Постанова № 74119446, 21.05.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2018 року

м.Суми

Справа №591/7234/17

Номер провадження 22-ц/788/781/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Кононенко О. Ю. (суддя-доповідач),

суддів - Біляєвої О. М. , Криворотенка В. І.

сторони:

позивач – Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради,

відповідач – ОСОБА_1,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката ОСОБА_2

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 05 березня 2018 року у складі судді Бурди Б.В., ухвалене у м. Суми, повний текст якого складено 07 березня 2018 року,

в с т а н о в и в :

14 грудня 2017 року Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям у розмірі 13988,11 грн., посилаючись на те, що у зв’язку з поданням недостовірної інформації, що вплинула на призначення допомоги, відповідачем без законних підстав отримана соціальна допомога за період з 01.04.2017 року по 31.07.2017 року в сумі 11605,12 грн. Крім того, було встановлено, що припинена реєстрація відповідача як безробітної з 21.07.2017 року, у зв’язку з чим та на підставі п. 25 Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям, відповідачу проведено перерахунок раніше призначеної допомоги та визначений розмір надмірно сплачених коштів за період з 01.08.2017 року по 31.08.2017 року у сумі 2987,74 грн. Посилаючись на те, що ОСОБА_1 у добровільному порядку відшкодувала лише 595,75 грн., просить стягнути з неї надмірно отримані кошти у вигляді державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям в розмірі 13988,11 грн.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 05 березня 2018 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради 13988,11 грн. надмірно виплаченої державної соціальної допомоги.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 640 грн. судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1, через свого представника – адвоката ОСОБА_2, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення скасувати та закрити провадження у справі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що під час подання документів для призначення допомоги у неї не було умислу приховання чи подання недостовірних даних про доходи сім'ї, тому висновок суду про те, що відповідач, будучи обізнаною про продаж її чоловіком нерухомості, при зверненні за призначенням допомоги діяла недобросовісно, не відповідає обставинам справи. Крім того, вважає, що спір є публічно-правовим і підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

У відзиві на апеляційну скаргу Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради, спростовуючи доводи скарги, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Пунктом 8 ч. 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України так інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, також визначено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Враховуючи те, що ціна позову 13988,11 грн. не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (на 1 січня 2017 року: 1600*100 = 160000 грн.), ця справа визнана судом першої інстанції малозначною (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України).

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи викладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 28 квітня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Департаменту соціального захисту населення із заявою про призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям (а.с. 5), у зв’язку з чим їй була призначена та виплачувалася така допомога у період з 01 квітня до 31 серпня 2017 року (а.с. 21).

Відповідно до інформації, наданої Сумським міським центром зайнятості, отриманої позивачем 07 серпня 2017 року (а.с. 22), з 21 липня 2017 року припинено реєстрацію відповідача, як безробітної на підставі подання письмової заяви про зняття з реєстрації як безробітної.

На підставі зазначеної інформації, позивач провів перерахунок раніше призначеної відповідачу допомоги за період з 01 серпня 2017 року по 31 серпня 2017 року та визначив розмір надмірно сплачених коштів у вигляді соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям в сумі 2978,74 грн. (а.с. 24)

26 вересня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до позивача із заявою про перерахунок допомоги малозабезпеченим сім’ям у зв’язку з тим, що при зверненні в квітні 2017 року за призначенням соціальної допомоги вона не вказала про отримання доходу від відчуження нерухомості (а.с. 28).

Також встановлено, що у поданій відповідачем 28 квітня 2017 року декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги, відповідач не зазначила дохід свого чоловіка, отриманий від відчуження об’єкту нерухомості за суму 151400 грн. (а.с. 7, 29-30).

В зв'язку з цим, за результатами проведеної перевірки документів про доходи та майновий стан, які були надані відповідачем, позивач своїм рішенням від 05 жовтня 2017 року відмовив відповідачу у наданні державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям та видав розпорядження про повернення надмірно сплаченої державної соціальної допомоги (а.с. 32-33) .

Відповідно до розрахунку від 20 жовтня 2017 року, розмір надмірно сплаченої відповідачу допомоги за період з 01 квітня по 31липня 2017 року склав 11605,12 грн. (а.с. 33).

Рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог мотивоване тим, що відповідач свідомо приховувала відомості, які впливають на право отримання нею соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям, що свідчить про її недобросовісність.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, так як суд дійшов його правильно встановивши фактичні обставини справи, на підставі наданих сторонами доказів, з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям», державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям - це щомісячна допомога, яка надається малозабезпеченим сім'ям у грошовій формі в розмірі, що залежить від величини середньомісячного сукупного доходу сім'ї.

Згідно зі ст. 5 вказаного закону, розмір державної соціальної допомоги визначається як різниця між прожитковим мінімумом для сім'ї та її середньомісячним сукупним доходом, який обчислюється за методикою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, але цей розмір не може бути більшим ніж 75 відсотків прожиткового мінімуму для сім'ї.

Відповідно до п. 5.19 Методики обчислення сукупного доходу сім'ї для всіх видів соціальної допомоги, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України, Державного комітету статистики України, Державного комітету молодіжної політики, спорту і туризму України від 15 листопада 2001 року №486/202/524/455/3370, до сукупного доходу сімей (одержувачів) входять доходи від продажу об'єктів нерухомого майна та транспортних засобів (за виключенням сум, які були використані на лікування або подолання наслідків надзвичайної ситуації у розмірі не менше 10 прожиткових мінімумів на одну особу з розрахунку на місяць, за умови документального підтвердження).

Таким чином, дохід від відчуження чоловіком відповідача об’єкта нерухомості в розмірі 151400 грн. входить до сукупного доходу сім'ї і від нього залежить право на призначення державної соціальної допомоги і її розмір.

При цьому, суд обґрунтовано вважав, що обставини, за яких використані кошти, отримані внаслідок відчуження власником належного йому нежитлового приміщення, не впливають на те, чи є ці кошти доходом.

Частиною 4 ст. 7 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» передбачено, що якщо сім'єю навмисно подано недостовірні відомості чи приховано відомості, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на державну соціальну допомогу та на визначення її розміру, виплата призначеної державної соціальної допомоги припиняється з місяця, в якому виявлено порушення. На наступний строк державна соціальна допомога може бути призначена не раніше ніж через шість місяців, починаючи з першого числа місяця виявлення порушення.

Пунктом 25 Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, затвердженого Постановою КМУ від 24.02.2003 року № 250, визначено, що виплата раніше призначеної соціальної допомоги припиняється: якщо, зокрема, сім'єю приховано або навмисно подано недостовірні дані про її доходи та майновий стан, що вплинули на встановлення права на соціальну допомогу і визначення її розміру, внаслідок чого були надміру виплачені кошти, - з місяця, в якому виявлено порушення а також у разі припинення реєстрації як безробітної особи, яка включена до складу сім’ї, з причин, передбачених абзацами сімнадцятим (крім припинення реєстрації у разі працевлаштування самостійно), дев’ятнадцятим - двадцять другим підпункту 1 і підпунктом 2 пункту 37 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 р. № 198, – з місяця що настає за місяцем, в якому припинено реєстрацію безробітного за інформацією центрів зайнятості.

Відповідно до п. 28 Порядку, якщо сім'єю приховано або навмисно подано недостовірні дані про її доходи та майновий стан, що вплинуло на встановлення права на призначення соціальної допомоги та визначення її розміру, внаслідок чого були надміру виплачені кошти, органи соціального захисту населення: визначають обсяг надміру виплачених коштів та встановлюють строки їх повернення залежно від матеріального стану сім'ї; повідомляють уповноваженого представника малозабезпеченої сім'ї про обсяг надміру виплачених коштів та строки їх повернення; у разі врахування надміру виплачених коштів при виплаті соціальної допомоги у наступні періоди провадять щомісячні відрахування на підставі своїх рішень у розмірі не більш як 20 відсотків суми, що підлягає виплаті; у разі неповернення надміру виплачених коштів добровільно в установлені строки вирішують питання про їх стягнення у судовому порядку.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

З матеріалів справи вбачається, що 28 квітня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Департаменту соціального захисту населення із заявою про призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям. В своїй заяві вона засвідчила, що повідомлена, що повинна повідомити управління про всі обставини, які можуть призвести до припинення виплати допомоги.

Попереджена про відмову в призначенні або припинення виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям у разі подання неповних чи недостовірних відомостей про доходи та майновий стан членів сім’ї (а.с. 5).

На підставі ст. 4 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» та п. 6 Порядку, відповідач, разом із заявою, подала декларація про доходи та майно осіб, які входять до складу сім'ї, в якій не вказала про дохід свого чоловіка, отриманий від відчуження об’єкту нерухомості за суму 151400 грн. (а.с. 7, 29-30).

В судовому засіданні в суді першої інстанції ОСОБА_1 повідомила, що була обізнана про продаж нерухомості, однак не зазначила цей вид доходу у поданій позивачу декларації, що вказує на свідоме приховування відповідачем відомостей, які впливають на право отримання вказаного виду соціальної допомоги, а отже є свідченням недобросовісності дій відповідача та набуття коштів без достатньої правової підстави.

Посилання представника відповідача в апеляційній скарзі на протилежне, є безпідставним.

Письмові звернення відповідача до Департаменту соціального захисту населення від 06 вересня 2017 року та 26 вересня 2017 року (а.с. 27-28) доводять, що ОСОБА_1 визнавала вимоги позивача і зобов’язувалась повернути зайво отримані кошти.

У справі, що переглядається, позов заявлено про стягнення грошових коштів, що стали власністю особи, і, на думку позивача, були набуті нею безпідставно, що свідчить про приватно-правовий, а не публічний характер правовідносин, які виникли між сторонами.

Тому доводи апеляційної скарги про те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства і провадження у справі на підставі п. 1 ч.1 ст. 255 ЦПК України підлягає закриттю, є необгрунтованими.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції були правильно застосовані норми матеріального права при додержанні норм процесуального права. Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення суду слід залишити без змін.

Оскільки ОСОБА_1 відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення у справі, з неї підлягає стягненню в дохід держави судовий збір в розмірі 960 грн. 00 коп.

Враховуючи те, що справа є малозначною (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), тому, відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ч. 13 ст.7, ст. ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384, 389 ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 05 березня 2018 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1) в дохід держави судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 960 грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді : О.Ю. Кононенко

ОСОБА_3

ОСОБА_4