Рішення № 74116686, 21.05.2018, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/12069/18

Провадження № 2-а/127/184/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.05.2018 м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Бессараб Н.М.,

при секретарі Слізяк М.М.,

з участю представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області до ОСОБА_2 Сосоєвича про примусове видворення з України, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом мотивуючи позовні вимоги тим, що вході проведення заходів, направлених на протидію нелегальній міграції, співробітниками ГУНП у Вінницькій області та СБУ України у Вінницькій області при перевірці виконання рішень про примусове видворення з України о 10 годині 18.05.2018 року виявлено іноземця, який назвався громадянином ОСОБА_3 ОСОБА_4, ОСОБА_2 Сосоєвич, ІНФОРМАЦІЯ_1. Подальшою перевіркою правомірності перебування на території України та згідно з інформацією, наданою громадянином встановлено, що він прибув до України в 1996 році, поза пунктом пропуску.

Ч. 3 ст. 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачає, що строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.

Громадянам ОСОБА_4 встановлено безвізовий порядок в’їзду на територію України 90 днів протягом 180 днів з дати першого в’їзду.

У Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 року № 150, (далі – Порядок) зазначено, що іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території не більш як 90 днів протягом 180 днів з дати першого в’їзду з держав з безвізовим порядком в’їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України.

Відповідно до пункту 6 Порядку продовження строку перебування іноземців та осіб без громадянства на території України продовжується у разі, коли вони прибули з держав з безвізовим порядком в’їзду за наявності обґрунтованих підстав (лікування, вагітність чи пологи, догляд за хворим членом родини, оформлення спадщини, подання заяви про отримання дозволу на імміграцію чи набуття громадянства України тощо) та за умови подання підтверджувальних документів - на період існування таких підстав, але не більш як 180 днів з дати останнього в’їзду в Україну.

В пункті 8 Порядку зазначено, що заяви про продовження строку перебування на території України подаються іноземцями та особами без громадянства і приймаючою стороною не раніше, ніж за десять та не пізніше, ніж за три робочі дні до закінчення такого строку до територіальних органів або підрозділів ДМС за місцем проживання.

Порушення терміну перебування на території України та невиконання рішення про примусове повернення відповідача підтверджує витяг з підвідомчої системи «Аркан-ДМС» щодо перетину кордону іноземців у напрямку «Виїзд» та «В’їзд», яка засвідчує, що відповідач не перетинав кордон України у напрямку «Виїзд» .

Одночасно, слід зазначити для продовження строку перебування на території України відповідач до територіальних підрозділів Управління ДМС України у Вінницькій області, не звертався, також відповідач не звертався до підрозділу згідно вимог частини 2 статті 25 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», а саме як той іноземець, який не має законних підстав для перебування в Україні або який не може виконати обов'язок виїзду з України, не пізніше дня закінчення відповідного строку їх перебування у зв'язку з відсутністю коштів або втратою паспортного документа, відповідні особи можуть добровільно повернутися в країну походження або третю країну, у тому числі за сприяння міжнародних організацій.

Відповідач законних джерел доходу не має, приймаюча сторона в Україні – відсутня, проживає на території України без засобів на належне існування, достатнього фінансового забезпечення для покриття витрат, пов’язаних з подальшим перебуванням в Україні – немає (відсутні).

Підстав для тимчасового проживання, встановлених частинами 4-12 статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», не виявлено, також не виявлено підстав, які б забороняли примусово видворити з України в країну громадської належності чи третю країну, передбачених статтею 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Відповідно до ч.1 ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, може лише на підставі винесеної за його позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення.

Беручи до уваги той факт, що відповідач був притягнутий до відповідальності за порушення встановлених правил перебування іноземців на території України, не виконав рішення про примусове повернення його в країну походження, та проживає без документів на право проживання в Україні, своїми діями грубо порушує вимоги ст.ст. 9, 16 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» дає позивачу обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_2 буде ухилятись від виїзду з України, тому позивач звернувся до суду з позовом про примусове видворення з території України.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, пославшись на обставини викладені в позовній заяві, просила їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не зявився, хоча повідомлений судом належним чином про час і місце розгляду справи. Крім того, ОСОБА_2 подав суду заяву, що українську та російську мови розуміє, в судовому засіданні не потребує послуг перекладача та адвоката.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 288 КАС України позовні заяви іноземців та осіб без громадянства щодо оскарження рішень про їх примусове повернення в країну походження або третю країну, а також позовні заяви центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів і підрозділів, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України подаються до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів і підрозділів, органу охорони державного кордону чи Служби безпеки України або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.

Центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, є Державна міграційна служба України, яка діє відповідно до Положення про Державну міграційну службу України, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 р. № 360.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства в'їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку.

Згідно ч. 3 ст. 9 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.

Як передбачає ч. 1 ст. 30 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 30 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, або орган охорони державного кордону на підставі відповідного рішення з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора розміщує іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першої цієї статті, у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України. Іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Відповідно до ч. 5 ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» рішення суду про примусове видворення іноземця або особи без громадянства виконується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції, а стосовно іноземців та осіб без громадянства, затриманих ним у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України, - органом охорони державного кордону. Контроль за правильним і своєчасним виконанням рішення про примусове видворення здійснюється органом, за чиїм позовом суд прийняв рішення про примусове видворення. З метою контролю за виконанням іноземцем або особою без громадянства рішення про примусове видворення службові особи органу охорони державного кордону або центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, здійснюють супровід такого іноземця або особи без громадянства.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції, службова особа якого супроводжувала іноземця та особу без громадянства, яку примусово видворено за зверненням органу Служби безпеки України, інформує такий орган про виконання рішення про примусове видворення.

Статтею 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено перелік обставин, за наявності яких забороняється примусове повернення чи примусове видворення іноземця або особи без громадянства.

Громадянам ОСОБА_4 встановлено безвізовий порядок в’їзду на територію України 90 днів протягом 180 днів з дати першого в’їзду.

Відповідно до вироку Дзержинського районного суду м. Харкова від 05.12.2012 року ОСОБА_2 Сосоєвича визнано винним у вчинені злочинів, передбачених ч.ч.2,3,4 ст. 186 КК України та призначено покарання у виді 7 років позбавлення волі.

Згідно довідки про звільнення серії ВІН №015642 ОСОБА_2 звільнений 18.05.2018 року з СВК №81 по закінченню строку відбування покарання.

Відповідно до листа Управління Служби безпеки України у Вінницькій області від 16.05.2018 року адресованого Начальнику Управління ДМС України у Вінницькій області повідомлено, що в ході оперативно-службової діяльності спецпідрозділом отримано відомості, що 18.05.2018 року із Стрижавської ВК №81 заплановано звільнення громадянина ОСОБА_4 ОСОБА_2 без постійного місця проживання, раніше неодноразово судимого. У зв’язку з тим, що ОСОБА_2 порушує міграційне законодавство України, неодноразово вчиняв тяжкі злочини, може переховуватись від правоохоронних та контролюючих органів з метою добровільного виїзду з країни, тому просять в терміновому порядку ініціювати питання щодо примусового видворення даної особи за межі України.

Оскільки громадянин ОСОБА_4 ОСОБА_2 раніше неодноразово судимий (тричі) та відбував призначене покарання в місцях позбавлення волі, безпідставно перебуває на території України без постійного місця проживання, не документований ДМС України відповідними посвідками, ухиляється від добровільного виїзду, мотивуючи це відсутністю коштів та документів на повернення, а також близьких родичів серед громадян України не має, постійного джерела доходів, гарантій приймаючої сторони в Україні не має, тобто підстави для подальшого перебування на території України відсутні та в ході судового розгляду судом не встановлено наявності обставин, передбачених ст. ст. 30, 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», які забороняють примусове видворення відповідача ОСОБА_2 з України, тому позов є обґрунтованим та доведеним у судовому засіданні та підлягає до задоволення.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 371 КАС України суд вважає, що рішення про примусове видворення з України громадянина ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_2 Сосоєвича, ІНФОРМАЦІЯ_1, слід звернути до негайного виконання.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 30, 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», ст.ст. 2, 5, 7-9, 72-79, 90, 241-246, 250, 255, 288, 371 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області до ОСОБА_2 Сосоєвича про примусове видворення з України – задовольнити.

Примусово видворити за межі України громадянина ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_2 Сосоєвича, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішення суду звернути до негайного виконання.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги в порядку та строки передбачені ч. 3 ст. 288 КАС України у десятиденний строк із дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: