Постанова № 74107808, 16.05.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2018 року

м.Суми

Справа №576/1090/17

Провадження № 22-ц/788/776/18

Апеляційний суд Сумської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Біляєвої О.М. (суддя-доповідач),

суддів Кононенко О.Ю., Криворотенка В.І.,

за участю секретаря судового засідання Новікової А.С.,

сторони:

позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач - ОСОБА_1,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області в складі судді Сапона О.В. від 05 березня 2018 року, ухвалене в місті Глухів Сумської області,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до пункту 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402 VIII «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Пунктом 8 частини першої розділу ХIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, також визначено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У червні 2017 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПриватБанк) пред'явило позов до ОСОБА_1 (після зміни прізвища - ОСОБА_1) про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 17 жовтня 2013 року сторони у справі уклали кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 300 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Унаслідок невиконання позичальником своїх зобов'язань за договором станом на 30 квітня 2017 року утворилася заборгованість у розмірі 12007 грн 94 коп., яка складається із: 212 грн 93 коп. заборгованості за кредитом; 7747 грн 01 коп. заборгованості за процентами за користування кредитом; 3000 грн 00 коп. заборгованості за пенею та комісією; 500 грн 00 коп. (фіксована частина) і 548 грн 00 коп. (процентна складова) штрафу.

Заочним рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 15 вересня 2017 року позов задоволений частково.

Стягнути з позивача на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором на загальну суму 10959 грн 94 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Вирішено питання про розподіл судових витрат (ас. 49-51).

Ухвалою Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 11 січня 2018 року поновити ОСОБА_1 строк для подання заяви про перегляд заочного рішення. Заочне рішення скасувати і справу призначити до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 05 березня 2018 року позов задоволений частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у загальній сумі 324 грн 31 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позов частково, суд керувався тим, що відповідач належним чином не виконував умови кредитного договору, чим порушив законні права позивача на отримання кредиту і процентів за користування ним, які підлягають захисту у судовому порядку шляхом стягнення заборгованості за кредитом і процентами за користування кредитом у розмірі, визначеному на рівні облікової ставки Національного банку України. Підстави для стягнення решти відсотків, пені і комісії; штрафу відсутні, оскільки ПриватБанк не довів факт укладення договору саме на тих умовах, на яких побудовано позов і доданий до нього розрахунок.

У березні 2018 року ПриватБанк подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення в частині вирішення вимог про стягнення процентів за користування кредиту, пені і комісії, штрафу і ухвалити нове рішення, яким задовольнити ці позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що під час ухвалення рішення суд не урахував факт укладення сторонами договору-приєднання, складовою якого є Умови та правила надання банківських послуг, які містять усі істотні умови договору, у тому числі щодо розміру відсоткової ставки за користування кредитними коштами, пені та комісії, штрафів; а також правову позицію, викладену Верховним Судом України у постанові від 10 червня 2015 року у справі №6-449цс15, щодо презумпції правомірності договору.

ОСОБА_1 у письмовій формі відзив на апеляційну скаргу не подала.

У судовому засіданні представник ПриватБанку Гакаль Р.В. підтримав апеляційну скаргу з наведених у ній мотивів.

ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася; про дату, час і місце розгляду справи повідомлена, що підтверджується телефонограмою № 31-576/1090/17-22ц/788/776/18.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої-третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Під час розгляду справи суд першої інстанції встановив, що 17 жовтня 2013 року між Публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» та ОСОБА_1 (на час укладення договору - ОСОБА_1) був укладений кредитний договір шляхом оформлення і підписання анкети-заяви про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг, за умовами якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

На підтвердження позовних вимог позивачем наданий розрахунок, згідно з яким загальний розмір заборгованості за кредитним договором станом на 30 квітня 2017 року становить 12007 грн 94 коп. і складається із: 212 грн 93 коп. заборгованості за кредитом, 7747 грн 01 коп. заборгованості за процентами за користування кредитом, 3000 грн 00 коп. заборгованості за пенею та комісією, 500 грн 00 коп. (фіксована частина) і 548 грн 00 коп. (процентна складова) штрафу (ас. 4).

Ухвалюючи оскаржене рішення, суд попередньої інстанції дійшов висновку про неналежне виконання позичальником грошових зобов'язань за кредитним договором, а тому порушене право позивача підлягає захисту шляхом стягнення 324 грн 31 коп. заборгованості, яка складається з 212 грн 93 коп. заборгованості за кредитом, 111 грн 38 коп. заборгованості за процентами за користування кредитом, розмір яких визначений на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відмовляючи у стягненні решти заборгованості за процентами за користування кредитом, пені та комісії, штрафу; суд мотивував висновок тим, що Умови і правила надання банківських послуг, на які посилався позивач, не підписані позичальником і не містять умов щодо розміру процентів за користування кредитом, пені та комісії, штрафу; оригінали цих документів не були передані відповідачу, а тому не можна вважати їх складовою частиною укладеного між сторонами у справі кредитного договору.

У силу частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За правилами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК).

Так, відповідно до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця або реального повернення йому коштів.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

У справі, яка переглядається, суд правильно встановив, що договір був укладений шляхом оформлення і підписання анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банком послуг. Інших умов договору сторони не підписували. Останній платіж позичальник здійснила 29 серпня 2014 року (ас.4).

При цьому, частково задовольняючи позов, суд обґрунтовано виходив з того, що відповідач належним чином не виконував умови кредитного договору, тому позивач має право на повернення кредиту і процентів за користування кредитом.

Відмовляючи у стягненні заборгованості за процентами, обрахованої із процентної ставки у розмірі 34,80%, 43,20%, пені та комісії, штрафу (відсоткова складова і фіксована складова); суд правильно зазначив, що ПриватБанк не довів факт укладення договору саме на тих умовах, на яких побудовано позов і доданий до нього розрахунок.

Як видно з матеріалів справи, на підтвердження укладення договору і досягнення згоди щодо усіх істотних умов позивач додав до позовної заяви витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», а саме: «Універсальна, 30 днів пільгового періоду»; «Універсальна, 55 днів пільгового періоду»; «Універсальна CONTRACT; «Універсальна GOLD», - якими для кожного типу кредитної картки передбачені різні базові процентні ставки в місяць (ас. 6).

Однак матеріали справи не містять доказів про оформлення і отримання ОСОБА_1 певного типу кредитної картки з наведеного переліку; так само не містить жодної конкретики з цього приводу і додана анкета-заява про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 17 жовтня 2013 року, згідно з якою відповідач отримала платіжну кредитку «Універсальна» (ас. 5).

Згідно з матеріалами справи, позивач на порушення вимог статей 12, 81 ЦПК України жодних доказів про встановлення процентної ставки у розмірі 34,80%, 43,20%, як зазначено у розрахунку заборгованості, а також розміру пені та комісії, штрафу, як зазначено у позовній заяві, не надав; як і не надав доказів, які б містили підпис відповідача, про ознайомлення його про зміну розміру процентної ставки відповідно до вимог частини четвертої статті 1056-1 ЦК України.

Суд установив і це не заперечується позивачем, що банк не відправив на адресу боржника листа про зміну умов кредитного договору. Отже, ПриватБанк не довів факт вручення повідомлення про зміну умов кредитного договору адресатові під розписку. Після зміни процентної ставки ОСОБА_1 дій, які б свідчили про прийняття пропозиції кредитора, не вчиняла. Ці обставини підтверджуються матеріалами справи, у тому числі наданим позивачем розрахунком заборгованості, випискою про рух коштів (ас. 4, 132-133).

Разом з тим, не можна визнати правильним висновок суду про стягнення з відповідача на користь ПриватБанка процентів за користування кредитом у розмірі 111 грн 38 коп., визначеному на рівні облікової ставки Національного банку України і обрахованому з 01 вересня 2014 року, тобто після останнього платежу.

За статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний сторонами або стороною.

Зміст правовідносин учасників договору повинен оцінюватись виходячи з дійсних намірів учасників договору та відповідно до всіх документів, підписаних сторонами при укладенні або виконанні цього договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Ухвалюючи рішення про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 111 грн 38 коп., який визначений з 01 вересня 2014 року на рівні облікової ставки Національного банку України, суд першої інстанції повно і всебічно не з'ясував обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень; не перевірив правильність наданого позивачем розрахунку заборгованості, з якого видно, що відповідач вчиняла дії, що свідчать про згоду із процентною ставкою 30%. Крім того, суд не урахував, що строк дії картки, що була видана відповідачеві, - по вересень 2015 року (ас. 114).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи вищезазначені положення закону та у випадку не встановлення договором розміру процентів після спливу визначеного у договорі строку їх повернення, слід дійти висновку про визначення розміру процентів на рівні облікової ставки Національного банку України.

Саме до такого висновку зводиться правова позиція, викладена Верховним Судом України у постанові від 07 вересня 2016 року у справі № 6-1412цс16.

З огляду на зазначене і що розмір процентів за користування кредитом може бути визначений на рівні облікової ставки НБУ у разі, якщо він не визначений умовами договору після спливу визначеного у договорі строку їх повернення, висновок суду першої інстанції про стягнення процентів за користування кредитом з 01 вересня 2014 року, розмір яких визначений на рівні облікової ставки НБУ, не є правильним.

З урахуванням наведеного з 01 вересня 2014 року по 30 вересня 2015 року, тобто до закінчення строку дії картки, розмір заборгованості за процентами за користування кредитом визначається на рівні 30% річних і становить 70 грн 09 коп. (212 грн 93 коп. х 0,30 х 395 днів /360 днів).

Після закінчення строку дії картки розмір заборгованості за процентами за користування кредитом визначається на рівні облікової ставки Національного банку України, як правильно зазначив суд першої інстанції. Однак у розрахунку заборгованості за процентами за період з 01 жовтня 2015 року по 30 квітня 2017 року суд неправильно визначив кількість днів прострочення сплати процентів, а тому не можна погодитись із загальним розміром процентів за цей період.

Розмір заборгованості за процентами за користування кредитом за період з 01 жовтня 2015 року по 30 квітня 2017 року визначається на рівні облікової ставки Національного банку України і становить 59 грн 38 коп.:

01.10.2015 - 21.04.2016 (ставка НБУ 22%, кількість днів 204) 26 грн 18 коп.;

22.04.2016 - 26.05.2016 (ставка НБУ 19%, кількість днів 34) 3 грн 77 коп.;

27.05.2016 - 23.06.2016 (ставка НБУ 18%, кількість днів 28) 2 грн 94 коп.;

24.06.2016 - 28.07.2016 (ставка НБУ 16,5%, кількість днів 35) 3 грн 37 коп.;

29.07.2016 - 15.09.2016 (ставка НБУ 15,5%, кількість днів 49) 4 грн 43 коп.;

16.09.2016 - 27.10.2016. (ставка НБУ 15%, кількість днів 41) 3 грн 68 коп.;

28.10.2016 - 13.04.2017 (ставка НБУ 14%, кількість днів 168) 13 грн 72 коп.;

14.04.2017 - 30.04.2017 (ставка НБУ 13%, кількість днів 17) 1 грн 29 коп.

Крім того, суд першої інстанції безпідставно відмовив у стягненні заборгованості за відсотками у розмірі 7 грн 60 коп., яка утворилась станом на 29 серпня 2014 року.

За таких обставин загальний розмір заборгованості за процентами за користування кредитом за спірний період становить 137 грн 07 коп. (7 грн 60 коп. + 70 грн 09 коп. + 59 грн 38 коп.).

З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції визнає доводи апеляційної скарги частково обґрунтованими, а довід скарги щодо неврахування судом першої інстанції правової позиції, викладеної Верховним Судом України у постанові від 10 червня 2015 року у справі № 6-449цс15, відхиляє з тих підстав, що зазначена правова позиція стосується застосування норм права щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для зміни судового рішення є порушення норм процесуального або матеріального права.

На підставі викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 376 ЦПК України, для зміни оскарженого рішення в частині визначення розміру заборгованості за процентами за користування кредитом.

Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відповідно змінює розподіл судових витрат.

Крім того, суд вирішує питання розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (ч.ч. 1, 6 ст. 141, п. «в» ч. 1 ст. 382 ЦПК).

Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, ст. 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 05 березня 2018 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1; місце фактичного проживання: АДРЕСА_2; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (буд. 1Д, вул. М.Грушевського, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360570) заборгованість за кредитним договором в розмірі 350 (триста п'ятдесят) грн 00 коп., яка складається із 212 грн 93 коп. заборгованості за кредитом, 137 грн 07 коп. заборгованості за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1; місце фактичного проживання: АДРЕСА_2; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (буд. 1Д, вул. М.Грушевського, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360570) судові витрати, пов'язані з розглядом справи в суді першої інстанції, 46 грн 40 коп.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1; місце фактичного проживання: АДРЕСА_2; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (буд. 1Д, вул. М.Грушевського, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360570) судові витрати, пов'язані з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, 5 грн 28 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий О.М.Біляєва

Судді: О.Ю.Кононенко

В.І.Криворотенко

Дата складення повного судового рішення - 21 травня 2018 року

Суддя-доповідач О.М.Біляєва