Рішення № 74111722, 11.05.2018, Зміївський районний суд Харківської області

621/1567/17

2/621/98/18

РІШЕННЯ

іменем України

11 травня 2018 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - Бібіка О.В.

за участю секретаря - Горобець Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (місце мешкання: 61052, м. Харків, вул. Євгена Котляра, буд. 8/10-А, кв. 60) до ОСОБА_2 (місце мешкання: 63436, с. Задонецьке Зміївського району Харківської області, вул. Щегельського, 145), Задонецької селищної ради Зміївського району Харківської області (місце знаходження: 63436, с. Задонецьке Зміївського району Харківської області, вул. Курортна, 3), третя особа: ОСОБА_3 (місце мешкання: 63404, м. Зміїв Харківської області, пров. Лиманський, 4/2) про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом визнання частково незаконними державних актів на право приватної власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

27.07.2018 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом визнання частково недійсним державних актів на право приватної власності на земельну ділянку.

Ухвалою судді Зміївського районного суду Харківської області від 31.07.2017 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, надано строк для приведення позову у відповідність до вимог ч. 2 ст. 119 ЦПК України.

18.08.2017 позивачем, на виконання ухвали судді Зміївського районного суду Харківської області від 31.07.2017 подано позовну заяву до ОСОБА_2, Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області, третя особа: ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом визнання частково недійсним державних актів на право приватної власності на земельну ділянку, з наступними вимогами:

1.Скасувати рішення сесії Задонецької сільської ради в частині затвердження технічної документації із землеустрою земельних ділянок, кадастровий номер 6321782501:01:003:0012, площею 0,25 га під обслуговування житлового будинку, та кадастровий номер 6321782501:01:003:0013, площею 0, 1442 га для особистого селянського господарства;

2. Визнати недійсними Державні акти на право власності на земельні ділянки ОСОБА_2, кадастровий номер 6321782501:01:003:0012, площею 0,25 га, під обслуговування житлового будинку, та кадастровий номер 6321782501:01:003:0013, площею 0,1442 га для особистого селянського господарства;

3. Зобов'язати ОСОБА_2 звільнити та привести до стану, придатного для використання за цільовим призначенням земельну ділянку площею 0,1307 га з кадастровим номером 6321782501:01:003:0181, яка розташована на території Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області;

4. Заборонити ОСОБА_2 користуватися часткою спірної території на земельних ділянках кадастровий номер 6321782501:01:003:0013 та номер 6321782501:01:003:0012.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що 20.03.2017, відповідно до договору купівлі - продажу, придбав у ОСОБА_3 житловий будинок № 147 по вул. Щегельського в с. Задонецьке Зміївського району Харківської області. Даний житловий будинок розташований на земельній ділянці, яка відповідно схеми, доданій у технічному паспорті на житловий будинок, має ширину 22,5 метри. На момент покупки ОСОБА_3 викликала сусідку ОСОБА_2, та у її присутності і з її згоди показала історичну межу земельних ділянок, про що надала довідку Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області від 24.11.2006 за № 01-08/103, відповідно до якої ОСОБА_3 мала земельну ділянку для обслуговування житлового будинку площею 0,23 га, шириною 22,5 м, довжиною 100 метрів. Однак, коли почав оформляти документи для приватизації належної йому земельної ділянки, то було встановлено, що фактично її площа зменшена у зв"язку з тим, що ОСОБА_2 раніше, без його згоди, приватизувала належні їй земельні ділянки. Виявилось, що частина його земельної ділянки, а саме, 0,0214 га передана у приватну власність ОСОБА_2 Власником земельних ділянок відповідач стала у 2005 році, згідно рішень Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області. Таким чином, за рахунок його земельної ділянки, земельні ділянки ОСОБА_2, кадастровий номер 6321782501:01:003:0012 площею 0,25 га для обслуговування житлового будинку, та земельна ділянка кадастровий номер 63217852501:01:003:0013 площею 0,1442 га для особистого селянського господарства, збільшилась на 0,0214 га, що підтверджується планом земельних ділянок на викопіюванні, виготовленому відділом Держгеокадастру у Зміївському районі Харківської області. Зі слів ОСОБА_3 вона не надавала згоди ОСОБА_2 на приватизацію її земельної ділянки, та не підписувала акт погодження меж земельної ділянки ОСОБА_2 Враховуючи, що ОСОБА_2 відмовляється вирішити спір мирним шляхом, змушений за захистом порушеного права звернутися у судовому порядку.

Ухвалою судді Зміївського районного суду Харківсаької області від 21.08.2017 провадження у справі відкрито.

Відповідачем ОСОБА_2 надано заперечення проти позову, в яких зазначила, що вона зверталася з приводу спору щодо користування земельною ділянкою до Задонецької сільської ради із заявою про порушення меж належної їй земельної ділянки і рішенням виконкому Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області від 29.11.2016 за № 68 було затверджено акт узгоджувальної комісії сільської ради, відповідно до якого розміри земельних ділянок ОСОБА_2 згідно державного акту серії ХР № 025414 на земельну ділянку 0,1442 га не порушені, і межі цих земельних ділянок відповідають дійсності. Зазначає про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що її земельні ділянки порушують межі земельної ділянки позивача. Просила у задоволенні позову відмовити.

Задонецьким сільським головою ОСОБА_4 надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено про те, що 03.11.2016 до сільської ради зверталася ОСОБА_2 з заявою про призначення узгоджувальної комісії, оскільки бажає встановити огорожу навколо своєї земельної ділнки площею 0,2500 га, наданої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та площею 0,1307 га для ведення особистого селянського господарства. Після виїзду спеціалістів землевпорядної фірми стало відомо, що ОСОБА_1 межами своєї земельної ділянки порушує межі сусідніх домоволодінь ОСОБА_2 та ОСОБА_5

09.11.2016 на земельній ділянці ОСОБА_2 працювала узгоджувальна комісія Задонецької сільської ради, якою було встановлено, що розмір земельної ділянки, яка знаходиться у приватній власності ОСОБА_2, площею 0,2500 га, наданої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, відповідає державному акту на право власності на земельну ділянку серії ХР № 025414 від 26.01.2005 та земельна ділянка площею 0,1442 га, надана для ведення особистого селянського господарства відповідає державному акту на право власності на земельну ділянку серії ХР № 025413 від 26.01.2005. Розміри земельних ділянок не порушені, межі відповідають дійсності.

Також, комісією встановлено, що розмір земельної ділянки, яка знаходиться у приватній власності ОСОБА_5, згідно державних актів серії ЯМ № 393506, становить площу 0,2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та державного акту серії ХР № 3935507, площею 0,1090 га, наданої для ведення особистого селянського господарства, розміри земельних ділянок не порушені. При обстеженні земельної ділянки ОСОБА_1А встановлено, що згідно правовстановлюючих документів, у його власності є земельна ділянка площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та площею 0,1307 га - для ведення особистого селянського господарства. При винесенні в натуру земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,2500 га, було виявлено, що згідно кадастрового плану довжина сторони БВ з точки 6 до точки 7 становить 18,32 метри, тобто розмір сторони БВ - 18,32 метри не відповідає історично склавшимся межам та порушує межі приватизованих сусідніх домоволодінь. В натурі (на місцевості) земельна ділянка ОСОБА_1 накладається близько двох метрів на приватизовану земельну ділянку ОСОБА_2, а також з протилежної сторони земельна ділянка ОСОБА_1 накладається на земельну ділянку ОСОБА_5 близько 2 метрів. Комісія рекомендувала ОСОБА_2 звернутися до Держгеокадастру у Зміївському районі для отримання рекомендацій з приводу подальшого вирішення даного питання. Власнику земельної ділянки ОСОБА_1 комісія рекомендувала привести розміри земельних ділянок державних актів у відповідність до меж земельних ділянок в натурі (на місцевості). Просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Крім того, у судовому засіданні позивачем було надано додаткові письмові пояснення, в яких зазначив про те, що всупереч вимогам постанови Верховної Ради України № 2200 від 1992 року "Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі" та Постанови Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 № 677 "Про затвердження порядку розробки проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок", на момент купівлі - продажу ним у 2007 році даного домоволодіння, будь - які знаки розмежування його земельної ділянки та земельної ділянки ОСОБА_2 були відсутні. У зв"язку з чим вважає, що документи на приватизацію земельних ділянок ОСОБА_2 оформлені з порушеннями законодавства.

Відповідно до п. 9 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:

Судом встановлено, що 20.03.2008 між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі - продажу житлового будинку № 147 по вул. Щегельського в с. Задонецьке Зміївського району Харківської області, який посвідчений приватним нотаріусом Зміївського районнного нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстровано в реєстрі за № 807 (а. с. 11)

Право власності на будинок № 147 по вул. Щегельського в с. Задонецьке Зміївського району Харківської області зареєстровано за ОСОБА_1, що підтверджується копією Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 14274480 (а.с. 12) та технічним паспортом (а.с. 9-10)

Відповідно до даних довідки № 01-08/103 від 24.11.2006, виданої Задонецьким сільським головою, ОСОБА_3 має у своєму володінні земельні ділянки для цільового призначення відповідно до Земельного кодексу України: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд - 0,23 га (а.с. 13)

Актом погодження меж земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 від 13.02.2106 погоджено межі земельних ділянок № 145, № 149, № 147 та землі Задонецької сільської ради, в якому маються підписи ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та Задонецького сільського голови ОСОБА_4 (а.с. 14-15)

З витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-6302657242016 від 19.04.2016 вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 6321782501:01:003:0181, розташована за адресою: с. Задонецьке Зміївського району Харківської області, вул. Щегельського, 147, площею 0,1307 га, належить до комунальної власності та виділена ОСОБА_1 з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (а.с. 6-8)

Згідно даних копії державного акту серії ХР № 025414, ОСОБА_2 на підставі рішення 9 сесії ХХІV скликання Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області від 27.11.2003 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 6321782501:01:003:0012, площею 0,2500 га у межах згідно з планом, що розташована за адресою: с. Задонецьке Зміївського району Харківської області, вул. Щегельського, 145, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель і споруд (а.с. 60, 69-70)

Згідно даних копії державного акту серії ХР № 025413, ОСОБА_2 на підставі рішення 9 сесії ХХІV скликання Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області від 27.11.2003 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 6321782501:01:003:0013, площею 0,1442 га у межах згідно з планом, що розташована за адресою: с. Задонецьке Зміївського району Харківської області, вул. Щегельського, 145, цільове призначення - ведення особистого селянського господарства (а.с. 61)

Крім того, згідно даних копій державних актів ОСОБА_5 на підставі рішення ХVІІІ сесії V скликання Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області від 31.07.2008 є власником земельної ділянки площею 0,1090 га у межах згідно з планом, кадастровий номер 6321782501:01:003:0061, цільове призначення - ведення особистого селянського господарства та земельної ділянки з кадастровим номером 6321782501:01:003:0060, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель і споруд (а.с. 75, 76)

Після виникнення спору щодо меж земельних ділянок, за заявою ОСОБА_2 від 03.11.2016 "Про порушення меж земельної діялнки в с. Задонецьке Зміївського району Харківської області, вул. Щегельського, 145" ОСОБА_1 була проведена робота узгоджувальної комісії сільської ради № 8 від 09.11.2016 щодо встановлення межових знаків на земельних діялнках № 145, № 147, № 149 в с. Задонецьке Зміївського району Харківської області, та рішенням Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області від 29.11.2016 за № 68 було затверджено акт роботи узгоджувальної комісії сілської ради № 8 від 09.11.2016 щодо встановлення межових знаків на земельних діялнках № 145, № 147, № 149 в с. Задонецьке Зміївського району Харківської області; запропоновано ОСОБА_2 звернутися до Держгеокадастру у Зміївському районі для отримання рекомендацій з приводу подальшого вирішення даного питання; запропоновано власнику земельної ділянки ОСОБА_1 привести розміри земельних ділянок державних актів у відповідність до меж земельних ділянок в натурі (на місцевості); власника земельних ділянок ОСОБА_2. ОСОБА_1, ОСОБА_5 використовувати земельні ділянки за цільоовим призначенням, дотримуватися вимог земельного законодавства та добросусідства, підтримувати земельні ділянки в належному санітарному стані (а.с. 57)

Актом № 8 від 09.11.2016, затвердженим рішенням виконавчого комітету Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області за № 68 від 29.11.2016, встановлено, що розмір земельної ділянки, яка знаходиться у приватній власності ОСОБА_2, площею 0,2500 га, наданої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, відповідає державному акту на право власності на земельну ділянку серії ХР № 025414 від 26.01.2005 та земельна ділянка площею 0,1442 га, надана для ведення особистого селянського господарства відповідає державному акту на право власності на земельну ділянку серії ХР № 025413 від 26.01.2005. Розміри земельних ділянок не порушені, межі відповідають дійсності. Розмір земельної ділянки, яка знаходиться у приватній власності ОСОБА_5, згідно державних актів серії ЯМ № 393506, становить площу 0,2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та державного акту серії ХР № 3935507, площею 0,1090 га, наданої для ведення особистого селянського господарства, розміри земельних ділянок не порушені. При обстеженні земельної ділянки ОСОБА_1А встановлено, що згідно правовстановлюючих документів, у його власності є земельна ділянка площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та площею 0,1307 га - для ведення особистого селянського господарства. При винесенні в натуру земельної ділянкидля будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,2500 га, було виявлено, що згідно кадастрового плану довжина сторони БВ з точки 6 до точки 7 становить 18,32 метри, тобто розмір сторони БВ - 18,32 метри не відповідає історично склавшимся межам та порушує межі приватизованих сусідніх домоволодінь. В натурі (на місцевості) земельна ділянка ОСОБА_1 накладається близько двох метрів на приватизовану земельну ділянку ОСОБА_2, а також з протилежної сторони земельна ділянка ОСОБА_1 накладається на земельну ділянку ОСОБА_5 близько 2 метрів (а.с. 58-59)

За змістом ст.ст. 13, 14 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Право власності на землю гарантується, набувається та реалізується громадянами виключно відповідно до закону.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.7 Розділ X «Перехідні положення» ЗК України від 25 жовтня 2001 року №2768-III громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Частиною першою статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Отже, указаним положенням визначено правові підстави набуття громадянами і юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності. Такими підставами є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Статтею 118 ЗК України (у редакції, яка була чинною на момент передачі ОСОБА_6 земельної ділянки) визначено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Відповідно до ч.ч.6,7,8,9 ст.118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та висновки конкурсної комісії (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою (далі - Комісія). Комісія протягом трьох тижнів з дня одержання проекту надає відповідному органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування свій висновок щодо погодження проекту або відмови у його погодженні. У разі відмови у погодженні проект повертається заявнику у зазначений у цій частині строк. Підставою відмови у погодженні проекту може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається Комісією до відповідного органу земельних ресурсів для здійснення такої експертизи. Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про передачу у власність земельної ділянки є необхідною передумовою виникнення права власності на земельну ділянку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що право власності має абсолютний характер та є непорушним.

Забезпечуючи усім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.

Рівність умов захисту прав власності на землю випливає з норм ст.ст. 21, 55 Конституції України та ст.152 ЗК України.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Згідно зі ст.152 ЗК України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до п.12 Розділу Х Перехідних положень ЗК України (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ч.1 ст. 360-7 ЦПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Верховний Суд України у постанові №6-93цс13 від 23 жовтня 2013 року зазначив, що державний акт на право приватної власності на землю видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади, тому вирішення питання про правомірність видачі державного акту безпосередньо залежить від законності рішення, на підставі якого такий акт виданий, і дотримання вимог, передбачених земельним законодавством, зокрема статтями 116, 118 ЗК України.

За змістом статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Отже, державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постановах №6-33цс13 від 22 травня 2013 року та №6-319цс15 від 01 липня 2015 року, яка відповідно до ст.360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України при розгляді аналогічних спорів.

У п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» судам роз'яснено, що, розглядаючи позови про захист прав власників земельних ділянок і землекористувачів (про усунення перешкод у користуванні ними тощо), суд має перевіряти законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки іншій особі без вилучення (викупу) її в позивача в установленому порядку і за наявності для цього підстав ухвалювати рішення про його недійсність.

Відповідно до ст. 152 ЗК України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Відповідно до ч. 1 ст. 106 ЗК України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

При здійсненні межування власник земельної ділянки реалізує своє право. Проте, така участь є також обов'язком кожного із сусідніх власників та землекористувачів, адже приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі забороняється.

З матеріалів справи слідує, що 13.02.2016 року був складений акт погодження меж земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_9 по вул. Щегельського, 147 в с. Задонецьке Зміївського району Харківської області. в якому позивач ОСОБА_10 та відповідач ОСОБА_2 погодили межу суміжних земельних ділянок , проставивши свої підписи, претензій до існуючих меж не заявляли( а.с.42).

Із копії акту № 8 від 09.11.2016, затвердженим рішенням виконавчого комітету Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області за № 68 від 29.11.2016, вбачається, що згідно правовстановлюючих документів, у власності позивача є земельна ділянка площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та площею 0,1307 га - для ведення особистого селянського господарства. При винесенні в натуру земельної ділянкидля будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,2500 га, було виявлено, що згідно кадастрового плану довжина сторони БВ з точки 6 до точки 7 становить 18,32 метри, тобто розмір сторони БВ - 18,32 метри не відповідає історично склавшимся межам та порушує межі приватизованих сусідніх домоволодінь.

В натурі (на місцевості) земельна ділянка ОСОБА_1 накладається близько двох метрів на приватизовану земельну ділянку ОСОБА_2, а також з протилежної сторони земельна ділянка ОСОБА_1 накладається на земельну ділянку ОСОБА_5 близько 2 метрів (а.с. 58-59)

Відповідно до ст. 108 ЗК України, у випадках, коли сусідні земельні ділянки відокремлені рослинною смугою, стежкою, рівчаком, каналом, стіною, парканом або іншою спорудою, то власники цих ділянок мають право на їх спільне використання, якщо зовнішні ознаки не вказують на те, що споруда належить лише одному з сусідів. Власники сусідніх земельних ділянок можуть користуватися межовими спорудами спільно за домовленістю між ними. Витрати на утримання споруди в належному стані сусіди несуть у рівних частинах. До того часу, поки один із сусідів зацікавлений у подальшому існуванні спільної межової споруди, вона не може бути ліквідована або змінена без його згоди.

Станом на час зверення до суду із даним позовом ОСОБА_10 не надано належних доказів, а саме: акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання, акту про відновлення меж земельної ділянки, укладеного між позивачем та відповідачами, також виконавцем робіт - сертифікованим інженером - землевпорядникм, із якого вбачалися відновлені межі спірної земельної ділянки. В даному акті мало було зазначено, що межі земельної ділянки проходять по існуючим контурам (порядок користування, що клався, рельєф місцевості), тому закріплення її межовими знаками не виконувалося ( не виконувалося).

Суд, відповідно до приписів ч.7 ст. 81 ЦПК України не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учаниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов"язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

За положеннями вказаної норим процесуального права доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Так, як позивачем ОСОБА_1 суду не надано належних та допустимих доказів, які б вказували на недійсність рішення виконавчого комітету Задогнецької сільської ради Зміївського району Харківської області, яким затверджено технічну документацію із землеустрою земельних джілянок, належних ОСОБА_2, то у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно доположення п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 19, 81, 82, 89, 223, ч. 2 ст. 247, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задовленні позовної заяви ОСОБА_1 (місце мешкання: 61052, м. Харків, вул. Євгена Котляра, буд. 8/10-А, кв. 60) до ОСОБА_2 (місце мешкання: 63436, с. Задонецьке Зміївського району Харківської області, вул. Щегельського, 145), Задонецької селищної ради Зміївського району Харківської області (місце знаходження: 63436, с. Задонецьке Зміївського району Харківської області, вул. Курортна, 3), третя особа: ОСОБА_3 (місце мешкання: 63404, м. Зміїв Харківської області, пров. Лиманський, 4/2) про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом визнання частково незаконними державних актів на право приватної власності на земельну ділянку - відмовити у повному обсязі.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Харківської області протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 21.05.2018 року.

Головуючий: