Ухвала суду № 74114115, 14.05.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/417/18 Справа № 704/1343/17 Категорія: ч. 1 ст. 125 КК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2018 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5з участю прокурораОСОБА_6,

захисника ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Тальнівського районного суду Черкаської області від 14 лютого 2018 року, яким

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, українця, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше не судимого,

засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді 180 годин громадських робіт.

Прийнято рішення про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9 286 грн. 85 коп. матеріальної шкоди та 3 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

В порядку ст. 100 КПК України вирішена доля речових доказів,

в с т а н о в и л а :

Згідно вироку ОСОБА_8 визнаний винуватим та засуджений за те, що він 05.08.2017 близько 13 год. в с. Соколівочка Тальнівського району Черкаської області на ставку, що розташований в центрі даного населеного пункту, незаконно, протиправно, умисно, з метою нанесення тілесних ушкоджень, з мотивів фізично покарати малолітнього ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_3, який незадовго до цього на цьому ж місці, кидаючи на берег скляну пляшку, яку знайшов на дні ставка під час купання у ньому, з необережності влучив нею у голову малолітнього внука ОСОБА_8 - ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_4, вчинив відносно малолітнього ОСОБА_10 ряд насильницьких дій, що виразилось у стисканні рукою шиї малолітнього ОСОБА_10, завданні йому удару рукою в область обличчя, примусового занурення рукою голови малолітнього потерпілого під воду, зриванні з шиї металевого ланцюжка і запихання металевого ланцюжка в ротову порожнину останнього, внаслідок чого малолітньому потерпілому ОСОБА_10 були нанесені тілесні ушкодження у вигляді синців голови, саден грудної клітки, які відповідно до висновку експерта судово-медичної експертизи №05-7-01/740 від 19.09.2017 відносяться до легких тілесних ушкоджень.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 порушує питання про скасування вироку Тальнівського районного суду Черкаської області від 14.02.2018 та призначення нового розгляду кримінального провадження у суді першої інстанції.

Як на підставу для такого скасування апелянтом зазначено, що органом досудового розслідування не встановлено всі обставини провадження, а однобічність і упередженість слідчого при збиранні доказів вплинула на ухвалення судового рішення, яке не відповідає критеріям, передбаченим ст. 370 КПК України.

Зокрема, зазначає, про наявність неприязних відносин між його сім’єю та сім’єю потерпілого ОСОБА_10, які склалися впродовж декількох років. Вказує, що потерпілий ОСОБА_10 по відношенню до його онука ОСОБА_11 поводить себе зухвало, переслідує його з метою побиття, фізичного та психологічного приниження в присутності однолітків.

Звертає увагу на те, що саме з метою з’ясування з батьками потерпілого причин такої його поведінки і упередженого ставлення до ОСОБА_11, він був вимушений витягувати ОСОБА_10 з води, оскільки він вів себе зухвало, передражнював його та погрожував тим, що розбереться з онуком окремо.

Акцентує увагу на тому, що в ході досудового розслідування пояснення у неповнолітніх свідків відбиралися дільничним інспектором с. Соколівочка під диктовку та без залучення психолога, що, на думку апелянта, є порушенням вимог КПК України.

Крім того, зазначає, що судом першої інстанції залишено без вирішення заявлене ним клопотання про проведення судово-медичної експертизи ОСОБА_11 з приводу отриманих ним від потерпілого ОСОБА_10 тілесних ушкоджень.

Також, стверджує, що при призначенні покарання у виді громадських робіт судом першої інстанції не враховано, що він має його відпрацювати по місцю проживання, тобто в с. Соколівочка, старостою якого є ОСОБА_12 – дід потерпілого ОСОБА_10, тому, в даному випадку, має місце конфлікт інтересів.

З огляду на наведене обвинувачений просив призначити йому інше покарання, передбачене санкцією ч. 1 ст. 125 КК України, врахувавши, при цьому, його перебування на диспансерному обліку в зв’язку з серцевою недостатністю, гіпертонією та сахарним діабетом.

Будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце апеляційного розгляду законний представник потерпілого ОСОБА_9 в судове засідання не з’явилась і в заяві від 17.04.2018 просила проводити розгляд апеляційних вимог обвинуваченого за її відсутності. Крім того, висловила свою позицію щодо законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції і залишення його без змін.

Також, в судове засідання не з’явився обвинувачений ОСОБА_8, належним чином повідомлений про апеляційний розгляд, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення 17.04.2018 поштового відправлення. Разом з цим, в судовому засіданні присутній захисник обвинуваченого – адвокат ОСОБА_7, яка не заперечувала проти розгляду по суті апеляційних вимог за відсутності ОСОБА_8

Заслухавши суддю-доповідача, думку захисника ОСОБА_7 про задоволення апеляційних вимог обвинуваченого ОСОБА_8 з підстав, наведених в апеляційній скарзі, міркування прокурора про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та відсутність підстав для задоволення апеляційних вимог обвинуваченого, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_8 належить до часткового задоволення.

За змістом ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом, згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

На думку колегії суддів, вказаних вимог процесуального закону суд першої інстанції при прийнятті рішення по даному кримінальному провадженню належним чином дотримався..

Так, висновки районного суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке він засуджений, відповідають фактичним обставинам провадження, що ґрунтуються на всебічному, повному та об’єктивному дослідженні доказів, яким суд дав правильну правову оцінку, відповідно до ст. 94 КПК України.

Дії обвинуваченого ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, судом першої інстанції кваліфіковано вірно.

Так, в суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_8 винуватість у вчиненні злочину визнав частково та показав, що 05.08.2017 до нього прийшов онук ОСОБА_13 з розбитою головою, на голові була гуля і кров. Він пояснив, що біля ставка в с. Соколівочка, де купалися хлопці, ОСОБА_10 кинув скляну пляшку, якою попав йому в голову. Надавши онукові допомогу, він разом з ним поїхав на ставок для з’ясування причин такої поведінки ОСОБА_10 по відношенню до ОСОБА_11 Коли вони під’їхали до ставка, то ОСОБА_10 купався. Він попросив потерпілого вийти з води, щоб поїхати до його батьків, на що він відмовився, сказавши, що до батька не поїде, оскільки він буде його бити. У зв’язку з чим, він зайшов у воду, схопив потерпілого за руки, намагаючись витягти з води на берег, але він виривався. Крім того, пояснив, що не занурював потерпілого ОСОБА_10 у воду, не зривав з його шиї ланцюжок та не запихав його йому до рота. Він навпаки врятував ланцюжок, який опинився в його руці, коли потерпілий виривався. Також, зазначив про часткове визнання цивільного позову, заявленого в інтересах потерпілого його законним представником, не заперечивши оплатити лікування останнього та придбання ланцюжка, однак вважаючи розмір заявленої моральної шкоди завищеним. При цьому, в поясненях, наведених в апеляційній скарзі, обвинувачений ОСОБА_8 зазначив про наявність неприязних відносин між його сім’єю та сім’єю потерпілого ОСОБА_10, які склалися впродовж декількох років, зухвале ставлення потерпілого по відношенню до його онука ОСОБА_11 та переслідування мети його побиття, фізичного і психологічного приниження в присутності однолітків.

Не зважаючи на часткове визнання обвинуваченим ОСОБА_8 винуватості у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України за обставин наведених у вироку суду першої інстанції, його винуватість підтверджується безпосередньо дослідженими в судовому засіданні, перевіреними судом першої інстанції в їх сукупності та наведеними у вироку доказами.

Зокрема, показаннями неповнолітнього потерпілого ОСОБА_10, допитаного судом першої інстанції в присутності його законного представника та спеціаліста, про те, що 05.08.2017 після обіду він разом з друзями ОСОБА_14 та ОСОБА_15 пішли на ставок. На ставок також приїхав ОСОБА_11, який ходив по кладці. Він дістав скляну пляшку з води і хотів викинути її на берег, але попав ОСОБА_11 в голову, за що одразу вибачився, після чого ОСОБА_11 поїхав до свого діда ОСОБА_8 Через деякий час на ставок приїхав ОСОБА_11 та його дід ОСОБА_8 і останній, зайшовши у воду, взяв його за шию, і почав топити, занурюючи у воду. Потім, він вдарив його в скроню і знову занурив у воду, після чого зірвав ланцюжок, запихав його йому в рот, запитуючи де працює батько.

Показаннями законного представника потерпілого ОСОБА_10 – ОСОБА_9, допитаної судом першої інстанції про те, що нею в інтересах неповнолітнього потерпілого заявлено цивільний позов, який вона підтримує в повному обсязі, оскільки обвинуваченим ОСОБА_8 окрім тілесних ушкоджень, була спричинена матеріальна та моральна шкода, яка виразилась в тому, що був порушений спокій її дитини. Зокрема, через вчинене правопорушення їм довелось їздити в поліцію, на судмедекспертизу, спілкуватись з лікарем-психологом, оскільки на даний час дитина має пригнічений стан.

Крім того, безпосередньо допитаний судом в присутності законного представника та спеціаліста малолітній свідок ОСОБА_15 пояснив, що влітку 2017 року він з хлопцями купався на ставку. На ставку також був ОСОБА_11, який не купався. ОСОБА_10 кинув пляшку і влучив нею в голову ОСОБА_11 Потім на ставок приїхав ОСОБА_11 зі своїм дідом. Дід заліз у воду, почав душити і топити ОСОБА_10 Крім того, він бив його правою рукою, зірвав цепочку і запихав йому її в рот.

Як вбачається з показань малолітного свідка ОСОБА_16, даних ним суду першої інстанції в присутності законного представника та спеціаліста, він з ОСОБА_14 та ОСОБА_10 влітку 2017 року купався на ставку в с. Соколівочка. Коли вони купалися, то ОСОБА_10 знайшов у ставку пляшку, яку хотів викинути в кущі, але влучив ОСОБА_11 в голову. Потім ОСОБА_11 приїхав на ставок зі своїм дідом ОСОБА_8. ОСОБА_8 заліз у воду і почав бити ОСОБА_10 рукою по обличчю, занурював головою у воду, а цепочку запихав в рот.

Будучи допитаним в якості свідка за участю законного представника та спеціаліста малолітній свідок ОСОБА_14 суду пояснив, що влітку 2017 року він з хлопцями купався на ставку, до ставка також приїхав ОСОБА_11. ОСОБА_10 викинув з води скляну пляшку і зачепив нею по голові ОСОБА_11. ОСОБА_11 заплакав і пішов, а потім повернувся до ставка разом з дідом ОСОБА_8 ОСОБА_8 запитав у них, де ОСОБА_10 і вони показали йому останнього. Дід заліз у воду і почав топити ОСОБА_10, потім взяв за шию, зірвав цепочку і сказав, щоб він її їв. Він тримав ОСОБА_10 лівою рукою, а правою рукою його вдарив. Також він покликав їх показати, що у ОСОБА_11 на голові, а там була маленька цяточка.

Крім того, винуватість обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується дослідженими судом першої інстанції письмовими доказами, які містяться в матеріалах кримінального провадження, зокрема даними:

- протоколу огляду місця події від 10.08.2017 з фототаблицями до нього, проведеного за участю потерпілого ОСОБА_10 та його законного представника ОСОБА_9, яким оглянуто місце події, зокрема громадський ставок, розташований в центрі с. Соколівочка Тальнівського району Черкаської області між вулицями Коцюбинського та ОСОБА_17 та зафіксовано місце, на яке вказав потерпілий як на місце, де йому були заподіяні тілесні ушкодження;

- висновку експерта №_05-7-01/740 від 19.09.2017 про те, що у ОСОБА_10 виявлено синці голови, садна грудної клітки, що утворилися від дії тупих твердих предметі, цілком можливо в час та при обставинах, вказаних в постанові слідчого та освідуваним, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Наведені вище докази, які були предметом ретельної перевірки судом першої інстанції та оцінені відповідно до вимог ст. 94 КПК України, доводять винуватість обвинуваченого ОСОБА_8 та спростовують його показання, в яких він, фактично не оспорюючи факт заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень, наводить дещо інщі обставини вчинення кримінального правопорушення.

Доводів обвинуваченого ОСОБА_8 про те, що органами досудового розслідування та судом першої інстанції не враховано факту заподіяння неповнолітнім потерпілим ОСОБА_10 тілесних ушкоджень його онуку ОСОБА_11 і не проведення щодо останнього відповідної експертизи щодо наявності тілесних ушкоджень, то колегія суддів виходить з наступного.

Так, як прослідковується з матеріалів кримінального провадження, що знайшло своє відображення і у встановлених судом першої інстанції фактичних обставинах кримінального провадження, незадовго до заподіяння обвинуваченим ОСОБА_8 тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_10, останній, кидаючи на берег скляну пляшку, яку знайшов на дні ставка під час купання, з необережності влучив нею у голову малолітнього внука ОСОБА_8 - ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_4.

Вказані обставини лише доводять умисел обвинуваченого ОСОБА_8 на заподіяння потерпілому ОСОБА_10 тілесних ушкоджень з метою його покарати за спричинення ОСОБА_18 тілесного ушкодження, й не дають підстави для кваліфікації його дій іншим чином.

Щодо непроведення відносно ОСОБА_11 відповідної ескпертизи на підтвердження заподіяних йому потерпілим тілесних ушкоджень, то дані доводи апелянта є безпідставними, оскільки в даному кримінальному провадженні заподіяння ОСОБА_11 тілесних ушкоджень не є предметом розгляду.

Колегія суддів також, звертає увагу на те, що ОСОБА_11 або його законні представники мали право звернутися до правоохоронних органів в порядку ст. 214 КПК України з заявою про вчинення кримінального правопорушення по факту заподіяння останньому тілесних ушкоджень.

На думку колегії суддів, наявність неприязних відносин між потерпілим ОСОБА_10 та ОСОБА_11, на які посилається обвинувачений, не давали і не дають підстави останньому вчиняти неправомірні дії по відношенню до потерпілого ОСОБА_10 і розцінюються колегією суддів, як намагання обрати такий спосіб захисту з метою зменшення ступіню вини та суспільної небезпечності вчиненого.

Не заслуговують на увагу і посилання апелянта на незаконність вироку суду першої інстанції через те,що пояснення неповнолітніх свідків відбиралися дільничним інспектором с. Соколівочка з порушенням вимог КПК України, оскільки матеріали кримінального провадження містять лише пояснення потерпілого ОСОБА_10, відібрані в присутності його матері та самої ОСОБА_9, за відсутності пояснень свідків. Разом з цим, матеріали кримінального провадження містять протоколи допитів неповнолітніх свідків, проведених за участю їх законних представників та психологів. Крім того, свідки, показання яких сприймались судом першої інстанції безпосередньо і які покладені в основу обвинувального вироку щодо ОСОБА_8, допитувались в передбаченому процесуальним законом порядку, в присутності законних представників і спеціалістів.

У зв’язку з наведеним, підстав вважати, що докази, покладені судом в основу обвинувального вироку, не відповідають ст.ст. 85 та 86 КК України в частині їх відповідності критеріям належності та допустимості, під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення не здобуто.

Що стосується призначеного обвинуваченому ОСОБА_8 покарання, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ст.65 КК України, суд при призначенні покарання повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Конституційний суд України у Рішенні від 02.11.2004 № 15-рп/2004 зазначив, що окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину. Категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути співмірним злочину. Справедливе застосування норм права – є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції не в повному обсязі виконав вимоги ст.ст. 50, 65 КК України та правових позицій викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» та призначив ОСОБА_8 покарання, хоча і в межах санкції ч. 1 ст. 125 КК України, однак таке, яке не відповідає критерію справедливості.

Так, при призначенні виду та розміру призначеного ОСОБА_8 покарання суд першої інстанції обґрунтовано виходив з тяжкості вчиненого ним злочину, ступіня його суспільної небезпечності, даних про особу винуватого, який характеризується позитивно та наявність в провадженні обставин, що обтяжують призначене покарання – вчинення злочину щодо малолітнього.

Разом з цим, на думку колегії суддів, в даному провадженні наявна обставина, яку доцільно визнати такою, що пом’якшує призначене ОСОБА_8 покарання.

Зокрема, такою обставиною, яка має бути врахована при призначенні обвинуваченому покарання, колегією суддів визнається стан здлоров’я останнього, який, згідно довідок, перебуває на диспансерному обліку через серцеву недостатність, гіпертонію та сахарний діабет.

З огляду на наведені обставини, колегія суддів вважає за можливе змінити вирок суду першої інстанції, пом’якшивши призначене ОСОБА_8 покарання з громадських робіт на штраф в межах максимального розміру, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 125 КК України.

Що стосується прийнятого судом першої інстанції рішення в частині вирішення цивільного позову законного представника ОСОБА_9, то він учасниками судового розгляду не оспорюється, а тому обгрунтованість його часткового задоволення в апеляційному порядку, не перевіряється.

Підстав, передбачених ст.ст. 412, 415 КПК України для скасування судового рішення та призначення нового розгляду у суді першої інстанції, як про це просить в апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8, колегією суддів не встановлено.

З огляду на наведене, апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_8 підлягає до часткового задоволення, а вирок вирок суду першої інстанції щодо останнього, в межах повноважень суду апеляційної інстанції, передбачених ст. 407 КПК України, – зміні, через невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 404, 405, п. 2 ч. 1 ст. 407, ст.ст. 408, 409, 414, 419 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 задовольнити частково.

Вирок Тальнівського районного суду Черкаської області від 14 лютого 2018 року, змінити, пом’якшивши ОСОБА_8 призначене покарання за ч. 1 ст. 125 КК України з 180 годин громадських робіт на штраф в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

В решті вирок Тальнівського районного суду Черкаської області від 14 лютого 2018 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її оголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців в порядку, передбаченому ст. 426 КПК України.

Головуючий :

Судді :