Постанова № 74118751, 21.05.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/4329/18

Номер справи місцевого суду: 513/953/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Кравець Ю. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді – Кравця Ю.І.,

суддів: Журавльова О.Г., Комлевої О.С.,

з участю секретаря судового засідання – Ліснік Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одеса цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Саратського районного суду Одеської області від 22.02.2018 року, постановленої суддею Бучацькою А.І., про відмову у задоволені заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Райлянка» про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки,

встановив:

25.09.2017 року ОСОБА_3’янчук А.Є. звернувся до суду з позовом до ТОВ «Райлянка» та просив зобов’язати відповідача звільнити належну йому земельну ділянку площею 3,65 га, розташованій на території Ройлянської сільської ради Саратського району Одеської області, масив 31, ділянка 25.

22.02.2018 року представник ОСОБА_3’янчука А.Є. – ОСОБА_4 подав заяву про забезпечення позову, в якій просив заборонити ТОВ «Райлянка» здійснювати на зазначеній земельній ділянці будь-які посівні роботи будь-яких культур, включаючи проїзд техніки, орні роботи, внесення до ґрунту добрив та пестицидів.

Заяву обґрунтував тим, що предметом спору є звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, яку відповідач для власних потреб використовує та у зв'язку з наближенням весінньої посівної 2018 року та наявністю спору між сторонами, у позивача є обґрунтовані міркування, що відповідач, користуючись тим, що рішення у справі судом не винесено, має можливість засіяти земельну ділянку позивача. Засіяний врожай буде належати на праві власності відповідачу, та у разі можливого задоволення позову, збір цього врожаю буде порушувати права позивача та відповідач фактично буде продовжувати використовувати земельну ділянку позивача без будь-яких правових підстав. Окрім того, відповідач почав оскаржувати в апеляційному порядку ухвали суду про відкриття провадження у справі, що призводить до зупинення провадження у справі, тобто, на думку ОСОБА_3’янчука А.Є., здійснює дії по затягуванню процесу, зловживаючи своїми процесуальними правами, та у позивача є обґрунтовані доводи, що відповідач при засіванні земельної ділянки позивача може використати небезпечні для ґрунту добрива чи пестициди з метою прискорення визрівання врожаю та здійснити дії, після яких використання земельної ділянки стане неможливим. Враховуючи неможливість встановлення на дату подання заяви про забезпечення позову вартості врожаю, який відповідач би зібрав з земельної ділянки позивача, просив суд не застосовувати зустрічне забезпечення позову до позивача.

Ухвалою Саратського районного суду Одеської області від 22.02.2018 року у задоволені заяви представника ОСОБА_3’янчука А.Є. – ОСОБА_4 про забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись із ухвалою суду, апеляційну скаргу подав позивач ОСОБА_5’янчук А.Є., в якій з посиланням на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права ставиться питання про скасування ухвали та постановлення нового судового рішення про задоволення його заяви про забезпечення позову.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3’янчук А.Є. обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправомірно відмовив у задоволені його заяви про забезпечення позову, оскільки зазначена заява відповідає вимогам ч. 2 ст. 151 ЦПК України, стаття 151 ЦПК України не містить норми, яка б зобов’язала позивача доказувати будь-яким чином та будь-якими доказами можливе настання несприятливих наслідків в результаті дій відповідача, заборонити які позивач просить суд, крім того, мова йде про майбутні дії відповідача, які не може бути обґрунтоване доказами, які існують на дату подання заяви про забезпечення позову. ОСОБА_3’янчук А.Є. звертає увагу на те, що враховуючи дії відповідача по затягуванню розгляду справи, у нього є обґрунтовані доводи про те, що відповідач при засівання земельної ділянки позивача може використати небезпечні для ґрунту добрива та пестициди з метою прискорення визрівання врожаю, та взагалі здійснити дії, після яких використання земельно ділянки стане неможливим.

Сторони в судове засідання не з’явились. Про час та місце розгляду справи в апеляційному суді повідомлялись належним чином.

Відповідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших осіб які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи не перешкоджає розглядові справи.

Справа розглянута судом на підставі ч. 2 ст. 247 та ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволені заяви про забезпечення позову районний суд виходив з наступного.

Частинами 1, 2 ст.149 ЦПК України визначено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутись.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 151 ЦПК України в заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення, інші відомості, необхідні для забезпечення позову.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Районний суд вважав, що всупереч вище вказаним положенням позивач не надав доказів на підтвердження того, що відповідач використовує спірну земельну ділянку та вчиняє будь-які дії, спрямовані на її обробку, або намагається її засіяти сільськогосподарськими культурами з метою їх подальшого вирощування, а також того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до п. 2 ч. 1 та ч. 3 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти будь певні дії. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22.12.2006 року у п.п. 4,5,6 роз’яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв’язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб’єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків. Суд не повинен вживати таких заходів забезпечення позову, які пов’язані із втручанням у внутрішню діяльність господарських товариств.

Колегія суддів відхиляє послання ОСОБА_3’янчука А.Є. на те, що заява відповідає вимогам ч. 2 ст. 151 ЦПК України, оскільки як вже було зазначено, позивач звернувся до суду з зазначеним позовом 25.09.2017 року, подана 22.02.2018 року заява про забезпечення позову та матеріали справи не містять доказів самовільного та неправомірного зайняття відповідачем спірної земельної ділянки та доказів на підтвердження того, що відповідач використовує спірну земельну ділянку та вчиняє будь-які дії, спрямовані на її обробку, або намагається її засіяти сільськогосподарськими культурами з метою їх подальшого вирощування, а тому заявлені позивачем заходи забезпечення позову перешкоджатимуть господарській діяльності підприємства у розумінні п.п.4-5 вказаного вище Пленуму Верховного Суду України.

Колегія суддів відхиляє доводи ОСОБА_3’янчука А.Є. стосовно того, що враховуючи дії відповідача по затягуванню розгляду справи, у нього є обґрунтовані доводи про те, що відповідач при засівання земельної ділянки позивача може використати небезпечні для ґрунту добрива та пестициди з метою прискорення визрівання врожаю, та взагалі здійснити дії, після яких використання земельної ділянки стане неможливим, оскільки таки доводи є припущенням та не підтверджуються жодними належними та допустими доказами.

Таким чином колегія суддів дійшла висновку, що постановляючи ухвалу про відмову у забезпечені позову, судом першої інстанції були перевірені усі обставини справи, а також факти які мають значення для справи, з’ясував обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати позивач, позовним вимогам, тому оскаржувана ухвала постановлена з додержанням вимог закону, а тому в силу ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала районного суду залишенню без змін.

У зв’язку з ухваленням рішення за відсутності учасників справи, відповідно до ч.5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Ухвалу Саратського районного суду Одеської області від 22.02.2018 року – залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 21.05.2018 року.

Головуючий Ю.І.Кравець

Судді: О.Г.Журавльов

ОСОБА_6