф (фіксована частина);

2 474,18 – штраф (процентна складова).

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 26.02.2018 позов задоволено; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість в розмірі 52 457,81 грн та 1 600 грн у відшкодування судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, недоведеність обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідачка заперечує, що взагалі мало місце укладення кредитного договору та отримання кредитного ліміту у сумі 4 000 грн, оскільки крім дати та підпису на анкеті-заяві про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк» від 14.02.2013 немає взагалі жодних відміток та погоджень, зокрема, не зазначено яку картку отримує клієнт, не визначена відсоткова ставка, відсутня відмітка погодження про ознайомлення та отримання Пам’ятки Клієнта та Тарифів і, відповідно, підписи відповідачки на них.

Заявниця посилається на правову позицію Верховного Суду України, висловленої у постанові від 11.03.2015 № 6-16цс15 та вказує, що Пам’ятка і Умови та правила надання банківських послуг під час підписання Анкети-заяви та інших документів на оформлення платіжної картки їй на ознайомлення та підпис не надавались, тобто суд помилково встановив обставину укладання між сторонами кредитного договору.

Заявниця вважає, що позивач звернувся до суду із пропуском строку позовної давності. Суд невірно встановив дату здійснення останнього платежу 10.07.2017, оскільки жоден доказ про це не свідчить.

У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» просить рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 26.02.2018 залишити без змін, посилаючись на те, що відповідач підписала заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк», в якій виявила бажання на отримання кредитних коштів та підтвердила, що ознайомлена і погоджується з Умовами та Тарифами банку. У справі відсутні докази про те, що ОСОБА_2 зверталася до банку з пропозиціями про внесення змін до умов кредитного договору, що свідчить про її згоду з усіма умовами цього договору. Фактичне користування відповідачем кредитними коштами підтверджується виписками про рух грошових коштів по карткових рахунках відкритих на ім’я ОСОБА_2 Враховуючи строк дії кредитної картки та останніх здійснених платежів на погашення заборгованості, строки позовної давності позивачем не пропущені.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_2 – ОСОБА_3, який просив задовольнити апеляційну скаргу, пояснення представника ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_4, який наполягав на законності рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції – зміні в частині визначення розміру стягнутих заборгованості за кредитним договором та судових витрат.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Задовольняючи позов ПАТ КБ «ПриватБанк» суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка зобов’язань за кредитним договором не виконала, у зв’язку з чим станом на 31.08.2017 утворилась заборгованість в сумі 52 457,81 грн, при цьому не прийняв до уваги заяву відповідачки про застосування строку позовної давності, оскільки такий не пропущений, зважаючи на проведення відповідачем останнього платежу 10.07.2017.

Апеляційний суд погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення з відповідачки заборгованості по тілу кредиту та відсотках, оскільки такий висновок ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства. Однак погодитись з висновком районного суду в частині задоволення позову про стягнення заборгованості за пенею та комісією в розмірі 3 489,76 грн, за штрафом (фіксована частина) в розмірі 500 грн та штрафом (процентна складова) у розмірі 2 474,18 грн, апеляційний суд не може через невідповідність висновків суду в цій частині обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, що відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду першої інстанції.

Судом по справі встановлено, що 14.02.2013 між ПАТ КБ «Приватбанк» (далі по тексту - Банк) та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір шляхом підписання сторонами анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с. 5). Із тексту вказаної заяви вбачається, що ОСОБА_2 погодилася із тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між нею та Банком договір про надання банківських послуг. Зазначено, що позичальник ознайомилась з договором про надання банківських послуг до його укладення та згодна з його умовами. Екземпляр договору про надання банківських послуг згодна отримати шляхом роздрукування із сайту http://privatbank.ua. Умови та Правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті ПриватБанку www.privatbank.com.ua. Зобов’язалась виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватись із їхніми змінами на сайті ПриватБанку www.privatbank.com.ua.

В день укладення договору, 14.02.2013, ОСОБА_2 було видано кредитну картку «Універсальна» № 5211537432734601 зі строком дії до 07/16 та 18.12.2013 було видано другу кредитну картку № 5457082230851581 за цим кредитним договором зі строком дії до 12/2017, що підтверджується витягом з програмного комплексу банку про видачу карток, зокрема, скріншотами (фото) екрану ПК з відділення ПАТ КБ «ПриватБанк» з фотографіями ОСОБА_2 з отриманими 14.02.2013 та 18.12.2013 картками (а.с. 142-144, 164).

З довідки ПАТ КБ «ПриватБанк» про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_2 (договір б/н), вбачається, що 14.02.2013 встановлено кредитний ліміт в сумі 300 грн, 03.07.2013 – збільшено кредитний ліміт до 1 800 грн, 18.12.2013 – збільшено кредитний ліміт до 4 000 грн та 28.10.2014 – знижено кредитний ліміт до 3 770 грн (а.с. 163).

За змістом ст. ст. 626–628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

В силу ч. 2 статті 634 ЦК України договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона виходячи зі своїх інтересів не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

З наведеного вбачається, що у разі якщо умови договору приєднання порушують права особи, яка приєдналась до нього, то вона вправі поставити питання про його зміну або розірвання.

Разом з тим у справі відсутні докази про те, що ОСОБА_2 зверталася до банку з пропозиціями про внесення змін до умов кредитного договору, а тому вказані обставини свідчать про її згоду з усіма умовами цього договору.

Відповідачка підписала 14.02.2013 заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ «КБ «ПриватБанк», в якій виявила бажання отримати кредитні кошти та підтвердила, що вона ознайомлена і погоджується з Умовами та Тарифами банку.

При цьому Умови та Правила надання банківських послуг є складовою частиною кредитного договору, при яких підпис під ними не потрібен, якщо саме ці Умови та Правила були чинними під час укладення договору.

Суд також звертає увагу на те, що договір приєднання, як і публічний договір, є узагальненою категорією таких цивільно-правових договорів, в яких умови договору встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах і які укладаються лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого тексту. Друга сторона при цьому не може запропонувати свої умови договору, але саме вона вирішує та виявляє волевиявлення на укладення договору на запропонованих їй умовах. Таким чином, додержується принцип свободи договору. Чинним законодавством передбачено укладення договору лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованих умов у цілому.

Вказана правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 справа № 755/2720/16-ц та від 14.02.2018 справа № 239/396/15-ц.

Пунктом 1.1.3.2.3 Умов та правил передбачено право банку проводити зміни тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків. При цьому банк, за виключенням випадків зміни розмірів наданого кредиту (кредитного ліміту) зобов'язаний не менш ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці по картрахунку згідно з пунктом 1.1.3.1.9 цього договору. Якщо протягом семи днів банк не отримав повідомлення від клієнта про незгоду з умовами, то рахується, що клієнт прийняв нові умови. Право зміни розміру наданого на платіжну картку кредиту (кредитного ліміту) банк залишає за собою в односторонньому порядку за власним рішенням і без попередньої повідомлення клієнта.

В пунктах 2.1.1.2.3 та 2.1.1.2.4 Умов та правил зазначено, що Клієнт дає свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт надає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком (пункт 2.1.1.2.4 Умов та правил).

Виходячи з аналізу вказаних норм права, умов договору, з урахуванням висновків Верховного Суду, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що між банком та відповідачем існують кредитні правовідносини, сторони погодили істотні умови кредитного договору щодо суми кредиту, строку його повернення та розміру відсотків, а тому доводи апеляційної скарги про не укладення між сторонами кредитного договору, про відсутність відміток чи погоджень про ознайомлення та отримання Пам’ятки клієнта та ОСОБА_1 і з будь-якими істотними умовами кредитного договору, про необізнаність клієнта щодо відсоткової складової, виду отриманої картки та кредитного ліміту по ній є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення.

По справі встановлено, що позивач свої зобов'язання за вказаним договором виконав, надавши відповідачці картку з установленим лімітом кредитної лінії.

Відповідачка, скориставшись кредитними коштами, свої зобов'язання щодо їх своєчасного повернення не виконала, у зв'язку чим, станом на 31.08.2017 утворилась заборгованість, яка згідно розрахунку (а.с. 3-4) позивача становить 52 457,81 грн і складається з: 3 762 грн - заборгованість за кредитом; 42 231,87 грн – заборгованість по процентам за користування кредитом; 3 489,76 грн – заборгованість за пенею та комісією; 500 грн – штраф (фіксована частина); 2 474,18 грн – штраф (процентна складова).

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим до його виконання.

Згідно вимог чинного законодавства України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та у встановлений у зобов'язанні строк (термін) його виконання (ст.ст.526, 527, 530 ЦК України). Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання, згідно положень статті 625 ЦК України.

Статтею 525 ЦК України встановлено заборону односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, якщо інше не встановлено договором або законом. Таким чином, відповідач зобов'язаний виконувати кредитний договір у відповідності до його умов та законодавства.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписом статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1 ст.530 ЦК України).

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі і на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п. 1.1.2.5 Умов та Правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06.03.2010 № СП-2010-256 (далі по тексту –Правила), чинних на день укладення між сторонами кредитного договору (а.с. 8-31), клієнт зобов’язаний погашати заборгованість за кредитом, процентами за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також сплачувати комісії на умовах, передбачених договором.

Пунктом 1.1.5.1. Правил передбачено, що сторони несуть відповідальність за належне виконання своїх обов’язків згідно законодавства України і умовам публічного договору, Договору.

Пунктом 1.1.5.20. Правил встановлено, що при порушенні клієнтом строків платежів по будь-якому із грошових зобов’язань, передбачених даним договором, більш ніж на 30 днів, клієнт зобов’язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн (в еквіваленті 500 грн по кредитним картам, відкритими у валюті USD) + 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту, з урахуванням нарахованих і прострочених відсотків і комісій.

Карта діє до останнього дня місяця, вказаного на лицьовій стороні карти, включно. По закінченню строку дії відповідна карта подовжується банком на новий строк (шляхом надання клієнту карти з новим строком дії), за зверненням клієнта в банк, згідно з діючими тарифами (п. 2.1.1.2.11., 2.1.1.12 Правил).

Відповідно до п.п. 2.1.1.5.5., 2.1.5.6, 2.1.1.7.6. Правил позичальник зобов’язаний погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, також оплачувати комісії на умовах, передбачених укладеним договором. У разі невиконання зобов'язань за договором, на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку. При порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов’язань, передбачених договором більш ніж на 30 днів, клієнт зобов’язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5 % від суми заборгованості по кредитному ліміту з урахуванням нарахованих і прострочених відсотків і комісій.

Пунктом 2.1.1.12.6 Правил передбачено, що за користування кредитом і овердрафтом банк нараховує відсотки в розмірі, встановленому Тарифами банку, з розрахунку 360 (триста шістдесят) календарних днів у році, якщо інше не передбачено п. 2.1.1.12.13.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачкою зроблено заяву про застосування до спірних правовідносин наслідків спливу строків позовної давності.

Вирішуючи питання щодо застосування до спірних правовідносин строків позовної давності апеляційний суд виходить з наступного.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Згідно зі статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що мину до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Частинами 3, 4 статті 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно правової позиції, висловленої ВСУ у постановах № 6-14цс14 від 19.03.2014, № 6-134цс14 від 01.10.2014, відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Правова позиція, висловлена ВСУ у постанові № 6-14цс14 від 19.03.2014 підтверджена постановою Верховного Суду від 23.01.2018 справа № 490/4115/14.

Строк дії кредитної картки № 5457082230851581, отриманої ОСОБА_2 18.12.2013, встановлений до грудня 2017 року.

З розрахунку заборгованості та виписки по рахунку кредитної картки вбачається, що відповідачка на протязі 2013-2014 років вносила кошти на погашення заборгованості за кредитним договором. Останні платежі на погашення кредитної заборгованості були здійснені, зокрема, особисто ОСОБА_2 10.07.2014 в сумі 200 грн, а 29.11.2014 банком було здійснено договірне списання коштів з дебетного рахунку відповідачки на погашення заборгованості в сумі 10,24 грн.

Згідно ч. 1 ст. 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунку клієнта на підставі його розпорядження.

Пунктом 2.1.1.3.5 Правил встановлено, що клієнт доручає банку здійснювати списання грошових коштів з рахунків клієнта, відкритих у валюті кредитного ліміту в межах сум, які підлягають сплаті банку за даним договором, при настанні строків сплати, списання грошових коштів з рахунків клієнта, у випадку настання строків оплати за іншими договорами клієнта, в розмірах, визначених такими договорами, а також списання грошових коштів клієнта, в межах сум, які підлягають сплаті банку за зобов’язаннями третіх осіб, де клієнт являється заставодавцем, якщо грошові кошти клієнта, майнові права на які знаходились у заставі за зобов’язаннями третіх осіб, були зараховані на рахунок клієнта (договірне списання).

Таким чином дії банку по списанню коштів з рахунку відповідачки 29.11.2014 відповідають вимогам ч. 1 ст. 1071 ЦК України та умовам п. 2.1.1.3.5 Правил, що є складовою частиною укладеного між сторонами договору.

Враховуючи, що строк дії кредитної картки встановлений до грудня 2017 року, звернення ПАТ КБ «ПриватБанк» з позовом до суду мало місце 20 вересня 2017 року, що підтверджується реєстром відправки позовів до Деснянського районного суду м. Чернігова № 8859466 (а.с. 38-39), тобто в межах строку позовної давності, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог Банку в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 3 762 грн та по процентам за користування кредитом в сумі 42 231,87 грн, а всього 45993 грн 87 коп.

Однак районний суд дійшов помилково висновку щодо наявності підстав для стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за пенею та комісією в сумі 3 489,76 грн, штрафу (фіксована частина) в сумі 500 грн та штрафу (процентна складова) в сумі 2 474,18 грн виходячи з наступного.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша статті 261 ЦК України).

Частинами 2, 3 ст. 549 ЦК України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Як вбачається із умов укладеного між сторонами кредитного договору при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов’язань, передбачених договором більш ніж на 30 днів, клієнт зобов’язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5 % від суми заборгованості по кредитному ліміту з урахуванням нарахованих і прострочених відсотків і комісій (п. 2.1.1.5.5., 2.1.1.7.6. Правил).

У даному випадку штрафи визначені як у твердій сумі, так і у процентному розмірі від суми невиконаного зобов'язання, при цьому їх розмір та нарахування не залежить від терміну прострочення на відміну від такого виду неустойки як пеня (частина третя статті 549 ЦК України).

За таких обставин, звернення ПАТ КБ «ПриватБанк» до суду 20.09.2017 з вимогами про стягнення штрафів (фіксована частина) в сумі 500 грн та штрафу (процентна складова) в сумі 2 474,18 грн мало місце поза межами річного строку спеціальної позовної давності з огляду на те, що строк обчислюється з моменту виникнення у позивача права на їх стягнення (з 30 грудня 2014 року), тобто на 31 день з моменту порушення ОСОБА_2 умов кредитного договору.

Апеляційний суд не знаходить підстав для стягнення заборгованості за пенею та комісією в сумі 3 489,76 грн, оскільки позивачем не зазначено правової підстави її нарахування, не надано суду обґрунтованого її розрахунку.

Таким чином, рішення суду першої інстанції на підставі п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає зміні в частині визначення розміру стягнутої з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором шляхом зменшення суми стягнення з 52 467,81 грн до 45 993,87 грн.

Відповідно до ч. 13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З урахуванням розміру задоволених позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» на суму 45 993,87 грн (45 993,87 грн від 52 457,81 грн становить 87,68%), слід змінити рішення суду першої інстанції в частині стягнення судового збору, зменшивши стягнуту з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» суму судового збору з 1 600 грн до 1 402,88 грн (1600 грн х 87,68% : 100%).

Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню на суму 6 463,94 грн (6 463,94 грн від 52 457,81 грн становить 12,20%), у матеріалах справи наявні належні докази понесення позивачем витрат по сплаті судового збору за апеляційний розгляд справи (а.с. 120), то відповідно з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог у розмірі 292 грн 80 коп. (2 400 грн х 12,20% : 100%).

Керуючись ст.ст. 141, 367, 374, 376 ч.1 п. 3, 4, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 лютого 2018 року – змінити в частині визначення розміру стягнутих з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, код ЄДРПОУ 14360570, р/р 29092829003111 (для погашення заборгованості та судових витрат), МФО 305299) заборгованості за кредитним договором та судових витрат, зменшивши суму стягнення заборгованості з 52 467 (п’ятдесяти двох тисяч чотирьохсот шестидесяти семи) грн 81 коп. до 45 993 (сорока п’яти тисяч дев’ятисот дев’яносто трьох) грн 87 коп. та суму судового збору з 1 600 (однієї тисячі шістсот) грн до 1 402 (однієї тисячі чотириста двох) грн 88 коп.

В іншій частині рішення суду - залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 292 (двісті дев’яносто дві) грн 80 коп. судового збору за апеляційний розгляд справи.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 18 травня 2018 року.

Головуючий:Судді: