Рішення № 74107836, 11.05.2018, Чортківський районний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" травня 2018 р. Справа № 608/1113/17

Номер провадження2/608/29/2018

Чортківський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого суду судді Парфенюка В. І.

з участю секретаря Южди Л. С.

позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх представника ОСОБА_3

представників відповідача ОСОБА_4 та ОСОБА_5,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Чорткові справу цивільного судочинства за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю "Микулинецьке автотранспортне підприємство 16144", третьої особи ОСОБА_6 про відшкодування шкоди,--

ВСТАНОВИВ:

В липні 2017 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Микулинецьке автотранспортне підприємство 16144", третьої особи ОСОБА_6 про відшкодування шкоди.

В позовній заяві позивачі вказали, що 27 грудня 2014 року біля 9 год. 30 хв. водій автопоїзда у складі сідлового тягача «DAF-ТЕ47ХS» з реєстраційним номером В02623АМ та напівпричепа «LAG 03-39L» з реєстраційним номером ВО6533ХХ ОСОБА_6, рухаючись автодорогою М-19 сполученням «Доманово-Ковель-Чернівці-Тереблече» в напрямку від м. Чортків до с. Вигода Чортківського району на 393 км + 100 м допустив виїзд автопоїзда за межі проїзної частини дороги на ліве узбіччя, кювет, де допустив наїзд на пішоходів ОСОБА_7 та ОСОБА_8, що рухались по лівому узбіччі. Внаслідок ДТП пішохід ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження, від яких помер на місці пригоди, а ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження, з якими доставлений на стаціонарне лікування до Чортківської ЦКРЛ. 28 грудня 2014 року ОСОБА_8 помер під час стаціонарного лікування. Вина ОСОБА_6 у вчиненні даної ДТП підтверджується вироком Апеляційного суду Тернопільської області від 29.07.2015 року.

Рішенням Чортківського районного суду від 21 січня 2016 року, яке залишене без змін апеляційним судом Тернопільської області, з ТОВ «Микулинецьке АТП 16144» стягнуто матеріальну та моральну шкоду, пов'язану із смертю ОСОБА_8 та ОСОБА_7

На даний час позивачі - ОСОБА_1 (дружина загиблого ОСОБА_8 Є.) та ОСОБА_2 (дружина загиблого ОСОБА_7 Д.) - понесли витрати на придбання та спорудження надгробних пам'ятників. Спричинена ОСОБА_1 матеріальна шкода полягає в тому, що вона змушена була здійснити матеріальні витрати на придбання та встановлення надгробного пам'ятника у місці поховання чоловіка ОСОБА_8 вартістю 65 000 гривень. Спричинена ОСОБА_2 матеріальна шкода полягає в тому, що вона змушена була здійснити матеріальні витрати на придбання та встановлення надгробного пам'ятника у місці поховання чоловіка ОСОБА_7 вартістю 82 000 гривень.

На момент ДТП водій ОСОБА_6 перебував у трудових відносинах із ТОВ «Микулинецьке АТП 16144» та виконував свої трудові обов'язки. У даному випадку цивільно-правову відповідальність перед потерпілими повинен нести роботодавець третьої особи - ТОВ «Микулинецьке АТП 16144». Тому позивачі просять стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 65 000 гривень майнової шкоди, на користь ОСОБА_2 82 000 гривень майнової шкоди.

В серпні 2017 року ТОВ «Микулинецьке автотранспортне підприємство 16144» надало заперечення на позовну заяву, вважає її необґрунтованою, просить відмовити у її задоволенні, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Згідно із ст. 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тобто володільці транспортних засобів, за винятком осіб, звільнених від обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з пунктом 13.1 статті 13 цього Закону зобов'язані застрахувати ризик своєї цивільної відповідальності, яка може настати внаслідок завдання шкоди життю, здоров'ю або майну інших осіб при використанні транспортних засобів. У зв’язку з цим при пред'явленні позовних вимог про відшкодування такої шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди безпосередньо до особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, суд має право залучити до участі у справі страхову організацію (страховика), яка застрахувала цивільну відповідальність володільця транспортного засобу. З огляду на те, що обов'язкова цивільно-правова відповідальність водія ТзОВ «Микулинецьке автотранспортне підприємство 16144" застрахована у ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто», останнє також має нести відповідальність в порядку, межах та розмірі, визначеному Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідач також не погоджується із вартістю вказаних робіт, вважає, що вони є суттєво завищеними та не відповідають граничній вартості стандартних пам'ятників і огорож у даній місцевості. Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27 березня 1992 року № 6, судам потрібно врахувати, що витрати на виготовлення пам'ятників і огорож визначаються, виходячи з їх фактичної вартості, але не вище граничної вартості стандартних пам'ятників і огорож у даній місцевості. Позивачі встановили намогильні споруди (пам'ятники) подвійного типу, тобто не на одну, а на дві особи. Тому для повноти та об'єктивності вирішення спору, відповідач просив призначити судову товарознавчу експертизу щодо вартості пам'ятників, виконаних робіт.

В жовтні 2017 року представник позивачів ОСОБА_3 подала заяву про уточнення позовних вимог, в якій вказала, що місця захоронення чоловіків ОСОБА_2 та ОСОБА_9 дійсно є подвійними, цього вони не заперечують. Згідно кошторисів на спорудження аналогічних пам’ятників на одну особу (одинарних захоронень) просить стягнути понесені витрати в частині відповідних надгробних пам’ятників в сумі 50 000 гривень на користь ОСОБА_1, 43 650 гривень на користь ОСОБА_2 Гранична вартість пам'ятників і огорож, яка визначена відповідно до ст. 1 Закону України «Про ціни і ціноутворення» стандартних (по одинарному захороненню), споруджених ФОП ОСОБА_10 у 2017 році на території Чортківського району становить не менше 68 500 гривень. Таким чином, заявлені позивачами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 суми фактично понесених витрат на спорудження пам'ятників для покійних чоловіків в частині вартості відповідних намогильних споруд для одинарних захоронень відповідають вимогам ст. 1201 ЦК України, п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 №6, на яку у своїх запереченнях посилається відповідач. Щодо залучення в якості співвідповідача ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» представник позивачів вважає, що для цього відсутні правові підстави, а тому клопотання відповідача задоволенню не підлягає.

У додаткових запереченнях від 14 грудня 2017 року представник відповідача вказує, що визначена ФОП ОСОБА_10 гранична вартість стандартних пам’ятників і огорож в сумі 68 500 гривень є максимальною вартістю послуг із виготовлення та встановлення пам’ятників та огорож, які він надав за 2017 рік. В п. 24 постанови Пленуму ВСУ встановлено, що витрати на виготовлення пам'ятників і огорож визначаються, виходячи з їх фактичної вартості, але не вище граничної вартості стандартних пам'ятників і огорож в даній місцевості. Постановою визначено, що при розрахунку витрат на поховання слід керуватися Постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 03.10.2008 р. № 45 «Про витрати на поховання та пов'язані з цим ритуальні послуги у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання». У вказаній постанові Фонду, яка є на цей час єдиним чинним нормативно-правовим актом, що регулює порядок відшкодування подібного роду витрат, граничний розмір витрат на виготовлення та встановлення пам'ятника, огорожі, виготовлення фотографій, табличок та інше встановлений для Тернопільської області в розмірі 3000 гривень, що необхідно враховувати при вирішенні даного спору.

Ухвалою Чортківського районного суду від 15 грудня 2017 року за клопотанням представника відповідача у справі призначено товарознавчу експертизу, на час проведення експертизи провадження в справі зупинено. Згідно листа Тернопільського відділення КНДІСЕ у будівельних нормах відсутні розцінки по виготовленню надмогильних пам’ятників, тому не вбачається за можливе надати об’єктивну та обґрунтовану відповідь на питання, які поставлені в ухвалі від 15 грудня 2017 року. 23 січня 2018 року згідно ухвали Чортківського районного суду поновлено провадження у справі.

26 квітня 2018 року представник позивачів ОСОБА_3 надала клопотання, в якому просить приєднати до матеріалів справи докази понесення позивачами витрат, пов’язаних з розглядом справи, та стягнути їх на користь позивачів, а саме: на користь ОСОБА_1 2 000 гривень витрат на підготовку висновку експерта-оцінювача на замовлення сторони та 2 000 гривень витрат на правовому допомогу, на користь ОСОБА_2 2 000 гривень витрат на правову допомогу.

В судовому засіданні позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх представник ОСОБА_3 підтримують позовні вимоги, викладені в заяві про уточнення позовних вимог, просять їх задовольнити.

Представник відповідача – товариства з обмеженою відповідальністю «Микулинецьке автотранспортне підприємство 16144» - ОСОБА_5 просить відмовити у задоволенні позовних вимог, виходячи з мотивів, викладених у запереченнях.

Третя особа ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Вислухавши пояснення позивачів, представників сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судом встановлено, що 27 грудня 2014 року на автодорозі в Чортківському районі Тернопільської області помер ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ИД № 181888, виданим Горішньовигнанською сільською радою Чортківського району Тернопільської області.

28 грудня 2014 року в м. Чорткові Тернопільської області помер ОСОБА_8, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ИД № 181889, виданим Горішньовигнанською сільською радою Чортківського району Тернопільської області.

Згідно вироку апеляційного суду Тернопільської області від 29 липня 2015 року 27 грудня 2014 року біля 9 год. 30 хв. ОСОБА_6, керуючи технічно справним автопоїздом у складі сідлового тягача «DAF-ТЕ47ХS» з реєстраційним номером В02623АМ та напівпричепа «LAG 03-39L» з реєстраційним номером ВО6533ХХ, рухався автодорогою М-19 сполученням «Доманово-Ковель-Чернівці-Тереблече» в напрямку від м. Чортків до с. Вигода Чортківського району, на 393 км + 100 м допустив виїзд автопоїзда за межі проїзної частини дороги на ліве узбіччя, кювет, де допустив наїзд на пішоходів ОСОБА_7 та ОСОБА_8, що рухались по лівому узбіччі. Внаслідок ДТП пішохід ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження, від яких помер на місці пригоди, а ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження, з якими доставлений на стаціонарне лікування до Чортківської ЦКРЛ. 28 грудня 2014 року ОСОБА_8 помер під час стаціонарного лікування. Вказаним вироком ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України і призначено йому покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.

Позивачі ОСОБА_1 (дружина загиблого ОСОБА_8Є.) та ОСОБА_2 (дружина загиблого ОСОБА_7 Д.) понесли витрати на придбання та спорудження надгробних пам'ятників.

ОСОБА_1 придбала пам'ятник вартістю 65 000 гривень, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 321 від 30.05.2017 року, виданою фізичною особою-підприємцем ОСОБА_10, а також актом про прийняття-передачу виконання робіт від 29.06.2017 року, відповідно до якого підрядник виконав та передав наступні роботи: заливка фундаменту могили, художня робота надмогильного пам'ятника, робота по обробці граніту для виготовлення могили і надмогильного пам'ятника.

ОСОБА_2 придбала пам'ятник вартістю 82 000 гривень, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 289 від 21.06.2017 року, виданою фізичною особою-підприємцем ОСОБА_10, а також актом про прийняття-передачу виконання робіт від 21.06.2017 року, відповідно до якого підрядник виконав та передав наступні роботи: заливка фундаменту могили, художня робота надмогильного пам'ятника, робота по обробці граніту для виготовлення могили і надмогильного пам'ятника.

Згідно кошторисів могил і пам’ятників на одну особу (одинарних захоронень) станом на 21 червня 2017 року, виданих фізичною-особою підприємцем ОСОБА_10, кошторис могили ОСОБА_7 становить 50 000 гривень, а могили ОСОБА_8 - 43 650 гривень.

Згідно відповіді фізичної особи-підприємця ОСОБА_11 від 26.09.2017 року, наданої представнику позивачів ОСОБА_3, гранична вартість стандартних (по одинарному захороненню) пам’ятників і огорож за 2017 рік, виготовлених та встановлених ним на території Чортківського району Тернопільської області становить 68 500 гривень.

У відповідності до ч. 2, 5 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно з вимогами ст. 1201 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов 'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам 'ятника, ці витрати.

Відповідач є власником сідлового тягача «DAF-ТЕ47ХS» з реєстраційним номером В02623АМ та напівпричепа «LAG 03-39L» з реєстраційним номером ВО6533ХХ, а тому відповідно до вимог наведених правових норм зобов'язаний відшкодувати витрати на спорудження надгробних пам'ятників потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної події..

У п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», витрати на поховання (у тому числі на ритуальні послуги і обряди) відшкодовуються тій особі, яка понесла ці витрати. Витрати на виготовлення пам'ятників і огорож визначаються виходячи з їх фактичної вартості, але не вище граничної вартості стандартних пам'ятників і огорож в даній місцевості.

Таким чином, в зазначеній постанові Пленуму Верховний Суд України визначив умови відшкодування витрат на виготовлення пам'ятників і огорож, виходячи з їх фактичної вартості, але водночас і обмежив розмір такого відшкодування граничною вартістю саме стандартних пам'ятників і огорож в даній місцевості.

Згідно Академічного тлумачного словника української мови слово стандартний має одне з таких значень, як позбавлений індивідуальних особливостей, своєрідності, оригінальності; шаблонний, трафаретний.

В такому значенні це слово вжито і в ухвалі Верховного Суду України від 30 жовтня 2017 року у справі № 161/17080/15-ц, згідно якої колегія суддів Судової палати у цивільних справах прийшла до обґрунтованого висновку, що витрати на виготовлення пам’ятників і огорож визначаються, виходячи з їх фактичної вартості, але не вище граничної вартості стандартних пам’ятників і огорож у даній місцевості. Причому, витрати на виготовлення надмогильного пам’ятника слід визначати виходячи з граничної вартості стандартного пам’ятника, а не гранітного чи з мармурової крихти.

Зміст цієї ухвали Верховного Суду України дає підстави для висновку, що стандартний пам'ятник і гранітний пам'ятник чи пам'ятник з мармурової крихти не є тотожними поняттями при розгляді спорів про відшкодування витрат на їх виготовлення.

Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На виконання вимог цієї правової норми позивачі не надали суду докази про граничну вартість стандартного, тобто, шаблонного, пам’ятника в даній місцевості.

Висновок спеціаліста ОСОБА_12 про мінімальну та максимальну вартість гранітних пам'ятників на території Чортківського району не може братись до уваги, оскільки такий висновок стосується гранітних пам'ятників, а не стандартних пам'ятників в даній місцевості, що не узгоджується з вищенаведеними вимогами чинного законодавства.

Водночас суд зазначає, що в постанові правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України «Про витрати на поховання та пов'язані з цим ритуальні послуги у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання» від 03 жовтня 2008 року № 45 визначена сума граничних витрат на виготовлення та встановлення пам’ятника.

Із листа Чортківського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області № 18-04-360 від 10 травня 2018 року вбачається, що згідно Постанови правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 3 жовтня 2008 року № 45 «Про витрати на поховання та пов’язані з цим ритуальні послуги у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 жовтня 2008 року за № 1040/15731 сума граничних витрат у 2017 році на виготовлення та встановлення пам’ятника, огорожі, виготовлення фотографій, табличок та інше для Тернопільської області становить 3 000 гривень.

Таким чином, понесені позивачами витрати на виготовлення та встановлення гранітних пам'ятників в розмірі 50 000 гривень та 43 650 гривень не узгоджуються з вимогами чинного законодавства щодо відшкодування таких витрат. А тому позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягають задоволенню частково в межах суми граничної вартості витрат на виготовлення та встановлення пам’ятників для Тернопільської області, визначеної Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, тобто в сумі по 3 000 гривень.

Стаття 141 ЦПК України передбачає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зважаючи на такі вимоги цивільного процесуального законодавства, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог позивачів в загальній сумі 6 000 гривень, що становить 6,4 % від позовних вимог 93 650 гривень (6 000 х 100% : 93 650), а тому з відповідача на рахунок спеціального фонду Державного бюджету України слід стягнути 59 гривень 94 копійки судового збору, іншу частину судового збору в сумі 876 гривень 56 копійок слід компенсувати за рахунок держави (936,50 – 59,94).

В користь позивачки ОСОБА_1 суд стягує 274 гривні 80 копійок судових витрат, пов'язаних з розглядом справи (4 000 х 6,87 % : 100%), так як позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено в сумі 3000 гривень, що становить 6,87 % від 43 650 гривень.

В користь позивачки ОСОБА_2 суд стягує 120 гривень судових витрат, пов'язаних з розглядом справи (2000 х 6 % : 100%), так як позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено в сумі 3000 гривень, що становить 6 % від 50 000 гривень.

Керуючись ст.ст. 1187, 1201 Цивільного кодексу України, постановою Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», ст.ст. 5, 13, 76, 81, 141, 258, 259, 263, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд,--

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Микулинецьке автотранспортне підприємство 16144" (поштовий індекс 48120, смт. Микулинці Теребовлянського району Тернопільської області, вул. Сенчихіна, 17, код ЄДРПОУ 03118894) в користь ОСОБА_1 (поштовий індекс 48509, с. Переходи Чортківського району Тернопільської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) 3 000 (три тисячі) гривень майнової шкоди, понесеної на виготовлення та встановлення пам'ятника.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Микулинецьке автотранспортне підприємство 16144" (поштовий індекс 48120, смт. Микулинці Теребовлянського району Тернопільської області, вул. Сенчихіна, 17, код ЄДРПОУ 03118894) в користь ОСОБА_2 (поштовий індекс 48509, с. Переходи Чортківського району Тернопільської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) 3 000 (три тисячі) гривень майнової шкоди, понесеної на виготовлення та встановлення пам'ятника.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Микулинецьке автотранспортне підприємство 16144" (поштовий індекс 48120, смт. Микулинці Теребовлянського району Тернопільської області, вул. Сенчихіна, 17, код ЄДРПОУ 03118894) на рахунок спеціального фонду Державного бюджету України 59 (п'ятдесят дев'ять) гривень 94 копійки судового збору. Іншу частину судового збору в сумі 876 (вісімсот сімдесят шість) гривень 56 копійок компенсувати за рахунок держави.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Микулинецьке автотранспортне підприємство 16144" (поштовий індекс 48120, смт. Микулинці Теребовлянського району Тернопільської області, вул. Сенчихіна, 17, код ЄДРПОУ 03118894) в користь ОСОБА_1 (поштовий індекс 48509, с. Переходи Чортківського району Тернопільської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) 274 (двісті сімдесят чотири) гривні 80 копійок судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Микулинецьке автотранспортне підприємство 16144" (поштовий індекс 48120, смт. Микулинці Теребовлянського району Тернопільської області, вул. Сенчихіна, 17, код ЄДРПОУ 03118894) в користь ОСОБА_2 (поштовий індекс 48509, с. Переходи Чортківського району Тернопільської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) 120 (сто двадцять) гривень судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги апеляційному суду Тернопільської області через Чортківський районний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання повного рішення -- 21 травня 2018 року.

Суддя: В. І. Парфенюк